Ціни в Україні на бензин, дизельне паливо і, меншою мірою, скраплений автомобільний газ зростають, починаючи з липня. Це пов’язано із збільшенням податків на пальне. Але не лише з цим. «Апостроф» розбирався, що відбувається на вітчизняному роздрібному ринку нафтопродуктів, і чого чекати від цін на АЗС на початку осені.
Ціна чи якість
З 1 липня 2023 року в Україні було в повному обсязі відновлене оподаткування нафтопродуктів, яке існувало до повномасштабного російського вторгнення. ПДВ, який з квітня минулого року дорівнював 7%, знову складає 20%. Акцизи, які до червня були однаковими на бензин і дизель — 100 євро на тонну, тепер складають 213,5 євро за тонну бензину і 139 євро за тонну дизелю. Найменше підвищення податків зачепило скраплений газ. Акциз на нього ще з осені 2022 року був відновлений в повному обсязі — 52 євро на тонну, тож з 1 липня цього року на нього виріс тільки ПДВ, з 7% до 20%.
Звичайно, підвищення оподаткування не могло не відбитися на цінах, і з перших днів липня вони почали підвищуватися. Правда, це підвищення не було різким, ціни зростали поступово завдяки певній «подушці безпеки», завчасно створеній трейдерами.
«Економити на різниці ставок податків — це наш національний спорт, — каже у розмові з «Апострофом» експерт «Нафторинку» Олександр Сіренко. — Тому в травні-червні значно збільшився імпорт нафтопродуктів. Мережі створювали запаси, закуплені за попередніми податковими ставками. Завдяки наявності більш дешевого пального мережі отримали можливість розтягти підвищення цін в часі».
Тим не менш, ціни на бензин і дизель демонструють постійне зростання. За півтора місяці з червневих 44-45 гривень за літр середня ціна бензину підвищилася до 52-53 гривень. Дизель також подорожчав — з 43-44 до 51-52 гривень за літр.
При цьому на ринку спостерігаються досить великі розбіжності в цінах. Тоді як в одних мережах ціна вже перетнула позначку в 55 гривень за літр, в інших пальне все ще можна придбати за 45-47 гривень. Причини такого значного цінового діапазону можуть бути різними.
«Можливості утримувати ціни на більш низькому рівні тим більші, чим більше конкретна мережа змогла запасти пального до 1 липня, — пояснює Олександр Сіренко. — Якщо запаси виявилися достатньо значними, то мережа досі може працювати на них. Тим більше, що попит на пальне зараз невисокий через економічний спад і те, що значна кількість власників машин сьогодні знаходяться за кордоном. Навіть попри деяке підвищення попиту на дизель у зв’язку з початком жнив, загальна реалізація залишається значно меншою, ніж в роки до 2022 року».
Проте причиною відносної дешевизни палива може бути не лише завбачливість менеджерів, але й якість пропонованого товару.
«Щодо мереж, які сьогодні пропонують бензин дешевше 50 гривень, є певні перестороги, — зауважив у коментарі виданню директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн. — Немає певності щодо того, який саме продукт вони заливають. Одна мережа, наприклад, вже два місяці нічого не імпортувала, і виникає питання, де вона бере пальне, яке продає».
Найменш драматично складається ситуація на газових заправках. Скраплений газ у червні коштував близько 22 гривень за літр. Протягом першої декади липня ціна збільшилася на 1,5 гривні і стабілізувалася на рівні 23,5 гривні за літр. І зараз його ціна залишається приблизно такою самою.
Нафта пішла вгору
Підвищення податків стало не єдиною причиною зростання цін на пальне протягом липня-серпня. Цьому сприяла також ситуація на світовому нафтовому ринку. Практично одночасно з підвищенням податків розпочалося стійке зростання світових цін на нафту. Вартість марки Brent за цей час зросла приблизно на 20% — з 72 до 87 доларів за барель.
«Звичайно, це потягло і зростання цін на нафтопродукти, — каже Олександр Сіренко. — Якщо два місяці тому на європейському ринку вартість тони дизелю чи бензину знаходилася в районі 850 доларів, то зараз вона вже перевалила за 1000 доларів».
За оцінками Сергія Куюна, таке підвищення гуртових цін додало близько 5 гривень до роздрібної вартості нафтопродуктів і прискорило зростання цін на АЗС, яке було б набагато більш помірним, якби не коливання цін на світовому ринку.
«При цьому варто зауважити, що процес підвищення цін ще не закінчився, — додає Сергій Куюн. — Найближчими тижнями вартість зросте ще на 2-3 гривні за літр. На АЗС великих мереж ціна бензину досягне 57-58 гривень за літр, а дизелю — 55-56 гривень. У малих мережах вартість буде на 3-4 гривні нижче».
В той же час, на ціні газу подорожчання нафти поки що практично не відбилося.
