У середу, 1 лютого, Кабінет Міністрів звільнив усе керівництво Державної митної служби (ДМС). Деякі ЗМІ поспішили назвати це судним днем для митниці. Однак гучна історія на перевірку виявилася черговим шоу. Як з’ясувалося, майже всі звільнені залишилися на своїх місцях, а перспективи якихось реальних реформ в українській митниці немає. Про те, чому нинішні зміни в цій держструктурі викликають безліч питань, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Кого та за що
Після низки корупційних скандалів влада вирішила вкотре прошерстити митницю. Згідно з рішенням Кабміну від 1 лютого було звільнено: В’ячеслава Демченка – т.в.о. голови Державної митної служби, а також Олександра Щуцького – першого заступника голови Держмитслужби. А ось щодо заступника голови Держмитслужби Руслана Черкаського було ухвалено рішення про початок дисциплінарного провадження. Тобто чиновника фактично не було звільнено, а лише усунено від виконання обов’язків.
За 3,5 роки президентства Володимира Зеленського це вже сьоме звільнення керівництва ДМС. При цьому лише двоє – Максим Нефьодов і Павло Рябікін – були повноцінними главами митниці. Всі інші ходили з приставкою виконуючий обов’язки.
Цікаво, що звільнення перелічених вище чиновників анонсував голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Парламентар пишномовно написав: «Якщо хтось не готовий до змін, то держава сама прийде і допоможе їм змінитися». Щоправда, той самий Арахамія у листопаді 2021 року, представляючи кандидатуру нині звільненого Демченка на посаду голови Держмитслужби, говорив, що його досвід допоможе у плані зміцнення українських кордонів, що є важливим питанням на тлі агресії Росії. Але, очевидно, досвід пана Демченка у зміцненні українських кордонів не допоміг. За часів Демченка контрабанда на митниці не припинялася. ЗМІ неодноразово писали про схеми на Волинській, Житомирській та Одеській митницях. Хоча сам Демченко в інтерв’ю одному з українських видань говорив, що готовий боротися з контрабандою на митниці, навіть навіть знає, як це робити.
Утім, керувати митницями у регіонах Демченко призначив людей, які й були помічені у різних кримінальних схемах.
За чутками, передумовою його звільнення якраз і став нещодавній скандал зі схемою розкрадання коштів на експорті українського зерна на Одеській митниці, внаслідок чого держава недоотримала до бюджету сотні мільйонів гривень, вкрай необхідних у воєнний час.
Слід зазначити, що ще у червні 2022 року Податковий комітет Верховної Ради визнав роботу Митної служби незадовільною та рекомендував уряду «ухвалити відповідні кадрові рішення». Але кадрові рішення було ухвалено лише зараз. Та й те – із застереженнями.
Генерал із гуртожитку
Варто зазначити, що В’ячеслава Демченка було призначено керувати українською митницею не цілком законно. Справа в тому, що тимчасово виконувачем обов’язків голови подібної структури без проведення конкурсу може бути лише хтось із заступників. Проте Демченко заступником голови Державної митної служби не був. У листопаді 2021 року, коли місце голови Держмитслужби стало вакантним після призначення колишнього керівника Павла Рябікіна міністром з питань стратегічних галузей, Демченко став директором Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Конкурс на посаду керівника Держмитслужби Кабмін вирішив не проводити, пославшись на карантин та в ручному режимі призначив Демченка в.о. голови.
ЗМІ тоді писали, що вибір на користь Демченка зробив особисто президент Зеленський. Главі держави Демченко нібито сподобався тим, що це єдиний генерал, який мешкає у службовому гуртожитку та їздить на Daewoo Lanos.
Насправді відразу кілька джерел «Апострофа» стверджують, що Демченко був протеже члена політради президентської партії «Слуга Народу» Вадима Слюсарєва. Слюсарєв фігурував у розслідуванні проекту «Схеми» як «сірий кардинал» мажоритарників від партії «Слуга народу» у Харківській області. Слюсарєва можна назвати членом «клану Януковича».
У 2002 році він очолив відділення прикордонного контролю на контрольно-пропускному пункті «Гоптівка» в Харківській області, потім став начальником відділу прикордонного контролю «Дергачі», який об’єднав «Гоптівку» та «Козачу Лопань». Через три роки Слюсарєв пішов на підвищення та отримав посаду начальника відділу внутрішньої безпеки Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Слюсарєв був помічником народного депутата від Партії регіонів Артема Пшонки – сина колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки.
