У Мінсоцполітики вирішили радикально прорідити лави тих, хто отримує допомогу як внутрішній переселенець . Кабмін ухвалив постанову, згідно з якою, соціальні працівники мають піти за адресами та звірити фактичне місце проживання ВПО з реєстраційними даними. Якщо переселенця немає вдома – грошова допомога скасовується. Для чого уряд наважився на такий крок, і якими проблемами для ВПО все це може обернутися – з’ясовував «Апостроф«.
Жорстка економія
14 жовтня Кабмін ухвалив постанову №1168, якою вніс зміни до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».
Тепер соцслужби на місцях отримують право контролювати, чи правильно нараховується допомога ВПО. Нагадаємо, що для дітей та людей з інвалідністю ця допомога становить 3 тисячі гривень, для решти переселенців — 2 тисячі гривень.
За новими правилами соцслужби зможуть проводити вибіркові перевірки фактичного місця проживання (перебування) переселенця.
Навіщо це все потрібне? Ось як пояснюється міністр соцполітики Оксана Жолнович.
«Сьогодні у нас як у держави є обмежений ресурс. Ми користуємося позиками від міжнародних партнерів для того, щоб покрити всі соціальні витрати і, відповідно, маємо дуже економно їх витрачати. Ми повинні дуже скрупульозно ставитись до того, кому ми даємо гроші, щоб адресна допомога була тим людям, які її потребують», — зазначила міністр.
Крім економії є й інша причина – переселенці-туристи. Зараз, щоб отримати допомогу, потрібно бути переселенцем із регіону, де ведуться активні бойові дії. Це територіальні громади 9 областей: Донецької, Харківської, Дніпропетровської, Луганської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Сумської та Чернігівської. Усього 326 громад. Але нічого не заважає приїхати, наприклад, зі Святогірська до Києва, зареєструватися переселенцем, щоб отримувати гроші, і повернутися назад у Святогірськ. Така схема використовувалася з 2014 до лютого 2022 року жителями окупованих територій Донбасу.
«Це забезпечить розуміння, чи є люди на місцях, оскільки багато людей не інформує, що повернулися до залишеного місця проживання або виїхали за кордон, — пояснює «Апострофу» заступник міністра соціальної політики Віталій Музиченко. – Є норма закону, яка регламентує, що кожна внутрішньо переміщена особа зобов’язана інформувати орган соцзахисту про повернення в залишене місце проживання або виїзд за кордон. Ця норма закону повинна виконуватись. З метою забезпечення її виконання і передбачені вибіркові перевірки«.
«Так це ж було вже»
По суті, у Мінсоцполітики не вигадали нічого нового. Процедура адресної верифікації переселенців з’явилася ще 2014 року. Але вже тоді механізм викликав багато нарікань щодо дискримінації ВПО.
Але залишимо поки що за дужками дискусію навколо дискримінаційної складової нових старих правил і перейдемо до практичних проблем, які можуть виникнути під час таких перевірок.
Перше, і найважливіше – якщо перевіряючий не застане переселенця за місцем реєстрації, то «посадова особа робить відповідний запис в акті та залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом десяти календарних днів прибути до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем перебування на обліку для проходження ідентифікації».
Яким чином має бути залишено це повідомлення (лист, записка у двері, телефонний дзвінок, голубина пошта), і де гарантія, що переселенець його отримає, постанова №1168 не уточнює. Адже це принципово важливо: якщо «проґавити» повідомлення від інспектора і протягом 10 днів нічого не зробити, нарахування допомоги з наступного місяця припиняється. Виходить, переселенцям не залишається нічого, окрім як цілодобово сидіти вдома, і чекати на МОЖЛИВИЙ візит інспектора?
Втім, у Мінсоцполітики обіцяють, що всіх переселенців, кого не застали вдома, поінформують належним чином.
«За адресою складається акт, залишають повідомлення у поштовій скриньці. Людину можуть набрати за контактним номером телефону, який вона залишила», — пояснив Віталій Музиченко.
По-друге, багато переселенців справді проживають не там, де зареєстровані. І справа не в тому, що ці люди якісь шахраї.
