Зарплати в Європі високі, але, на жаль, до українців, які сьогодні живуть і працюють у країнах ЄС, вони наразі не мають відношення. Перешкоди для одержання за кордоном роботи за спеціальністю дуже суттєві – від незнання місцевої мови до тривалого процесу визнання кваліфікації іноземного фахівця.
Тому більшість українців, яким вдалося працевлаштуватися в Європі, працюють на посадах, які не потребують відповідного рівня кваліфікації, кожен другий обіймає посаду значно нижчого рівня, ніж він мав в Україні.
Найчастіше наші співвітчизники за кордоном працюють у сфері громадського харчування, у готельному бізнесі та на виробництвах, найпоширеніші посади – покоївки, офіціанти, прибиральники, робітники. Але час іде, і українці все більше адаптуються до нових умов, пише kp.ua.
Польща: піднімаємо економіку сусідів
Польща з першої години повномасштабного вторгнення Росії в Україну зайняла проукраїнську позицію, і з того часу виступає локомотивом підтримки нашої країни. Загальний кордон, схожий менталітет та дружня підтримка призвели до того, що в Польщі осіло найбільше українських біженців – близько 1,6 млн осіб. Дві третини з них працевлаштовані.
Більшість українців зайняті у Польщі фізичною працею: на виробництвах та складах, у сільському господарстві та будівництві, у готельно-ресторанному секторі.
Крім того, Польща скасувала нострифікацію (тобто процедуру визнання освітніх документів іноземних держав) медичних дипломів для громадян інших країн, які хочуть приїхати до Польщі та працювати у медичній сфері. Для роботи потрібне лише знання польської мови, але для українських медиків, які мають очевидну мету, це не є великою проблемою. В результаті, згідно з польськими даними, до початку березня 2023 року в країні працевлаштувалися близько 2300 лікарів та понад 1000 медсестер та санітарок з України.
Цікаво, що Польща є однією з небагатьох країн, де середні заробітки українців мало відрізняються від заробітних плат місцевих жителів. Можливо, це пов’язано з тим, що мовний бар’єр у нас із поляками мінімальний. До того ж у країні відкривається чимало українських компаній, які часто віддають перевагу співвітчизникам.
У 2022 році середня зарплата українців, які працюють на території Польщі, становила 6 тис. злотих (1338 євро) за середньої зарплати в країні 6900 злотих (1539 євро). Мінімальна зарплата у Польщі на сьогодні 3490 злотих (778 євро), з 1 липня 2023 року вона збільшиться до 3600 злотих (803 євро).
Для того, щоб мати середні заробітки в Польщі, не обов’язково мати якісь особливі вміння чи кваліфікацію. Знайома, яка зараз живе та працює у Лодзі, влаштувалася по буднях прибирати два офіси, а по суботах – одну квартиру. Каже, що загалом заробляє 1600-1650 євро на місяць. І при цьому вона ще має час навчатися на курсах польської мови та в школі масажистів.
Насамкінець зазначимо, що допомога поляків не залишилася «чистою благодійністю», а призвела до дуже приємних для сусідів результатів: за підсумками 2022 року, зростання польської економіки становило 4,9%, що вивело країну за цим показником на перше місце у світі. Вперше за понад 40 років річний ВВП Польщі зріс більше, ніж ВВП Китаю. Економісти одностайно зазначають, що стрімке зростання польської економіки значною мірою є наслідком напливу біженців з України. Вони не тільки масово працюють і сплачують податки, а й збільшують споживання, в основному, товарів першої необхідності.
Естонія: кожен десятий безробітний – з України
За рік повномасштабної війни (дані на початок березня 2023-го. – Авт.) кількість українських біженців, що прибули до Естонії, наблизилась до 70 тисяч. Для країни з населенням всього 1,3 млн. чоловік це дуже великі цифри. У перші дні війни Естонія говорила про готовність прийняти 2-2,5 тисячі.
Станом на 4 червня на обліку в Касі страхування від безробіття в Естонії перебували 5064 українські біженці. Про це написало місцеве видання Postimees, уточнивши, що сьогодні українці становлять 10,2% усіх зареєстрованих безробітних.
