Наскільки важким буде новий опалювальний сезон, що не так з нашою тарифною політикою, як складається ситуація на Запорізькій АЕС та чи роблять українські енергетики все можливе, щоб підготуватися до зими? Ці та інші питання KP.UA обговорила з колишнім міністром палива та енергетики Іваном Плачковим.
Про важку зиму та непрофесійні рішення
— Іване Васильовичу, з кожним днем ми все частіше чуємо, що зима буде дуже важкою. Як ви вважаєте, новий опалюваний сезон дійсно буде складнішим за попередній?
— Так, я вважаю, що буде важче.
По-перше, пошкоджено більш ніж 50% енергетичного обладнання. В звичайних мирних умовах таке обладнання працює з навантаженням на 70%, а 30% залишається в резерві на випадок форс-мажорів. Пошкодження половини енергетичної інфраструктури означає, що резервів немає абсолютно, ми відчуваємо дефіцит навіть влітку.
По-друге, не виключені подальші удари ворога по об’єктах інфраструктури та нові пошкодження. Нам залишається тільки сподіватися на роботу ППО.
По-третє, на жаль, я не бачу сьогодні потужної підготовки до нового опалювального сезону. Немає грошей, немає джерел фінансування, немає допомоги з бюджету. І якщо державні компанії отримують хоч щось, то приватні зовсім сидять без грошей. До того ж я не бачу роботу уряду в цьому напрямку, не відчуваю, що працює енергетичний штаб. Раз на місяць зберуться, приймуть якісь загальні рішення — посилити, підготовити – і все. Звісно, може, це закрита інформація, і я просто її не знаю, а там насправді триває потужна робота. Це було б добре. Але якщо це не так, то, як на мене, ситуація складається загрозлива.
— Поки енергетики попереджують про надважку зиму, міністр освіти впевнений, що українським школярам прийшов час повертатися за парти. Як уживаються ці заяви одна з одною?
— Закликаючи школярів сідати за парти, нам нібито кажуть: все буде добре, перемога швидко, не хвилюйтеся. І в мене таке враження, що влада не скоординована, а міністри не володіють інформацією і просто гадки не мають, що роблять їхні колеги з інших міністерств. Такі питання, як опалення, на засіданнях уряду не обговорюються. Все вирішується в Офісі президента, а уряд – просто виконавчий орган.
До того ж, нинішні керівники міністерств не є «кар’єрними», вони не проходили стадії професійної кар’єри, щоб розуміти, що відбувається. Якби свого часу той же міністр освіти попрацював вчителем чи директором школи, він би краще володів ситуацією.
Також останнім часом все вирішується через «електоральну складову». Наприклад, ви вірите в те, що НКРЕКП ухвалила рішення підняти тарифи на воду, не погодивши це з урядом та Офісом президента? Чи що міністр культури не погодив фінансування фільмів та Музею Голодомору? Я – ні. Але нам це піднесли так, нібито непрофесійні рішення, які напряму впливають на рейтинг, були прийняті на місцях, а уряд та президент швидко з усім розібралися.
Про трансформатори та кадровий голод
— Для відновлення енергосистеми України нам потрібні трансформатори, але, я так розумію, що взяти їх нема де, бо трансформатори країн Європи нам не підходять. Що ж робити?
— Це не зовсім так. У різних країнах різні енергосистеми, тому, наприклад, болгарські нам не підходять, а трансформатори країн Балтії підходять. Але в будь-якому випадку, жодна країна не збирається нам роздавати свою інфраструктуру, тобто ці трансформатори треба ще виготовити. Зробити це може багато країн – від Франції та Німеччини до Японії та Південної Кореї. Але для того, щоб їх почали виробляти, треба їх замовити та хоча б часткового оплатити. Якби це було зроблено навесні, зараз ми вже б отримували свій заказ та починали монтувати. Але, наскільки я знаю, цим ніхто не займався – коштів немає.
Взагалі велика проблема нашої енергосистеми – це відсутність єдиного центру координації. Складається враження, що ті ж «Укренерго» та «Енергоатом» працюють не те що автономно, а взагалі як партизани. І на жаль, я не бачу сьогодні досвідчених, професійних, авторитетних людей, які б могли координувати енергетику, щоб вона працювала як єдиний механізм.
