Боротьба з корупцією в Україні йде дуже важко, а в деяких сферах, наприклад, на митниці, впоратися з нею, схоже, майже нереально. Проте Верховна Рада найближчим часом має намір ухвалити закони, покликані зробити роботу митних органів прозорішою.
Про зловживання на митниці та способи їх припинення, приватизацію як засіб мінімізації корупції, в тому числі серед народних депутатів, наявність коштів у бюджеті для доплат військовим, а також про інші проблеми української економіки в інтерв’ю «Апострофу» розповів перший заступник голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, член тимчасової слідчої комісії Ради з питань економічної безпеки ЯРОСЛАВ ЖЕЛЕЗНЯК.
Чи є гроші на доплати захисникам?
— Почнемо з найсвіжіших подій. Верховна Рада ухвалила закон про повернення військовослужбовцям доплат у 30 тисяч гривень. Виникає питання, навіщо було ці доплати скасовувати, а потім їх повертати?
— Я не знаю. Скасування доплат було рішенням уряду. То бажано було б, звичайно, щоб уряд його якось і пояснював. Думаю, відповідь банальна — немає грошей. Але комунікація по такому важливому питанню була провалена. Саме тому, коли правкою 48 депутатам запропонували повернути ці доплати, то нічого дивного в тому, що ми побачили 277 голосів «за» на табло.
— Одночасно було обмежено зарплати держслужбовцям і менеджерам держкомпаній до 10 мінімальних зарплат. Як ви ставитеся до такого рішення?
— Це популізм. Ми можемо і далі платити по 5000 гривень зарплати черговому директору ОПЗ, а потім черговий раз дивуватися, чому там вкрали сотні мільйонів.
Або візьмем БЕБ. У них грошей на зарплати немає, але чомусь всі працюють. А потім ми дивуємося, чому ж детективи беруть гроші за кришування грального бізнесу.
Або митники, які отримують офіційно по 10 доларів в день. А потім ми знаходимо у них автопарк кращий, ніж у футболістів «Динамо».
Це нормально — платити гідні зарплати за чесну роботу. Проблема лише в тому, що, на жаль, іноді навіть високі зарплати не рятують від корупції.
— Чи достатньо в держбюджеті коштів на повернення виплат військовослужбовцям?
— Ні. Я поки не бачу, щоб сходилися цифри. Проста математика по поверненню 30 тисяч виплат захисникам виглядає так :
— орієнтовна сума, яка потрібна на повернення виплат — 12,7 мільярда гривень на місяць, або 152,4 мільярда гривень на рік;
— орієнтовна економія від обмеження зарплат «бюджетників» до 10 «мінімалок» — 2,7-3 мільярда гривень на рік.
Таким чином, для реального, а не на папері, забезпечення повернення виплат потрібно знайти ще близько 149 мільярдів гривень. І нам не вистачає 98% від необхідної суми. Саме тому без змін до державного бюджету я не бачу можливості, щоб ця норма запрацювала.
Але ці розрахунки потрібно робити до голосування, а не після. І це виключно проблема провладної команди. Завжди в залі були люди або від коаліції, або від уряду, завдання яких було не допустити голосування речей, під які немає коштів у бюджеті. Проте у випадку 48-ї правки відповідальні за подібні голосування люди самі ж і натиснули зелену кнопку.
Краду тому, що можу
— Уже кілька місяців парламентська тимчасова слідча комісія (ТСК) домагається звільнення керівництва митниці. Це виявилося на диво складною задачею.
— Вкрай складною.
— Колись ми бачили звільнення голови Конституційного суду Олександра Тупицького. І це потребувало менше зусиль і часу, ніж звільнення заступника голови Державної митної служби Руслана Черкаського. Невже це більш захищена посада?
— Різниця в тому, що голова Конституційного суду не може заносити потрібним людям валізки з сотнями тисяч готівкових доларів. Митниця це одна з установ, які досі залишаються потужним генератором готівки для недобросовісних чиновників. І, звичайно, ніхто не хоче добровільно прощатися з місцем, яке може буквально за місяць зробити людину мільйонером.
Саме тому навіть після заяв президента, прем’єр-міністра, голови фракції більшості, парламентського комітету та багатьох інших посадовців і політиків пан Черкаський два місяці переховувався на лікарняному, і робилося безліч спроб зам’яти справу і залишити його на посаді.
