Збройні сили України опинилися в епіцентрі скандалу. Причина – законопроект 8271, за який у грудні проголосували народні депутати. Якщо законопроект підпише президент і він стане законом, в Кримінальний кодекс будуть внесені правки, які за оцінками юристів, значно погіршать правове становище військовослужбовців на фронті. Чому на сайті президента петиція проти цього законопроекту за один день набрала потрібну кількість голосів, що пропонує цей документ і які ризики несе, розбирався «Апостроф«.
Нові покарання
Законопроект 8271 значно посилює відповідальність військових за кримінальні та адміністративні правопорушення.
Наприклад, якщо у діючому Кримінальному кодексі відповідальність за невиконання наказу під час воєнного стану, що спричинило важкі наслідки, карається строком від 3 до 7 років позбавлення волі (стаття 403), то в запропонованій редакції кодексу це вже буде 5-8 років в’язниці.
Кодекс України про адміністративні правопорушення нардепи пропонують доповнити такими новелами:
— максимальний термін тримання на гауптвахті пропонується збільшити з 10 до 15 діб;
— відмову від виконання законних вимог командира пропонується карати штрафом від 1700 до 17 тисяч гривень або гауптвахтою від 10 до 15 діб (зараз від 7 до 10 діб);
— за самовільне залишення військової частини або місця служби можна буде отримати до 15 діб гауптвахти (зараз до 10), або ж штраф від 8500 до 34 тисяч гривен (зараз від 1190 до 4845 гривень);
— недбале ставлення до військової служби пропонується карати штрафом від 1700 до 34 тисяч гривень, або ж арештом на строк від 10 до 15 діб (зараз від 7 до 10);
— розпивання алкогольних напоїв або вживання наркотиків від 1700 до 8500 гривень штрафу (зараз від 1190 до 2465 гривень) чи арешт на гауптвахті до 7 діб (зараз до 5 діб)
— непокора (стаття 402 Кримінального кодексу) — від 3 до 10 років позбавлення волі
— невиконання наказу (стаття 403 Кримінального кодексу) — від 5 до 8 років позбавлення волі
— погрози або насильство проти начальника (стаття 405 Кримінального кодексу) — від 5 до 10 років позбавлення волі;
— самовільне залишення військової частини (стаття 407 Кримінального кодексу) — від 5 до 10 років позбавлення волі;
— дезертирство (стаття 408 Кримінального кодексу) — від 5 до 12 років позбавлення волі;
— самовільне залишення поля бою (стаття 429 Кримінального кодексу) — від 5 до 10 років позбавлення волі.
Проблеми дисципліни
Але навіщо під час війни так раптово знадобилося посилювати відповідальність військових?
Ось як пояснює таку необхідність Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.
«Армія тримається на дисципліні. І якщо прогалини в законодавстві не забезпечують її дотримання, а “відмовники” можуть сплатити штраф, розмір якого становить до десяти відсотків бойових виплат, або отримати покарання з випробуванням, це несправедливо. Більше того і це ключове, оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці, що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них. Часто втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною. Так не повинно бути», — підкреслив Валерій Залужний.
Дійсно, за словами самих військових, проблеми з дисципліною в армії справді існують. Все ж таки в ЗСУ 700 тисяч особового складу (дані міністра оборони), і траплятися може різне.
«Я був свідком, коли у нас з за спин тікали підрозділи територіальної оборони, які мали нам забезпечити тилову підтримку під Лиманом. Або ж танкісти відмовлялися підтримувати атаку, зникаючи зі зв’язку чи ніби то ламались», — розповідає «Апострофу» військовий Мирослав Коптило.
Але! Чи є виходом вирішувати ці проблеми посиленням відповідальності?
«В тому підрозділі, де бійці довіряють своєму командиру, що він зробить все необхідне, для того, щоб забезпечити виконання завдання (знайде підтримку, випросить ту ж арту, робочу бронетехніку) і не кине їх в загрозливій ситуації, то в такому підрозділі не буде дезертирів. Проблема у відсутності довіри. А чому довіра відсутня? Тому що, деякі командири воюють за принципом «а мені ще людей дадуть», — додає Коптило. – Посилення каральної системи щодо військових, призведе до того, що в небезпечних ситуаціях, коли досвідчені військові будуть бачити, що наказ безглуздий, «м’ясний», який не призведе до якихось позитивних наслідків, просто будуть обирати: отримати 10 років за невиконання наказу, чи ті ж самі 10 років за те, щоб пристрелити командира. Та і ще ж невідомо знайдуть їх чи не знайдуть, адже нещасні випадки на виробництві трапляються. Закон виглядає саме як спроба перекласти відповідальність і провину за провали з голови командирів на особовий склад. Так само треба підвищувати відповідальність командирів за безглузді накази, розробити механізм усунення профнепридатних командирів. Розумію, що не вистачає командирів, але якщо профнепридатний командир утилізує особовий склад, як це було під Попасною навесні, то це ж злочин».