Але найстрімкіше кар’єрне зростання Слюсарєва припало на президентство Віктора Януковича. Вже 2011 року харківський прикордонник переїхав до столиці, де став начальником департаменту внутрішньої безпеки адміністрації Державної прикордонної служби України. Після Революції гідності Слюсарєв пішов у бізнес, але, як і раніше, впливав на процеси призначення людей у митниці.
У ЗМІ писали про те, що перед початком повномасштабного вторгнення, Слюсарєв виїхав до Росії, хоча його адвокати це всіляко заперечували. Проте його протеже Демченко ще майже рік очолював Держмитслужбу.
Тепер Демченка нібито звільнили, але насправді він залишився, оскільки обіймає посаду директора Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, конкурс на яку він пройшов.
До речі, виконувачем обов’язків керівника Держмитслужби призначено одного із заступників Демченка Сергія Звягінцева. 2021 року прізвище Звягінцева пов’язували з корупційним скандалом. Тоді на хабарі було затримано начальника Івано-Франківської митниці Святослава Пересунька. Журналіст Євген Плінський стверджував, що «Пересунько вважався людиною заступника голови митниці Сергія Звягінцева».
Немає політичної волі
Скептично сприйняв звільнення керівництва української митниці нардеп Ярослав Железняк. У своєму телеграм-каналі він написав, що радіти рано. Парламентар зауважив, що Кабмін не звільнив, а лише усунув Руслана Черкаського, близького до заступника голови Офісу президента Олега Татарова. За інформацією з багатьох джерел, саме Черкаського називали «тіньовим керівником усієї ДМС».
«Тому без звільнення цього пана всі інші кадрові ротації — профанація. За інформацією з моїх джерел, він начебто й заяви не писав, і на лікарняний пішов. Але ще раз — без цього звільнення на митниці нічого не зміниться», — зазначив нардеп.
Руслан Черкаський родом із Донеччини, якийсь час він очолював Донецьку митницю. ЗМІ також писали про те, що Черкаський причетний до схеми контрабандного ввезення в Україну контрафактної тютюнової продукції. Крім того, брат Черкаського є чиновником у «ДНР».
Пізніше, коли ЗМІ написали про те, що Черкаський знайшов лазівку для того, щоб зберегтися на посаді, нардеп Ярослав Железняк із посиланням на Арахамію повідомив, що «заступник митниці Черкаський все ж таки різко перестав хворіти і написав заяву про звільнення».
Журналіст Євген Плінський, який публікує свої розслідування про корупцію у митниці, прокоментував це так: «Є в Україні такий суспільний договір, коли чиновнику дозволяють красти та обслуговувати схеми. Але коли прибуткове крісло потрібно звільнити, то він робить це за власним бажанням. За це влада гарантує не наздоганяти його після звільнення. Приблизно це і сталося на митниці. Схеми працюватимуть і далі, в ті ж кишені, але під новими прізвищами«.
Народний депутат Ярослав Железняк у коментарі «Апострофу» про причини такого рішення Черкаського сказав: «Він зрозумів, що надто довго на лікарняному перебувати не можна. У будь-якому випадку зберігатиметься загроза від НАБУ. Я думаю, що написати заяву на звільнення його змусили. Залишати його було не можна, оскільки Черкаський – символ корупції у митниці«.
На думку Железняка, зміна керівництва української митниці до покращення її роботи не призводить, а все ще більше погіршиться.
«За 3 роки у нас змінилося 6 або 7 керівників митниці. І що? Кожен новий глава гірший за колишнього. Ми щоразу наступаємо на одні й ті ж граблі» , — каже нардеп.
Для того, щоб ситуація в українській митниці кардинально змінилася, на думку Ярослава Железняка, необхідно провести чесний відкритий конкурс із залученням міжнародних фахівців. Необхідно також усунути так званих правоохоронців на регіональних митницях.
«Але для цього потрібна політична воля керівництва країни. А її на сьогодні немає. Тому ми наступатимемо на граблі увосьме«, — резюмував Ярослав Железняк.