— Хто ж переміг?
— Черкаський нарешті звільнений за рекомендацією Комісії з питань вищого корпусу державної служби за порушення присяги. Паралельно НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції) зробило подання до Спеціальної антикорупційної прокуратури щодо незаконного збагачення. Також є певні матеріали парламентської ТСК, які будуть передані туди ж. Ми сподіваємося побачити ефективну роботу антикорупційних органів, завдяки якій одним тільки звільненням пан Черкаський не відбудеться.
— Про зловживання на митниці стало відомо не вчора. Десятиліттями ця служба є потужним джерелом корупції. Чому саме зараз раптом до неї така підвищена увага?
— По-перше, ця історія тягнеться вже рік. Якийсь час вона не привертала значної уваги ЗМІ. Проте гучні скандали і яскраві персонажі вивели її в медійну площину.
По-друге, хоча митниця була завжди корупційним болотом, там все ж таки діяли певні правила. Служба щороку отримувала план з надходжень до бюджету. І існувала негласна угода з державою про те, що з цього плану красти не можна. А свій «інтерес» митники задовольняли з тієї частини надходжень, що перевищувала план.
Звичайно, це абсолютно неправильна ситуація, проте вона дозволяла хоч якось окреслити межу, за яку корупціонери не повинні заходити.
Проте в 2022 році цю межу було повністю зруйновано. Митниця недовиконала план надходжень до бюджету на 44%, тоді як Податкова служба в тих же умовах війни, окупації територій, евакуації величезної кількості людей, відключень електрики тощо, зуміла виконати свій план.
Причому нахабство досягло вже такого рівня, що навіть на засіданні парламентської ТСК один з посадовців на питання, чому він займається незаконними схемами, майже прямим текстом відповідав: «Тому що можу.»
Одним словом стало ясно, що діяльність митниці потрібно докорінно змінювати. Тому ми наполягли на звільненні всього керівництва.
— Хто ж тоді зараз керує митницею?
— Один із заступників голови служби — Сергій Звягінцев. До нього немає особливих претензій, проте повноцінно працювати і реформувати службу він не має можливості, оскільки знаходиться в статусі виконувача обов’язків. Тож поки не з’явиться повноцінний керівник, який гарантовано перебуватиме на посаді тривалий термін, сподіватися на суттєві зміни в службі не доводиться.
Чи можлива прозора митниця?
— Підготовку законопроектів про відбір керівників Державної митної служби та Бюро економічної безпеки (БЕБ) доручено особисто вам. В якому вони стані?
— Вони вже майже готові. А законопроєкт про перезавантаження митниці навіть схвалений комітетом. Тож незабаром він буде винесений на розгляд парламенту.
— Який порядок відбору керівника він передбачає?
— Використано практики, які були застосовані при обранні голів НАБУ (Національне антикорупційне бюро України) і САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура). Буде створено конкурсну комісію. Більшість її членів (5 із 9-ти) делегуватимуть міжнародні організації. Конкурс проходитиме в декілька етапів з використанням поліграфа. За його результатами визначиться єдина кандидатура, яка буде подана на затвердження у Кабінет міністрів.
— В подібних випадках українська влада часто успішно застосовує такий прийом: керівнику-реформатору накидають кандидатури заступників, які зводять реформаторський порив нанівець.
— Так. Приблизно таким чином працює сьогодні, наприклад, БЕБ. Навіть якщо змінити директора БЕБ Вадима Мельника, від цього нічого не зміниться, оскільки він все одно там не керує. Ми його вже навіть на ТСК не запрошуємо, оскільки в цьому немає сенсу (Кабмін звільнив Мельника 11 квітня, після того, як було записано це інтерв’ю — «Апостроф»).
Саме тому законопроєкт передбачає, що обраний керівник отримає повний карт-бланш на призначення заступників. А протягом року після його вступу на посаду має пройти атестація всіх без винятку працівників служби. Негативний результат атестації автоматично означатиме звільнення.
Ще одне важливе положення: законопроєкт передбачає суттєве збільшення зарплат митників. Це принциповий момент, оскільки не давши людям достойного заробітку, ми не зможемо вимагати від них чесної роботи.
