Удари по російських військових аеродромах є законною ціллю для Збройних сил України. Стратегічно та потенційно ми здатні дістати не лише до Москви чи Енгельса, але й до Уралу. Тому якщо росія продовжуватиме терористичні акції проти України, ми будемо відповідати. Про це та інше в ефірі Апостроф TV розповів екс-глава Служби зовнішньої розвідки, генерал армії України МИКОЛА МАЛОМУЖ.
– Чи варто нам чекати, що після «бавовни» в Енгельсі запалає у Москві?
– Я думаю, що запалає. Ми сьогодні вже маємо власні потужні ракети. Це не ATACMS, які ми просимо в США, але наш ВПК може випускати ракети і перші вже є. З іншого боку, це і квадрокоптери та інші системи, які дістають за 1000-1200 км. Це і ракетні системи та безпілотники, які летять на 1000 км, а деякі і на 2000 км та можуть нести бойову частину, яка завдає ударів по тим цілям, що створюють для нас найбільшу загрозу. Це аеродроми та літаки Ту-95 та Ту-22 – стратегічні бомбардувальники, які несуть ракети дальністю 600-800 км. Ці ракети б’ють по нашій інфраструктурі, житловим будинкам та енергетичним об’єктам. Згідно норм міжнародного та українського права, та навіть російського чи білоруського, такі дії кваліфікуються як терор та геноцид. Але росіяни свідомо йдуть на ці злочини.
Тому аеродроми, кораблі, підводні човни з ракетами «Калібр», які б’ють по цивільному населенню – це законні об’єкти війни. Відповідно, ми маємо повне право наносити удари по цих об’єктах. Ми це вже показали — і в Енгельсі, і в Криму. І це лише початок.
Стратегічно та потенційно ми можемо достати і до Москви, і навіть до Уралу. Є у нас промислові високоточні об’єкти, які можуть забезпечити створення ракетних систем, які б’ють на 3,5 і на 10 тисяч км. Тим більше є практика на «Південмаші», де створювалося надзвичайно потужне озброєння.
Тому в даній ситуації, якщо росія буде затягувати війну, проводитиме терористичні акції проти мирного населення України, ми будемо відповідати. Це вже той етап, коли потрібно карати ворога. В першу чергу це удари по об’єктах розміщення ракет — ракетоносіях, кораблях, можливо, системах пуску, які розміщені як на окупованих територіях, так і на території росії та Білорусі.
– Чи варто актуалізувати наратив про перенесення війни на територію рф не лише в Україні, а й на міжнародній арені?
– І США, і НАТО, і ЄС визнали, що ми маємо право бити по тих об’єктах, які несуть нам загрозу, з яких наносяться удари по нашій державі, зокрема, по цивільних об’єктах. А Енгельс — це лише один з аеродромів агресора. Ми маємо повне право на захист своєї держави та право наносити удари по агресору.
Ця практика лише розпочалася, а якщо росія продовжить наносити такі удари, ми будемо відповідати. А в перспективі, коли ми будемо проводити наступальні операції стратегічного рівня, це вже будуть і інші об’єкти: військові частини, підприємства з вироблення ракет і ті системи, які ще сьогодні не задіяні, але готуються для застосування вже з новою навалою, яку формує на лютий-березень міноборони рф.
– А чи буде Чорноморський флот рф об’єктом для «бавовни»?
– Це один з найпотужніших центрів нанесення ударів по нашій державі, звідки летять «Калібри». Там є і потужна артилерія, яка може бити по Одесі, частково по Миколаївській та Херсонській областях, та діставати далі.
Ми вже проводили низку атак ракетами «Нептун». А зараз зона нашого впливу розширяється і в перспективі ми зможемо дістати до Севастополя. Це вже буде надзвичайно загрозлива ситуація для усього їхнього флоту. Тим паче, вони втратили флагмани, тому за всіма оцінкам це вже не флот, а флотилія. Хоча там залишають ракетні системи, які дуже небезпечні для України.
«Калібрів» залишилося більше, ніж «Іскандерів», десь до 60%, і вони знаходяться в Чорному, Азовському та Середземному морях. Тому в першу чергу нас цікавить Чорне та Азовське море, а з Середземним морем будуть розбиратися наші партнери у випадку нанесення ударів звідти. Хоча росіяни потенційно вже готуються наносити удари з Середземного моря.
– А чи президент Білорусі Олександр Лукашенко розуміє, що може бути відповідь і по його території?
– Ми чітко фіксуємо, що Лукашенко є співучасником агресії проти нашої держави, але він балансує. Він бачить, що путін програє та починає грати свою гру. З одного боку, він ще підтримує путіна, розміщує російські війська на своїй території, ракетні системи, новітні МІГ-31 з «Кинджалами» – це те, що доводить пряму співучасть Лукашенка. Але, з іншого боку, він рахує, що це не буде прямим звинуваченням щодо його агресивних дій.
Сьогодні, коли ми маємо відповідні успіхи на фронті і наносимо досить потужні удари по території рф, Лукашенко починає балансувати. Він ще наче підтримує позицію путіна, який на нього тисне, але не піддається на пряму агресію.
