Визначення лауреатів Шевченківської премії в 2023 році, неочікувано перетворилося на скандал національного масштабу. Вперше, за багато років існування премії, нагородження переможців у день народження Кобзаря 9 березня не відбулося. Нову дату було призначено на 22 травня – день перепоховання Тараса Шевченка, однак більшість членів Шевченківського комітету, які визначають лауреатів премії, одномоментно подали у відставку. В причинах скандалу, який розгорівся на тижні, що минає, розбирався “Апостроф“.

Що відбулося

“Національна премія України імені Тараса Шевченка – державна нагорода за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу”. Так значиться в офіційному положенні про премію.

Український культурний “Оскар” призначається в семи номінаціях: література, літературознавство і мистецтвознавство, публіцистика, журналістика, музичне мистецтво, театральне мистецтво, кіномистецтво, візуальні мистецтва. У різні роки лауреатами премії були Леонід Биков, Павло Вірський, Павло Тичина, Тетяна Яблонська.

В цьому році переможців у двох номінаціях Шевченківський комітет не обрав. Мова про театральне та візуальне мистецтво. Натомість голова комітету Юрій Макаров на зустрічі з президентом Володимиром Зеленським 9 березня висунув пропозицію створити нову номінацію, що відповідає духу військового часу – “За внесок у перемогу”.

“Я виходив із того, що цьогоріч комітет не визнав за можливе присудити нагороду в двох номінаціях, а тим часом від початку повномасштабної війни з’явилася неймовірна, неуявна кількість вартісних мистецьких творів, проєктів і явищ, які робляться на ентузіазмі й у буквальному сенсі наближають нашу перемогу”, – зазначав Макаров.

Володимир Зеленський і Мінкульт погодилися на нову номінацію, тому президентський указ про присудження премії був відкладений до 22 травня, щоб мати змогу провести додатковий конкурс та встигнути обрати переможців у новій номінації.

Крім того, потрібно встигнути ще змінити положення про Шевченківську премію.

По-перше, вписати нову номінацію, а, по-друге, змінити часові рамки, адже премія присуджується творцям нових оригінальних творів, опублікованих протягом останніх п’яти років, але не пізніше як за півроку до їх висунення на здобуття премії. Тобто твори, що з’явилися після широкомасштабного вторгнення, згідно діючої редакції положення, не можуть бути висунуті на здобуття премії в новій номінації, яку схвалив президент. За іронією, норму про “півроку” в 2021 році вніс в положення сам Володимир Зеленський.

Втім, такий апгрейд головної культурної премії країни, пристав до душі далеко не всім діячам культури.

На Макарова посипалися звинувачення в “замовленні” з Банкової, мовляв ОП прагне на меті протиснути “своїх” кандидатів на здобуття Шевченківської премії. Тим більше, що прецеденти вже були, коли минулого року на День Незалежності президент нагородив орденами “За заслуги” ІІІ ступеню, “своїх” хлопців з “Кварталу” Євгена Кошового та Олександра Пікалова.

Юрій Макаров, звісно, всі подібні звинувачення відкидає.

“На жаль, бажання віддати шану тим митцям, які піднімають українську культуру на принципово новий рівень, залучають до неї наших героїчних вояків і мешканців звільнених територій, просувають країну в світі, наштовхнулося на агресивне нерозуміння”, – зазначив Макаров.

Тому 13 березня голова комітету Шевченківської премії подав у відставку. А через 3 дні, 16 березня, зі складу комітету за власним бажанням вийшло ще 13 його членів.

Чому це сталося

Якщо поглянути на зовнішню картинку, то виглядає так, що країна воює, паралельно створюються цінні мистецькі твори на тему війни, а “злі” члени комітету не бажають відзначати їх авторів, виявляючи “агресивне нерозуміння”. Однак якщо проаналізувати ситуацію глибше, то виявляється далеко не все так просто.

По-перше, члени комітету, що залишили свої посади, принципово не мають нічого проти появи нової номінації.

“З 2019 року, коли ми приступили до своїх повноважень, у нас були твори, які можна розглядати як внесок у перемогу, – пояснює “Апострофу” екс членкиня Шевченківського комітету, актриса театру і кіно Римма Зюбіна. – Наприклад, премію отримали Станіслав Асєєв за книгу “В ізоляції”, Тамара Горіха Зерня за книгу “Доця”, Євгенія Подобна за книгу “Дівчата зрізають коси”. Тому ніколи при виборі лауреатів ми не відривали естетичну складову від національної та впливу часу. Тема війни була присутня з 2014 року”.

