Олександр Крот у цирк потрапив випадково – у студію затягнув друг. Це була доля – десятикласник Олександр закохався і в цирк, і в керівницю студії, високу брюнетку-хореографа Марину, яка була старша на чотири роки. Ще за чотири роки вони побралися.
Про втрачений будинок дізналися на гастролях
Марина і Олександр виступали у цирку у спортивно-акробатичному жанрі. Незадовго до окупації Донецької та Луганської областей подружжя працювало на запрошення у Києві. Незабаром повертатися їм стало нікуди.
Виховавши сина, теж циркового гімнаста, подружжя з головою пішло в дресуру. Замість трюків у рейнському кільці, які вони виконували, в обручах почали виступати їхні хвостаті вихованці – кішки та собаки.
Вже більше року Олександр Крот із кішками та собаками виступає один. У березні 2022 року серце його дружини Марини, яка тяжко переживала те, що відбувається в їхньому рідному Луганську, а тепер – і у всій країні, не витримало. Вона раптово померла біля своїх тварин у Запоріжжі. Їй було 56 років. Це сталося 19 березня – у день народження її чоловіка та партнера.
Олександру досі важко говорити про дружину. Вони прожили разом 32 роки. Але він знайшов у собі сили не кинути те, чому вони з дружиною присвятили понад 15 років – дресирування кішок та собак. Він – один із небагатьох в Україні, хто здатний навчити трюкам волелюбну та незалежну кішку. Таких фахівців можна перерахувати на пальцях однієї руки.
– Ми взагалі випадково опинились у цьому жанрі, – розповідає KP.UA Олександр Крот. – Якось у Луганську побачили біля входу в цирк сміттєвий пакет, що ворушиться. Відкрили – а там троє чорних, абсолютно однакових цуценят. Підібрали, хотіли віддати у добрі руки за оголошенням. Але за кілька місяців виникла ідея зробити з ними номер…
У голові засіла картинка – а що коли на манеж вивести танцюючих котів із собаками… Такого ще ніхто не робив. Собаки вже були – лишилося знайти котів.
– Раз собаки у нас чорні, кішок вирішили брати білих, – продовжує Олександр Крот. — І одразу разом їх дресирувати, щоб вони з маленького віку звикали одне до одного.
Собаці з першого складу сьогодні 16 років. Ще одна циркова «старенька» — на рік молодша. Обидві вже давно «на пенсії» – не виступають. Незважаючи на це, Олександр і далі про них дбає — не уявляє, як можна розлучитися з друзями. Говорить, у цьому плані він дуже сентиментальний. Хоча інші дресирувальники запросто відправляють своїх «пенсіонерів» до зоопарків чи ще кудись.
Працювати у номері на манеж виходять собаки лише чорного кольору. Фото: особистий архів Олександра Крота
Хотів стати вченим-біологом
Перших трьох чорних собак і двох білих кішок, яких подружжя купило, дресирували два роки. Собак назвали Альфа, Бета та Гамма, ще через рік до них приєдналася Дельта. Постановка номера тривала рік, але тоді ще багато часу забирала робота гімнастами у цирку.
Незважаючи на те, що тварини були підготовлені, кішки спочатку чомусь не цікавили українські цирки – номер не хотіли брати. Хоча де ще ви таке побачите?
— Коли ми вже думали відмовитися від цієї ідеї і таки роздати цуценят, голова профкому зголосився допомогти – і зміг переконати директора цирку, — згадує Олександр Крот. – Але уточнив: «Ти маєш таке бажання? Ти ж розумієш, що будеш, як на якорі приколотий? З тваринами – як із малими дітьми». Я відповів, що розумію і готовий.
За весь цей час відпустка була лише раз – на тиждень, і то тому, що з тваринами залишилася дружина. Олександр тоді поїхав із сином до Карпат. Після цього – 24/7 зі своїми хвостатими артистами. Є й «домашні» – кіт та напівкровка-спанієль Кен.
— Я всіх люблю — у мене були і рибки, і кішки, і собаки, і папуги, навіть змія у мене жила, — усміхається Олександр. – Знаєте, я ж мав стати біологом – науковим співробітником на морському науково-дослідному судні. Готував документи на вступ до морехідного училища у Ленінграді – там випускали таких фахівців. Але потрапивши до циркової студії і познайомившись із Мариною, після школи вже вступив до циркового училища.
Перший номер із кішками у цирку дозволили ставити «за власний рахунок».
Олександр із дружиною присвятили усі 32 роки свого спільного життя цирку. Особистий архів Олександра Крота
Усі дресирувальники — самоучки
Секретам дресирування довелося вчитися методом спроб і помилок.
— Дресируванню ніде не вчать, у жодній цирковій академії, — пояснює Олександр. – Усіх тварин – і кішок, і тигрів, і коней – дресирують однаково: спочатку треба донести, що ти від них хочеш, а потім – за вірний крок хвалити, заохочувати ласощами, ласкою… Та й дітей так виховують: зробив щось хороше – тримай цукерку. Принцип той самий.
