Днями Велика Британія включила до свого санкційного списку молдовського проросійського політика Ілана Шора та колишнього «господаря» Молдови Влада Плахотнюка, які продовжують спроби повалити нинішню владу в Кишиневі. Як обмеження вплинуть на головних опозиційних «тузів» та політичну ситуацію в країні – читайте в матеріалі «Апострофа«.
У пятницю, 9 грудня, Британія оголосила, що список санкцій у сфері боротьби з корупцією поповнено іменами п’яти осіб, серед них — Ілан Шор та Влад Плахотнюк.
«Ілан Шор, голова партії «Шор» у Молдові, який, як повідомляється, причетний до скандалу з шахрайством у молдовському банку в 2014 році. Шор був звинувачений у хабарництві з метою отримати посаду голови Banca de Economii у 2014 році. Владімір Плахотнюк, бізнесмен і колишній політик, який переховується від молдовського правосуддя, причетний до захоплення та корупції державних установ Молдови», — йдеться у повідомленні британського уряду.
Слід нагадати, що Плахотнюк – молдовський олігарх, який фігурує в кількох кримінальних провадженнях. Під тиском США він втік з Молдови під час політичної кризи у 2019 році. Він склав із себе повноваження голови Демократичної партії Молдови, яка до того часу була партією влади. Що ж до Ілана Шора, який також втік з країни від правосуддя і має в «послужному списку» санкції США — в уряді Молдови розглядають шляхи ліквідації його партії «Шор».
За словами політолога Віталія Кулика, ситуація в Молдові дійсно нестабільна, є багато соціально-економічних проблем, в тому числі створених Росією, яка таким чином підіграє опозиції.
«Проблема у тому, що в Санду не вистачило політичної волі додавити проросійську опозицію, а це навіть не питання плюралізму та демократії, а виживання молдовської державності та суверенітету. Зараз Росія маніпулює політичним процесом в Молдові та використовує партію «Шор» для того, щоб скинути уряд Санду. Втім, варто зважити на те, що в Молдові як тільки партія, яка демонструє проросійськість доходить до влади, то міняє орієнтацію, і проросійський курс — просто інструмент у боротьбі гасел», — зазначив Кулик в коментарі «Апострофу».
На думку політичного оглядача Сергія Ільченка, санкції — це демонстрація підтримки Заходом нинішньої влади у Кишиневі і позначення позиції щодо згаданих двох діячів, між якими, втім, є суттєва різниця.
«З Плахотнюком все доволі складно – бо він кримінальний та корумпований, але за останній час був єдиним найбільш ефективним правителем Молдови. Шор — більш популярний, хоча має дуже містечкову кримінальну свідомість, прийшов у політику після скандалу з вкраденим мільярдом, потребуючи політичного захисту. Спочатку Шор купив у такого собі Валерія Клименка проросійську партію «Равноправие», перейменувавши її. Звісно, Клименко, який робив партію на російські гроші, не продав би її без дозволу з Москви — він залишився її почесним головою. В результаті Шор обрав своєю базою містечко Оргіїв неподалік Кишинева, ставши там прімаром (мером) і пообіцявши «зробити все краще, ніж в Кишиневі» — і зробив. Зараз за таким же принципом він захоплює Бєльці. Непублічне гасло його партії – «так, я вкрав – але поділюсь з вами!», — стверджує Ільченко.
За його інформацією, на протестах у столиці Молдови, які продовжуються вже не перший тиждень, Шор нібито платить «стояльцям» по 400 лей. Тобто за 800 грн люди з бідної провінції стоять у Кишиневі, їх туди привозять і відвозять, та ще й доплачують за певні дії, наприклад за бійку з поліцією — 1000 леїв (2000 грн.) Завдання у Шора просте – звалити уряд Санду, щоб наступний уряд зняв з нього судимість, він повернувся і зробив з Молдови «друге Придністров’я» — тобто хоче управляти країною, як це вдалося «Шерифу» у «ПМР». Звісно, він має на це благословення Росії. Так, Валерій Клименко з партійцями спеціально їздив у Москву, та й гроші на свої дії вони отримують звідти ж, каже Ільченко.
На цьому фоні дещо здувся проросійський екс-президент Молдови Ігор Додон. З одного боку, він продовжує демонструвати активість, роблячі заяви про те, що Молдові, мовляв, необхідно зберегти стратегічне співробітництво з Кремлем, бо інакше вона не виживе. З іншого, в Кремлі давно досить скептично ставляться до перспектив Додона повернути собі владу в Кишиневі. На фоні «свіжого» Шора «потасканий» Додон виглядає не надто перспективно.