Три чверті зареєстрованих безробітних з України становлять жінки, 74% відносяться до вікової групи 25 – 54 років. Майже дві третини мають вищу освіту, кожен сьомий – спеціальну освіту. Основна перешкода до працевлаштування за спеціальністю одна, але дуже важлива: незнання естонської мови.
Рік тому, коли Естонія тільки-но почала приймати біженців, співчуття до українців настільки захльостувало естонців, що вони були готові приймати на роботу без знання мови навіть туди, де вона об’єктивно необхідна. Наприклад, на вакансії касира у супермаркеті. Знайому взяли на роботу і приставили до неї естонку, яка всю робочу зміну стояла поруч біля каси і «працювала» як наставник-перекладач.
Зрозуміло, що користі від співробітника, якому для роботи потрібен інший співробітник, небагато. Тому поступово естонські роботодавці взяли себе до рук і сьогодні висувають до українців ті самі вимоги, що й до місцевих. І знання мови – у числі основних.
Найпоширеніша робота для українців, де естонська не потрібна, – це ферми на віддалених хуторах, але фермери нарікають, що біженці до них не поспішають. Більше того: якщо до війни вдавалося для роботи на хуторах наймати українських працівників цілими сім’ями, то зараз ситуація розгорнулася на 180 градусів. Чоловіків практично немає, а жінки з дітьми воліють жити у великих містах, де школи, дитячі садки та поліклініки перебувають у кроковій доступності. До того ж більшість приїжджих просто не мають досвіду роботи «на землі».
Але, звісно, українці працевлаштовуються як можуть. За даними Каси страхування від безробіття, минулого року як безробітні було зареєстровано 16,4 тис. українських біженців. Протягом 2022-го вони знімалися з обліку понад 10 тис. разів, із них 7,7 тис. – через працевлаштування. Більшість почали працювати в переробній промисловості, у сфері адміністративно-допоміжної діяльності (зрозуміло, що тут йдеться не про бухгалтерів та юристів, а, швидше, про прибиральниць та водіїв), в оптовій та роздрібній торгівлі.
Більшість українців можуть розраховувати в Естонії на зарплату від 725 євро (це мінімалка) до 1000 євро на місяць за середньої зарплати в країні 1741 євро.
Німеччина: все складно
За даними Федерального агентства зайнятості Німеччини, з початку повномасштабної війни до країни приїхало близько мільйона українців. Сьогодні агентства та центри зайнятості обслуговують майже пів мільйона працездатних біженців з України, а експерти констатують: на жаль, швидко інтегрувати всіх людей, які залишили Україну, не виходить.
Проте через 15 місяців після початку повномасштабної війни в Україні Федеральне агентство зайнятості Німеччини побачило в інтеграції українських біженців у місцевий ринок праці певний прогрес. Але перешкоди все одно залишаються, причому навіть для тих кваліфікованих претендентів, які вже говорять німецькою.
Німецький портал TagesSchau у статті наводить досвід української біженки Катерини Сікорської, яка працює в одній із Нюрнберзьких аптек. Рік тому вона не говорила німецькою, але на роботу її взяли завдяки багаторічному досвіду у фармацевтиці. Щоправда, її зарплата продовжує залишатися надто низькою, оскільки її кваліфікацію поки що так і не визнано. Незважаючи на те, що встановлені законом терміни становлять три місяці, насправді процедура визнання триває шість-сім місяців.
За рік героїня матеріалу вивчила німецьку, але все одно поки що може працювати лише на посаді помічника аптекаря неповний робочий день – чотири дні на тиждень по п’ять годин. Розмір її зарплати у статті не вказано. Але з огляду на те, що мінімальна зарплата в Німеччині 12 євро годину, неважко порахувати, що заробіток Катерини становить близько 240 євро на тиждень, або трохи більше 1000 євро на місяць. Для життя в Німеччині цього дуже мало, тож до зарплати жінка ще отримує допомогу.
Для порівняння: продавці у Німеччині заробляють 1800 — 2500 євро за місяць, інженери, медпрацівники, офісні співробітники, автомеханіки тощо 2000 — 4500 євро.
Чехія: можна робити запчастини
Чехія – третя країна за кількістю зареєстрованих українських біженців у Європі після Польщі та Німеччини. Сьогодні у Чехії перебуває приблизно 360 — 390 тис. українських біженців. Працевлаштовано близько 100 тис. українців, виходить, що роботу знайшов кожен четвертий власник візи тимчасового захисту.
