В Україні вибухнув черговий скандал, пов’язаний із мобілізацією: у розташуванні однієї з військових частин у Миколаївській області через напад епілепсії помер 29-річний Борис Глущак. З’ясувалося, що у мешканця селища Ширяєве на Одещині були всі підстави для звільнення від мобілізації. Чому лікарі військово-лікарських комісій (ВЛК) мобілізують хворих військовозобов’язаних, хто винен і що робити – з’ясовував «Апостроф«.
Військовий план
Військово-лікарські комісії мають чотири функції. Ухвалення рішення щодо придатності призовника (або мобілізованого) до військової служби за станом здоров’я. Визначення придатності військовослужбовця для несення служби після хвороби. Визначення стану після поранення чи контузії (що нині, під час війни, найактуальніше). І, крім того, ВЛК дає свій висновок під час звільнення військовослужбовця в запас.
Перед проходженням комісії військовозобов’язані мають пройти такі обстеження: флюорографію, загальний аналіз крові, аналіз сечі, електрокардіограму (ЕКГ), внутрішньоочний тиск та аналіз крові на цукровий діабет (два останні аналізи – для громадян старше 40 років). А на самій комісії на них мають чекати хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, офтальмолог, оториноларинголог, стоматолог та дерматолог. Це в ідеалі.
«У великих містах ВЛК, може, і повноцінні. Але в решті населених пунктів… Ось візьмемо якийсь сільський район. Маса сіл, де іноді й шкіл немає. Їдемо до райцентру. Там військкомат та районна лікарня, де половини лікарів не вистачає, а решта — літні жінки. І ось їх залучають до роботи військово-лікарських комісій. А військкомат тисне — у нас план. І що виходить: військовозобов’язаний обійшов не всіх необхідних лікарів, а тих, кого обійшов — поверхово. Тим паче, що лікарі ВЛК насамперед орієнтуються на записи в медичних книжках, а якщо їх немає? Ось сказала людина, що епілепсія, а підтверджуючих документів – жодних. А лікар не має права вірити на слово, і написати, що людина не придатна до військової служби. Тут треба відправляти людину на додаткове обстеження, а куди? До обласного центру? До речі, епілепсія: її просто так не визначиш, лише під час нападів», – розповідає «Апострофу» військовий хірург Тарас (з 2014 року він на військовій службі, і неодноразово супроводжував своїх товаришів по службі на ВЛК).
Як припускає в розмові з «Апострофом» політолог Дмитро Воронков, чоловік, що помер від епілепсії в Миколаївській області, міг взагалі не знати про свій діагноз, і, відповідно – на комісії лікарям ні на що не скаржився.
На радянській швидкості
Слід зазначити, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (по суті – радянські військкомати, як їх не перейменовуй) мотивують свої роздачі повісток військовозобов’язаним на вулицях та прискорене проходження ВЛК тим, що зараз війна, і всі мобілізаційні заходи треба робити швидше. Чому військовозобов’язані проходили комісії абияк і до війни (коли в армію набирали строковиків), і чому багато воєнкомів уже під час війни стали мільйонерами, допомагаючи багатьом здоровим чоловікам стати «інвалідами», у ТЦК не пояснюють.
При цьому військкомати прямо порушують чинне мобілізаційне законодавство в галузі ВЛК: обмежень щодо термінів проходження військово-лікарських комісій не існує, у порядку лише вказується дата і час, коли військовозобов’язаний має прийти до ТЦК і пройти комісію. Але у військкоматах намагаються, щоб вона проходила якнайшвидше.
«Я виявив повістку в поштовій скриньці, а оскільки ще з 2014 року регулярно їздив на збори до тероборони, то «косити» не збирався, і чесно пішов до ТЦК. Перша повістка — для уточнення особистих даних. Але мене неприємно вразило, що в кабінеті у призначений час чоловік у камуфляжі сказав: «О! Пішли на аналізи». Вже в першому ж кабінеті, в окуліста, на мене «наїхали»: а ти чого без медичної картки? Але чому вперше – і одразу медкомісія? Я їм сказав, що мені треба пройти дообстеження в поліклініці у офтальмолога та зробити рентген коліна. Головний з комісії каже: «Щоб був через тиждень». Я: «Зараз період відпусток, коли все зроблю, тоді й прийду». А у них в ТЦК яке обстеження? Хіба зможуть за десять хвилин встановити, що людина має хронічний бронхіт чи гастрит?», – говорить у розмові з «Апострофом» 48-річний військовозобов’язаний Сергій Шевчук.