Навчити кішку виконувати трюки складніше, ніж собаку. Але і вона теж може приносити тапки в зубах.
– Якщо собаці треба повторити 300 разів, то коту – три тисячі, – ділиться секретами дресирування Олександр. – Не можна сказати, що вони дурніші за собак, але часу їм потрібно більше.
Найскладніше кішку навчити приносити щось у зубах. У Олександра це робити «погодився» лише один кіт.
— Для собак нездійсненних трюків немає, а от з котами я одного трюка так і не добився, — зітхає дресирувальник. — Хотів, щоб кіт по команді сідав на тумбочку — як лев чи тигр, по команді йшов до мене, виконував трюк, після цього — повертався на тумбочку. По команді сидіти на тумбочці чомусь не хочуть. А з собакою це просто: сказав «Місце!» — і вона вже там.
На гастролях тваринам доводиться стійко переносити всі тягарі похідного життя. Фото: особистий архів Олександра Крота
Прохання принцеси – не указ
Кішки Олександра не люблять сидіти не лише на тумбочці, а й на руках. Утримати їх довше, ніж дві хвилини, неможливо.
– У вольєрі вони мені можуть хоч на голову, хоч на плечі залізти, а ось сидіти на руках – не будуть, і все тут, – пояснює Олександр. — Тільки одного ще кошеням можна було більш-менш утримати на колінах – це Брюс, йому років 13 уже. Колись його в нас в Арабських Еміратах, Абу-Дабі, хотіла купити місцева принцеса. Запропонувала 42 тисячі доларів! Але я не продав. А як я можу? Це як дитина… Ні-ні-ні.
Олександр описує цей випадок. Після виступу принцесу пропустили за лаштунки – дівчина попросила погладити собак. Але так і не наважилася — у деяких мусульманських країнах собака вважається нечистою твариною, до них не радять торкатися. Тоді переключилася на кішок.
– І я запропонував Брюса – йому було 4-5 місяців, – згадує Олександр Крот. – Після вистави менеджер підходить: «Принцеса хоче купити того кота за 50 тисяч дирхамів». Я відмовився. Вона почала торгуватися – дійшло до 150 тисяч дирхамів. На той час – еквівалент 40-42 тисячі доларів. Ну ви розумієте – принцеса, грошей вистачає… Але я не віддав. Більше вона не пропонувала. Мабуть, більше витрачати батьки заборонили.
Дружина непідприємливого чоловіка не сварила – вирішували разом. Брюс, якого оцінили, як квартиру, досі з Олександром. Про своє рішення він не шкодує, хоч тільки й чує від колег: «А я б віддав!».
За словами Олександра, котів дресирувати не складніше, ніж собак, тільки часу на це йде в десятки разів більше. Фото: особистий архів Олександра Крота
Монохромні циркачі
Сьогодні у Олександра сім білих та чорних котів та три собаки – чорні різеншнауцери. Дресирувальник досі дотримується принципу підбору лише «монохромних» артистів. Так вони спочатку задумали з дружиною – як єдність протилежностей: собаки і коти, чоловіки і жінки, чорне і біле.
– Перейшов на різеншнауцерів, бо дуже складно знайти абсолютно однакових дворняг, – пояснює дресирувальник.
Олександр Крот, працівник «Дирекції пересувних циркових колективів», зараз гастролює Україною. Сьогодні – у Переяславі, за тиждень будуть в іншому місці. До цього виступав у Дніпрі, Запоріжжі – фронт звідси за 38 км. Незважаючи на це, глядачі завжди є. Хвостаті артисти гастролюють у спеціально перебудованій під них машині – у вольєрах на два поверхи.
Наймолодша кішка – біла, собаки дресирувальників знайшли її біля цирку в Одесі. Їй чотири роки. Термін виходу хвостатих артистів на пенсію – індивідуальний, є кіт, якому вже 14 років, а ще виступає. Один собака «пішов відпочивати» вже в п’ять років.
Що вміють циркові кішки? Вони можуть не тільки танцювати і ходити змійкою — стрибають через кільце, з тумбочки на тумбочку, один кіт носить предмети в зубах, є ті, що вміють ходити тільки на задніх або навіть тільки на передніх лапах, а один кіт виступає, розчепіривши лапи в обручі, що крутиться, — як на малюнку «Вітрувіанська людина» Леонардо да Вінчі.
Утримання котячо-собачої трупи обходиться в чотири з лишком тисячі гривень на місяць. Ці гроші відшкодовує держава. Послуги ветеринара – вже за свої.
У забобони та циркові прикмети, наприклад, не перебігати артистові дорогу перед його виходом на манеж, Олександр Крот не вірить. З тваринами дозволяє спілкуватися всім – будь ласка, гладьте. Але котів – лише після виступу, вони більш полохливі.
