У червні в Україні ухвалено закон про реструктуризацію боргів громадян за споживчими кредитами під час військового стану. Але не всі українці можуть розраховувати на реструктуризацію. При цьому існує низка вимог для боржників, які можуть дуже сильно звузити коло потенційних отримувачів цієї пільги. Крім того, до ухваленого документу є серйозні питання, на які хотілося б почути відповіді до того, як українці почнуть масово звертатися до своїх кредиторів із заявками про відстрочку виплати боргів за кредитами. «Апостроф» з’ясовував ключові моменти цього питання.
Домівки немає, кредит є
Проблема кредитів в Україні значно загострилася після повномасштабного російського вторгнення. Багато людей були змушені покинути свої домівки, втратили роботу або зіткнулися із суттєвим зниженням доходів. І ті з них, хто з початком великої війни мав непогашені кредити, втратили можливість їх виплачувати.
Банки ж взялися нараховувати «несумлінним» платникам всі належні за кредитними договорами штрафні санкції. Це збільшило і без того непосильний борговий тягар.
При цьому ані банки, ані влада поки що точно не можуть сказати, скільки в країні таких боржників.
Очевидно, що ситуація зайшла в глухий кут. Адже якщо людина не здатна вносити платежі за кредитом в звичайному розмірі, то з нарахуванням штрафів вона його тим більше сплачувати не зможе. Таким чином велика кількість позичальників постала перед фактом стрімко зростаючих заборгованостей, і малоприємним спілкуванням з колекторами.
І знадобилося більше року для того, щоб на проблему звернула увагу держава. Нещодавно парламент ухвалив законопроект №9051 «Про внесення змін до розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» закону України «Про споживче кредитування» щодо особливостей нарахування процентів за споживчими кредитами під час воєнного стану». Цей документ передбачає умови, на яких банки будуть зобов’язані реструктуризувати споживчі кредити громадян, які постраждали від війни, а також умови, на яких така реструктуризація зможе відбутися.
В першу чергу слід зауважити, що під дію закону не підпадають іпотечні кредити, видані з метою придбання житла чи автомобілів, які надані банку під заставу (іпотеку). Питання реструктуризації цих кредитів було унормовано в кінці минулого року іншим законом, і про нього докладно писав «Апостроф».
Що стосується споживчих кредитів (взятих на придбання побутової техніки, меблів, інших предметів споживання чи послуг), про які йдеться в зазначеному законопроєкті, то реструктуризація також стосується далеко не всіх випадків. Їй підлягають кредити лише тих осіб, для яких місцем проживання або покинутим місцем проживання є територія, на якій ведуться чи велися бойові дії, або тимчасово окупована територія. Список адміністративних одиниць, які мають такий статус, складає і затверджує Кабмін. Знайти його можна на сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Окрім цього позичальник обов’язково повинен відповідати двом таким критеріям:
— Наявність у нього на момент набрання чинності даного закону невиконаного зобов’язання перед кредитором. Якщо ж до цього моменту позичальник сумлінно виконував свої зобов’язання за кредитом, то може продовжувати і далі це робити, реструктуризація йому не потрібна.
— Відсутність станом на 24 лютого 2022 року простроченої заборгованості за кредитом. Або якщо вона на той момент була, то до дня реструктуризації вона має бути погашена.
Таким чином, отримати можливість реструктуризації перед банком може лише боржник, у якого утворився борг виключно після російського вторгнення.
Але це ще не все. Крім зазначених вище обов’язкових умов, позичальник повинен відповідати ще принаймні одному з наведених нижче критеріїв:
— Єдиним джерелом його доходу має бути пенсія, державна соціальна або благодійна допомога.
— Споживач або член його родини є особою з інвалідністю внаслідок війни, а його та його родини сукупний місячний дохід не перевищує двох мінімальних зарплат (на сьогодні це 13,4 тисяч гривень).
Таким чином реструктуризація фактично торкнеться лише пенсіонерів та офіційно зареєстрованих безробітних серед переселенців. А ті, хто має роботу, можуть розраховувати на реструктуризацію лише за умови, що вони самі, або хтось з членів їхньої родини є інвалідом однієї категорії (інвалідом війни). Адже для інших категорій інвалідів — жодних послабень.
І головне! Закон не враховує реалії, з якими зіткнулися мільйони наших співвітчизників.
«Економіка впала, люди втратили доходи чи взагалі роботу, зросла інфляція. Однак на сьогоднішній день не видно серйозних намірів допомогти цим людям», — сказав у розмові з «Апострофом» колишній віцепрем’єр та ексміністр соціальної політики України Павло Розенко.
Розглянемо ситуацію на конкретних прикладах.