— Можливо, це те, що називають кадровим голодом?
— Немає ніякого кадрового голоду, а є неправильна система підбору кадрів та призначень. Я розумію, що міністр – це політична фігура, але ж у міністерстві є держсекретар, команда спеціалістів, які працюють у галузі роками. Але коли кожен новий міністр приводить із собою повністю нову команду, це призводить до того, що професіоналів не залишається.
Те ж саме відбувається в енергетичних компаніях. Ми бачимо європейських сучасних молодих людей, які вільно спілкуються різними мовами, але вони не енергетики. Проте керівництво все влаштовує, адже такі співробітники мають цінну якість: вони доповідають начальнику те, що той хоче почути. А це для керівника дуже комфортно.
— Стосовно кадрів у мене є ще одне питання. Читала, що багатьох енергетиків мобілізували, тому фахівців катастрофічно не вистачає.
— Так, ця проблема є, але причина знов-таки в неорганізованості. Міністр створює списки людей, які потрібні галузі у тилу, щоб належним чином підтримувати її роботу, але їх ніхто не читає. Як працюють наші військкомати, вже побачили не тільки ми, але й весь світ. Коли тому військкому думати про списки, якщо всі його думки про будинок у Іспанії? Тому було мобілізовано багато високопрофесійних спеціалістів. Можливо, вони навіть не заперечували, але ж питання не в тому. В результаті ця некоординованість призвела до чергових перешкод підготовки галузі до опалювального сезону.
Схоже, цієї зими на нас чекають ще довші відключення світла ніж минулої. Фото: REUTERS
Про допомогу Заходу та Запорізьку АЕС
— Як ви оцінюєте допомогу Заходу у відновленні енергетики?
— Захід допомагає, як може. Проте вони ж не можуть нам компенсувати 50% енергетичного обладнання. Як я вже казав вище, потрібне замовлення і хоча б 25-30% передплати, щоб підприємство почало працювати над нашим замовленням.
— А що ви скажете про роботу МАГАТЕ?
— Я вважаю, що вони роблять дуже багато, адже це єдина міжнародна організація, представники якої, ризикуючи життям, переходять лінію фронту. А ми тільки й робимо, що претензії висловлюємо та розповідаємо казки, що самі все контролюємо.
— Наскільки сьогодні реальна загроза підриву Запорізької АЕС?
— З самого початку, коли АЕС опинилася на окупованій території, я виступав за те, щоб наші люди залишилися там працювати за будь-яких умов, бо це був єдиний шанс зберегти працездатність АЕС. Зараз, коли вже станцію повністю контролюють окупанти, чи залишать вони її працездатною? Відповідь очевидна.
Зазначу, якщо навіть вони її підірвуть, великої радіоактивної катастрофи не станеться. Але все обладнання буде виведено з ладу, і користуватися АЕС ми не зможемо.
Про тарифи та підготовку до зими
— Дуже болюче для багатьох питання стосується підвищення тарифів. Як на вашу думку, чи виправдані нинішні тарифи на електроенергію?
— Зараз тарифи на електрику підняли, але вони все одно нижче собівартості вдвічі. Їх тримали та продовжують тримати низькими через призму виборів. Але не можна роками тримати тарифи незмінними, а потім різко піднімати. Вони мають поступово рости разом с цінами та тарифами на інші товари та послуги.
Тарифну політику в Україні взагалі потрібно міняти. Сьогодні ми вводимо один одного в оману, коли населення платить за низькими тарифами, а збитки компенсуються через промислові підприємства. Ті, у свою чергу, по можливості закладають трати у ціну товарів та послуг, платять низькі зарплати співробітникам та не мають можливості розвиватися. Європейський підхід принципово інший: тарифи відповідають ринку, але при цьому співробітникам платять конкурентні зарплати, і населення має можливість платити по таким тарифам. А наша тарифна політика – це просто якійсь світ кривих дзеркал.
— Що б ви порадили напередодні складної зими зробити звичайним споживачам, поки ще є час?
— Насправді поради дуже прості. Не забувати про дизель-генератори, перевірити, щоб вони були в робочому стані. Оплачувати спожиту електроенергію, щоб компанії мали змогу купувати та накопичувати паливо на зиму. І бути готовими до відключень електрики на тиждень, а то і на два. Розслаблятися не варто.
