Головна тема останніх тижнів – масштабний витік даних з Пентагону. Спираючись на злиті в мережу документи, західні ЗМІ вже називали «передбачувану» дату початку операції – 30 квітня. В одному з таких документів журналісти знайшли відомості, що ГУР МО начебто готувало удари по російським військовим та найманцям ПВК «Вагнер» у Сирії за участю курдських формувань, проте у грудні планування цих операцій припинили за наказом Володимира Зеленського. Про ймовірність проведення такої операції, про фактори, від яких залежатиме успіх контрнаступу та яким чином Україна може захиститися від російських обстрілів після перемоги, використовуючи, зокрема, досвід Ізраїлю – в ефірі Апостроф ТВ розповів ізраїльський журналіст СЕРГІЙ АУСЛЕНДЕР.
– Що ви скажете про відкриття нового поля бою у Сирії, за тисячі кілометрів від України?
– Навряд чи ваша розвідка здатна організувати там такі масштабні дії, які б вимагали якогось переміщення ресурсів з боку Росії до Сирії. Я в цьому дуже сумніваюся. Якісь акції провести – можливо. Наприклад, напад на якусь базу або щось таке. Але щоб відкрити другий фронт у Сирії, у цьому я маю сумніви. Варто сказати, що всі ці витоки переповнені якимись дивними твердженнями та заявами від «30 квітня – початок наступу» до якихось інших. Тож мені в це не дуже віриться.
– Foreign Policy опублікувало статтю, що перші 24 години контрнаступу України, ймовірно, будуть вирішальними. Якщо українські військові зможуть викликати параліч у російському керівництві та паніку серед російських військових, то контрнаступ буде успішним. Як ви вважаєте, чи можливий такий український бліцкриг, адже російське командування теж навчається, і воно бачило, як було організовано успішну українську операцію в Харківській області?
– Перші 24 години у бліцкризі найважливіші, це очевидно. Цей термін можна збільшити до 48 годин. Від цього періоду дуже залежить подальший успіх цього наступу. Як приклад можна згадати шестиденну війну, коли доля єгипетського фронту вирішилася протягом перших 24 годин, навіть за 12 годин. Це цілком розумне твердження. Питання лише у тому, звідки відраховувати ці 24 години? З приводу дати наступу вже стільки ворожать на кавовій гущі, що її неможливо встановити.
– Після перемоги України загроза від росії нікуди не зникне. Раніше голова управління розвідки Кирило Буданов говорив про створення демілітаризованої зони на території російської федерації. Що завадить росіянам обстрілювати Україну після того, як ЗСУ виженуть їх на свою територію? Ізраїль, наприклад, іноді зазнає обстрілів.
— Приблизно так це і виглядає. Війна не закінчиться з виходом на межі 1991 року, вона просто перейде до іншої фази. Поки Росія існуватиме поряд з вами, існуватиме і постійна загроза нападу й обстрілів. Доведеться вам на своїх східних рубежах будувати потужну систему цивільної оборони, систему захисту: ППО, ПРО, «Залізний купол» — щось таке. Там можливі варіанти. Якщо за підсумками вашої перемоги та російської поразки вдасться створити цю демілітаризовану зону на глибину, припустимо, у 200 км, то це допоможе виключити застосування простих засобів ураження. Можливо, в Росії розпад почнеться, але це теж загрожує наслідками, в тому числі й для вас. Тоді тим більше потрібна буде така демілітаризована зона. Можливо, зміниться режим у Росії, але я в це не вірю. Тож вам потрібно готуватися до того, з чим Ізраїль живе вже 75 років – постійної загрози війни.
– Ще один варіант – це ракетна зброя стримування. Йдеться про неядерну, конвенційну зброю. Наприклад, ми скажемо: «Ви запускаєте «Калібр», ми запускаємо «Сапсан». Це може спрацювати?»
— Як варіант, мабуть, так. Удари відплати – так це називається. У нас приблизно така ж політика, щоправда, у нас це зовсім не працює, тому що все одно нас обстрілюють, ми у відповідь бомбимо, вони знову обстрілюють – і так до нескінченності. У будь-якому випадку, вам така зброя потрібна. Дуже шкода, що ви не встигли запустити її до серійного виробництва до початку війни. Можливо, в такому разі все виглядало б дещо інакше.
– 20 квітня Міноборони Ізраїлю заявило про початок переговорів щодо продажу передової системи ПРО Німеччини. Це «Arrow-3». Що це за система? Якщо говорити про перспективу передачі цієї системи нашій країні, то як вона може допомогти?
— Це далекобійна система протиповітряної та протиракетної оборони, яка здатна перехоплювати балістичні ракети, які летять навіть у заатмосферному просторі. Там висота поразки до 100 км. Це хороша система, тож німці її й купують. Її можна порівняти з Patriot, тільки вона набагато краща. Вона далекобійніша, рубежі перехоплення в неї дальші.
Якщо в України після війни виникне необхідність у цій системі, то я вважаю, будуть якісь переговори. Це цілком робоча система. Вона зараз стоїть на озброєнні ізраїльської армії і нею активно цікавляться іноземні замовники. Взагалі ця війна породила бурхливий інтерес до подібних виробів. Наразі наші концерни буквально завалені роботою, бо сформовані дуже великі пакети замовлень. Якщо Україна захоче її придбати, то чому ж ні? Я вважаю, що після війни це цілком можливо. Просто зараз це малоймовірно. Про такі речі домовляються заздалегідь, це ж не автомобіль, який можна зібрати за тиждень. На виробництво цієї системи буквально йдуть роки.
– Чи міг би досвід Ізраїлю допомогти Україні побудувати сучасну ешелоновану систему ППО, яка б захищала й від міжконтинентальних балістичних ракет?
— Думаю що так. Наразі йдеться про початок випробування системи раннього оповіщення, яку Ізраїль будує та адаптує до українських умов. До літа вона має бути вже повністю готова та стати на озброєння. Ізраїль завжди охоче ділиться своїм досвідом зі своїми союзниками та партнерами, серед яких, очевидно, входить і Україна.
У нас уся ця система створювалася 20 років. На це знадобилося багато часу, ресурсів та сил. Але вам при цьому не потрібно буде починати з нуля, використовуючи наш досвід та наші напрацювання. Після війни цим треба буде займатись.