Так, переселенець на новому місці проживання може звичайно отримувати певну зарплатню, але, якщо це «мінімалка» (6700 гривень) чи щось близько до цього, то навряд чи у людини буде реальна змога платити за реструктуризованим кредитом, незалежно від суми щомісячної виплати.
Ще гірша ситуація для тих, хто отримує всього пару тисяч соціальної допомоги. На такі гроші навіть жити неможливо – не те, що погашати кредит.
Є й інші питання.
Припустимо, що родина до війни взяла позику на проведення ремонту в квартирі. Це – споживчий кредит. Але багатоповерхівку зруйнував ворог. З одного боку, це не питання нерухомості, щодо якої діє інший закон, а з іншого боку, — житла по факту немає, і ремонт, на який бралася позика, ніде робити.
Ба більше: що робити людям, чиї пральні машини, чи холодильники, на які вони брали кредити, залишилися в захоплених чи зруйнованих будинках і які, скоріше за все, теж були зруйновані чи вкрадені окупантами?
Відповідей на ці запитання у законі немає.
«Але навіть якщо людина відповідає всім умовам, які пред’являє закон, то запропоновані умови реструктуризації практично не дозволяють їй врегулювати свої кредитні зобов’язання», — заявив у коментарі виданню старший партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Ростислав Кравець.
Домовитися з банком
Тим, хто все ж таки вирішить скористатися наданою можливістю реструктуризувати свій борг за кредитом, треба знати декілька важливих речей.
Для того, щоб здійснити реструктуризацію, потрібно звернутися із заявою до кредитора. Заява може бути подана як особисто, так і дистанційно. Її можна надіслати в банк рекомендованим листом з повідомленням про вручення або електронною поштою.
Останнє важливо для тих громадян, які внаслідок війни опинилися за кордоном і не мають можливості особисто відвідати банківську чи кредитну установу. Тобто вони можуть вирішити питання про реструктуризацію дистанційно.
В заяві необхідно зазначити:
— Прізвище, ім’я, по-батькові позичальника.
— Назву кредитора.
— Дату укладення кредитного договору.
— Місце проживання позичальника.
До заяви подаються документи:
— Довідка про взяття на облік як внутрішньо-переміщеної особи.
— Документи, що підтверджують зазначену в договорі інформацію (довідка про склад сім’ї позичальника, про доходи родини тощо).
— Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Після того, як банк отримав всі необхідні документи, кредит реструктуризується. Датою реструктуризації вважається день отримання банком заяви. Після цього протягом 14 днів банк повинен провести всі необхідні обчислення і повідомити позичальника про нові умови кредиту і розмір платежів, які той має здійснювати, надіславши цю інформацію рекомендованим листом.
Ця частина закону, що стосується взаємин позичальників із банками, виглядає цілком логічно. Але це — лише при поверхневому знайомстві з документом.
Адвокат юридичної фірми «Семенова і Партнери» Марина Семенова звертає увагу на те, що певні складнощі можуть виникнути у людей, які тимчасово виїхали за межі України.
«На мій погляд, з цим можуть виникнути проблеми, оскільки відповідно до закону до заяви на реструктуризацію має бути додана довідка про взяття позичальника на облік як тимчасово переміщеної особи. Тому для того, щоб усунути цю проблему та зробити реструктуризацію можливою для громадян, які виїхали за кордон, знадобиться доопрацювання згаданого закону», — сказала юрист у коментарі «Апострофу».
В законі є ще один (а, насправді, не один) дискусійний пункт: у ньому йдеться про те, що банк може визнати пакет наданих документів недостатнім, і на цій підставі відмовити позичальнику в реструктуризації кредиту. Це досить дивно, оскільки перелік необхідних документів перераховано у самому законі.
Але проблеми у позичальників справді можуть виникнути.
«Внутрішні процедури банків, що застосовуються при реструктуризації, прописані недостатньо чітко і дозволяють сильно обмежити кількість кредитів, що реструктуризуються. Тому банки можуть відмовити в реструктуризації навіть тим позичальникам, які належать до певних законом категорій», — говорить Павло Розенко.
З іншого боку, банки також можна зрозуміти. Бо при впровадженні таких програм на Заході передбачаються механізми компенсації втрат із боку держави.
«В нашому варіанті такі механізми не передбачені. Тому можна припустити, що банки без захоплення сприймуть ідею реструктуризації, — каже експерт. — У державних банках цей процес може працювати, оскільки вони можуть знайти якісь методи компенсації, зокрема і за рахунок держави. А ось клієнтам приватних банків буде досить складно скористатися можливостями цього закону».
Втім дивуватися тут нічому.
«З моменту, як було ухвалено закон «Про споживче кредитування» (перша редакція відноситься до 2016 року, — «Апостроф»), який повністю знищив права споживачів у цій сфері, всі зміни були спрямовані лише на погіршення становища споживачів та позичальників. На сьогоднішній день вони позбавлені практично будь-яких прав, що негативно позначається, у тому числі і на стані ринку споживчих кредитів та на надходженнях коштів до державного бюджету», — зазначив Ростислав Кравець.
