Енергетичні питання сьогодні для українців актуальні як ніколи. Чи вистачить нам імпорту електрики, наскільки вона буде дорожча за вітчизняну та коли, нарешті, припиняться масштабні відключення електроенергії?
Ці та інші проблемі KP.UA обговорила з ексміністром палива та енергетики Юрієм Проданом.
Про підготовку та обладнання
— Пане Юрію, у соцмережах користувачі часто обговорюють проблему нестачі електроенергії. Нарешті майже всі зрозуміли, що накопичити електрику на майбутнє було неможливо, тому в її експорті на початку війни ніякої «зради» нема. Але чи могли, на вашу думку, енергетики якось краще підготуватися до теперішніх подій?
— Це досить непросте питання. Можливо, енергетики, керівництво галузі та керівництво країни не очікували таких потужних обстрілів енергосистеми. І сьогодні можна скільки завгодно казати «а треба було очікувати» — ситуацію це не змінить. Важко сказати, наскільки добре були фізично захищені трансформатори, які здебільшого виробляються в Україні, і які сьогодні досить складно знайти на світовому ринку. Наразі такий захист вже відбувається.
Якщо говорити про ситуацію у сфері обсягів підготовлених ресурсів, то газу буде достатньо до кінця зимового періоду. Вугілля також буде достатньо, хоча тут є питання з фінансовим забезпеченням компаній-виробників. Треба постійно відновлюватися, а цей ринок був фінансово незбалансованим і до 2022 року. Тож компаніям потрібно шукати додаткові ресурси, щоб вони могли закуповувати вугілля та виконувати ремонтні роботи об’єктів, що постраждали не тільки від обстрілів, але й від напруженої експлуатації.
— Як постійні відключення впливають на обладнання електромереж? Якщо весь час вмикати-вимикати, можливо, техніка швидше зношується?
— Так, при кожному включенні різке збільшення електричного струму впливає на автоматику та інші елементи електрообладнання. Крім того, той вимикач має ресурс. Його можна вмикати та вимикати певну кількість разів, після чого він має йти на перевірку або заміну.
Про імпорт
— Одне з найголовніших питань, яке хвилює майже всіх – це імпортна електрика. Чи вистачить нам імпорту, щоб принаймні не було гірше?
— Доступна пропускна спроможність для імпорту електроенергії з країн ЄС сьогодні становить 600 МВт на годину.
Такого обсягу недостатньо, щоб перекрити той дефіцит, який ми маємо, та й ціна в півтора рази вище. При цьому споживач не захищений від аварійних відключень, адже нелюдські обстріли пошкоджують, у тому числі, і обладнання для передачі електрики.
Щодо ситуації на внутрішньому ринку, вважаю, що держава має визначити державну компанію, яка зможе купувати електроенергію і продавати її на ринку на добу наперед. Правда, ринок по цій ціні, скоріше за все, не купить, тому будуть потрібні дотації.
Той ринок, який працює сьогодні, потрібно поставити на паузу і на період війни перейти до моделі єдиного покупця та єдиного продавця, щоб кожен споживач зміг отримати свою частку дешевої та дорогої електроенергії, в тому числі і імпортної. Єдина ціна на ринку має складатися як мікс цін різних виробників, як це було до 2018 року. Зараз говорити про ринкові ціни недоцільно та неможливо.
— А як ви вважаєте, чи готовий наш споживач до підвищення тарифів?
— Щодо населення, то сьогодні питання про підвищення не стоїть. Якщо йдеться про бізнес, вважаю, якщо споживач зараз має змогу працювати на дизель-генераторі та платити значні суми, то фінансова можливість в нього є.
В такому випадку йому буде дешевше оплатити імпортовану електрику, ніж працювати на дизельному генераторі.
Про відключення та відновлення
— Нинішні масштабні відключення, м’яко кажучи, не додають позитиву. Як ви вважаєте, коли слід очікувати їхнього скасування або скорочення?
— Враховуючи нинішній стан української енергетичної системи, можна прогнозувати, що відключення продовжуватимуться навіть влітку.
— А на вашу думку, скільки часу знадобиться для відновлення енергетичної системи? Мова йде про місяці чи про роки?
— Точний обсяг пошкодженого майна та обладнання невідомий, до того ж ці цифри все одно не остаточні. А ще, крім пошкоджень від обстрілів, потрібно враховувати знос обладнання.
