Чорноморська зернова ініціатива, відома також як «зернова угода», припинила функціонування. Це сталося через односторонній вихід з неї Росії, оскільки інші її учасники – Україна, Туреччина та ООН – були за пролонгацію угоди. Крім того, РФ дезавуювала свої гарантії безпеки маршруту, яким вивозилося зерно з українських морських портів, що можна розцінювати як намір атакувати торгові судна, які опиняться в цьому секторі Чорного моря. «Апостроф» розбирався, чи можливе подальше використання «зернового коридору», а також як можна організувати експорт вітчизняної агропродукції, не наражаючи його на загрозу з боку країни-терориста.
Росія офіційно заявила про вихід із «зернової угоди», у зв’язку з чим можна говорити про припинення, принаймні тимчасове, роботи коридору в Чорному морі, яким українська сільськогосподарська продукція вивозилася на експорт для потреб, перш за все, найбідніших країн Азії та Африка.
Чорноморську зернову ініціативу було затверджено спільно Україною, Росією, Туреччиною та ООН 22 липня 2022 року. Після кількох пролонгацій її термін сплив 17 липня.
Важливо відзначити, що проти продовження «зернової угоди» — саме так найчастіше називають Чорноморську зернову ініціативу — щоразу виступала саме Росія, тоді як інші її учасники були за її пролонгацію.
Основним аргументом РФ проти продовження угоди завжди було нібито небажання інших сторін враховувати її інтереси, які полягають у можливості експортувати на світові ринки зерно та, особливо, мінеральні добрива. Експорт останніх пов’язувався з експлуатацією аміакопроводу «Тольятті-Одеса», що було предметом переговорів, які, однак стали неактуальними після його пошкодження на початку червня цього року в Харківській області (аміакопровід був пошкоджений внаслідок російських обстрілів, проте РФ звично перевела стрілки на Україну).
Утім, щоразу Росія погоджувалась на продовження роботи «зернового коридору», хоч і до останнього зберігала при цьому інтригу.
А тому спочатку було мало сумнівів у тому, що РФ і цього разу, поартичившись трохи, вчинить аналогічно.
Вона «потонула»
Однак із наближенням закінчення терміну угоди сумнівів у тому, що Росія погодиться її продовжувати, ставало дедалі більше.
Багато експертів висловили думку, що рішення президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана повернути Україні командирів «Азова», а також передати нашій країні сучасне озброєння було безпосередньо пов’язане з позицією РФ щодо «зернової угоди». Причому це можна було трактувати і як тиск на російського президента Володимира Путіна, і як реакцію на остаточну відмову останнього продовжувати роботу «зернового коридору».
Тим не менш, до останнього моменту зберігалася надія на те, що угоду ще можна врятувати.
Так, з компромісною ініціативою виступив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш, який запропонував підключити до системи SWIFT дочірню компанію «Россельхозбанка», що мало б полегшити здійснення російського експорту.
А минулої п’ятниці, 14 липня, з’явилася новина, на яку чекали багато хто: Ердоган заявив, що Путін дав добро на продовження «зернової угоди».
Утім, згодом прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков сказав, що офіційної згоди на пролонгацію угоди РФ не давала.
Таким чином, схоже, турецький президент видав дуже йому бажане за досить невизначене дійсне.
Показово, що 17 липня, тобто в день, коли термін «зернової угоди» офіційно сплив, за її продовження висловився Китай вустами прес-секретарки МЗС Мао Нін.
Проте російська колега Мао Нін Марія Захарова цього ж дня сказала, що РФ офіційно повідомила Туреччину, Україну та секретаріат ООН про заперечення проти продовження «зернової угоди».
Це підтвердив і прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков.
Припинення дії «зернової угоди» був змушений визнати і Реджеп Тайіп Ердоган, який заявив, що до останнього намагався її врятувати. За його словами, угода «пішла в історію», але при цьому стала «важливим дипломатичним успіхом».
Міст в допомогу
У день закінчення терміну дії «зернової угоди» сталася одна дуже знакова подія — атаку підводних дронів зазнав Кримський міст.
Треба сказати, що російська телеграм-спільнота – як її патріотичний сегмент, так і більш нейтральний – практично відразу ж ув’язала цю атаку з «зерновою угодою».
Так, на думку деяких російських експертів, атака на Кримський міст поставила Кремль у положення цугцванга, оскільки, з одного боку, погоджуватися на продовження роботи «зернового коридору» — значить продемонструвати слабкість, а з іншого, — непродовження угоди може призвести до подальшого погіршення відносин з Ердоганом, внаслідок чого передача Києву «азовців» та озброєнь здадуться просто «квіточками».
Дехто навіть пожартував у тому плані, що удар по Кримському мосту – це чіткий провісник того, що Росія дасть згоду на продовження «зернової угоди», оскільки вона нібито завжди діє подібним чином, незважаючи на черговий перетин «червоних ліній».
Проте, як бачимо, РФ на пролонгацію угоди не погодилася. Хоча Дмитро Пєсков запевнив, що це рішення було ухвалено до атаки на міст. Але чи це так, зараз з упевненістю сказати неможливо.
При цьому тут, напевно, доречніше, ставити не одну, а три крапки.