Аналогічний порядок передбачає і другий законопроєкт — про перезавантаження БЕБ.
— Зміну керівництва митниці ми бачили вже досить багато разів за роки незалежності. Проте жодного разу ці зміни не призводили до суттєвого зниження рівня корупції. Це наводить на думку, що одних кадрових змін для оздоровлення митниці мало. Потрібно змінювати систему її роботи.
— Звичайно. І закон передбачає низку змін, які, на нашу думку, дозволять вдосконалити роботу митниці.
В першу чергу необхідно позбутися корупційних планів — скільки сотень тисяч доларів мають занести митники певним людям з СБУ, ДБР, ОП тощо. Хоча довести цього в суді і не вдалося, проте не дуже віриться, що волинський митник, затриманий з 700 тисячами доларів в багажнику, просто їх позичив для власного користування (інцидент стався у червні 2021 року, пізніше кримінальне провадження закрили).
Друге. Всі любителі «посидіти на митниці» — СБУ, ДБР, БЕБ, поліція тощо — повинні бути виведені за шлагбаум. Тому що користі від їхньої діяльності там немає, зате корупція процвітає.
Третє. В митних процедурах потрібно максимально виключити людський фактор. Декларації повинна перевіряти не та людина, яка сидить на посту. Це знизить можливості митників «домовлятися» з перевізниками. Такі реформи вже починалися під керівництвом Максима Нефьодова (очолював митницю у 2019-2020 роках, наразі є депутатом Київської міської ради у фракції «Голос» — «Апостроф»). Проте після того, як його було звільнено (не без участі представників провладної фракції), вони були згорнуті. Тепер необхідно довести цю справу до кінця.
Четверте. Максимальна автоматизація процесів.
П’яте. Активний обмін даними з митниками сусідніх країн.
Шосте. У боротьбі з контрабандою потрібно впроваджувати ризикоорієнтований підхід. Адже неможливо перевірити всі без винятку товари, які перетинають кордон. Проте правильне визначення найбільш ризикованих груп дозволить виявляти 90% зловживань.
— Як зрозуміти, які саме партії товару є ризикованими?
— Ну ось один з прикладів, які ми розслідуємо на ТСК. В Ужгороді на територію України заїздить фура. І везе ця фура величезну кількість надувних басейнів.
Наче б то це не заборонений товар. Але правда дивно, що під час війни, в розпал зими з такою шаленою швидкістю везеться величезна кількість басейнів? Тож є сенс придивитися до цієї фури і її вмісту більш детально. От ризикоорієнтована система і повинна звертати увагу на подібні дивні явища.
Прямо скажу, наведення порядку на митниці — непроста робота. До заниження митної вартості вдається дуже багато підприємств, включно з тими, які мають репутацію відповідального добросовісного бізнесу. А на заклики до совісті вони відповідають, що якщо держава хоче добитися повної сплати митних платежів, вона повинна поставити всіх імпортерів в однакові умови. Адже той, хто все платить по закону, одразу потрапляє в невигідне становище порівняно з «рішалами», які мають можливість уникати зайвих формальностей і витрат.
Проте поки що жодному керівникові не вдалося таким чином побудувати роботу. Спроба Макса Нефьодова закінчилася швидкою відставкою.
— Телеграм-каналами потяглися чутки про те, що серед претендентів на місце голови митниці фігурує ваша кандидатура…
— Я очолюю розробку закону про конкурсний відбір голови Державної митної служби. Якби ці чутки були правдою, це означало б, що я пишу закон під себе. Але ми навпаки прописуємо конкурсну процедуру з рівними правилами для всіх потенційних учасників. Як я вже згадував, наш законопроєкт №6490-д передбачає прозорий конкурс за кращими практиками, з «контрольним пакетом» голосів у незаангажованих міжнародних експертів.
Тому будь-які чутки про майбутні кандидатури очільника Держмитниці — це в найкращому випадку спроба хайпу на псевдоінсайдах, в найгіршому — спроба зберегти статус-кво і саботувати перехід до прозорої митниці. На щастя, останнє вирішувати не сумнівним телеграм-каналам. Кредит довіри на зміни митниці отримає найсильніший кандидат, який об’єктивно переможе в конкурсі.
