Рішення Білого дому про надання Україні касетних боєприпасів було складним для адміністрації Джо Байдена, але необхідним для здатності ЗСУ вести наступальні операції, допоки партнери не налагодять виробництво звичайних снарядів. Рішення США викликало критику неурядових організацій, включаючи Human Rights Watch, а також стурбованість деяких європейських країн і Канади. Касетні боєприпаси вважаються небезпечними для цивільного населення, але США, Україна та сама Росія відповідну конвенцію не підписували. Чому Білий дім до останнього зважував усі «за» та «проти», читайте в матеріалі «Апострофа«.
Складне рішення
На брифінгу у Вашингтоні прес-секретар Державного департаменту США Меттью Міллер заявив, що Держдеп США провів консультації із союзниками перед ухваленням рішення щодо надання Україні касетних боєприпасів. Він зазначив, що Штати взяли до уваги думки та позиції своїх союзників та партнерів перед остаточним рішенням.
«Ми не вважаємо це питання таким, що може створити тріщини в єдності, яку ми маємо з нашими союзниками та партнерами«, — зазначив Міллер.
Представник Держдепу наголосив, що рішення було складним, але необхідним, щоб допомогти Україні чинити опір російській агресії. Влада США у відповідь отримала запевнення українського керівництва, що касетні боєприпаси будуть використані виключно у військових цілях, а після їх застосування буде проведено широку операцію з розмінування.
«Для нас принципове політичне значення має сам факт ухвалення Вашингтоном рішення про постачання нам касетних снарядів. Враховуючи їх технічні характеристики, такі озброєння в певному сенсі можуть компенсувати відсутність авіації. Засоби доставки найрізноманітніші — авіабомби, РСЗВ, системи HIMARS. По-друге, такі снаряди б’ють по широких площах, буквально викурюючи війська противника із займаної території«, — зазначив у коментарі «Апострофу» політичний аналітик та експерт з ракетних озброєнь Олександра Кочетков.
Минулої п’ятниці США оголосили про нову військову допомогу для української армії, яка включає касетні боєприпаси, що викликало критику неурядових організацій та стурбованість у кількох європейських столицях та Канаді.
Касетні боєприпаси вважаються небезпечними для цивільного населення, і свого часу було розроблено та ухвалено міжнародну конвенцію, відповідно до якої країни-учасниці відмовляються від використання та зберігання таких озброєнь.
Так вийшло, що до конвенції не приєдналися країни-виробники таких боєприпасів (серед них США, Росія та Китай), а також Україна. Відповідно до юридичної точки зору, дії Вашингтона не суперечать міжнародному праву, оскільки Вашингтон та Київ не брали на себе такі зобов’язання. Більше того, Росія як країна-агресор та виробник касетних боєприпасів уже використовувала такі озброєння проти України.
Касетні боєприпаси може являти собою артилерійський снаряд або ракети (саме їх називають касетою), всередині якої як начинка можуть бути інші боєприпаси, за допомогою яких безпосередньо знищують солдатів супротивника і техніку.
При пострілі снаряд-касета розлітається в повітрі, розкидаючи «снаряди-начинки» по широкій площі. Кожна «начинка» є окремим снарядом, який в деяких випадках може мати керуючу систему у вигляді крил або маневруючий пристрій для більш точного ураження.
Не всі такі снаряди розриваються у повітрі, інакше кажучи, певний відсоток може не спрацювати. Потім їх можуть підібрати цивільні особи (особливо діти, думаючи, що це іграшка), внаслідок чого снаряд «спрацьовує», вбиваючи чи травмуючи невійськові цілі. Саме з цих причин було розроблено вищевказана конвенція.
«США не відмовилися від виробництва касетних боєприпасів, а пішли іншим шляхом, довівши відсоток відмов до мінімуму — 1%. Для порівняння ризик нерозкриття парашута становить 2%, але від стрибків ніхто не відмовляється», — додав Олександр Кочетков.
Військова доцільність
Касетні боєприпаси часто використовуються для ураження цілей на великих площах – у два і більше футбольних полів. Ними доцільно атакувати місця скупчення піхоти, броньовані колони та артилерійські позиції.
