Український інфопростір буквально підривають новини про закордонні поїздки нардепів — то слуга Арістов помічений на Мальдівах, то його колега Дубинський засвітився на відпочинку в Барселоні. Що відбувається у парламентських колах, чому окремі нардепи відверто нехтують законами та чому низка проросійських нардепів продовжує свою діяльність — своїми думками в етері Апостроф TV поділився голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
— Буквально днями прославився черговий відомий парламентар, Дубинський зі «Слуги народу». Він виїхав за кордон нібито для лікування свого батька. Втім як виявилось, зі своєю дівчиною відпочиває біля моря. Чи чекати нам на якісь рішення щодо нього?
— Дубинський не просто одіозний чи проросійський. Не хочу говорити багато поганих слів, але це людина, яка співпрацювала з Деркачем, була підозрювана у втручання у вибори в США, за шо й потрапила під американські санкції.
Ця людина зараз мала б не вилазити із допитів СБУ і загалом правоохоронних органів. Це стосується не лише Дубинського. В цьому переліку має бути Бужанський, відомий своїми проросійськими поглядами і провокативними проросійськими заявами, і ще низка депутатів.
А правоохоронцям зараз є з чим працювати. Я нагадаю за дві групи на базі колишньої ОПЗЖ. Там непочатий край роботи для спецслужб і правоохоронців. Ось ми говоримо про Рабиновича, що він є зрадником. А Юрій Бойко. Хіба не він їздив до Москви, зустрічаючись з Мєдвєдєвим, керівництвом «Газпрому» під час війни з росією? Це не жарти. Юрій Бойко зараз мав би давати свідчення, які можуть бути цінними у розумінні як працював механізм проросійських партій, яким чином відбувалося фінансування тощо.
Сьогодні ми говоримо про умовну цифру 40 нардепів, по яких порушено справи. Але іще кілька десятків як мінімум працюють в українському парламенті і вони мали би бути фігурантами кримінальних проваджень.
І я хочу нагадати, що поки що з боку парламенту не зроблено нічого, щоб припинити роботу проросійських політичних сил. З одного боку, окремі партії заборонені, а з іншого вони прекрасно почувають себе у стінах парламенту, місцевих органах влади. Наведу такий приклад, місцеві ради півдня і сходу, за підрахунками Комітету виборців, на 30-40 відсотків складаються з депутатів від заборонених проросійських партій. А в окремих радах таких депутатів більшість. І парламент на сьогодні не зробив нічого, щоби позбавити таких депутатів мандатів.
— Причина у тому, що парламент досі не ухвалив відповідний законопроект чи є якісь інші припущення, чому цей процес гальмується?
— Складно навіть зрозуміти, чому. Ми зараз можемо думати про різні причини, та я не хотів би говорити мовою гіпотез. Як на мене, ніхто не хоче зараз цей достатньо складний механізм запускати. Але я не виключаю, що можуть бути певні підводні можливості для цього. Скажімо, по парламенту нам говорять про те, що з одного боку немає юридичного механізму, яким чином позбавити мандатів депутатів колишньої партії ОПЗЖ. З іншого боку є достатньо якісний законопроект, який передбачає можливість недопуску депутатів ОПЗЖ для участі у сесійних засіданнях і засіданнях парламентських комітетів. Тобто мандати не забирають, але повністю паралізується робота.
Мені складно зрозуміти, чому не приймаються ті чи інші законодавчі рішення. Не виключаю, що є певні підводні домовленості з колишньою ОПЗЖ, яка готова підтримувати владу у будь-яких починаннях, голосуючи за будь-які законопроекти. Але я також думаю, що зараз розглядається сценарій, що буде на місці ОПЗЖ після війни. Як би це зараз цинічно не звучало, але очевидно, що політтехнологи працюють і розробляють новий м’який проросійський проект, який може гарно спрацювати у східних і південних регіонах країни. Це буде можливо не відкритий проросійський проект, а європопулістичний з м’якою проросійськістю.
— Буквально днями Зеленський натякнув, що з народними обранцями відбувається щось неладне. Нардепи їздять закордон, за різних причин, обираючи собі відрядження. Зеленський не називав прізвищ, утім натякнув тим, хто хоче відпочивати, що в такому разі мандату їм не бачити. Як це слід розуміти?
— Я за те, щоб депутати їздили за кордон, тому що візит авторитетного українського парламентаря може приносити гуманітарну допомогу, фінансування чи зброю. Тобто робота парламентарів повинна бути і в цьому напрямку також.
А те що є Дубинський чи Мальдіви — це зовсім інша історія, в якій має бути насамперед політична відповідальність. Але у мене складається враження, що зараз запускається певний формат гри «цар хороший, погані бояри», в якій парламент стає механізмом для вихлопу незадоволення. Та треба не забувати, що проблема є у роботі конфігурації влади загалом. Наведу лише один приклад, парламент в умовах жорсткої фази війни підтримує лише 30 відсотків урядових законопроектів. Це симптом дуже поганої і небезпечної хвороби, коли парламент не підтримує урядові ініціативи, хоча сам парламент і призначає цей уряд. Не працює механізм конфігурації влади і це величезна проблема.
Не підтримуються ключові речі. Ми вже говорили за проросійських депутатів. Давайте згадаємо і історію про церкву. Так званий церковний законопроект, наголошую, урядовий законопроект, лежить в парламенті з другої половини січня і поки що ми не бачимо жодних перспектив його ухвалення. Нагадаю, що це законопроект, який передбачає заборону церковних організацій, центри яких знаходяться на території держави-агресора. А це ж не просто законопроект. Він передбачений указом президента на виконання рішення РНБО. Розумієте, який збій у системі. РНБО пропонує рішення — президент видає указ — парламент не приймає. Відбуваються нездорові процеси. А візити нардепів закордон в Барселони чи на Мальдіви — це дріб’язок у порівнянні з тим, що не працює сам механізм.
