Про те, що українська економіка не працює, а виживає, не написав лише лінивий. Ми теж не ліниві і також про це неодноразово писали. Тим більше вражає новина, заснована на даних дослідження Київського міжнародного інституту соціології: незважаючи на зниження фінансових потреб, порівняно з даними 2021 року, в середньому з 630 до 340 доларів на людину в сім’ї, опитані значно покращили свої оцінки економічної ситуації в країні.
Звісно, респонденти — не економісти, але й не сліпі ж, чи не так? То як вони дійшли своїх висновків? Цей соціологічний парадокс, здобутий у ході дослідження, KP.UA обговорила з експертами.
«Жити стало краще, жити стало веселіше»
За даними КМІС, якщо до війни абсолютна більшість наших співгромадян (58%) низько оцінювала економічне становище в країні, то тепер абсолютна більшість стверджує, що воно середнє (53,9%). Водночас, лише близько третини населення (34,7%) оцінюють свої доходи на рівні, необхідному для нормального життя.
Таку парадоксальну зміну громадської думки, як і інші суттєві перетворення, експерти КМІС пояснили консолідацією та національним ентузіазмом під час війни. Але чи лише у консолідації справа?
Економіст Владислав Банков вважає, що таким результатам може бути кілька пояснень. У розмові з KP.UA експерт згадав гасло з радянського минулого «жити стало краще, жити стало веселіше» та висловив припущення, що на місцях і сьогодні можуть дещо перегинати із пропагандою.
— Я все ж таки схиляюся до думки, що звичайна людина не може жити з меншими доходами сьогодні краще, ніж вона жила зі значно більшими доходами вчора, особливо враховуючи, що вартість життя помітно зросла, — каже економіст. – З іншого боку, результати КМІС цілком можна пояснити різною швидкістю занурення людей у бідність. Можливо, навколо так багато реальних прикладів прогресуючої бідності, що для деяких це стає приводом для більш оптимістичної оцінки власної ситуації.
«Потреб поменшало»
Економісти називають і ще одну суттєву причину «поліпшення життя» – потреб поменшало. Відповідно витрати зменшилися, тому у тих, хто продовжує жити в відносно безпечних містах і працювати на колишніх довоєнних умовах, гроші стали залишатися, навіть незважаючи на зростання цін.
— Не знаю, наскільки буде доречною аналогія з пандемією, але принцип той же: через невиїзних чоловіків, та й загалом величезних проблем з пересуваннями, люди, наприклад, не мають можливості подорожувати, — каже економіст Андрій Мартинюк. – На купівлю речей та розваги настрою немає. Знаю, що у багатьох навіть апетиту немає – не дивно, що якщо людина працює на колишній зарплаті, гроші залишаються. Зрозуміло, що не йдеться про тих, у кого в житті все радикально змінилося, хто втратив роботу та будинок. Але, мабуть, вони і не брали участі в опитуванні.
Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко погоджується: через війну запити людей зменшилися, звідси й такий ефект. Люди почали раціональніше витрачати гроші, робити менше непотрібних покупок і загалом оцінюють свої запити набагато скромніше.
– Під час війни у людей змінилися життєві пріоритети та орієнтири, – каже Максим Орищак, аналітик компанії «Центр біржових технологій». — Якщо раніше добробут та достатність грошей оцінювалися у нових телефонах, машинах, одязі, взутті, освітніх програмах дітей тощо, то зараз люди сфокусовані на базових потребах. Попит на екзотичні продукти харчування та одяг, бажання купити щось у будинок чи покращити житлові умови стали стриманими. А життя всією сім’єю під одним дахом стало не лише необхідністю, а й щирим бажанням, оскільки люди більше цінують життя і тих, хто поруч. Смерть, яка в нашій країні торкнулася багатьох сімей, викликає нові почуття у людей, через що і змінюються відповіді.
На думку експерта, у нових відповідях українців більше емоційної складової, ніж раціональної. Крім того, продовжує Орищак, результати того ж дослідження свідчать, що люди стали більше цікавитися політикою, а це означає, що паралельно вони більше інформації отримують про економіку.
Можливо, цей чинник також впливає на те, що люди оцінюють стан держави під іншим ракурсом.
Як дитина, дорослішаючи, змінює свої споживчі переваги, коли багато важливих і життєво необхідних речей стають менш важливими і такими без яких можна і навіть потрібно обходитися, так і суспільство під впливом процесів, що стимулюють зрілість, змінює своє ставлення до того, що в ньому вважалося цінним. Такою думкою у розмові з KP.UA поділився економіст Олександр Гаврутенко.
