У неділю, 28 травня, у Туреччині відбувся другий тур президентських виборів, на яких, як і прогнозували експерти, перемогу здобув чинний президент Реджеп Ердоган. Він набрав 52% голосів, а його суперник, представник об’єднаної опозиції Кемаль Киличдароглу, отримав майже 48%. Таким чином, Ердоган, який уже двадцять років у тій чи іншій формі керує Туреччиною, ще на 5 років продовжив своє перебування на найвищій державній посаді. Якими будуть результати виборів для турецького суспільства та про те, чого чекати від нового-старого правління Ердогана, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Розкол та падіння
Головний підсумок турецьких виборів – розкол у суспільстві. Як і в першому турі, у другому різниця у голосах між кандидатами невелика.
«Турецьке суспільство залишається поляризованим і розколотим на два табори. Ці вибори не стали винятком. Знову результат майже 50 на 50, — зазначив, підбиваючи підсумки виборів, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього Ілія Куса, — точно таке ж ми спостерігали у 2017 та 2018 роках, коли влада була підтримана 51%-52% населення».
Що цікаво, після новин про перемогу Ердогана одразу ж обвалився курс турецької ліри.
«Така реакція сталася тому, що іноземні інвестори не вірять, що економічна політика Ердогана зміниться», — каже в коментарі «Апострофу» директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
При цьому аналітики вважають, що ліра ослабне ще більше, якщо новий-старий глава держави й надалі проводитиме політику, спрямовану на утримання низьких відсоткових ставок.
Як відомо, ліра падала кілька останніх років, і в країні спостерігалася висока інфляція. Однак це не завадило Ердогану перемогти.
«Економіка мало вплинула на мотивацію турецького виборця. Він голосує за ознакою «свій-чужий». Обидва табори проголошували популістські програми, які ведуть країну до аргентинського сценарію: постійні кризи та збільшення соціальних видатків», — зазначив журналіст Осман Пашаєв
«У своїй виборчій кампанії Ердоган жодного слова не говорив про економіку, оскільки йому це було невигідно, — каже Ігор Семиволос, — Він наголошував в основному на традиційних цінностях, до яких тяжіє турецьке суспільство».
Допомогли націоналісти
Ердогану допомогли перемогти націоналісти, хоча їхніми голосами скористався і Кемаль Киличдароглу.
«Прихильники націоналіста Девлета Бахчелі (турецький правий політик, очолив Генасамблею нового парламенту — «Апостроф») принесли 10% Ердогану, а прихильники націоналістки Мераль Акшенер (колишній міністр внутрішніх справ Туреччини — «Апостроф») додали 9% Киличдароглу, — пояснює Осман Пашаєв — Крім того, треті націоналісти висунули кандидатом Сініна Огана, який набрав у першому турі понад 5%, і у результаті підтримав Ердогана».
На думку експерта, питання перетікання голосів від Огана (а переговори з цього приводу все одно велися) для опозиції стало слабким місцем, тому що 10% голосів Киличдароглу прийшли від курдів, проти яких традиційно виступають ультра-праві.
«У націоналістичному змаганні він не міг собі дозволити більше, ніж Ердоган, тому що втрачав на лівому курдському фланзі. Це і сталося в другому турі. Домовившись про підтримку з боку партій, що висунули Огана, він знизив показники на сході країни. Явка в курдських провінціях впала на 5-8% порівняно з першим туром», – резюмував Пашаєв.
Доля опозиції
За результатами виборів, об’єднана турецька опозиція зазнала поразки.
«Вони вклали в цю кампанію безпрецедентні ресурси та енергію, багато хто — свій особистий політичний капітал. Ймовірно, в опозиції відбудуться серйозні кадрові перестановки, можливо, навіть вони розійдуться, а потім перезберуться вже на новій переосмисленій платформі», — вважає Ілія Куса.
«Думаю, що в Туреччині пройде процес фрагментації опозиції, — каже Ігор Семиволос, — Ердоган при владі останній термін, а тому молодим опозиційним політикам потрібно переосмислити те, що сталося, і запропонувати суспільству новий порядок денний».
Також експерт вважає, що Ердоган політику закручування гайок щодо опозиції не проводитиме, а ось тиск на президента опозиціонери ймовірно чинитимуть.
«Вже очевидно, що ці вибори стали найскладнішими для Ердогана, і його правління так чи інакше добігає кінця. А це означає, що і в проурядовому, і в опозиційному таборах, на тлі цих виборів, вибухне внутрішня боротьба за те, хто стане політичним «спадкоємцем» і представлятиме його на наступних виборах«, — наголошує Ілія Куса.
І нашим, і вашим
Усі експерти стверджують, що політика Ердогана ні щодо України, ні щодо Росії не зміниться.
«Позиція Реджепа Тайіпа Ердогана щодо України, Росії та Європи нам добре відома, а тому в цьому плані нічого не зміниться», — каже «Апострофу» Ігор Семиволос.
«У російсько-українській війні Ердоган продовжить балансувати і постарається зберегти відносини з обома країнами. Анкара не визнаватиме офіційно окупованих територій російськими, але не буде в авангарді їх звільнення. Туреччина не тільки не приєднається до антиросійських санкцій, але може поглибити економічні відносини з Москвою», — прогнозує Осман Пашаєв.
«Я роблю ставку на те, що фундаментально позиція Анкари навряд чи зміниться по Україні. Вони й надалі продаватимуть нам зброю, зберігатимуть торгівлю з РФ, сидітимуть на позиції посередника у переговорах та гаранта зернової угоди, маневруватимуть між Заходом та не-Заходом, залучаючи інвестиції для стабілізації економіки», — зазначив Ілія Куса.
Думки експертів підтвердили і слова привітання Ердогану від Зеленського та Путіна.
«Розраховуємо на подальше зміцнення стратегічного партнерства на благо наших країн, а також посилення взаємодії для безпеки та стабільності Європи», – написав президент України.
«Високо цінуємо Ваш особистий внесок у зміцнення дружніх російсько-турецьких відносин, взаємовигідного співробітництва на різних напрямках. Хотів би підтвердити готовність до продовження нашого конструктивного діалогу з актуальних питань двостороннього, регіонального та міжнародного порядку денного», — зазначив глава держави-агресора.
І останнє. Усі міжнародні спостерігачі стверджують, що незважаючи на авторитарні нахили Ердогана, вибори в Туреччині пройшли демократично і серйозних порушень зафіксовано не було. Що дає Ердогану шанс, незважаючи на поляризацію в суспільстві, протягом найближчих 5 років успішно балансувати як у внутрішніх, так і зовнішньополітичних питаннях. Втім, затяжні складнощі в турецькій економіці залишаються ахіллесовою п’ятою у нинішнього керівництва країни.
