Днями депутат Верховної ради України Олексій Гончаренко письмово звернувся до президента Зеленського та секретаря Ради національної безпеки та оборони України Данилова з вимогою внести мільярдера Михайла Мірілашвілі до списку осіб, проти яких Україна застосовує санкції. «Мирилашвілі є діловим партнером Євгена Пригожина — «кухаря Путіна», засновника ПВК «Вагнер», власника «фабрики тролів», який з 2016 року включений до списку санкцій США і проти якого Євросоюз ввів персональні санкції» — пише Олексій Гончаренко.
Виконавець волі
Громадянин Російської федерації Михайло Мірілашвілі («Миша Кутаїський»), що перебуває в Ізраїлі, – відсидів 8 років у російській в’язниці, пише КП в Україні. Зараз він не лише є власником високоприбуткових підприємств у РФ (його компанія супутникового зв’язку співпрацює з Міноборони), з податків від яких фінансується війна проти України, а й надає Путіну допомогу за кордоном через підконтрольні йому ЗМІ та громадські організації. Ізраїльський аналітичний журнал » Ліберал » охарактеризував його як «посланника та виконавця волі Путіна на Заході». Багато в чому саме Мірілашвілі завдяки своїм щедротам щодо ізраїльських політиків відповідальний за двозначну позицію єврейської держави щодо російського вторгнення в Україну.
Путінські спільники та санкції Заходу фото 1
З Пригожиним — керівником «Групи Вагнера» — Мірілашвілі вів справи ще в 90-ті роки і досі залишається його партнером з будівельного бізнесу на околицях Петербурга. Тому зрозуміле питання Олексія Гончаренка, який звернувся до президента та керівника Ради національної безпеки України: чому один із основних партнерів Пригожина ще не під санкціями, хоча США та Євросоюз запровадили їх не лише проти самого «кухаря Путіна», а й проти його дружини та дітей.
Гончаренко пише: «Прошу розглянути можливість застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції) до громадянина Російської Федерації Мірілашвілі Михайла Михайловича 1960 року, який планомірно працює на знищення територіальної цілісності України та сприяє терористичній діяльності проти держави України». Судячи з даних українського урядового сайту « Війна та санкції », Мірілашвілі внесено до українського списку санкцій як кандидат. Дуже важливо, щоби українські зусилля підтримали і США, і ЄС.
Але «Міша Кутаїський» — далеко не єдиний, який намагається сховатися від санкцій. Можна назвати ще кілька мільярдерів, за якими санкції просто плачуть. Найчастіше вони мало відомі широкій публіці в Україні. Тим більше невідомі на Заході. Хоча їхні «заслуги» потребують серйозної компетентної оцінки.
«Грузинська мрія» Шоти Шалелашвілі
Наприклад, чи знаєте ви, хто такий Шота Шалелашвілі – кримінальний діл і депутат «Грузинської мрії»? Нині йому 63 роки. Народився у місті Самтредіа. Здобув вищу освіту в Росії. Як і багато інших грузинських сумнівних бізнесменів заробив купу грошей у 90-ті. Обманював навіть тих, кого ображати не слід. Тому, як і багато інших діячів російської тіньової економіки, поїхав до Ізраїлю, де за відносно короткий час створив групу, яка займалася контрабандою заборонених товарів. Недарма ж, позбавляючи ізраїльського громадянства лідера ізмайлівського ОЗУ Антона Малевського, Вищий суд справедливості Ізраїлю ухвалив, що його злочинне минуле, яке він спробував приховати переїздом до Ізраїлю, гарантує злочинне майбутнє.
І в Ізраїлі Шалелашвілі у властивій йому манері підставив своїх партнерів (серед яких були родичі), і тоді проти його бізнесу розпочалося кримінальне розслідування. Шота втік до Іспанії, але все одно був засуджений та провів кілька років в ізраїльській в’язниці.
Надалі Шота продовжував свою діяльність у різних країнах, освоюючи нові види кримінальних схем: колл-центри, онлайн-казино, відмивання грошей, бінарні опціони та інше. Один із основних офісів Шалелашвілі знаходився в Україні – величезне приміщення офісу з сотнями співробітників. А гроші робилися в Ізраїлі, США, на теренах країн ЄС.
Рятуючись, у депутати
У липні 2015 року в Ізраїлі було заарештовано Гері Шалон та його співучасника Зіва Орнштейна. Їх затримали на вимогу прокуратури США, яка звинувачувала цих людей в одній з найбільших атак хакерів на банк JPMorgan Chase & Co, кібершахрайстві, крадіжці особистих даних, шахрайстві з цінними паперами. Потім з’ясувалося, що крім того, вони займалися торгівлею на Форексі, кримінальною фармацевтикою, нелегальними платіжними фірмами (які виконували транзакції нібито під виглядом фармацевтичної діяльності), тримали більше десяти підпільних мережевих казино і неліцензовану флоридську криптобіржу та ін. опціонами тощо.