По-перше, у функціонуванні «зернового коридору» зацікавлений Китай, про що він недвозначно заявляв неодноразово, зокрема 17 липня. По-друге, на його підтримку висловлюються лідери африканських країн, які навіть включили «зернову угоду» у свій «мирний план».
Крім того, не варто скидати з рахунків фактор Ердогана – президент Туреччини завжди розцінював цю угоду як свій дипломатичний успіх, а тому її денонсація для нього має бути надзвичайно болісною. Так, говорячи про припинення дії ініціативи, він знову повторив, що намагатиметься переконати Путіна в необхідності тепер уже не її продовження, а відродження, і що займатиметься цим під час візиту останнього до Туреччини у серпні.
До речі, у самій Росії начебто теж повністю не відмовляються від «зернової угоди». Той самий Дмитро Пєсков заявив, що РФ «негайно повернеться до угоди», як тільки умови Москви будуть виконані.
Без гарантій
Але поки що у плані закінчення дії Чорноморської ініціативи все виглядає дуже серйозно.
Як заявили у російському МЗС, вона припиняє своє функціонування 18 липня. Там також повідомили, що центр координації «зернової угоди», що знаходиться у Стамбулі, буде розформовано.
Але найголовніше і, насправді, дуже тривожне, — це те, що Росія у зв’язку з виходом з угоди також відкликає свої гарантії безпеки у північно-західній акваторії Чорного моря.
У перекладі з дипломатичної мови на людську це означає, що країна-агресор може будь-якої миті завдати удару по цивільним судам, що прямують в українські чорноморські порти, або йдуть у зворотному напрямку.
Слід сказати, що учасники «зернового коридору» були готові до такого повороту.
Як розповів «Апострофу» заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, рух суден у напрямку України припинився ще у червні. «А ті, що зайшли раніше, завантажуються та відпливають до Туреччини», — додав він.
На сьогодні відомо, що жодного судна в українських портах не залишилося – останнє з них пішло з порту Одеси 16 липня. І дуже сумнівно, що судновласники наважаться відправити найближчим часом в Україну свої кораблі, знаючи, що Росія відмовилася гарантувати безпеку «зернового коридору».
Хоча, як стверджують фахівці, без участі Росії – у всіх сенсах – було б куди легше організувати проходження суден прокладеним маршрутом.
Як нагадав у розмові з «Апострофом» керівник програм центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук, восени минулого року після обстрілу кораблів Чорноморського флоту в Севастополі РФ ненадовго вийшла з угоди, і тоді робота коридору різко прискорилася: «Робота пішла так швидко, що черга суден на вході до Босфору повністю розсмокталася. Росіяни зрозуміли, що без них усім тільки краще, і знову повернулися в угоду».
Але така опція сьогодні практично нереалізована.
Хіба що буде організовано надійне патрулювання коридору з метою убезпечити судна, що ним курсують.
Щоразу, коли Росія заявляла про намір вийти з угоди, питання безпеки «зернового коридору» виходило на передній план. І щоразу експерти говорили про те, що найбільш реальним кандидатом на роль «патрульного» є Туреччина, яка має найпотужніший військово-морський флот у регіоні, і яка до того ж виступає основним гарантом роботи коридору.
Проте Анкара поки що не коментувала можливість залучення своїх військово-морських сил до патрулювання «зернового коридору».
Світ без Росії
США, які безпосередньо не пов’язані з функціонуванням «зернового коридору», проте завжди виступали за безперешкодне та безпечне його функціонування. Після того, як стало відомо, що Росія заблокувала «зернову угоду», Білий дім звернувся до неї з вимогою «негайно скасувати» це рішення.
Президент України Володимир Зеленський також прокоментував рішення РФ. За його словами, наша країна готова продовжувати роботу в рамках Чорноморської ініціативи, і якщо Туреччина та ООН дадуть свою згоду, «зернова угода» продовжиться, але вже, ясна річ, без участі Росії.
Однак потрібно бути реалістами: мало хто зважиться направити свої судна до коридору, який може атакувати російська армія. І навряд чи тут допоможуть підвищені страхові премії судновласникам чи військові конвої. Нагадаємо, що судна перестали прибувати до наших портів ще у червні, тобто приблизно за місяць до закінчення терміну «зернової угоди».
А тому треба шукати альтернативні маршрути.
І тут значно зросте роль портів на Дунаї, які після російського вторгнення отримали друге дихання.
Справа в тому, що з цих портів завантажені зерном судна виходять у Чорне море і дуже швидко опиняються у територіальних водах Румунії. Саме так це відбувалося до того, як було укладено «зернову угоду» від 22 липня 2022 року.
Крім того, існують залізничні маршрути доставки української агропродукції, в чорноморські та балтійські порти Європи.
Звичайно, альтернативні маршрути гірші від «зернового коридору», перш за все, через дорожчу логістику, але тут, як кажуть, вибирати не доводиться.
При цьому, як розповів «Апострофу» доцент Київської школи економіки Олег Нів’євський, вартість морських перевезень через війну виявилася вищою, ніж очікувалося спочатку, у зв’язку з чим видатки на альтернативних маршрутах не набагато вище.
«А тому втрати українських аграріїв будуть відносно невисокими», — додав експерт.
Росія, на жаль, поки що може робити іншим гидоти, але їй час уже починати звикати до думки, що світ спокійно і навіть дуже комфортно навчається жити так, ніби її не існує зовсім.
