В Україні планують створити стратегічний запас нафти та нафтопродуктів. Уряд наполягає, що це необхідно для уникнення ситуацій, подібних до тієї, що виникла на самому початку війни, коли в країні утворився гострий дефіцит пального. «Апостроф» з’ясовував, як реалізація ініціативи влади вплине на вартість бензину та дизеля, де зберігатимуться запаси нафтопродуктів і, головне, як їх убезпечити від ракетних обстрілів ворога.
Безпека понад усе
Уряд ініціює створення в Україні запасів нафти й автомобільного палива на випадок кризових явищ. Відповідний законопроєкт (№9024) «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів» вже поданий до Верховної Ради. Наразі документ опрацьовується в парламентському комітеті з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.
«Створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів — ще одна відповідь на виклик, який поставила перед країною війна. Сьогодні у разі припинення надходжень нафти й нафтопродуктів потребу в них країна зможе задовольняти протягом не більш як 10-30 днів завдяки власному видобутку та наявних запасів. Цього критично мало, враховуючи усю підступність ворога, з яким ми маємо справу. Не можна виключати ризику чергової спроби позбавити нас палива», — зазначив заступник міністра енергетики України Микола Колісник, представляючи законопроєкт в профільному комітеті Ради.
За пропозицією уряду, мінімально необхідний запас нафти та нафтопродуктів повинен покривати 90 днів середньодобового чистого імпорту або 61 день середньодобового внутрішнього споживання. Мінімальний запас буде дорівнювати тому із цих показників, який виявиться більшим.
Створювати запаси та зберігати їх повинні будуть оператори ринку — імпортери й виробники нафти та нафтопродуктів. Кожний з них отримає власний норматив відповідно до його частки на ринку.
Оскільки нафтопродукти мають певний термін зберігання, то запас потрібно буде періодично замінювати — після того, як спливуть 50% терміну зберігання, але не пізніше, ніж після закінчення 70% цього терміну. Цей обов’язок також покладається на операторів.
Для контролю над наявністю та об’ємом запасів закон передбачає створення спеціальної моніторингової системи, яка дозволить в режимі реального часу відстежувати кількість пального, яке знаходиться в сховищах.
Даний проєкт закону, як повідомив Микола Колісник, розроблений на виконання зобов’язань України як члена Європейського енергетичного співтовариства (до цієї організації наша країна входить з 2011 року). Спеціальна директива зобов’язує кожного члена співтовариства створювати та підтримувати запаси нафти й нафтопродуктів. Щоправда, протягом 12 років членства Україна не спромоглася запровадити таку норму, але тепер, на думку уряду, настав час.
Головна функція мінімального запасу — укріплення енергетичної безпеки держави на випадок криз, подібних до тієї, яка виникла в лютому минулого року, коли відразу були обрізані всі канали постачання з Росії та Білорусі, звідки Україна перед тим імпортувала близько 80% потрібних їй нафтопродуктів. І хоча зараз побудовано нову систему логістики, і ринок працює стабільно, небезпека дефіциту в кризових ситуаціях залишається досить високою.
Заплатить споживач
Енергетична безпека держава важлива й у мирний час, не кажучи вже про стан війни. Але чи відповідають дійсності заяви уряду по загрозу дефіциту нафти та нафтопродуктів у країні?
Річ у тому, що ці заяви вже викликали занепокоєння у споживачів, частина з яких відправилися на АЗС робити запаси пального.
«На сьогодні в Україні спостерігається значний профіцит всіх видів автомобільного пального, — заспокоює у розмові з «Апострофом» експерт «Нафторинку» Олександр Сіренко. — Залишки пального у трейдерів — на 2,5 місяці споживання. Ціни знижуються, і трейдерам доводиться вживати значних зусиль, щоб продати гуртові партії дизелю по 31 гривні за літр. А оскільки на європейському ринку ціна продовжує знижуватися, то до України вже прямують нові партії пального, які будуть ще дешевшими».
Тож, на думку Сіренка, закон про мінімальні запаси нафти та нафтопродукти, якщо він буде ухвалений, тільки зафіксує стан резервів, які й без того є в наявності.
Тому різка активізація зусиль щодо ухвалення закону і чутки про можливий дефіцит пального можуть бути вигідними великим операторам ринку для того, щоб дещо «підігріти» ринок, стабілізувати ціну, а можливо і дещо її підвищити.
Цей закон дійсно може вплинути на вартість пального, оскільки відповідно до нього всі витрати на закупівлю запасів нафтопродуктів, їх зберігання, а також створення системи моніторингу, покладаються на учасників ринку.
Причому ефективність цих витрат не завжди буде високою.