«Ніхто не має настрою бути гарматним «м’ясом» в руках бездарних керівників. Тиском на людей намагаються вирішити проблеми низької інтелектуальної і професійної спроможності певної ланки нашого командування. Такі зміни дають інструмент, щоб в подальшому прикривати свої прорахунки, а по суті реальні посадові злочини», — додає «Апострофу» юрист Віталій Титич.
Таким чином, у кожному конкретному випадку невиконання наказу потрібно розбиратись окремо. Однак проблема в тому, що законопроект відкидає таку можливість. Про що мова?
Ніякого пом’якшення
Значний скандал навколо законопроекту спричинили новели, якими пропонується позбавити військових права на більш м’яке покарання, ніж передбачено законом. Так, стаття 69 Кримінального кодексу передбачає, що за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Крім того, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Законопроект 8271 пропонує не застосовувати ці норми (пом’якшення покарання та звільнення з випробуванням), коли мова йде про невиконання наказу, погрозу або насильство щодо начальника, самовільне залишення місця служби, дезертирство, самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю. Тобто не застосовувати ці норми до військових.
«Маючи на меті підвищення військової дисципліни, фактично депутати знехтували правами військових. Адже коли військовий не виконує наказ, треба розібратися, а чому це сталося, з яких підстав, що призвело до цього? Крім того, у військових повинна бути можливість пом’якшення покарання і звільнення від покарання, — додає «Апострофу» юрист, військовослужбовець Масі Найєм. – В суспільстві є ґвалтівники, вбивці, і вони всі мають можливість використати опцію пом’якшення покарання, а військові не мають чомусь такої можливості. Вибачте, а що військові раптом перетворилися в якусь найнижчу касту людей? Спочатку треба розібратися чому не відбувається виконання наказів».
Саме цей індивідуальний розбір, за словами Віталія Титича, є принциповим.
«Законопроект прямо порушує Конституцію, яка передбачає індивідуальний характер кримінального покарання. Загальна частина Кримінального кодексу містить величезний масив можливостей встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та застосувати усі обставини, які є пом’якшуючі чи обтяжуючі. Все кримінальне законодавство направлене саме на те, щоб запобігти правопорушенням майбутньому. Це основний сенс. Однак весь цей масив доктрини кримінального права такими змінами тупо відкидається», — каже Титич, коментуючи ситуацію «Апострофу».
«Крім того, в разі підписання, закон матиме негативні наслідки для морально-бойового стану підрозділів, особливо тих, які знаходяться в найгарячіших точках фронту. Це історія не про поганий чи хороший закон, це наносить шкоду обороноздатності країни», — резюмує Титич.
Щоправда, в пропрезидентській фракції так вважають не всі.
«Моральний дух українського війська загалом дуже високий. Та, на жаль, бувають винятки, коли один або кілька військовослужбовців саботують діяльність цілого військового підрозділу. Саме на недопущення таких випадків цей законопроект і спрямований. 99% усіх військовослужбовців точно жодних негативних наслідків від дії цього закону не відчують», – підкреслює нардеп від «Слуги народу» член Комітету Верховної Ради із питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.
Вплив на депутатів
Загалом, законопроект 8271 — не випадкова творчість нардепів. Його публічно підтримує вище військове керівництво країни, від Генштабу до Міноборони. Та і самі народні обранці кажуть, що навряд чи голосували би за нього, якби не позиція вищого військового керівництва.
«Дискусійний законопроект, але ключовим було те, що Головнокомандувач Залужний і Міноборони його підтримують. Вони обґрунтовують чому це необхідно: заради підтримання дисципліни і заради того, щоб ми перемогли, — пояснює «Апострофу» один з авторів законопроекту, член парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Владлен Неклюдов. – Закон спрямований не на те, щоб всіх брати і саджати. Звісно ні. Він спрямований на те, щоб солдати розуміли, що є відповідальність і не можна кидати позиції, тікати. Рішення було важким, але ключовим фактором було те, що до нас в Раду прийшов начальник Генерального штабу Шаптала. Якщо прийшла така високоповажна людина і попросила це зробити… Врешті-решт, я думаю законопроект і в залі б не пройшов, якби військові його не підтримали. Думаю, і комітет би не пройшов. Але ж це не те, що ми взяли і самі наробили. Ні. Це у спілкуванні і комунікації з військовими. На рішення членів комітету і Верховної Ради, вплинуло що прийшов Шаптала і підтримав генерал Залужний. Якби не ці речі, він би не пройшов».
Чому ж військове керівництво лобіювало такі дискусійні норми?
«Я вважаю, що Залужний, щонайменше, введений в оману, можливо не спеціально, але в силу низької інтелектуальної спроможності юридичних радників, які його оточують», — резюмував Віталій Титич.
Наразі в Офісі президента не коментують цей законопроект. Як розповіли «Апострофу» джерела на Банковій, там не в захваті від цієї ідеї. «Контраверсійність цього документу очевидна. Утім, варто розуміти, що для вищого керівництва ЗСУ законопроект — пріоритетний. Якщо ветувати його, є ризик того, що на президента образиться генералітет», — зазначило джерело нашому виданню.