До речі, ще зовсім недавно військово-лікарські комісії працювали лише при військкоматах та закладах охорони здоров’я Міноборони, СБУ та інших військових формувань. Але з 1 червня в Україні запрацював закон №9154, яким було розширено список медичних установ, де військові можуть проходити ВЛК. Тепер комісії можуть створюватись при державних та комунальних закладах охорони здоров’я.
«Військовозобов’язаним найкраще проходити військово-лікарську комісію у цивільних медзакладах, – радить військовий хірург Тарас. – По-перше, там можна зробити все це ретельно, без поспіху. По-друге – це виключає корупційний тиск з боку керівництва військкомату. А потім уже прийшов у ТЦК, там усі підготовлені висновки лікарів переглянули, і – печатка: придатний чи непридатний” .
Хто винен?
Відповідь на запитання – хто винен у тому, що мобілізовані військовослужбовці гинуть, часом навіть не вступивши у свій перший бій, є досить неоднозначною. І справа навіть не в діагнозі, який міг «проморгати» можливо недбайливий лікар із ВВК, на якого тисне військкомат: «швидше, швидше, у нас план!».
«Як я вже казав, необхідних доказових документів – що хворий чи інвалід, у військовозобов’язаного може і не бути. Але навіть не це головне. У нас чоловіки у віці після 40 років відносяться до групи ризику за інсультом та інфарктом. І ось уявіть: людині 45, комісією він визнаний придатним до військової служби, але страждає від ожиріння, палить. Ось він простояв чотири години на сонці, викурив п’ять цигарок, а тут ще й обстріл «Градами». Бац — і у людини інсульт. Хіба тут лікар ВЛК винен?» , – каже військовий хірург.
На його думку, також не варто з бухти-барахти звинувачувати у недбалості та ненаданні допомоги працівників медичної служби військової частини.
«Якщо щось трапилося в зоні безпосереднього ведення бойових дій, то одразу надали допомогу та відвезли в тил. А набагато гірше – якщо когось схопив інфаркт чи епілепсія у пункті постійної дислокації. Адже співробітники медсанбату можуть поїхати допомагати снаряди розвантажувати. Поки через годину-півтори приїдуть, людина може і померти. І хіба тут військові лікарі винні?», — запитує військовий хірург.
Цілком може статися, що військовослужбовець ризикує загинути і після двох пройдених ВЛК – у територіальному центрі комплектування (при мобілізації) та після поранення на фронті.
«У мене знайомий отримав поранення в голову. Не дуже серйозне, дотичне. Але виявляється, була контузія. Військовий повернувся на фронт, знову потрапив під обстріл. Піднявся цукор, у результаті — епілепсія», — розповідає «Апострофу» колишній військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади Сергій Феденко.
Але як допомогти лікарям ВЛК працювати сумлінно? Наприклад, посилити покарання для медичних працівників за недбалість (яку ще довести потрібно).
Чи виправить це ситуацію, що склалася?
«На мій погляд, просте посилення відповідальності на законодавчому рівні не принесе бажаного результату. Так само як і значне посилення відповідальності за корупційними злочинами, на жаль, не призвело до викорінення корупції. Змінити ситуацію може лише запровадження поточного контролю (зокрема, цифровізація та занесення всієї медичної документації щодо тих, хто проходить ВЛК, через МІСи). А також невідворотність покарання за неналежний скринінг стану здоров’я пацієнтів. Необхідний також незалежний і швидкий розгляд скарг на рішення ВЛК», — каже «Апострофу» член комітету медичного та фармацевтичного права НААУ Юлія Миколаєць.
Одним словом, проблема тут комплексна, і в кожному конкретному випадку необхідно з’ясовувати предметно. Але що однозначно – докорінно вирішувати проблему з Територіальними центрами комплектації (з якими безпосередньо пов’язані ВЛК). Не перейменовувати, а, мабуть, розпустити і створити нову сучасну структуру. Зараз багато законодавців кажуть – мовляв, не час, війна, новий мобілізаційний закон ухвалимо після перемоги. Але існуючий стан справ від перемоги нас лише віддаляє.
