Державна компанія НАК «Нафтогаз України» за свою майже 25-річну історію неодноразово потрапляла у різні скандали. Серед тих, що сталися останніми роками, досить згадати провал програми збільшення видобутку газу під назвою «20/20» та виплату багатомільйонних премій її топменеджменту за виграш у Росії у Стокгольмському арбітражі. Можливо, така карма «Нафтогазу» обумовлена особистістю його першого керівника та фактичного творця Ігоря Бакая, за яким також тягнеться шлейф скандалів. У будь-якому разі, незалежно від прізвища керівника, нафтогазовий держхолдинг продовжує дивувати невичерпним креативом, неабияк замішаним на піарі. Про те, як це відбувається зараз, читайте в матеріалі «Апострофа«.
НАК «Нафтогаз України» планує закуповувати газ на Українській енергетичній біржі. Про це йдеться у повідомленні на сайті компанії. Наголошується, що мова йде про купівлю газу виключно внутрішнього видобутку.
В принципі, нічого незвичайного у цій новині немає. Та й новини як такої, насправді, також немає. Справа в тому, що «Нафтогаз» і раніше купував газ на внутрішньому ринку України. Крім того, у листопаді 2022 року Кабінет міністрів зобов’язав НАК купувати газ вітчизняного видобутку.
«Такі закупівлі — нормальне явище, звичайна практика торгів, які проходять вже кілька років на енергетичній біржі, в ході яких «Нафтогаз» викуповує газ, видобутий приватними компаніями», — сказав у розмові з «Апострофом» керівник спеціальних проектів науково-технічного центру Психея» Геннадій Рябцев.
«Нафтогаз» завжди купував газ у приватних компаній, тож нічого дивного в анонсі НАК немає, погоджується редактор сайту «Наші гроші» Юрій Ніколов.
«Тим більше, що вітчизняні видобувні компанії сьогодні фактично позбавлені ринку збуту, оскільки в результаті війни промисловість різко скоротила споживання, — розповів експерт у коментарі виданню. — Надлишковий газ останнім часом просто закачували в підземні сховища, причому йдеться про досить велику кількістьі, яка обчислюється у сотнях мільйонів кубометрів».
«Нафтогаз» поки що не називає обсяги газу, які він має намір купити на біржі, а також його ціну. А ціна насправді дуже важлива з точки зору прозорості процесу.
«Тут можна реалізувати різні можливості. Наприклад, якщо «Нафтогаз» купить газ за завищеною ціною під гаслом підтримки вітчизняного виробника, то виробники з низькою собівартістю видобутку будуть у великих плюсах. Водночас, якщо газ викуповуватиметься за заниженою ціною, яка не забезпечить нормальний рівень прибутковості, то виробники втратять гроші, і це позначиться на рівні видобутку», — каже Юрій Ніколов.
Видобуток газу на одному із родовищ України
Видобуток газу у фантазіях та реальності
До речі, про видобуток.
Олексій Чернишов, який перейшов на посаду голови «Нафтогазу» у листопаді 2022 року з посту міністра розвитку громад та територій України, у лютому цього року заявив, що компанія планує наростити видобуток газу та ставить перед собою «амбітну мету» вже у 2023 році збільшити його на 1 мільярд кубометрів.
Безумовно, ідея збільшення видобутку є абсолютно правильною, навіть в умовах війни. Проте наміри не зовсім відповідають реаліям.
Зазначимо, що за неофіційними даними, у 2022 році в Україні газовидобуток склав близько 18,5 мільярда кубометрів, що, до речі, лише на 6,6% менше, ніж у довоєнному 2021 році (19,8 мільярда кубометрів).
При цьому державна компанія «Укргазвидобування» (входить до групи «Нафтогазу»), на яку припадає приблизно 70% усього видобутку в країні, погіршила свої показники лише на 3,6% — з 13,7 мільярда кубометрів до 13,2 мільярда кубометрів (із яких товарний газ становив 12,5 мільярда кубів).