Тим не менш, згідно з останніми замірами, саме Додон йде другим серед опозиційних політиків за рівнем довіри серед молдован. Як свідчать результати соцопитування, проведеного Міжнародним республіканським інститутом (IRI), на запитання про те, кому з політиків респонденти довіряють, Маю Санду назвали 26% опитаних, Додона — 19%. На третьому місці опинився Шор з 13%, на четвертому — мер Кишинева Іон Чебан (9%). Останній, до слова, був в Партії соціалістів Додона, але в серпні створив власну політсилу — «Рух національної альтернативи», яка позиціонує себе проєвропейським проектом. Тим не менш, наразі це, скоріш, заділ на майбутнє, ніж реальна спроба Чебана вже зараз поборотися за владу в країні.
На цьому фоні для ресурсних, але підсанкційних Шора та Плахотнюка життя помітно ускладниться, вважає Віталій Кулик. Він звертає увагу — в партії «Шор» розуміють, що в разі загострення ситуації у них нема жодного майбутнього в якихось європейських конфігураціях, але діє логіка дорватися до влади – «буде як буде, а далі домовимося». Те саме стосується й Плахотнюка.
«Володимир Плахотнюк був єдиним олігархом Молдови, який залишив далеко позаду всі її крупні групи за інтересами — це як Коломойського, Ахметова, Пінчука і Бахматюка об’єднати в одне ціле, ще й Порошенка туди додати. Він довго був головним вигодонабувачем від усіх політичних сил Молдови, але ситуація вийшла з-під контролю, Санду сильно послабила олігарха. Тепер він намагається повернутись, граючи з «Шором» і соціалістами. Звісно, санкції вплинуть на нього, бо свої статки Плахотнюк тримає в офшорах, майно та інтереси знаходяться у Британії. Тому обмеження, накладені Лондоном, мають змусити його та керівництво «Шор» до розсудливості. Але проблеми Санду вони одразу не вирішать – її опоненти все ще хочуть утворити коаліцію, та «ловити рибку в мутній водичці». Такі цілі ставлять перед собою як молдовські політичні гравці, так і Росія, бо різношерстний конгломерат, на який можна тиснути та маніпулювати – точно в інтересах Росії», — вважає Кулик.
Що ж до самої Маї Санду, то вона на сьогодні – єдина проєвропейська сила в Молдові, каже Сергій Ільченко. Втім, за його словами, корумповані в Молдові і проросійські, і проєвропейські сили. Чинну президентку свого часу підтримували німецькі фонди та сприяли американці, тому її вдалося утримати від переходу на російський бік. Але зараз нічого путнього Санду запропонувати молдованам не може – ні покращити збір податків, ні припинити розкрадання бюджету. Через це вона дуже швидко втрачає популярність, від неї відвернулись навіть зовсім не промосковські соратники.
Як би там не було, вибивання Санду з влади означатиме не лише політичну нестабільність в Молдові, але й втрату партнерства з Україною. Попри увесь скепсис по відношенню до президентки, її поразка означатиме припинення транзиту потрібних нам вантажів. До того ж Молдова займає більш-менш чітку позицію стосовно війни. Звичайно, на відміну від нашої влади вона не були готові вирішити Придністровську проблему, щоб зняти напругу на нашому кордоні – спільними зусиллями це можна було зробити в інтересах Молдови: і ресурси, і розуміння як це реалізувати є.
Утім, зараз влада Молдови пожинає «плоди» цієї неготовності, оскільки вона безпосередньо пов’язана з неготовністю вирішувати проблему «п’ятої колони» в самій Молдові, і «гойдалки» будуть продовжуватись, каже «Апострофу» Віталій Кулик, додаючи, що шанси у опозиціонерів скинути Санду є, бо конфігурація коаліції в парламенті така, що деякі партнери можуть піти на дострокові вибори.
З ним погоджується Сергій Ільченко, який говорить про високий ризик того, що монобільшість Санду може розвалитись, уряд відправлять у відставку, після цього двічі не затвердять новий – і попереду замаячать нові вибори парламенту, який за нинішньої ситуації буде достатньо нестійким до корупційних спокус домовитися з росіянами.
«Санду залишається начхати на власну непопулярність і суспільну думку — і триматись. У цьому їй допомагають накладені на Шора і Плахотнюка. Але ситуацію в Молдові будуть качати ближче до весни, щоб нинішній уряд отримав повну порцію проклять від суспільства, а потім спробують розколоти фракцію президентки в парламенті елементарним підкупом: кілька мільйонів доларів вирішували такі питання у депутатському корпусі вже неодноразово», — резюмує Ільченко.
