З 1 лютого в Україні кардинально змінився порядок виплат додаткової грошової винагороди військовослужбовцям. Відтепер додатково до окладу отримувати винагороду в 30 і 100 тисяч гривень будуть строго визначені урядом категорії військовослужбовців. Це означає, що в деяких захисників України сукупний дохід стане нижчим. Ситуація вже стала скандальною, та спричинила неабияке збурення в лавах ЗСУ, адже скорочення зарплатні точно не підвищить моральний дух війська. Що відбувається, чи дійсно уряд вирішив зекономити на військових, та до чого така політика може призвести — з’ясовував «Апостроф«.
Що сталося
Практично одразу після повномасштабного вторгнення рф Кабмін приймає постанову №168, якою на період дії воєнного стану встановлює виплату додаткової винагороди майже всьому силовому блоку країни: військовослужбовцям, співробітникам СБУ, прикордонникам, розвідці, Нацгвардії, Нацполіції. Розмір винагороди – 30 тисяч гривень. Ті ж військовослужбовці та силовики, які беруть безпосередню участь у бойових діях, отримують 100 тисяч гривень. Все просто.
Читайте: Виплати за новими правилами для військових: хто отримуватиме по 30, 50 та 100 тисяч гривень
Однак на початку 2023 року в уряді вирішили, що пора вже відійти від такого спрощення, та дещо диференціювати виплати. Міноборони видає наказ №44 від 25 січня 2023 року та змінює правила нарахування винагороди.
30 тисяч гривен. Відтепер їх отримуватимуть не всі силовики як раніше, а тільки ті, що виконують бойові завдання:
— у складі діючих угруповань військ Сил оборони та пунктів управління Генштабу;
— з протиповітряного прикриття та наземної оборони об’єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
— із всебічного забезпечення діючих угруповань військ Сил оборони (АЛЕ!) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Також по 30 тисяч гривень залишається у військових, що працюють у військових адміністраціях у районах ведення бойових дій.
Таким чином, якщо, наприклад, раніше військовослужбовець проходив навчання на іноземному полігоні для опанування тих же танків Leopard, і отримував за це додаткові 30 тисяч гривень, то тепер цієї виплати для нього вже не передбачено. Не отримають додаткову «тридцятку» після 1 лютого також строковики і курсанти, хоча раніше мали на це право.
Більш того! Раніше 30 тисяч виплачувались пропорційно в розрахунку на місяць, а бойові 100 тисяч в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових операціях. Тепер же умови для отримання 30 тисяч стали такі ж самі, як і для отримання бойових у 100 тисяч: в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань.
«Наприклад, машина возить боєприпаси чи бензин на фронт. За місяць водій тричі привіз, і за ці три дні йому і заплатять три тисячі гривень. Тобто пропорційно виконанню бойового завдання», — пояснює «Апострофу» член парламентського комітету з Нацбезпеки і оборони Роман Костенко.
100 тисяч гривень. Їх будуть виплачувати тим військовим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або ж здійснюють заходи з відсічі і стримування збройної агресії (наприклад займаються інженерним облаштуванням позицій, підвозять пальне, забирають поранених з гарячих точок), перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій.
Для чого це потрібно?
В самому уряді називають дві основні причини.
Перша причина – справедливість. Саме так, адже до 1 лютого, як пояснюють в Міноборони, усі військовослужбовці, включно зі строковиками та курсантами, у різних регіонах України отримували додаткову грошову винагороду у фіксованому розмірі 30 тисяч гривень.
«Водночас бійці, які, ризикуючи життям, виконують завдання в районах бойових дій, але не беруть безпосередньої участі в боях з противником, отримують абсолютно такі ж самі додаткові виплати — 30 тисяч гривень», — пояснювали у військовому відомстві.
Тобто основна ідея – зняти «тридцятку» для військових в глибокому тилу, щоб були кошти на виплати тим, хто на «нулі».
Друга причина – економія. В Міноборони кажуть, що підставою для перегляду правил нарахування виплат стали два доручення уряду. У вільному доступі на сайті Кабміну цих доручень немає, але у військовому відомстві запевняють, що «ці урядові документи стосувалися нагальної необхідності оптимізувати видатки Державного бюджету України».