«Діаметр розльоту осколків для 155 мм осколкових снарядів може становити близько 50-100 метрів. Касетні боєприпаси застосовуються на площі в кілька футбольних полів. Вони ефективні саме проти техніки і піхоти ворога в окопах. На півдні та сході країни росіяни збудували просто кілометри траншей та укріплених окопів. У таких умовах ефективність одного касетного снаряда дорівнює приблизно десятку звичайних, наприклад, осколкових снарядів. Їх використання дозволить ЗСУ ще більше наростити темп просування«, — пояснив у розмові з «Апострофом» військовий експерт Іван Ступак.
Адміністрація Джо Байдена до останнього вагалася, чи постачати Україні такі боєприпаси чи ні, але, згідно з повідомленнями американської преси, всі радники президента висловилися за. Україна зобов’язалася використовувати такі боєприпаси лише на своїй території, і не в населених пунктах, а також не на території Росії.
Не всі союзники НАТО підтримали рішення Білого дому. Проти висловилися Британія та Іспанія. Представники уряду Німеччини зазначили, що рішення Вашингтона було складним, але слід розуміти, що Росія вже застосовувала таку зброю на території України.
Водночас у Білому домі впевнені, що рішення адміністрація Байдена щодо касетних боєприпасів не призведе до розбіжностей серед країн-членів НАТО.
«Я не думаю, що ви побачите розкол, поділ або роз’єднаність щодо суті цього рішення, навіть незважаючи на те, що багато членів Альянсу і ті, хто підписав конвенцію (про касетні боєприпаси — «Апостроф»), перебувають у такому становищі, що вони самі не можуть сказати: «Ми за касетні боєприпаси «, – повідомив на прес-конференції радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.
Правозахисна заангажованість
Як не дивно, але найголосніше претензії прозвучали з боку міжнародних правозахисників з Human Rights Watch, які минулого тижня закликали адміністрацію Байдена не постачати Україні касетні боєприпаси, у тому числі пославшись на те, що ЗСУ нібито застосовували такі озброєння, буцімто спровокувавши жертви серед громадянського населення.
«Нове дослідження Human Rights Watch виявило, що українські ракетні обстріли касетними боєприпасами підконтрольних Росії територій в Ізюмі та його околицях на сході України протягом 2022 року призвели до численних жертв серед українського цивільного населення», — сказано у повідомленні HRW.
В організації заявили, що, згідно з їхніми підрахунками в результаті удару по тоді ще окупованому Ізюму, загинули щонайменше 8 цивільних осіб, ще 15 отримали поранення.
Військові експерти, а також юристи одразу ж звернули увагу, що інформація про факт удару саме касетним боєприпасами та загибелі цивільних звучала лише у російських «джерелах». Наразі вона не має незалежного підтвердження, що ставить під сумнів такі заяви представників правозахисної організації.
У діяльності переважної більшості громадських організацій, крім власне громадського, завжди є певний приватний інтерес, який, водночас, може бути не очевидним для широкого загалу.
«Чи то це фінансовий інтерес, чи то інтерес особистісних амбіцій їхніх лідерів, чи то інтерес спецслужб, які завжди дбають про громадських активістів, щоб при нагоді використати їх безпосередньо, чи то в темну. Зрозуміло, що інтерес до міжнародних організацій правозахисного спрямування дуже значний, особливо з боку тоталітарних режимів. Тому іноді такі організації потрапляють у скандали, пов’язані з непрозорим фінансуванням, або сумнівними оцінками. Звинувачення Human Rights Watch на адресу України у застосуванні заборонених боєприпасів базуються саме на таких сумнівних оцінках«, — сказав «Апострофу» голова Центру правового аналізу та досліджень політичних ризиків Михайло Дяденко.
Зрозуміло, що такі заяви мають свого адресата та свою цільову аудиторію. Може, навіть ті, хто його готував, діяли щиро, з власних переконань. Також зрозуміло, що Україна має реагувати на відповідні закиди – відповідати по суті, коротко, але жорстко. В даному випадку схоже на те, що мета звинувачень, що прозвучали, – не скільки захист цивільного населення, скільки перешкоджання Україні ефективно протидіяти агресору.
Бо чомусь голос HRW звучить дуже тихо, або взагалі не звучить, коли йдеться про численні злочини проти людяності, скоєні представниками Російської Федерації, зафіксовані на відео/фото, або ж підтверджені свідченнями свідків.