«Є дві основні причини такої незвичайної стабільності, — зазначив у коментарі «Апострофу» аналітик консалтингової компанії «А-95» Артем Куюн. — Перша — це значні запаси, накопичені вітчизняними трейдерами. Друга — присутність на нашому ринку значної кількості російського продукту, який потрапляє до нас через балтійські країни та Польщу зі зміненими документами. Щоб попри жорсткі санкції утриматися на цьому ринку, росіяни відчайдушно демпінгують. Завдяки цьому, минулої весни, коли потік російського газу дійшов до України, ціни на нього помітно знизилися. А зараз, незважаючи на підвищення цін на нафту, трейдерам вдається утримувати ціну газу на стабільному рівні».
Проте, на думку експерта, навіть російський газ не зможе стримати зростання цін надовго. Найближчим часом ринкові тенденції візьмуть своє, і протягом осені ми станемо свідками поступового підвищення цін на скраплений газ.
Чи не протікає «стеля»?
Окрім підвищення цін на автомобільне пальне, подорожчання нафти має для нас ще один неприємний наслідок. Нафта є основним джерелом наповнення російського бюджету. І підвищення її ціни на світовому ринку є вигідним агресору.
«Головна причина зростання нафтових цін — узгоджене скорочення видобутку в Саудівській Аравії та Росії, — говорить Сергій Куюн. — Обидві країни декларують, що їхня мета — підняти ціну на нафту до 90 доларів за барель. Зараз вони знаходяться на рівні — 86-87 доларів. Тож, якщо ціна не досягне потрібного рівня, вони будуть продовжувати скорочувати видобуток».
Щоправда, якщо Саудівська Аравія може вільно торгувати нафтою за ринковими цінами, то Росія стикається з цілим рядом проблем через численні санкції. Деякі ринки для російської нафти значно обмежені (країни ЄС ввели ембарго на морські поставки нафти з РФ), а на інших діє цінова «стеля». Купуючи російську нафту за ціною вище 60 доларів за барель, покупці не можуть скористатися послугами провідних перевізників, страхових компаній та банків. Проте ефективність таких санкцій є досить обмеженою, коли мова йде про партнерів, які не надто цікавляться легальними процедурами.
«Цінова «стеля» ефективно працює, коли перевезення здійснюються за допомогою солідних судноплавних компаній, з залученням авторитетних страхувальників, — говорить Сергій Куюн. — Проте, якщо нафту везуть якимось напівлегальним танкером, а приймаюча країна не вимагає полісу від надійного страховика, то партнери можуть цінової «стелі» не дотримуватися».
І, звичайно, Росія намагається використати всі можливості для того, щоб зберегти свою частку на ринку, переорієнтовуючи потоки на нетрадиційні для себе напрямки.
«Хоча частка Росії на світовому ринку нафти знижується, вона ще залишається помітним гравцем, — говорить Олександр Сіренко. — Зараз вона активно перенаправляє свою нафту до Китаю, Індії, країн Південної Америки».
Це дозволяє Росії зберігати експорт нафти, хоча якою є ефективність такої торгівлі, сказати дуже важко, оскільки нові партнери охоче використовують її труднощі для своєї вигоди.
«Хоча покупці російської нафти офіційно не приєдналися до цінової «стелі», вони активно використовують її при укладенні контрактів для того, щоб добиватися різного роду знижок і преференцій, — говорить Сергій Куюн. — Тому точно сказати, почому сьогодні продається російська нафта, наскільки вона дешевша від, наприклад, марки Brent, визначити практично неможливо, оскільки ці контракти не оприлюднюються».
Світ без російської нафти
Втім, Росії сьогодні часом доводиться погоджуватися на такі умови, при яких вартість нафти вже не має особливого значення. Наприклад, минулого року вона погодилася постачати нафту в Індію на умовах оплати в індійській валюті — рупіях. Завдяки цьому потік нафти до Індії зріс в 11 разів, що подавалося пропагандистськими медіа як великий успіх в обході санкцій.
Проте виявилося, що така схема мало що приносить крім морального задоволення. Рупія не є конвертованою валютою, і за умовами її використання вона залишається на рахунках російських компаній в індійських банках. Зараз там накопичилося вже рупій на 39 мільярдів доларів. Проте обміняти їх на вільно конвертовану валюту (ненависні росіянам долари чи євро) чи вивести з країни неможливо. Можна купити на них якісь товари на внутрішньому ринку, але така кількість індійських товарів росіянам не потрібна. Тому сьогодні російські нафтовики потрапили в глухий кут — по суті виходить, що за вивезену в Індію нафту вони не отримали нічого.
В результаті в останні два місяці спостерігається поступове зниження обсягів постачання російської нафти в Індію. Також знижує закупівлю нафти в Росії Китай.
«Процес витіснення Росії зі світового ринку нафти йде повільніше, ніж нам хотілося б, — говорить Олександр Сіренко. — Проте він триває, і канали збуту поступово звужуються. При цьому жодного дефіциту на світовому ринку не виникає. В світі достатньо нафти. І «друзі» Росії — Саудівська Аравія, Венесуела та інші — охоче займають ті ніші, з яких витісняється Росія. Тож з часом світ взагалі не потребуватиме російської нафти».