Це справедливо?
Якщо аналізувати першу причину такого рішення – справедливість, то дійсно, певне невдоволення додатковими виплатами для глибокого тилу у військових були.
«Знаю особисто багато з тих, що пішли у тилові підрозділи заробити грошенят, а ще втекти від мобілізації в небойові підрозділи», — пише військовослужбовець Віталій Максимкін.
«Так, є сенс по-різному мотивувати людей. Силовиків в країні зараз близько 1,5 мільйонів, а воювати нікому», — додає «Апострофу» військовослужбовець Мирослав Коптило.
Однак чи існують ризики, що з таким підходом до справедливості, разом з водою виплеснуть і дитину?
По-перше, за словами самих військових, навіть якщо ти знаходишся в глибокому тилу, це ще не означає, що ти «пригрівся в штабі». Для тих, хто з тилу збирається поїхати на «нуль», гроші більш за все і потрібні.
«Коли бойові підрозділи виводять з зони бойових дій для укомплектування, відпочинку, у особового складу в цей момент витрати різко зростають, адже треба купити втрачене майно, техніку, квадрокоптери і таке інше. Держава дає основне, а кожен військовий потім за свої гроші докуповує те, що йому потрібно та зручніше під його задачі. І це ж треба враховувати», — додає Коптило.
«Реалії такі, що солдат все одно купу грошей витрачає на свої військові потреби, — пояснює «Апострофу» військовослужбовець Максим Степаненко. – Ми коли їхали, держава тобі дає мінімум: зброя, БК, броня. Але елементарно в тебе має бути два турнікети, якщо хочеш, то й більше – ви їх купуєте собі. Тактичні рукавиці, форма, взуття, щоб тобі було зручно, купа шкарпеток. Каремати взагалі одноразові – ти вийшов на позиції і вони у тебе продірявлені, спальники – це все одноразові речі, які часто самі купуємо. Добре, якщо є волонтери, але здебільшого самі. Та й пальне для автівок. Машини купують волонтери, але ж ви розумієте, це старі машини. Вони настільки багато грошей зʼїдають на ремонт. За це все теж хлопці самі скидаються й платять».
По-друге, більш складна диференціація виплат означає більш складне їх адміністрування. Так, для підтвердження участі в бойових діях військовослужбовцю треба мати такі докази:
— бойовий наказ (розпорядження);
— запис в журналу бойових дій;
— рапорт командира підрозділу, наказ командирів військових частин особовому складу;
— наказ керівника органу військового управління командирам військових частин.
«Раніше було просто: ті, хто в зоні бойових дій, отримують повні бойові. Ті, хто перебуває в тилу, отримують скорочену винагороду. І це легко адмініструвалося, цим було важко зловживати. А зараз вводять складну систему, і є сумніви, що її зможуть адекватно адмініструвати. А зловживання тут будуть і це сто відсотків, тому що ще під час АТО нарахування бойових виплат для командирів — це був бізнес, коли доводилося ділитися відсотками з виплат. Це не було всюди, але явище розповсюджене», — каже Мирослав Коптило.
По-третє, самі поняття «фронт» і «тил» для країни, на території якої точиться війна, стають доволі розмитими. А виплати ж треба якось нараховувати.
«В Куп’янській операції перші наші втрати — це було все командування нашою батальйонно-тактичною групою. Літак розбомбив штаб і загинули окрім офіцерів радист і заправник. Ніби-то тилові посади, але всього за ніч фронт дуже швидко просунувся і ми опинилися в глибокому тилу, але літак все одно розбомбив штаб», — резюмує Коптило.
Це економно?
Економити, звісно, державі потрібно. Дефіцит бюджету поточного року є рекордним і складає близько 38 мільярдів доларів (більше 20% від ВВП).
