Порівнюючи себе з Петром I, російський диктатор Володимир Путін лише демонструє свої імперіалістичні наміри щодо України. Особливо після нещодавніх заяв про те, що захоплення українських територій, є суттєвим результатом триваючої війни. Зокрема, путін вже почав підготовку свого населення до виснажливої війни з Україною і, на жаль, російський народ підтримує таку політику свого «царя». Єдина надія – на еліти, які втрачають набагато більше і можуть звинуватити «бункерного діда» у своїх стражданнях.
Що означає визнання Путіна війни в Україні війною та чому у російського диктатора така тяга до Петра I – про це та багато іншого в ефірі Апостроф TV розповів військовий експерт МИКОЛА САЛАМАХА.
– Австралійський генерал у відставці Мік Раян каже, що Україну від ударів по стратегічним цілям у Москві утримує небезпека для цивільного населення. А на вашу думку, чи є у нас така можливість і що нам заважає?
– Йдеться не лише про небезпеку ураження мирного населення. Треба розуміти, що у Москві багато різних військових організацій, починаючи з Міноборони та Генштабу, закінчуючи Науково-дослідними інститутами та військовими внз. Але практично ніхто з тих хто перебуває в спорудах цих військових організацій фактично не причетні до планування та проведення тих дій, які зараз відбуваються на території України.
Все управління йде з бункерів. А вдарити по центральному командному пункту, який знаходиться за межами Москви десь у бункерах, тими засобами ураження, які у нас є, – неможливо. Тому ми вибираємо ті потенційні цілі, які для нас найбільш загрозливі. І дуже хороший приклад – це ураження літаків на території Росії, які певно готувалися до обстрілу України.
– Тобто зараз нам доцільніше вражати бомбардувальники, ніж центри ухвалення рішень?
– Так. При влучанні у центри прийняття рішень, постраждає якась будівля, можливо, декілька людей, але рішення від цього не зміниться. Загроза інфраструктурним об’єктам та мирному населенню України аж ніяк не зменшиться.
– Як удари по військовим об’єктам в Росії відображаються на цивільному населенню? Адже вибухи були на авіабазах, цивільні там поруч не живуть, але саме вони дуже жваво відреагували на це.
– Самі ж військові, які служать на тих же авіабазах, живуть серед тих цивільних, які все одно через «сарафанне» радіо отримують ту чи іншу інформацію. А ви подивіться на реакцію фашистських пропагандистів, на реакцію провладних блогерів, адже там паніка, там лунають звинувачення навіть на адресу Путіна: мовляв, ми влізли в ті речі, від яких зараз можемо постраждати. Це все формує суспільну думку та емоції, які поширюються серед цивільних. Тому ці дії мають дуже серйозний вплив і рано чи пізно вони призведуть до того, що хтось з росіян почне задумуватися: а як це торкнеться мене особисто і коли це станеться?
– Руйнування міфу про нібито недоторканність РФ, чи це певним чином конвертується у перебіг війни та ситуацію на фронті?
– На перебіг це впливає не дуже швидко, а ще менше на ситуацію на фронті. Але оголошення часткової мобілізації призвело до того, що за якихось два тижні з Росії втекло біля мільйону чоловіків. І якщо ми будемо задіювати абсолютно різні механізми по нанесенню уражень по військовим інфраструктурним об’єктам РФ, якщо це буде здійснювати отой кумулятивний ефект накопичення суспільної думки, то наступне оголошення часткової мобілізації може призвести до чергової масової втечі. І це вже буде відбуватися не через офіційні державні КПП, а коли почнуть спасати свою шкуру та тікати хто в тайгу, хто в тундру, а хто в якісь інші країни. Це буде дуже цікаво спостерігати.
– До цього ще додається, що Путін готує населення до затяжної виснажливої війни з Україною. Він вперше назвав війну війною, наскільки це може говорити про його сприйняття того, що відбувається? І наскільки йому вдасться підготувати росіян до затяжної війни та відчувати дискомфорт через це?
– За останні декілька десятків років Путіну пробачали багато тільки через те, що росіяни ніколи не жили так добре, як оці роки, саме у матеріальному плані. І якщо вони почнуть затягувати пояси, то це не означає, що вони вийдуть на масові протести і почнуть вимагати від Путіна змін у зовнішній політиці. Ця політика їх цілком задовольняє, їх не задовольняє та ситуація, яка відбувається всередині Росії: ріст цін, зникнення багатьох продуктів споживання, зникнення багатьох імпортних ліків, але це не та межа, коли росіяни почнуть бунтувати. Бунтують вони, зазвичай, тільки з голоду, і то не завжди.
Але все рівно всі ці настрої будуть поширюватися і не стільки серед простих людей, а серед тих місцевих еліт, які рано чи пізно почнуть замислюватися, а чому ми маємо страждати через рішення однієї людини? Як швидко це буде відбуватися та розвиватися – подивимося.
– Путін також заявив, що придбання нової території під час війни нібито є суттєвим результатом для Росії та вчергове порівняв себе з Петром Великим. З чим пов’язаний такий потяг до цієї постаті?
– Як би там не було, а Петру I вдалося перетворити Московське царство в Російську імперію. І це не лише за рахунок перейменування, а й за рахунок тих кількох воєн, які були успішні, а деякі ні. Але за Петра I відбулося зміцнення Російської імперії, а всі наступники його тільки примножували ці процеси.
Я підозрюю, що той комплекс неповноцінності, який сформований у Путіна чи то у період його дитинства, чи коли його вигнали з КГБ, призвів до того, що він намагається вибудувати події так, щоб його нащадки сприймали його приблизно як фігуру рівня Петра I.
– Тобто російський імперіалізм – це його основна мета зараз?
– Коли мова вже йде про приріст земель та про ті жертви, на які має бути готовий російський народ, заради цього, власне це і говорить про імперіалістичні наміри, які є в його голові. Адже прирощування земель буде не за рахунок тундри, а за рахунок українських земель.