“Більшість творів, які були відзначені раніше Шевченківською премією, так чи інакше торкалися теми війни в Україні, – додає “Апострофу” екс членкиня комітету, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. – Так, дійсно з’явилось дуже багато творів, які народжуються у відповідь на виклики, у зв’язку з повномасштабним вторгненням та є ідея відзначення цих творів”.

“Але вона не може бути настільки adhoc”, – додає Сінькевич.

Справа в тому, що присудити найвищу культурну премію України – процес складний й тривалий. Це ж не те саме, що визначити переможця в “Лізі сміху”.

“Шевченківська премія в тому вигляді, в якому вона існує зараз, це три тури, – пояснює Сінькевич. – Є процедура подачі творів, час на опрацювання творів. Наприклад, якщо мова йде про літературу, то це може бути 20-30 книг і більше, які треба прочитати. Фільми, вистави… Все потребує часу на ознайомлення, експертну оцінку”.

Крім того, екс члени комітету зізнаються – незрозуміло що саме може бути “внеском у перемогу”.

“Нова номінація абсолютно не визначена в плані критеріїв. Так, “внесок у перемогу”, але незрозуміло за якими критеріями це з’ясовувати”, – ставить питання Сінькевич.

“Наприклад, театральне мистецтво. Є драматична вистава, є оперна вистава, балетна вистава і серед них обирати важко, тому що всі роботи різні. А як ми можемо обирати, наприклад, між літературним твором і кінотвором? Тим більше, що деякі фільми, які вийшли зараз, вони були створені до 2022 року. Просто така ситуація, що за нас вирішили і нам щось пропонують зробити. Правила не мають змінюватися так день у день. От щось мені зранку так намріялося”, – додає Зюбіна.

Що буде з новою номінацією

То чи введуть її та визначать лауреатів, чи цього таки не станеться? І це найцікавіше питання у цій ситуації. Так, із 18 членів комітету склали повноваження 14 осіб (включно з Юрієм Макаровим). А згідно положенню про комітет Шевченківської премії, його засідання вважаються правомочними, якщо присутні не менше двох третин від його складу. Тобто якщо старий комітет “зламався”, то потрібно нести новий. А як його обрати, та чи є для цього час, адже мало лише визначити персональний склад, потрібно ж іще щоб новий комітет обрав лауреатів в новій номінації. Це взагалі можливо?

“Ну чого ж ні? Якщо дуже захочуть зробити в ручному режимі, то все зроблять”, – каже Зюбіна.

І дійсно, згідно положенню про комітет, його персональний склад затверджує президент. Та за якими критеріями президент повинен обирати? А критеріїв особливо то й немає. “До складу Комітету включаються громадяни України, які здобули авторитет у сфері культури”, – зазначено в тексті положення.

“Раніше членів комітетів завжди делегували спілки, – пояснює Зюбіна. – Коли обирали нашу каденцію, то було зроблено так: при міністрі Бородянському в Мінкульті було названо по п’ять авторитетних лідерів думок в кожній галузі. Моє прізвище потрапило в кіногалузь. Потім кожному з нас запропонували назвати ще людей, яких ми поважаємо в кіногалузі, яким довіряємо. Тобто ці п’ятеро людей назвали ще п’ять, а потім сформували великий список, зробили відкрите опитування, і по три кандидатури від кожної галузі, хто набрав більше за всіх голосів, потрапили до складу комітету. Які будуть правила зараз важко сказати, тому що не визначений механізм як це робити”.

З одного боку, враховуючи те, що членів комітету затверджує президент, особливих критеріїв для цього немає, та і саме положення про комітет є президентським указом, який можна легко змінити, а сам гарант підтримав ідею апгрейду премії – новій номінації бути!

“Ми свою функцію в межах передбачених положенням про премію виконали повністю. Тепер це питання вже Офісу президента, який курує премію, і Мінкульту, яке якимось чином стало до цього дотичним, хоча де-юре дотичним не є, але премією займається. Та все ж складно передбачити яким чином буде формуватися цей комітет і яка буде доля нових номінацій”, – резюмує Сінькевич.

З іншого боку, якщо в професійній мистецькій спільноті полярні думки стосовно нової номінації, то очевидно, що вони будуть полярні і серед інших “громадян України, які здобули авторитет у сфері культури”, які увійдуть до нового складу комітету. Тож для того, щоб впровадити нову номінацію, президенту доведеться підбирати членів комітету за принципом лояльності до його ідеї. А це вже виглядає зовсім не гарно і може нівелювати саме значення вищої культурної нагороди країни.

Як вирішить цю дилему президент, покажуть лише рішення з ОП. Чи дійсно Шевченківську премію “За внесок у перемогу” отримають люди, які її достойні, чи номінація стане зайвим приводом відзначити “любих друзів” Банкової.

Комментарии