Попри те, що після повномасштабного нападу РФ в Брюсселі дали Києву статус кандидата в члени ЄС, реформи, які йдуть з ним в комплекті, наразі не лише поставлені на паузу, а часто процеси йдуть у протилежному напрямку. Яскравим прикладом стала «конституційна реформа», яка викликала чимало питань у експертного середовища як в Україні, так і за її межами. До чого може призвести такий хід подій, читайте в матеріалі «Апострофа«.
Мрія усіх президентів
28 лютого 2022 року, через чотири дні після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, президент Володимир Зеленський підписав заявку на членство України в ЄС. Після її акцептування Брюсселем там висунули Україні 7 вимог на шляху до співтовариства, серед яких — реформа Конституційного суду. 13 грудня Верховна Рада ухвалила законопроект щодо конкурсного добору кандидатур на посади суддів Конституційного суду. Формально в документі було відображено те, що вимагав Євросоюз. Так, у законі передбачено створення допоміжного органу відбору суддів — Дорадчої групи експертів, яка буде допомагати оцінювати відповідність кандидатів на посаду суддів КСУ. За результатами роботи вона має рекомендувати не менше трьох осіб на одну вакантну посаду.
Конкурс на посади суддів КСУ відбуватиметься в кілька етапів, а найбільшу роль гратиме саме Дорадча група експертів із шести осіб. Група першого скликання (на шість років) складатиметься з представника президента, Верховної Ради, з’їзду суддів, Венеційської комісії та міжнародних організацій, які надають допомогу Україні у сфері верховенства права чи протидії корупції. Вирішальний голос у комісії, яка добирає суддів КСУ, має бути в незалежних експертів, але переваги їм ухвалений закон не дає.
Водночас цей закон дозволить владі контролювати більше половини складу суддів КСУ, що відповідно позначатиметься і на рішеннях суду. Правозахисники та міжнародні партнери вимагають іншого механізму призначення суддів КСУ. Прямо про потребу змін у закон висловились і у Єврокомісії. Там зазначили, що виключення кандидатів до КСУ на підставі професійної компетентності та збільшення кількості членів Консультативної групи експертів до семи підвищило б довіру суспільства до Конституційного суду та забезпечило б неупередженість процесу відбору.
Наразі влада досі мовчить з цього приводу. Ухвалений парламентом закон повернув до життя стишені на тлі війни голоси про втрату ролі парламенту та Кабінету міністрів, жорсткі рамки для ЗМІ та інші неприємні речі. Втім, не схоже, що на Банковій тривожаться з цього приводу, каже «Апострофу» політичний експерт Віктор Небоженко.
«Поки повернення до правильного поділу влади, незалежності ЗМІ та гласності я не бачу. До старих, вкорінених помилок України – зокрема, потужної корупції, додалися не вельми приємні риси режиму особистої влади Банкової. Вона керує країною як великою фірмою, яка потрапила у важке становище, але не працює ні з українськими ЗМІ, ні з партіями, Кабміном чи Верховною Радою, – все робиться у кількох кабінетах на Банковій. Добре, що армія має певну автономію у своїй сфері», — вважає Небоженко.
Експерт вважає, що Зеленський раніше не був політиком у повному сенсі цього слова, але під час війни показав себе з кращого боку і в міжнародному плані є дуже авторитетною персоною, і тут його треба всіляко підтримувати. Але що стосується внутрішніх питань та проблем, то тут виникають питання.
У свою чергу, політтехнолог Олексій Голобуцький каже, що на українську владу зараз працює глобальність проблеми, яку вирішує Україна. Справа в тому, що на Заході існує кілька концепцій перемоги над Росією, і одна з ним полягає в тому, що головна задача — зупинити Росію, а якими методами Україна це робитиме, як мінятиметься при цьому – питання другорядне.
«У влади є моральна перевага – ми воюємо, страждаємо, а ви тут зі своїми законами, Конституційним судом. Звісно, моральна перевага Зеленського гігантська, і на фоні нинішніх західних політичних еліт та їх лідерів, які часто є дешевими популістами, що намагаються протриматись 4-5 років, він виглядає непересічно як людина, яка вирішує виклики, з якими з часів Другої світової не зіштовхувався ніхто на Заході», — каже Голобуцький «Апострофу».
Але є проблема: ті, хто сидять на Банковій, активно користуються «суперпозицією» президента. Захід зараз просте не може сказати – «ви приймаєте жахливі закони, ми вам не дамо гроші», і як вийти з цієї ситуації — невідомо.
«Там будуть чекати кінця війни і вже тоді намагатись впливати на українську владу, щоб вона не перетворювалась у варіант якихось іракських або афганських режимів. Наразі ж владу нічого не стримує, Україна — на перших шпальтах у всьому світі, Зеленський – людина року. Навіть створена Заходом структура, НАБУ, може проводити обшуки якісь, допити. Але потім включаються інші механізми — і все це затихає», — зазначає Голобуцький.
Така ситуація в перспективі може серйозно ударити по Україні вже після війни, коли знову виявиться, що Київ не виконав (або — виконав, але не так) побажання Брюсселю по нашій євроінтеграції.