Єдине, що можна казати в таких умовах, що до повного відновлення пройдуть роки.
Але я вважаю, що коли відбудеться найголовніше – наша Перемога – то вже і не так важливо, скільки часу буде потрібно на відновлення.
По-перше, позитиву додає готовність наших міжнародних партнерів надавати необхідну допомогу, і, сподіваюсь, ця готовність збережеться і після війни. З цією допомогою після перемоги ми поступово будемо встановлювати найкраще, найсучасніше та найефективніше обладнання.
По-друге, держава має визначити регіони, де потужне вітчизняне виробництво буде відновлюватись пришвидшено.
Про економію та енергоефективність
— Що ви, як фахівець, думаєте про ідею енергонезалежних будинків, які обладнані твердопаливними котлами або генераторами?
— Енергонезалежність – це дуже добре, але тут потрібна досить серйозна стратегія. Вже зараз в Києві ми постійно чуємо, як працюють генератори, і навряд чи люди готові так жити і надалі. Крім того, це величезна проблема для екології.
— А сонячні батареї та мінівітряки на дахах багатоповерхівок — це реальність чи далекі мрії?
— Вважаю, що сонячні батареї на кожній багатоповерхівці не зможуть повною мірою забезпечити електрикою весь будинок.
Взагалі, перед тим як кудись рухатися, спочатку нам потрібно вирішити, що ми розвиваємо, який вид виробництва електроенергії дасть найбільший ефект. І можу сказати, що, на мій погляд, це точно не «зелена» енергетика.
Одними з основних видів виробництва електроенергії в Україні мають бути атомні електростанції (АЕС).
Очевидно, що певний час продовжить працювати теплова генерація. Тому про цей ресурс не варто забувати, і особливу увагу треба приділяти тому, щоб забезпечити ТЕС вугіллям, збільшуючи виробництво власного вугілля.
Також пам’ятаємо, що наша генерація може працювати на газу, і в країні є як газ, так і можливості для збільшення видобутку. І цьому треба приділити особливу увагу.
А паралельно можна розвиватися, поступово виводячи з експлуатації вугільні ТЕС та заміщати їх модульними атомними блоками потужністю 100-300 МВт. Ці блоки досить компактні, а розміщувати їх можна на площах нинішніх ТЕС, де є вся потрібна інфраструктура. Паралельно можна розвивати і «зелену» енергетику, але вона, на мою думку, не буде визначальною.
— Економісти безжально розкритикували ініціативу щодо видачі українцям безкоштовних енергозберігаючих лампочок. Що ви думаєте щодо цього? Чи варто чекати на вражаючий ефект?
— Думаю, що тут мав би бути цільовий підхід. Треба було визначити цільові об’єкти критичної інфраструктури, бюджетної сфери (лікарні, школи, дитячи садочки тощо), які використовують значні обсяги електроенергії, і поміняти там лампочки на енергозберігаючі масово. Без цього, мені здається, того ефекту, який очікують, не буде.
— Як ви ставитися до періодичних закликів економити електроенергію та вимикати побутові прилади? Чи варто розраховувати, що побутові споживачі зможуть суттєво покращити стан в енергосистемі?
— Щодо цього питання сьогодні багато розмов та нарікань.
Одні підіймають питання справедливості відключень: навпроти в домі світло горить постійно, а в мене добу немає! Це справа Держенергонагляду та НКРЕКП — перевірити скарги та зробити висновки. Все може бути. Але цілком можливо, що справа у поточних поломках та ремонтах: сьогодні навантаження на енергетиків настільки величезне, що вони фізично не можуть усунути проблеми за довоєнними графіками.
Інші кажуть, що не мають можливості вимкнути побутове електрообладнання у години пік, якщо їм саме в ці години вмикають електрику. І це цілком справедливо.
А ось щодо тези «від нас нічого не залежить і мій електрочайник – це крапля в морі», то з цим я не згодний. Сьогодні обсяги споживання електроенергії населенням складають десь 30-35 відсотків від загальних обсягів – це дуже високі цифри. При цьому, як ми знаємо, вартість електрики для населення втричі менше, ніж ціна на ринку. Ціну зараз підіймати не будуть, але ресурси треба шукати, і це серйозне питання.
Тому економія електрики побутовими споживачами дуже важлива, і за можливості треба намагатися скорочувати споживання, особливо у пікові години.