«Варто згадати, що одна система моніторингу кількості пального у нас уже є, — розповідає Олександр Сіренко. — Вона створена для податкового обліку і показує залишки нафтопродуктів по всій країні. Для її створення всіх учасників ринку зобов’язали встановити на резервуарах пального рівнеміри та датчики, на що вони витратили близько 50 мільйонів доларів. Профінансовано створення програмного забезпечення і закупівлю обладнання. І зараз ніхто не знає, як працює ця система. Натомість пропонується створити ще одну».
Самі запаси також коштуватимуть трейдерам грошей. Адже товар, який лежить без руху, не приносить прибутків. Натомість вимагає витрат на зберігання. І заплатити за нього повинні будуть самі трейдери. А зрештою — покупець пального.
«Звичайно, щоб компенсувати свої витрати, підприємства включать витрати на закупівлю і зберігання запасів нафтопродуктів в їхню ціну, — розповів в коментарі «Апострофу» директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. — Тож це призведе до деякого подорожчання бензину і дизелю. Хоча зараз важко сказати, наскільки воно буде значним, оскільки точних підрахунків ще не робилося».
Втім, за словами експерта, закон, якщо він буде ухвалений, буде вводитися в дію поступово.
«На першому етапі уряд не вимагатиме створення запасів, передбачених законом, в повному обсязі, — пояснює Куюн. — На першому етапі буде створюватися мінімальний запас в розмірі 3% від річного споживання. Тобто якщо трейдер продає за рік, наприклад, 1000 тон дизелю, то він повинен мати постійний запас в розмірі 30 тон. Тим часом протягом перехідного періоду буде відпрацьовуватися робота моніторингової системи та інші питання, пов’язані зі створенням та обліком запасів».
Як сховати дизель від ракет
Втім, найголовнішою проблемою при запровадженні закону стануть не витрати на закупівлю необхідних об’ємів нафтопродуктів, а проблема їх зберігання і захисту. Україна на власному сумному досвіді переконалася, що традиційні нафтопереробні підприємства і нафтобази є ідеальними цілями для атак з повітря. Свої атаки на енергетичну інфраструктуру України Росія почала саме з цих об’єктів, в результаті чого на даний момент в країні практично не існує великих баз зберігання нафтопродуктів.
Тому при створенні стратегічних запасів необхідно буде подбати про те, щоб вони зберігалися в безпечних місцях і в разі нового ворожого обстрілу не були знищені за кілька днів.
«Головним фактором безпеки при зберіганні нафтопродуктів є його децентралізація, — каже Сергій Куюн. — Наприклад, для цього можна використовувати резервуари на АЗС. Вони досить великі, і їх багато. І якщо частину об’єму цих сховищ виділити під запаси, то в масштабах держави це дозволить зберігати досить великі об’єми пального. Також існують невеличкі сховища як у самих трейдерів, так і у багатьох підприємств. Якщо в такому сховищі зберігається до 2 тисяч тон пального, то бити туди дорогими високоточними ракетами недоцільно».
Також, зазначив експерт, існує ідея щодо можливості зберігання нафти і нафтопродуктів в трубопроводах, які наразі не використовуються. Таких трубопроводів досить багато (зокрема це продуктопровід, яким раніше до України постачався дизель з території Білорусі і частина газопроводів), і це готові підземні резервуари які можуть зберігати тисячі тон пального. До того ж, вони розташовані під землею, що забезпечує для них надійний захист.
На думку Олександра Сіренка, ще одним варіантом можуть бути підземні сховища, подібні до тих, які використовуються для зберігання газу. Такі об’єкти існували на території України за радянських часів як раз на випадок нової війни. Проте протягом останніх десятиліть вони не використовувалися.
«Окрім цього, частину пального можна зберігати за кордоном, — додає Сергій Куюн. — Трейдери можуть орендувати необхідні потужності в сусідніх країнах, звідки в разі потреби пальне можна буде швидко доставити. Окрім цього можна використовувати систему так званих тікет-угод. Підприємства, які володіють терміналами і сховищами, продають спеціальні документи — тікети, які підтверджують право власника в будь який момент на першу вимогу отримати певну кількість пального з поточних запасів, що знаходяться в сховищах. Таким чином, хоча власного запасу підприємство не має, воно в разі потреби завжди має можливість отримати необхідну кількість пального».
Тож Україна має всі можливості в майбутньому створити необхідний на випадок надзвичайних ситуацій запас пального.
Проте на даний момент проблеми з постачанням нафтопродуктів вітчизняні трейдери успішно вирішують, і власникам автомобілів немає потреби створювати черги біля АЗС і намагатися запастися пальним в очікуванні раптового дефіциту.