«Ми маємо цілий комплекс проблем, крім безпосередньо війни, — пояснює «Апострофу» економіст Андрій Новак. – Наприклад, дуже великі витрати на вимушених переселенців, яких майже половина країни. Крім того, великі витрати бюджету на відновлення зруйнованої інфраструктури та енергосистеми. І ці витрати неможливо передбачити в бюджеті. Зрозуміло, що в таких умовах Кабінету міністрів треба по кожному напрямку, по кожному міністерству шукати варіанти економії бюджетних коштів. Так, Україна отримує досить велику міжнародну фінансову допомогу, але її вистачає лише на покриття дефіциту бюджету. І враховуючи, що західні партнери надають нам масштабну допомогу, зі сторони української влади потрібно також демонструвати, що ми шукаємо варіанти як мінімізувати дефіцит бюджету».
А як його мінімізувати, коли на підході сотні тисяч нових мобілізованих, яким також потрібно платити бойові.
«У нас зараз триває чергова хвиля мобілізації. Її необхідність абсолютно очевидна, більш того, ми з нею сильно затягнули. Нам треба компенсувати збільшення кількості людей, яких росіяни докинуть нам на фронт, збільшенням своїх обсягів мобілізації. І чисельність нашої мобілізації повинна бути співставна з тим, що набрали росіяни. А вони вже набрали 350 тисяч, і продовжують це робити. Тому якщо всім нашим мобілізованим почати платити ті суми, які були раніше, то судячи з усього буде повний колапс бюджету. У нас просто немає грошей на ту кількість людей, яку потрібно мобілізувати», — каже військовий аналітик Євген Дикий, коментуючи ситуацію «Апострофу».
Та чи потрібна економія за рахунок військових?
«Думаю, можна було б зняти кошти з інших програм, та все ж таки забезпечити наших військових, щоб вони могли отримувати стабільні зарплати», — запевняє нардеп Роман Костенко.
Наприклад, на будівництво доріг цьогоріч в бюджеті передбачено щонайменше 63 мільярди гривень. А ще й горезвісні зарплати чиновників. Знайти кошти можна, було б бажання.
Як це вплине на армію
Важко уявити, що комусь може сподобатися, коли йому скорочують зарплату. За лічені години петиція на сайті президента про повернення «тридцятки» всім військовим набрала майже 32 тисячі підписів.
«Невдоволення вже є, і дуже сильне. Це і зрозуміло: коли в людей забирають гроші, на які вони розраховували — це завжди викликає невдоволення, — пояснює Дикий. – 30 тисяч в тилу, просто за те, що тебе вирвали з нормального цивільного життя і ти вимушений жити зовсім іншим, некомфортним життям. Це була цілком адекватна сума. Лишиться менша сума, ніж реально потрібна для того, щоб прогодувати сім’ю. І це призведе до дуже серйозного дискомфорту».
«У людей така ситуація викликатиме як мінімум обурення, відповідно це буде знижувати боєздатність», — додає Мирослав Коптило.
«Вважаю, що ці 30 тисяч потрібні всім, — каже Роман Костенко. – Інше питання, коли хтось не дуже старанно виконує свої службові обов’язки, в такому випадку може бути якийсь механізм, щоб можна було потім ці надбавки забрати. Однак зараз, коли ми маємо проводити ще більшу мобілізацію і виклики перед нами лише збільшуються, а ми ще й знімаємо зарплати — це може просто негативно вплинути і на мотивацію військових, і на стан їхніх сімей. Тому, звичайно, це погана ситуація».
«На момент, коли держава і народ бореться за можливість свого існування, найменше, що може зробити держава – це бодай на якийсь період виключити з життя солдата матеріальну складову. Він має повністю присвятити себе підготовці, думкам про війну, про оборону, а не думати про те, що зараз мені доньці треба взуття купити», — резюмує Степаненко.
АЛЕ!
Якщо внаслідок економічного шторму потрібно прийняти неминуче, то чому б… «Не вийти та чесно не сказати: у країни немає грошей. Всім зрозуміло чому йде мобілізація, чому не вистачає грошей теж зрозуміло, та незрозуміло, чому не вийти і прямо це не сказати? Це було б чесно, і більшість людей поставились би з розумінням, — каже Євген Дикий. – Замість цього починаються розмови про якусь там справедливість. Останнім часом Міноборони просто рекордсмен по провалюванню суспільних комунікацій».
