Українці потихеньку змиряються з думкою, що їм досить довго доведеться жити без електрики. Ми зробили запаси свічок, навчилися включати побутові прилади ночами та заряджати телефон за будь-якої можливості. Та й удома в темряві вже нормально орієнтуємося навпомацки, пише КП в Україні.
А як бути на вулиці? Ліхтарі не горять, вітрини магазинів теж, знайома дорога, виявляється, рясніє ямами і вибоїнами. У темряві водії не бачать тих, хто переходить дорогу, а велосипедисти та самокатники можуть збити навіть на тротуарі.
Як же вийти із цієї ситуації?
Світловідбивачі на одяг – увечері обов’язково
Носити світловідбиваючий одяг або хоча б його елементи пішоходам поліція радить уже кілька років, але українці особливо не прислухалися до їхніх порад. Так ось тепер — саме час. Щоб вас було видно і водієві, і велосипедисту, та й іншому пішоходу – прикрашайте світловідбиваючими елементами осіннє пальто чи рюкзак.
Інакше розглянути пішохода водіям вдасться лише тоді, коли його висвітлять фари. А часу, щоби загальмувати, може вже й не залишитися. За статистикою, близько 70% наїздів відбувається саме у темний час доби і часто через те, що людину водій помітив надто пізно. Якщо вдень вас видно за 120 метрів, то вночі або в дощ та сніг – лише за 30. Приблизно стільки ж становить гальмівний шлях за дозволеної швидкості 60 км/год. А якщо слизько, то до повної зупинки машина проїде 70 метрів, на мокрій чи засніженій дорозі – ще більше.
— Із настанням темряви їздити навіть на мінімальній швидкості стає особливо небезпечним. Навіть досвідчений водій може не встигнути загальмувати, побачивши в останній момент пішохода, який переходить дорогу, – каже водій таксі з 30-річним стажем Олександр Горцин. — Навіть на не обладнаному світлофором пішохідному переході високий рівень ризику. Пішохід йде начебто за правилами, наступивши на «зебру», він уже має перевагу, і водій зобов’язаний його пропустити, але що робити – якщо він побачив його в останній момент? Додайте до цього ще й нашого брата-«драйвера», що найчастіше поспішає додому до настання комендантської години і їде на гранично допустимій швидкості… Пішоходи, прошу вас, носите відбивачі, стрічки, жилетки, що світяться. Що завгодно, здатне допомогти помітити вас раніше! Бережіть себе!
Лайфхаки для впізнаваності
Щоб вас напевно помічали здалеку, краще наклеїти на рукави, рюкзак, сумку світловідбиваючу стрічку. Вона недорога – рулончика за півтори сотні вистачить, щоб убезпечити всю родину. Продаються такі ж світловідбиваючі браслети, але це годиться тільки для теплої пори року. Ще є брелоки-флікери, які можна прикріпити до рюкзака та замків, або малюнки-наклейки, які також кріпляться до одягу чи рюкзака – такі сподобаються дітям.
Нашийник, що світиться — це не прикраса, це питання безпеки вашого улюбленця. Фото: claws.com.ua
Для любительок рукоділля у продажу можна знайти світловідбивні нитки – можна самому сплести собі «протиаварійний» шарф. Є і світловідбивний лак для нігтів, але краще покладатися не тільки на манікюр і шарфик, що світиться.
У Європі в багатьох сім’ях на черговому гачку висять жилети, що відображають світло, — їх надягають, якщо взимку після сутінків потрібно вискочити в магазин або повертатися додому в темряві на велосипеді. Жилети недорогі – стоять близько сотні, тому дозволити їх собі може кожен.
Чорні та темні плащі та куртки краще носити лише вдень. Якщо доведеться повертатися після заходу сонця, краще вибирати білі або сріблясті речі. На дорозі ви повинні бути яскравою, світлою плямою.
Якщо ви собачник – купите такий же жилет, брелок або світловідбиваючий нашийник, повідець із підсвічуванням для свого улюбленця. До речі, вже сьогодні таких собак, що «світяться», стало навіть більше, ніж їхніх господарів.
ЦІНА ПИТАННЯ
- Світловідбивна стрічка для одягу – від 60 гривень за 1 метр
- Світловідбивний жилет – від 90 гривень
- Нашийник для собак, що світиться, — від 160 гривень
- Поводок для собак, що світиться, — від 300 гривень
Ліхтарик тактичний чи у смартфоні?