На сьогодні ми маємо таку позицію: у випадку нанесення ударів по цивільній інфраструктурі з території Білорусі – ми маємо право бити у відповідь по об’єктах, з яких наносяться удари. Білоруси повинні розуміти, що вони не будуть безкарно нищити наших людей та інфраструктуру. Тому Лукашенко буде намагатися і далі балансувати та утримуватися від прямої масштабної агресії чи то диверсій на своїй території під прапором України, а також від ракетних ударів по нашій території.
– В росії відбувся негласний саміт країн-членів СНД. Чи продовжить путін там тиснути на Лукашенко, щоб той дав згоду піти у наступ з території Білорусі? І які у вас в принципі очікування від цієї зустрічі?
– Неофіційно путін буде потужно давити на країни-члени СНД у плані підтримки росії в агресивній війні проти України. Але він розуміє, що цей тиск надзвичайно складний, тому що, за виключенням Білорусі, всі країни СНД відмовляються брати участь у війні. Але він може погрожувати цим країнам санкціями в тому, в чому вони найбільш залежні. Наприклад, у Таджикистану є загроза з боку «Талібану», а в країні знаходяться російські бази, які начебто захищають від цих терористів. Але ж сама росія контактує з «талібами» і може направити їх на Таджикистан, Узбекистан і Киргизію. Тобто робити провокації чужими руками.
З іншого боку путін буде показувати «загрозу» з боку НАТО для СНД, Це буде основний потужний удар, і він буде там підбирати якісь аргументи, докази, Лукашенко буде казати, що в нього є 100% дані, як він завжди каже, що НАТО готувалося до нападу. Тобто ось ці нюанси будуть застосовуватися. Але я впевнений, що країни-члени СНД не підуть на це, вони проти війни, за виключенням Білорусі.
Вони заявлять про економічну співпрацю, там де це вигідно учасниками саміту, можливо, про союз з енергетичних питань, але жоден масштабний проект, про який вони заявлять, не буде реалізований. Залишаться лише заяви. Лідери країн будуть ігнорувати путіна, тому що бачать перспективу програшу, а тим паче, можливу відповідальність за співучасть у війні.
– Путін шукає підтримки у лідера Китаю Сі Цзіньпіна, але чи буде вона?
– Сі Цзіньпін чітко веде свою геополітичну стратегію щодо Китаю. Він грає з Заходом, тому що з західними країнами у Китаю найбільші відносини в економічній, енергетичній та й інших сферах, які складають порядку 80%. А рф всього 9%. Тому Сі визначив пріоритети. Так, у Китаю є конкуренція з США, певною мірою конкуренція з ЄС, але від війни та совкової позиції путіна він намагається витягнути все. Тому він чітко показує, що має перспективу економічної та енергетичної співпраці з рф, але на своїх умовах. І росія змушена Китаю та Індії продавати енергоресурси набагато дешевше. Але Сі показує, що не втягується у війну.
Так, Китай проводить бойове злагодження, спільні військові навчання з військами рф та іншими країнами-союзниками, але це більше в плані протистояння США, можливо, з перспективами, як вони кажуть, повернення Тайваню. От у цій грі задіяна і росія, де вигідно Китаю.
Щодо війни в Україні, то Сі Цзіньпін однозначно заявив, що він за мирні переговори та припинення війни, а також жорстко офіційно та неофіційно виступив проти використання тактичної ядерної зброї проти України, а тим паче стратегічної зброї проти Заходу, тому що це призведе до глобальної ядерної війни.
В цьому плані проти путіна виступили усі. Він знаходиться у блокаді. Тому нього не буде вільного формату співпраці з Сі Цзіньпінем, лідер Китаю просто буде використовувати путіна у своїх інтересах. А в перспективі, при ослабленні росії, Китай буде заходити в росію потужно, спочатку економічно, потім підтягнеться людський ресурс, а потім вже території.
– Україна офіційно підняла питання про виключення рф з Радбезу ООН. Які ви бачите перспективи?
– Абсурд у тому, що нормативні акти ООН не передбачають механізму виключення члена Радбезу ООН. Є потужний механізм — винесення цього питання на Генасамблею ООН, але для цього дуже чітко треба відпрацювати всі доказові матеріали щодо агресії росії проти нашої держави. Це складний процес.
Є простіший шлях, яким і пішла Україна. Якщо країна хоче стати членом Радбезу, вона має подати заявку. Тобто нова країна вступає в ООН, а тим паче стає членом Ради безпеки після того, як подає заявку. А рф після розпаду СРСР не подавала такої заявки та зайняла місце члена Ради безпеки незаконно.
Росія просто фізично змінила табличку з СРСР на рф. Оце абсурд. Радбез за замовчанням прийняв таку формулу, але це не може тривати вічно. Сьогодні ми повертаємося до юридичної формули, де постане питання, а чи були якісь документи від рф при прийнятті в Радбез, як приймали після розпаду Чехію та Словаччину. Вони подавали заявки, як окремі країни. Україна була членом ООН, ми окремо подавали заявку. СРСР розпався, відповідно, такого суб’єкту як СРСР в ООН не стало. Відповідно для того, щоб росія стала членом ООН, вона мала подати заявку. Сьогодні є всі підстави для того, щоб повернутися до того юридичного стану, який був у 1991 році. Підняти питання, що росія не маєм бути в Радбезі ООН, виключити її та нехай подає заявку на вступ.