Хоча кількість привітань з майбутнім призначенням дійсно сильно мене здивувала. Мабуть хтось або дуже хоче бачити мене на митниці, або дуже не хоче бачити в парламенті. Втім, не дочекаєтеся. Доведеться потерпіти.
Три кита корупції
— З 1 липня Україна повертається до податкової системи, яка існувала до повномасштабного вторгнення. Практично всі пільги, які гарячково впроваджувалися рік назад, буде скасовано. Чому ухвалене таке рішення? Вони не спрацювали? Чи виконали свою функцію і більше не потрібні?
— Я пам’ятаю, як ми вводили ці пільги. Тоді Верховна Рада, зібравшись на засідання, ніколи не знала, чи збереться ще раз. Багато рішень ухвалювалося похапцем, під дією емоцій, без ретельного опрацювання. І в подальшому далеко не всі вони працювали так, як задумувалося.
Яскравий приклад — скасування акцизів на пальне. Ми хотіли його здешевити для споживачів. Але по факту нічого дешевше не стало, навпаки, зростання цін продовжувалося. 2%-й податок також не приніс очікуваного результату. Я б не сказав, що від нього була якась значна шкода. Проте і користі він великої не приніс. Тож його скасування мало на що вплине.
— Повернення попередніх ставок оподаткування було однією з умов меморандуму з МВФ. Чому фонд висував таку вимогу?
— Вони дотримуються позиції, що Україна не може дозволити собі розкоші впроваджувати необґрунтовані пільги. Претендуючи на міжнародну допомогу, ми повинні збирати принаймні ті податки, які можемо.
— Проте податкові пільги є досить поширеним елементом економічної політики. Повністю від них не відмовляється жодна держава.
— А МВФ і не вимагає повного скасування. Йдеться тільки про те, що ми не повинні вводити пільги, доцільність яких не можемо обґрунтувати. Наприклад, у МВФ немає питань щодо пільгового ввезення дронів — вони розуміють, для чого нам це потрібно. Але чому потрібно надавати пільги учасникам паливного ринку, коли світові ціни впали, їм незрозуміло.
— Зараз тривають досить гарячі дискусії щодо приватизації. Одні говорять про те, що держава досі володіє величезною кількістю об’єктів, яким не може дати ради. Інші — що не можна під час війни за безцінь розпродувати народне майно. На чиїй стороні ви?
— Я вважаю, що максимальну кількість державних підприємств треба продати. Працюючи в парламенті, я бачу, що багато депутатів прийшли сюди тільки для того, щоб годуватися з державних підприємств. З потоків, які вони формують, завжди фінансувалася величезна кількість політиків. Причому не з прибутків, а зі збитків, які вони наносять державі.
Класичний приклад — Одеський припортовий завод. Багато років політики кричали про те, що його не можна продавати. Зараз маємо ситуацію: завод уже нікому не потрібний, заплутаний в боргах перед олігархом (Дмитром) Фірташем. Тим часом ми спостерігаємо черговий, кільканадцятий уже, корупційний скандал, пов’язаний з розкраданням грошей зі збанкрутілого підприємства.
Питання: навіщо мені, як платнику податків, продовжувати фінансувати цей політичний корупційний бордель?
Держава не вміє управляти підприємствами. Тому від непотрібної їй власності потрібно позбуватися. Тим більше, що зараз бюджет відчуває величезний дефіцит надходжень. Нам потрібні гроші, і якщо їх не вистачає, ми мусимо їх друкувати, що призводить до девальвації валюти.
Тож якщо зараз є можливість продати державні активи і поповнити бюджет, треба це робити. Всі необхідні для цього рішення парламентом ухвалені. І приватизацію необхідно продовжувати, незважаючи на істерику деяких політиків.
А виступи про продаж за безцінь державного майна дуже схожі на ті, які ми чули перед запуском ринку землі. Скільки було криків, що хтось скупить всю нашу землю! І ось уже майже два роки працює ринок. Де ці покупці? Хто-небудь може їх показати?
Сьогодні державні підприємства є одним з трьох основних джерел корупційних потоків (разом із митницею і державною землею). Тому, якщо провести приватизацію, дуже багато людей втратять інтерес до перебування в парламенті і уряді. Їх замінять інші люди з іншою мотивацією. І українська політика помітно зміниться на краще.