Він також нагадав, що 30 червня в Україні офіційно закінчився коронавірусний карантин. А отже, втрачає чинність заборона на підвищення процентної ставки за кредитами.
«Отже вже незабаром ми побачимо нові спалахи соціальної напруги, пов’язані з кредитною політикою кредитних установ», — сказав юрист.
Однак додамо маленьку ложку меду у велику бочку дьогтю.
За словами керуючого партнера адвокатського об’єднання Evrika Law Андрія Шабельникова, незважаючи на те, що коло осіб, які мають право на обов’язкову реструктуризацію, досить обмежене, всі, хто не відповідає критеріям, визначеним у законі, мають право подати заяву про реструктуризацію споживчого кредиту на ім’я свого кредитора на загальних засадах.
«До заяви можна додати документи, що обґрунтовують складне фінансове становище (наприклад, довідку про доходи, наказ про звільнення, розпорядження про закриття підприємства, зумовлене війною тощо), — розповів експерт «Апострофу». — У багатьох випадках банк може піти назустріч, оскільки Національний банк у відкритому листі від 14.04.2022 рекомендує фінансовим установам на період дії воєнного стану пропонувати своїм клієнтам реструктуризацію заборгованості за кредитами».
Крім цього, зазначив Шабельников, згідно із законом України «Про споживче кредитування», в умовах військового стану продовжують діяти «позитивні плюшки» для осіб, які взяли споживчий кредит.
«Зокрема, всі споживачі звільняються від відповідальності перед кредитором за прострочення виконання своїх зобов’язань та звільняються від обов’язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі такого прострочення», — резюмував юрист.
Колектори поза грою
Повертаючись до закону про реструктуризацію споживчих кредитів, зазначимо, що конкретні умови реструктуризації мають визначатися відповідним договором між позичальником та банком.
При цьому документ окреслює певні рамки, за які нові зобов’язання сторін не повинні виходити.
Так, реальна річна процентна ставка за реструктуризованим кредитом не повинна перевищувати облікової ставки Національного банку (на даний момент вона складає 25%) плюс 5%. Таким чином, якби реструктуризація проводилася сьогодні, то річна ставка за кредитом не могла б перевищувати 30%.
Втім, якщо регулятор знизить облікову ставку, банки також будуть зобов’язані зменшити на відповідну величину відсотки за кредитами.
Обов’язки позичальника за реструктуризованими кредитами будуть такі:
— Сплачувати кредит рівними частками, починаючи з 30 дня після дати проведення реструктуризації. Термін сплати має складати три роки. Або, якщо початковий кредитний договір передбачав довший термін, то протягом цього терміну.
— Сплачувати проценти за наявну на день проведення реструктуризації заборгованість. При цьому саму заборгованість сплачувати під час воєнного стану не обов’язково, хоча банк і позичальник за взаємною згодою можуть визначити і інший порядок.
— Протягом шести місяців після скасування воєнного стану погасити всю заборгованість за кредитом, яка була у нього на момент реструктуризації.
При цьому колекторським компаніям забороняється вчиняти будь які дії щодо стягнення заборгованості по кредитах, які підпадають під дію даного закону, на період дії воєнного стану та 30 днів після його закінчення. Закон покладає на банки обов’язок повідомити колекторів про те, що кредит реструктуризовано, і вони не повинні в зазначений час турбувати позичальника.
Але з колекторами доволі мутка історія.
Так, наприклад, немає ясності щодо ситуації, коли борг потрапив до колекторів ще до того, як він підпав під реструктуризацію. Якщо це питання законодавчо не врегульовано, дуже сумнівно, що колектори не спробують «взяти своє».
Не говорячи про те, що, незважаючи на деякі косметичні посилення законодавства, колектори продовжують «кошмарити» українців.
«Закон про колекторів — це фактична легалізація злочинної діяльності. Він фактично виводить колекторів з-під дії Кримінального кодексу, — стверджує Ростислав Кравець. — І оскільки скористатися реструктуризацією відповідно до цього закону практично ніхто не зможе, то жодних обмежень на їхню діяльність практично і не буде».
У світлі можливих ризиків від дій колекторів (але не тільки з цієї причини) було б доцільно замість, а, скоріше, разом із реструктуризацією боргів за кредитами ввести для постраждалих від війни позичальників кредитні канікули на час дії воєнного стану плюс певний чітко обумовлений термін. Це суттєво полегшило б життя мільйонам громадян, а багатьох врятувало б від зубожіння. Крім того, це підвищило б рівень довіри громадян до банківської системи країни, а також до держави в цілому.