Багато хто вже давно забув про ліхтарики. А навіщо вони потрібні, якщо з цією функцією чудово справляється телефон? Але заряд телефону ми економимо, та й світло від нього не таке вже й потужне, тому настав час ручних або налобних ліхтариків. Хоч на батарейках, хоч на usb-зарядці
— Ліхтар у смартфоні ми називаємо пустощами, максимум його можливостей — підсвітити дверний замок у пошуках отвору для ключа або дійти до квартири в темному під’їзді, — радить досвідчений турист Дмитро Філімонов. — Купуйте тактичний світлодіодний ліхтар. Місця в кишені займає небагато, а користі від нього набагато більше. Тут і можливість зуму, коли можна збільшити і звузити зону, що освітлюється, або, навпаки, розширити і наблизити. І економне підсвічування, що гарантує, що ви позначите себе в темряві.
«Просунуті» ліхтарики будуть корисні і в квартирі. Для дому купіть ліхтарі, які легко кріпляться до меблів або плитки, – знадобиться замість ламп на кухні та у ванній, щоб помити руки та приготувати вечерю.
Ліхтарів сьогодні створено безліч, вибір є на будь-який смак: від налобного (завжди вільні руки) до потужного пошукового ліхтаря.
ЦІНА ПИТАННЯ
- Тактичний ліхтар – від 350 гривень
- Налобний ліхтарик – від 150 гривень
- Потужний пошуковий ліхтар – від 7000 гривень
.jpg)
Без ліхтарика вулицями ввечері нині ходити практично нереально. Фото: УНІАНosovujetsja-do-blekautiv
У темряві міняємо ходу
Якщо темно, хоч око витни, і не світить навіть місяць, в навколишньому просторі доведеться орієнтуватися навпомацки. Здається смішним, але коли повертатиметеся додому у повній темряві вузькими провулками з розрядженим телефоном, знадобиться. Проходячи своїм звичним маршрутом вдень, запам’ятовуйте орієнтири, які можна намацати. Головне, не чолом, а ногою чи рукою – стовпи та стовпчики, парапети та бордюри, урни, сходинки – їх доведеться відзначити у пам’яті.
Так, якщо випаде зовсім темна безмісячна ніч, доведеться пересуватися, розмахуючи руками і ногами, сподіваючись натрапити на знайомі орієнтири і ні в що не врізатися. Але ви будете не єдиним таким божевільним у місті – в інших будуть ті самі проблеми. Та й яка різниця, якщо й так ніхто не бачить. Можна взяти тростину, трекінговий ціпок або взагалі будь-який ціпок, обмацуючи за його допомогою дорогу перед собою.
Є й інший спосіб пересуватися, перебуваючи в абсолютній темряві.
— Забудьте про те, що ви проходили цією дорогою вже сотні разів і кожна вибоїнка на тротуарі, кожен каналізаційний люк вам знайомий. Так здається, а у темряві інші реалії, – продовжує ділитися досвідом Дмитро Філімонов. — Головне — нікуди не поспішайте, робіть короткі кроки, намацуючи дорогу ногою. Відпочивайте, роблячи невеликі зупинки, вирівнюйте подих і женіть від себе панічні думки на кшталт «Я загубився! Все пропало!». Рано чи пізно очі звикнуть до темряви, і ви зможете розглянути силует знайомої будівлі. Далі буде легше.
Запальничка та сірники на крайній випадок
Дуже знадобляться як джерело світла у темряві. У курців вони завжди в кишені чи сумці, і по кілька штук. А тим, хто не палить, потрібно прямо зараз дістати із заначки (ви ж припасли їх на випадок відсутності електрики в будинку?) пару коробок сірників і запальничку. Світити ними, як ліхтарем, попереду себе не вийде, але трохи підсвічувати дорогу на особливо небезпечних ділянках з ямами або для пошуку тих самих ключів – згодиться. До речі, є запальнички із ліхтариками – зараз те, що потрібно.
Будь в курсі!
Поради людини, яка 30 років живе у повній темряві: Зрячі надто звикли довіряти зору
Оксана Потимко, виконавчий директор Львівської організації Українського товариства інвалідів:
— Зряча людина заздалегідь має добре придивитися до маршруту, яким він ходить. Весь маршрут треба пам’ятати. Я йду вулицею – там три під’їзди. Як правило, там, де під’їзд, там є пороги, заїзди, спуски, сходи. Придивляйтеся і прислухайтеся до того, що у вас під ногами. У будь-якій ситуації їздять машини та світять фарами. Слухайте, де машини і якою вулицею вони їздять, а якою ні. Вночі зараз люди не ходять – комендантська година, а до десятої-одинадцятої вечора транспорт ще підкаже дорогу.
Зрячі надто звикли довіряти зору. Коли «злітають» сходами – навіть не звертають уваги, чи є там зазубрини. А зараз треба це знати. Якщо є поручні – запам’ятовувати, коли вони починаються – наприклад, за півметра до сходів і шукати їх. Скільки сходинок вниз і з якого боку краще триматися – де сходи щербаті.
Беріть із собою палицю – краще складану. Якщо йти через парк чи попереду сходи, тут без тростини важко.