Серед найпопулярніших професій та актуальних вакансій у Чехії – працівники з виробництва запчастин для автомобілів, пишуть ЗМІ з посиланням на дані міграційної платформи EWL. Справа в тому, що в країні розташовані заводи багатьох міжнародних брендів, тому вибір роботи в цій галузі є досить широким. Крім того, є стабільна потреба у працівниках з комплектації продукції на складах та у сфері логістики.
Чимало українців заснували у Чехії власну справу. 2022 року ліцензію на індивідуальну підприємницьку діяльність отримали 8,5 тис. українців, що майже втричі більше, ніж роком раніше.
Рівень заробітної плати у Чехії залежить від регіону та сфери діяльності. Найбільші заробітки, як і в Україні, зосереджені у столиці, а якщо говорити про сфери, то це фінанси, ІТ та енергетика.
Середня зарплата у Чехії становить 40 тис. крон (1693 євро). Дещо менше пропонують на робочих вакансіях без знання мови: 32 — 35 тис. крон (1355 — 1482 євро).
Великобританія: простіше жити на допомогу
Здавалося б, ось де рай для українських біженців – Велика Британія! Англійська хоч на якомусь рівні є у дуже багатьох, а вивчити англійську – це зовсім не те, що з нуля вчити естонську або, вибачте, угорську. Проте про велику кількість працевлаштованих щось не чути. Сьогодні у Британії живуть три знайомі мені сім’ї, і ніхто з них навіть не намагається влаштуватися на роботу. На всі запитання ухильно відповідають: допомоги вистачає, тож поки її платять – житимемо на неї.
Пост однієї з наших співвітчизниць Наташі Кохан про те, чому в Британії сім’ям з дітьми простіше жити на допомогу, ніж на зарплату, перепостили понад 600 разів. А це означає, що тема цікава багатьом.
Отже, автору посту запропонували роботу із зарплатою 60 тис. фунтів на рік, або 5 тис. фунтів на місяць. Спочатку вона дуже зраділа, а потім сіла рахувати, і радості дуже поменшало.
«Укладаючи контракт на 5 тис. фунтів на місяць, я розумію, що на руки я отримуватиму всього 3 тисячі, — пише Наташа Кохан. – З них мені треба буде платити за житло, яке у нашому регіоні коштує близько 1500 фунтів плюс комуналка – у результаті вийде 2 тис. На руки залишиться тисяча. На трьох (у неї двоє дітей. – Авт.) це ніщо у Великій Британії. За наявності партнера картина дуже змінюється, але я одна».
Автор посту зазначає, що у Британії усі, хто заробляють понад 12,5 тис. фунтів на рік, сплачують податки. При заробітку до 50 тис. фунтів на рік – 20%, понад 50 тис. – 40%. Завдяки цим податкам у країні немає бідних людей.
Як мати-одиначка, автор отримує допомогу на себе та дітей, тому вони забезпечені гарною їжею, одягом та всім необхідним. Якщо потрібно орендувати житло, за це сплачує держава. До речі, за законом їм (мама з двома дітьми) не можна жити у житлі менше ніж із трьома спальнями. І якщо людина не має фінансової можливості платити за такі житлові умови, держава бере це на себе.
«За освіту, харчування у школі чи коледжі, за гуртки та транспорт платить держава, – продовжує автор. – За мою освіту теж платить держава. Виходить, що мені вигідніше працювати 15 годин на тиждень, бо працюючи більше, я отримаю менше, а діти залишаться фактично без мами. І мені постійно нагадують, що мені не потрібно працювати з ранку до ночі щодня. Головне, щоби діти навчалися, у нас були хороші житлові умови і всі були щасливі. За все платить держава, а державі платять ті, хто віддає йому 40% свого прибутку. Тому тут я не бачу величезної різниці між людьми – усі живуть плюс-мінус однаково добре, а хтось трохи краще».
Автор пише, що зараз живе у дуже відповідальному суспільстві, і побачила, наскільки це спокійніше. Якщо з тобою щось не так – за тебе подбають. Це, у свою чергу, дає сили давати щось натомість – ділитися, допомагати, підтримувати.