В «Укрнафті», яка до націоналізації в листопаді 2022 року контролювалася олігархом Ігорем Коломойським, незважаючи на контрольний пакет держави в ній, ситуація з видобутком є гіршою — він за рік впав з 1,1 мільярда кубів до 1 мільярда кубів (зниження на 9%).
Однак найбільшу шкоду війна завдала приватним компаніям. Якщо 2021 року вони сукупно видобули 5 мільярдів кубометрів газу, то 2022 року – 4,3 мільярда кубів. Падіння обсягів газовидобутку становило 14%.
Але проблема, насправді, у тому, що останнім часом видобуток газу в Україні, зокрема у «Нафтогазу», здебільшого падає – навіть без війни.
Так, у 2020 році в нашій країні було видобуто 20,23 мільярда кубометрів газу, при цьому на «Укргазвидобування» припало 14,2 мільярда кубів.
Кілька років тому керівництво «Укргазвидобування» намалювало фантастичні плани виходу на рівень видобутку в 20 мільярдів кубометрів до 2020 року. Але, як бачимо, нічого подібного навіть близько немає.
Тому є великі сумніви, що цього року «Нафтогаз» досягне поставленої перед собою «амбітної мети» додати 1 мільярд кубів газу.
Хоча, слід визнати, можливості для збільшення газовидобутку в Україні є. Щоправда, це може статися нескоро.
А ще для цього потрібні значні інвестиції та технології, у тому числі з видобутку сланцевого газу, які можуть забезпечити західні партнери.
«Протягом 5-10 років за умови достатніх інвестицій Україна цілком здатна вийти на збільшення видобутку газу до рівня, який дозволить самостійно забезпечувати себе газом навіть із урахуванням повоєнного збільшення споживання», — каже Геннадій Рябцев.
Але поки йде війна, розраховувати на суттєві інвестиції взагалі не доводиться, зазначає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
«Та і після війни навряд чи багато інвесторів побіжать вкладати гроші у видобуток газу, оскільки інвестиційний рейтинг «Нафтогазу» досить низький, — сказав експерт у коментарі «Апострофу». — Для того, щоб залучити інвестиції, необхідно провести значні реформи, зокрема, усунути систему адміністративного втручання в роботу ринку, вирішити проблеми з видачею ліцензій та захистом інвестицій. Сам «Нафтогаз» потрібно повністю переформатувати, тому що у тому вигляді, в якому він існує, він недієздатний».
На думку Омельченка, якщо будуть здійснені перераховані вище кроки, то за 7-10 років наростити газовидобуток в Україні до 25 мільярдів кубометрів на рік цілком реально.
Водночас він попередив, що у зв’язку з тим, що зараз у всьому світі, зокрема в Європі, відбувається перехід на відновлювані джерела енергії, до того моменту, як Україна збільшить видобуток газу, попит на нього може знизитися.
Б’ємо ворога у міжнародних судах
Видобуток газу – не найнадійніша тема для піару, що з «успіхом» підтвердила колишня управлінська команда «Нафтогазу» на чолі з Андрієм Коболєвим та Юрієм Вітренком, яка з тріском провалила виконання згаданої вище програми «20/20».
Набагато приємніше пожинати плоди перемог над країною-агресором у міжнародних судових інстанціях.
Що й зробив нещодавно нинішній керівник НАК Олексій Чернишов, відрапортувавши у Facebook про виграш у розмірі 5 мільярдів доларів у російського «Газпрому» в Арбітражному трибуналі в Гаазі.
Йдеться про справу за позовом про відшкодування за захоплені газові родовища та інфраструктуру в анексованому Криму.
І не біда, що спочатку «Нафтогаз» вимагав в якості компенсації 10 мільярдів доларів, і що справа за фактом ще не закрита, оскільки росіяни подаватимуть апеляцію.
