Парламентарі вирішили надати додаткові гарантії та соціальний захист учасникам та ветеранам українсько-російської війни та їхнім дітям. Відповідний законопроект №9357 зареєстровано у стінах парламенту 6 червня. Депутати хочуть покращити життя не лише бійців ЗСУ, а й їхніх дітей. Наскільки законопроект є дієвим – з’ясовував «Апостроф«.
Добрі наміри
Згідно із законопроектом, пропонується значно розширити соціальні гарантії для українських захисників та їхніх рідних. Зокрема, на пільги можуть розраховувати учасники бойових дій, їхні діти, особи з інвалідністю, отриманою внаслідок війни.
У пояснювальній записці до законопроекту йдеться, що необхідність його ухвалення обумовлена ситуацією, коли через широкомасштабне воєнне вторгнення росії в Україну відбулося стрімке зростання числа ветеранів війни та сімей загиблих бійців, які потребують соціальної підтримки та захисту.
У законопроекті йдеться про безоплатні медичні послуги в закладах охорони здоров’я та реабілітаційних установах приватної та змішаної форми власності, безоплатне зарахування дітей до приватних дитячих садків та шкіл, а також приватних закладів позашкільної освіти.
«В принципі, ідея має здоровий глузд і правильна — такий закон потрібен. Але тут насамперед треба зрозуміти ціну питання. Соціальні гарантії мають бути співвідносними з економікою країни. У законопроекті має бути додаткове обґрунтування, розрахунки — а їх немає. І хороша ідея не має перетворитися на звичайний популізм», – каже «Апострофу» президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.
Ціну питання можна оцінити опосередковано. Наприклад, що можна приблизно зрозуміти щодо медичного обслуговування? Програма медичних гарантій на 2023 рік передбачає у бюджеті 142 млрд грн – це кошти, які витрачаються медичними установами на лікування громадян.
За даними Фонду ООН в галузі народонаселення, на даний момент в Україні проживає 36,7 млн. осіб. Тобто на одного мешканця в середньому на рік припадає медична допомога на близько 4 тис. грн.
Сили оборони України за різними даними становлять близько 800 тис. осіб. Дітей зараз у сім’ях – ну, це добре, якщо двоє. Отже, якщо брати, знову ж таки, в середньому військовослужбовців та їхніх дітей — виходить близько 2 млн осіб. Множимо на 4 тис, отримуємо 8 млрд гривень на рік. Цифра, ще раз наголосимо, дуже приблизна, тому що заздалегідь оцінити обсяг, вид та якість послуг неможливо.
До речі, питання – скільки може обійтися безкоштовне медичне обслуговування та освіта, ставить багатьох військових у глухий кут.
«У нас і так медицина та освіта за Конституцією є безкоштовними», — дивується у розмові з «Апострофом» прес-офіцер Збройних сил України Борис Штрассер.
За все відповість бізнес
Так, за Конституцією – безкоштовно. Але в будь-якому разі гроші мають звідкись братися. Наприклад, із бюджету. Або від страхових компаній (хоч у нас страхова медицина в дуже зародковому стані). Або із гаманців громадян України, якщо вони звертаються до приватних клінік. Або дати своїм дітям освіту у приватних школах.
І тут необхідно наголосити, що у законопроекті №9357 державна участь у фінансуванні медичних та освітніх послуг для українських бійців та їхніх дітей взагалі не згадується. В принципі.
«Спостерігається постійний дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення достатнього рівня соціального захисту таких категорій громадян з одночасним прогресуванням масштабу необхідної соціальної підтримки та додаткових гарантій у сфері захисту прав таких осіб. Зокрема з питань медичної допомоги, реабілітації ветеранів війни, а також у сфері отримання освітніх послуг для дітей ветеранів війни», – вказує у п.1 пояснювальної записки до законопроекту його автор, народний депутат від партії «Слуга народу» Елла Рєпіна.
А в п. 5 вона прямо пише: «Фінансово-економічне обґрунтування. Ухвалення проекту закону не вимагатиме додаткового фінансування з державного або місцевого бюджетів» . Тобто всі витрати на безоплатні послуги бійцям, ветеранам війни та їхнім дітям покладаються на приватні установи та організації. Приватні лікарні та клініки, дитячі садки та школи.
«Якщо я відповідальний бізнесмен, якщо я хочу безкоштовно власним коштом допомогти військовому або його дітям, у своїй клініці чи школі, я так і зроблю. А держава абсолютно не в праві мені щось диктувати. Людина і так сплачує зі свого бізнесу податки, які зокрема йдуть на медицину та освіту. Такий законопроект може запросто викликати відторгнення. Це підло і низько — робити піар на наших захисниках, військовослужбовцях та їхніх дітях», — каже «Апострофу» колишній міністр соціальної політики України Андрій Рева.
Місія нездійсненна
Але, як писав ще Салтиков-Щедрін — «Суворість законів пом’якшується необов’язковістю їхнього виконання». А, на думку співрозмовників «Апострофа», законопроект №9357 виписаний настільки погано, що його просто неможливо буде виконувати.
«Я вже не кажу про те, що ніяка приватна клініка чи школа не надаватиме послуг безкоштовно. Справа навіть не в тому, що в законопроекті не прописані якісь санкції. Ось читаємо уважно: «Безкоштовне зарахування дітей до приватних та корпоративних закладів». Так зарахування ж і так всюди безкоштовне, якщо ти успішно склав вступні тести. А про безкоштовне навчання в законопроекті нічого не сказано. Де написано «Безкоштовне отримання послуг з освіти?», — каже «Апострофу» економічний експерт Юрій Гаврилечко.
Щодо медицини. У законопроекті йдеться, що «порядок надання та види медичних послуг визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у галузі охорони здоров’я».
«Але в міністерстві охорони здоров’я можуть такий порядок розробити, що ти цими послугами ніколи не зможеш скористатися. Ніде в законопроекті немає й слова про часові рамки для МОЗ і МОН, в які ті мають сформувати порядок та умови для надання послуг. А раз цього немає… то міністерства можуть такі документи робити вічність. А немає порядку, затвердженого міністерством — немає послуг. А школа чи клініка чесно відмовлятиме, пояснюючи: ми не можемо порушувати закон, ось розробить міністерство порядок — тоді ласкаво просимо, звертайтеся. А зараз — Ми нічого зробити не можемо, на жаль», — пояснює експерт.
На його переконання, це щирий піар: «Законопроект виписаний так, що ніхто жодних послуг не отримає. Або їх отримання буде настільки утруднене, що це рівнозначно їхній відсутності».
Але треба наголосити — що цей законопроект лише подано до Верховної ради. На нього чекають стадії вивчення, обговорення, голосування у двох читаннях. Сподіватимемося, що закон у результаті вийде зі стін парламенту цілком придатним для життя. І не обмежуватиме як права наших доблесних воїнів та їхніх сімей, так і українських бізнесменів, які в наш непростий час надають допомогу країні на економічних фронтах.
