Як відомо, спочатку ти працюєш на репутацію, а потім уже на тебе репутація. Саме так трапилося і з журналом The Economist, який зробив свої обкладинки-прогнози своєрідною фішкою і інтригуючою подією у фінансовому світі, навіть незважаючи на те, що вони здебільшого не збуваються, ніж збуваються.
Наскільки британські журналісти виявилися близькими до реальності рік тому? У цьому питанні «КП в Україні» розбиралася разом із економістами.
Що було на обкладинці
Ілюстрація торішньої обкладинки була виконана у вигляді барабана рулетки казино, і на ній чітко проглядали вісім основних секторів. Шість із них були три дзеркальні пари, а на двох інших зображені глави США та Китаю – Джо Байден та Сі Цзіньпін.
Як і нинішнього року, обкладинка The Economist була представлена у чорному та червоному кольорах, що загалом створювало тривожне враження.
Розшифровувати цей прогноз наші експерти намагалися як могли. Насамперед говорили про суперництво США та Китаю (про що ще говорити, аналізуючи фото всього двох лідерів, які ще й дивляться в різні боки?), а також про коронавірус. Крім того — про криптовалюти, вплив вірусу та вакцинацію на настрої фінансових ринків, економічні проблеми, енергетичну кризу та зелену енергетику. Але при цьому ніхто навіть пів слова не сказав проповномасштабну війну, розв’язану Росією проти України, від якої світ трясе майже весь рік.
Чому? Все просто. Як відомо, дуже важко шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо якщо там її немає. Сьогодні можна було б порозумнішати заднім числом і сказати, що ми якось неправильно зрозуміли торішній задум британських журналістів і редакторів. Можна було б, якби в обкладинці був хоч якийсь натяк, що дозволяє подібну інтерпретацію. Але його нема.
2022 – Торік нам пророкували коронавірус та протистояння США та Китаю. Трішки не вгадали. Фото: economist.com
«У майбутньому Путіна не існує»
Але час від часу обкладинки-прогнози збуваються, чому ж інтуїція підвела журналістів цього разу? На це питання є відповідь, яка здається цілком розумною: річ у тому, що автори картинки-ребуса дивляться не в майбутнє, а сьогодення. Вони аналізують основні події наприкінці року, що минає, і просто переносять їх у наступний рік, особливо нічим не ризикуючи.
Так було, наприклад, позаминулого року, коли на 2021-й так-сяк передбачили пандемію – адже в грудні 2020-го вже було відомо про новий вірус. Також нічого складного немає у прогнозі високої інфляції – це взагалі можна безпомилково передбачати хоч щороку. Водночас, розірваний на дві частини прапор США на обкладинці наприкінці 2020-го змусив експертів припустити або ослаблення США, або поділ країни на два табори після перемоги Байдена. Але, як ми знаємо, нічого такого не сталося.
2022 року стався ще більший конфуз. Здавалося, що у грудні 2021-го автори обкладинки поставили на два безпрограшні варіанти: коронавірус та протистояння США та Китаю. Помилитись було майже неможливо! Але їхня репутація великих майстрів прогнозів зазнала нищівного фіаско.
Економіст Олександр Гаврутенко переконаний, що й цього року на обкладинці британського журналу зображено не майбутнє, а сьогодення, оскільки у будь-якому варіанті майбутнього Путіна просто не існує.
— Якщо коментувати обкладинку як ілюстрацію до запропонованих 10 трендів прогнозу на 2023 рік, одразу виникає бачення майбутнього, де в жодному з його варіантів ніякого Путіна вже не існує, так само як і проблем, які він створив у всьому світі, — зазначив Гаврутенко у розмові із «КП в Україні». – Але це перша, емоційна оцінка. А загалом треба дивитися не на конкретних персонажів, а на тенденції чи процеси, які вони уособлюють. Тим більше, що я досить скептично ставлюся до ролі окремих особистостей, навіть найвидатніших, в об’єктивних суспільних процесах. Швидше вони самі стають заручниками чи продуктами цих процесів.
За словами експерта, важливим залишається той факт, що поділ праці як основи світової економіки поділив світ на два табори – на постачальників ресурсів (трудових, енергетичних, продовольчих) і тих, хто їх технологічно освоює, фінансує, споживає. Одних це схиляє до автократій, як до найпростіших форм для взаємодії з власниками ресурсів, інших – до демократій, як до політичних устроїв, що найбільше сприяють стимулюванню конкуренції та інноваційного розвитку.
– Десь на стику та в гущавині протиріч цих двох систем і опинилася Україна, – резюмував Гаврутенко. — І якщо й малювати обкладинку з портретами нинішніх основних світових політичних лідерів, то в центрі має бути Зеленський і Україна, яка прагне вирватися зі стану ресурсної та схильної до контролю автократіями країни у розвинений, продуктивний, демократичний світ. І для нас найважливіший прогноз полягає в тому, що нам це точно вдасться. Це доводиться щодня безпрецедентною згуртованістю та готовністю за це боротися всього українського народу.
На свіжій обкладинці – знову відбито справжнє. Війна ще продовжується, як і зростання впливу України у світі. Фото: economist.com
«Це просто картинка»
Економісти не втомлюються говорити про те, що обкладинка The Economist – це просто картинка, якій не варто надавати великого значення.
– Війна в Україні спровокувала світову інфляцію та рецесію, а також показала, наскільки перебільшена проблема коронавірусу – м’яко кажучи, він виявився зовсім не таким страшним, як нас у цьому переконували, – каже президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Поки йде війна, світова економіка страждає, коли вона закінчиться, – рецесія та інфляція сповільняться. А обкладинка – це просто картинка, яка не несе в собі якогось «прихованого знання».
— Я не приділяв би стільки уваги цій обкладинці, оскільки вона відображає сприйняття одного конкретного головного редактора одного конкретного видання, — зазначив у розмові з «КП в Україні» виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін. — А обкладинки західної преси сьогодні дуже суперечливі і сперечаються не лише одна з одною, а й зі здоровим глуздом. Але щоб вони не публікували, сумнівів у стабільності підтримки західного світу у мене немає. Поки в нас на вулицях війна, Захід нас повністю підтримуватиме. Просто тому, що сьогодні ми виконуємо ту роботу, яку без нас довелося б виконувати їхнім солдатам.