– Війна навчила нас не лише раціонально споживати, а й показала, що є те, що ніяк не залежить від наявності чи відсутності грошей, – каже економіст. — Що для нормального життя насамперед потрібні безпека для себе, для близьких, їхня присутність, здоров’я, можливість спілкуватися, розвиватися, наповнювати життя враженнями, позитивними емоціями. Багато хто готовий відмовитися від значної частини своїх доходів або задовольнятися малим, аби їм повернули ті можливості, яких вони позбавлені через війну.
Думка психологів
Підвищилася цінність того, що маєш
Цікаво, що психологи повністю згодні з економістами.
— Виходячи з того, що я бачу у своїй практиці, я маю два пояснення даному результату, — каже психоаналітик Наталія Кочергіна. – По-перше, це пов’язано з переоцінкою цінностей та, відповідно, зміною пріоритезації потреб.
Виявилося, що багато з того, що здавалося дуже необхідним, не таке вже й необхідне. Особливо гостро це відчули люди, які виїжджали у цей період за межі країни, а потім повернулися.
Можна сказати, що загроза втрати життя підвищила цінність того, що вже маєш, порівняно з тим, чого ти ще не маєш.
Другий фактор, продовжує психоаналітик, пов’язаний з тим, що людина сприймає та оцінює себе порівняно з іншими членами соціальної групи. Якщо це порівняння не на її користь, вона відчуває незадоволення і навпаки. Війна призвела до руйнування будинків, бізнесів, втрати близьких людей. У цьому контексті той, хто раніше міг бути незадоволений своїм фінансовим чи соціальним становищем, може оцінювати своє життя в порівнянні з тим, що «могло б бути і набагато гіршим». Через таку «оптику» навіть факт збереження майна та мінімального рівня задоволення потреб може давати відчуття позитивної оцінки свого фінансового становища.
Нові тренди
Психолог Олена Скачко додає: людина – дивовижна істота. З одного боку, що більше вона має, то більше хочеться. З іншого — вона має абсолютно унікальну здатність затягувати пояс і при цьому не почуватись ущемленою.
— Протягом багатьох років я спостерігала, як кожна криза приносила нам різноманітні оптимізації – і в професійному плані, і в особистому — але при цьому більшості вдавалося зберегти цілком комфортний спосіб життя, — каже Олена Скачко.
– У мене є такий жарт: українці мають дивне вміння отримувати 50 доларів, а жити на 100.
Звісно, продовжує експерт, якщо говорити про середній чи «недосередній» клас, війна принесла більшості грандіозні виклики у фінансовому відношенні. Перші місяці війни дали чітко зрозуміти: заначки проїдаються набагато швидше, ніж розраховували, а заробляти стало складніше. Здавалося б, руки мають опуститись, але ні: ми спостерігаємо справжній феномен. Ми бачимо глобальну зміну колективної свідомості та здатність при менших фінансових можливостях відчувати себе цілком впевнено та навіть оптимістично.
Причини цього феномену численні, але Олена Скачко виділила кілька основних.
- Тренд на мінімалізм Він почався до війни, приніс нам його ще «ковідний бум». Тоді виявилося, що жити можна із двома спортивними костюмами, парою джинсів та кросівок, а відпочивати на дачі. А ще тоді ж процвітаючий у нас снобізм змінила нова суспільна звичка – економити не соромно.
- Синдром страшних новин. Щодня ми читаємо про те, скільки людей залишаються без будинків, без найнеобхіднішого, без перспектив. Психолог згадує, як родичка подруги з Харківської області дивом урятувалися в одному халаті. Зрозуміло, що людина мимоволі порівнює себе з постраждалими, і в неї чітко формується думка — «та у мене взагалі все зашибись!».
- Новий споживчий кошик. Людина пристосовується до всього. Слабосолену сьомгу замінили на оселедця, італійське просікко — на біле вино, хамон — на грудинку українського виробника, бельгійські трюфелі — на трюфелі АВК. І так у всьому.
- Дауншифтинг у всіх галузях. Це дуже яскравий тренд, і, каже Олена Скачко, це чудово! Адже він дає віру в себе, займає мізки та руки. Сьогодні нікого не здивуєш тим, що головний редактор працює на складі в Європі і копірайтить в Україні, управлінець вантажить ящики на Новій пошті і варить каву «на точках», менеджер великої компанії займається садом і консервацією. Закотити рукави та помити підлогу, незважаючи на колишні звання і регалії, — це вищий пілотаж у мистецтві жити. Не виживати, а саме жити.
- Віра в те, що все буде гаразд. Напевно, це головне. Тому що, як не крути, але так влаштована людина, що вона готова сьогодні потерпіти заради кращого завтра.
