«В Україні можлива нова хвиля мобілізації після Нового року», — такі заголовки днями з’явилися у багатьох ЗМІ з посиланням на Міноборони. Необхідність проведення нової хвилі мобілізації обумовлена тим, що військовим на фронті потрібна ротація, плюс поповнення втрат ЗСУ. Чого насправді очікувати у 2023 році від призову – розбирався «Апостроф«.
Що сказали у Міноборони
Мобілізаційним ньюзмейкером стала заступник міністра оборони Ганна Маляр. Після її заяв в ефірі одного з телеканалів і з’явилися заголовки про те, що після Нового року варто чекати на нову хвилю мобілізації у ЗСУ.
Що ж насправді сказала заступник міністра оборони?
«Мобілізація залежить від потреб війни. Крім того, є втрати, є потреба у відновленні. Навіть ті люди, які слава богу, живі-здорові, не поранені, все одно потребують заміни, тому це нормальний процес – мобілізація», — зазначила Ганна. Маляр.
Тобто про жодне різке збільшення призову одразу після Нового року в Мінобороні не говорили.
Проте і згортати мобілізацію, звісно, ніхто не буде, адже війна не не завершена. 16 листопада парламентарі продовжили дію військового стану та загальної мобілізації щонайменше до 19 лютого 2023 року.
Таким чином, з Нового року мобілізація справді продовжуватиметься. Але це буде не якась нова велика хвиля, а плановий набір у ЗСУ, який і не припинявся.
«Мобілізація ніколи і не зупинялася, вона постійно продовжується, — пояснює «Апострофу» військовий експерт Михайло Жирохов. – Вона необхідна, по-перше, для того, щоб розпочати підготовку людей для нових західних систем озброєння. Знімати з фронту стройові частини для того, щоб перенавчати їх для роботи на озброєнні західних зразків – нереально. Тому нових мобілізованих відправляють на навчання в країни заходу, але навчання проходить і у нас. Також дійсно потрібна заміна загиблим, а також тим, хто хворіє або поранений. Тому мобілізація продовжується — і триває постійно. Не в тих масштабах, які були у березні-квітні, але триває. Це необхідний процес».
Але чи не перетвориться призов наступного року з планового, на екстрений, коли доведеться терміново добирати до армії сотні тисяч, адже «потреби війни» в дуже короткі терміни можуть різко змінитися. З яких причин?
Ставка на зброю
По-перше, безперервна мобілізація на росії.
«З метою поповнення поточних втрат підрозділів російських окупаційних військ, у першому кварталі 2023 року заплановано достроковий випуск курсантів з вищих військових навчальних закладів рф. Крім того, на території рф продовжуються підготовчі заходи для проведення чергової хвилі мобілізації, запланованої на січень-лютий», — зазначають у Генштабі ЗСУ.
Якщо ворог нарощує кількість особового складу, то ймовірно, що й Україні потрібно буде відповідати тим самим, і призивати ще більше людей. Втім, за словами експертів, логіка дзеркальної відповіді неправильна і Генштаб нею не керується.
«Це вже питання тактики. Якщо змагатися з росією, використовуючи тактику СРСР часів Другої світової війни – просто завалювати фронт «м’ясом», то ми програємо. У нас мобілізаційний потенціал у рази менший, – додає Жирохов. – Тому Генштаб та наші союзники роблять ставку на те, щоб у нас була не кількісна перевага, а якісна. Щоб у нас бійці були більш навчені, щоб у нас була зброя, яка стріляє далі і точніше. Якщо ми гратимемо в гру, яку нав’язує нам путін, то це неправильно. Тому зараз робиться ставка на більш підготовлених призовників. Основне це підготовка та зброя».
Справді, саме про необхідність більшої кількості зброї попереджав в інтерв’ю The Economist Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
«У нас достатньо людей, і я бачу, що їх вистачить. Нам не потрібні сотні тисяч. Нам потрібні танки, нам потрібні БТРи, БМП. І нам потрібні боєприпаси», — сказав Залужний.
«Те, що росіяни сьогодні нарощують свою мобілізацію, фактично ми можемо компенсувати надходженням нам сучасних зразків озброєння, — підтверджує військовий експерт Олег Жданов, коментуючи ситуацію «Апострофу». – Особливо це стосується артилерії як реактивної, так і ствольної. Якщо нам дадуть ще танки, про що зараз йдуть розмови, літаки, ми зможемо компенсувати кількість особового складу вогневими можливостями цього озброєння».
Нові сили
Другим чинником зміни «потреб війни» може стати різке підвищення інтенсивності бойових дій. Наприклад, повторне відкриття фронту на півночі України з боку Білорусі.
Наразі близько 700 тисяч осіб перебувають у ЗСУ (дані міністра оборони Олексія Резнікова). Проте постійно вибувають поранені та вбиті. За офіційними даними, безповоротні втрати у ЗСУ значно менші, ніж у окупантів.
«У нас є офіційні оцінки Генерального штабу, верховного головнокомандувача. І вони сягають від 10 до 13 тисяч загиблих», — зазначив радник голови ОП Михайло Подоляк.
Проте втрати ці є. І якщо інтенсивність боїв різко підвищиться, то й загиблих, вочевидь, побільшає. А значить — втрати доведеться поповнювати новими мобілізованими.
Але щоб відкрити новий фронт, інтенсифікувавши бойові дії, окупантам потрібні нові сили. І у ворога вони є.
«Росіяни готують 200 тисяч нових солдатів. Я не сумніваюся, що вони знову підуть на Київ» , — попереджав у своєму недавньому інтерв’ю Залужний.
Проте, як сказав «Апострофу» секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки та оборони Роман Костенко, існуючих сил ЗСУ цілком достатньо, щоб протистояти «чмобікам».
«Всі сполошилися, після того, як Головнокомандувач сказав про ці 200 тисяч. Але ж про них оголошували ще кілька місяців тому. Просто 50 тисяч уже направили на фронт, а решту готують. Це було давно відомо. Щодо тих росіян, які вже мобілізовані. Головком сказав, що у нас достатньо сил і засобів, щоб їм протидіяти. Але в той же час метою мобілізації, можливо, і створення якихось нових підрозділів. Наприклад, ми домовимося з союзниками про постачання танків, відповідно нам потрібно буде створити танкову бригаду. Ось ми і набиратимемо в неї людей» , — резюмував Костенко.