Путінські спільники та санкції Заходу фото 2
Крім банку JPMorgan Chase & за вказівкою Гері Шалона були атаковані комп’ютерні ресурси загалом 12 американських фінансових установ та компаній. Серед них Scottrade Financial Services Inc., Dow Jones та E-Trade Financial Services Corp., G2 Web Services LLC. Було викрадено особисті дані понад 100 мільйонів людей.
Тодішній президент США Барак Обама, заявивши, що «кіберзагрози є однією з найсерйозніших проблем для економіки та національної безпеки США», підписав указ про застосування фінансових санкцій щодо іноземних громадян та компаній, які здійснюють кібератаки на американський бізнес та споживачів. Через рік, під час президентських виборів, у США з’ясували, що кібератаки загрожують і політичній системі Сполучених штатів.
А Гері Шалон — він Габріель, він же Габі, він же Філіп Муссе, він же Крістофер Енгехем — це Гаррі Шалелашвілі, син Шоти Шалелашвілі.
Старшому Шалелашвілі довелося рятуватися. І в листопаді 2016 року, для отримання імунітету від кримінальних переслідувань, його було обрано шляхом обману своїх колег від партії «Грузинська мрія» до грузинського парламенту. Хоча з 80-х років минулого століття Шота Шалелашвілі не жив у Грузії.
А коли грозові хмари трохи розвіялися, у вересні 2019 року Шалелашвілі був змушений покинути парламент і повернутися до легальної та нелегальної бізнес-діяльності.
Більшість капіталів цього магната перебуває і працює у Росії. А загрожує його діяльність насамперед Україні та країнам Заходу. І колл-центри, і кіберможливості використовуються не тільки для фінансових махінацій, а й для політичних маніпуляцій.
Варто додати, що Михайло Мірілашвілі та Шота Шалелашвілі знайомі та дружать з дитинства. Обидва займалися сумнівними справами у 90-х, обидва залучають своїх синів до нелегального бізнесу.
Рятуючись у прем’єр-міністри
Після початку російського вторгнення в Україну, питання ухилення від санкцій гостро постало перед усіма путінськими мільярдерами. Кожен ухиляється як може. Деякі спільники використовують власне походження (єврейське, грузинське, вірменське) як коня, за якого не шкода півцарства віддати.
Путінські спільники та санкції Заходу фото 3
І ось уже російський олігарх Рубен Карленович Варданян стає держміністром половинки Карабаха, що залишилася в вірменських руках, оскільки депутати Європарламенту вимагають проведення розслідування його діяльності на посаді керівника інвестиційного банку « Трійки Діалог », який з 2011 року став частиною Ощадбанку.
Ще в 2019 році журналістське розслідування Центру з розслідування корупції та організованої злочинності ( OCCRP ) переконливо довело, що «Трійкою Діалог» була створена широка мережа офшорних компаній, що працювали, крім іншого, з грошима компаній, звинувачених у відмиванні, оголошуються. фінансових коштів. За заявами журналістів, в офшорах було зареєстровано 76 компаній, через які пройшло близько 4,6 млрд. доларів.
«Трійка Діалог» пов’язана з такими скандалами, як справа Магнітського, завищення вартості заправки літаків в аеропорту Шереметьєво, ухилення від сплати податків страховими компаніями (зокрема «Росдержстрахом»). Через систему офшорних компаній таємно переказувалися гроші найвпливовішим людям у Росії. Наприклад, другу (і гаманцю) президента Володимира Путіна віолончелісту Сергію Ролдугіну.
Ухиляння від санкцій потребує особливої креативності. І ось 1 вересня цього року Варданян, який ніколи раніше не мав жодного відношення до Карабаху, несподівано відмовляється від російського громадянства. У жовтні він погоджується обійняти посаду глави уряду невизнаної (навіть Вірменією!) державної освіти, а в листопаді стає держміністром.
В результаті, з одного боку, дистанційно керуючи Карабахом, він формально віддаляється від Москви, а з іншого, виконує волю Путіна, щонайменше заважаючи прем’єр-міністру Вірменії Нікол Пашиняну саме домогтися мирного врегулювання з Азербайджаном і Туреччиною.
Очевидно, що путінські спільники здатні на різні хитрощі. І кожен шукатимуть свою лазівку, вигідну йому та кремлівському господареві.