«Коли почалося велике вторгнення, я з дитиною з Києва переїхала на місяць до Чернівців, — розповідає «Апострофу» переселенка з Донецька Юлія. — Коли повернулася до Києва, господар квартири, яку ми винаймали, сказав, що поселить у ній своїх родичів із Херсона, і нам довелося переїхати до Київської області до знайомих у Боярку. Там ми прожили два місяці та переїхали до Львова. Але як переселенка я все ще зареєстрована у Києві».
Здавалося б, у чому проблема – перереєструватися і продовжувати отримувати фінансову допомогу. Але лише теоретично все так просто.
«Ще у квітні я зареєструвалася як ВПО у Київській області, — пояснює «Апострофу» переселенка з Луганська Ірина. – Я живу в Софіївській Борщагівці, але моя справа, і справи ще сотень людей чомусь передали до Макарова. І почалася епопея: то в Макарові не було достатньо комп’ютерів для обробки справ, потім їх начебто купили, але орган соцзахисту постійно закривався на тривоги, працівники йшли у сховище, і робота припинялася. Справ цих сотні, а обробляють їх пару чоловік по пару годин на день, нічого не встигають через тривоги. Потім справу десь згубили, довелося реєструватися заново, і заново її передали до Макарова… Загалом, я досі чекаю виплат ще з весни».
Тому й не дивно, що якщо виплати все ж таки йдуть, то багато переселенців просто бояться на них дихати, і не перереєструються, щоб не стати жертвою бюрократії і не втратити гроші.
Але є один нюанс. Проведення вибіркової перевірки – право, а чи не обов’язок органів соцзахисту. А враховуючи дефіцит соцпрацівників у системі та їхню завантаженість, ймовірно, цим правом ніхто не поспішатиме скористатися. Щоправда, наприклад, на Рівненщині голова ОВА Віталій Коваль вже попередив, що перевірки будуть.
«Пам’ятаю ці перевірки ще кілька років тому, — розповідає «Апострофу» столичний соцпрацівник на умовах анонімності. — У мене у Святошинському районі було 4 тисячі переселенців. А я одна! Коли це все робити? Коли перевіряти? Це тільки цілий день ходити і цим займатися. Але ж вдень всі люди на роботі. Що робити? Доводилося свого часу після роботи по дорозі додому заходити до людей і складати ці акти. З жахом чекаю, що доведеться займатися цим знову».
На ті ж граблі
Та й найцікавіше. У 2017 році переселенці вже домагалися відміни адресних перевірок. Окружний адміністративний суд Києва скасував ухвалу Кабміну про верифікацію ВПО. Уряд подав апеляцію, але програв її. Далі була касація, але її уряд провалив. Аргументи суду першої інстанції, апеляції та Верховного суду зводилися до того, що підзаконні акти (постанова КМУ про проведення перевірок) не можуть мати вищої юридичної сили, ніж закони та Конституція. А у статті 24 Конституції України сказано, що не може бути обмежень громадян за місцем проживання.
За підсумками, верифікація формально залишалася в документах Кабміну, але фактично вже не була критерієм для нарахування допомоги.
«Незважаючи на це ще півроку перевірки ВПО тривали», — пояснює «Апострофу» адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Чекарєв, що супроводжував цю справу в судах.
Формально влада скасувала перевірки лише у період пандемії коронавірусу. Але тепер вони повертаються. Але що ж далі? Адже суди раніше визнали перевірки неправомірними.
А далі, за словами юристів, лише нові суди.
«Ця норма, як і норма, що діяла до 2018 року, не відповідає закону. А отже, цю норму може бути скасовано судом. На даний момент постанову КМУ, яка регламентує проведення перевірок ВПО, може бути застосована органами соцзахисту. Тобто органи соцзахисту можуть проводити перевірки ВПО. Для скасування перевірок ВПО «зразка 2022 року» будь-який переселенець, якому було скасовано соціальні виплати через незаконні перевірки, має право звернутися до суду з позовом про скасування постанови КМУ, яка регламентує можливість проведення перевірок», — резюмував Євген Чекарєв.