Пізніше глава «Нафтогазу» дещо скоригував свій первісний меседж, повідомивши, що особливої надії на те, що Росія добровільно виплатить визначену арбітражем суму, немає, тому її намагатимуться примусово стягнути з країни-агресора.
«Ми не очікуємо добровільного відшкодування збитків від Росії, тому разом із провідною юридичною фірмою Covington & Burling LLP опрацьовуємо всі можливі механізми визнання та примусового виконання арбітражного рішення за допомогою правових механізмів», — цитує Чернишова прес-служба «Нафтогазу».
Стратегію примусового стягнення НАК не розкриває, але, очевидно, йдеться про накладення арешту на російські активи в інших державах.
«Нафтогаз» зможе вимагати стягнення закордонних активів, що належать РФ як державі, за винятком тих, що захищені дипломатичним чи суверенним імунітетом. Наприклад, не можна здійснити стягнення на приміщення посольств. А ось на заморожені в різних країнах активи російського Центробанку — можна», — розповів «Апострофу» партнер міжнародної юридичної фірми Wolf Theiss Тарас Думич.
Однак, додав він, це вимагатиме «зусиль та юридичних дій».
«Тому зараз завдання «Нафтогазу» та його юристів — якнайшвидше виявляти подібні активи, доводити, що вони належать російській державі, намагатися їх «заморозити» та вимагати їх конфіскації для виконання рішення арбітражного трибуналу», — заявив Тарас Думич.
Компетентність юристів «Нафтогазу» не викликає сумнівів – йдеться про одну із провідних юридичних компаній світу. А тому можна сподіватися на успіх у цій справі.
Утім, юристи, які представляли інтереси НАК у суперечці з «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі, мабуть, теж були добрими, бо вони принесли українському холдингу – і всім нам – перемогу.
Але цю перемогу менеджери «Нафтогазу» приписали собі. За що виписали собі ж багатомільйонну премію.
Тоді, нагадаємо, преміальний фонд становив 46 мільйонів доларів. Ця цифра – 1% від виграшу «Нафтогазу» у справі про транзит газу, в якому арбітраж зобов’язав «Газпром» виплатити НАК 4,6 мільярда доларів. Однак у Стокгольмі одночасно розглядалася ще одна справа — про постачання російського газу в Україну, і, незважаючи на те, що в рамках цієї справи суд задовольнив більшість вимог «Нафтогазу», він також ухвалив, що український холдинг має доплатити російському монополісту 2 мільярди доларів.
Таким чином, за підсумками розгляду двох справ «Газпром» мав заплатити 2,6 мільярда доларів. У результаті наприкінці 2019 року він добровільно заплатив з урахуванням пені 2,9 мільярда доларів. Тоді ж був підписаний новий контракт на транзит газу на п’ять років, який, до речі, діє і сьогодні, незважаючи на війну.
Але розмір преміального фонду топ-менеджменту «Нафтогазу» не було знижено до 26 або, хай, до 29 мільйонів доларів (1% від фактично отриманої суми за рішенням Стокгольмського арбітражу). На такі «дрібниці», мабуть, вирішили не зважати.
Щодо справи про компенсацію за кримські активи, то, швидше за все, процес буде досить тривалим. А тому навряд чи ми найближчим часом почуємо переможні реляції від керівника «Нафтогазу».
Однак інформаційний вакуум можна заповнити, наприклад, новиною про те, що «Нафтогаз» вирішив найняти колекторів, які вибиватимуть борги за спожитий газ, але про це топ-менеджери компанії мовчать. Хоча тут якраз усе зрозуміло – з огляду на те, що з червня 2022 року клієнтами «Нафтогазу» стали майже всі жителі України (97,6%), і у багатьох із них через війну помітно впали або зовсім зникли доходи, колекторам буде де розвернутися. І навряд чи це сподобається українцям.
От і мовчать із цього приводу в «Нафтогазі» – не піаритися ж, дійсно, на цьому.
