Нова мегаафера: шахраї крадуть у волонтерів документи, у військових – гроші

Два мільйони збитків, які понесли наші захисники, – це лише той мінімум, який нарахував благодійний фонд «Код Життя UA”. А заяви про злочини зареєстровані по всій країні, пише kp.ua.

В Україні працює і розвивається нова шахрайська схема, де волонтери стають заручниками, а військові – жертвами. Бо звикли довіряти волонтерам і не одразу можуть розпізнати, що під цією маскою ховається аферист. Більше того — група аферистів, бо є всі підстави  вважати, що діє організоване злочинне угрупування за зразком горезвісних кол-центрів.

Однак поліція не поспішає об’єднувати кримінальні справи в одне виробництво, хоча про це наполегливо просять постраждалі. Все, що їм залишається, – це самим вести слідство і попереджати людей про ризики.

Чи знаєте такого волонтера?

До повномасштабного вторгнення вони займалися своїми справами, допомагали армійцям в зоні АТО-ООС, але не думали, що волонтерство стане другою професією.

— Велику війну ми зустріли в Києві — я, Марія Фабричева, Карина Свідерська. Почали донатити на армію, як і всі, але цього здавалося замало, — розповідає директор благодійного фонду «Код Життя UA» Ірина Слюсаренко. — В перших числах березня з Англії зателефонували мої знайомі і сказали, що відправляють дві фури для українських військових – генератори, дрони, інші необхідні речі. Перші дві фури забрали військові з Білої Церкви. А коли прийшла третя фура, ми вже перебралися до Вінниці, бо Київ був заблокований, і там важко було оформляти вантажі.

За кермом третьої фури був Олександр Кирилюк.

— Ми познайомилися з ним, з його товаришами. Так утворилася наша спільнота. Коли ворог відступив від Києва, життя трохи налагодилось, і з’явилася можливість щось реєструвати, ми документально оформили наш фонд «Код Життя UA”, почали проводити перші акції.

Фонд працює задля допомоги цивільному населенню і ЗСУ, але насамперед шукає і ввозить автомобілі. Війна не жаліє ні людей, ні техніку, тому військові постійно відчувать брак машин.

— На авто збираємо кошти, передаємо його армійцям безкоштовно — по акту прийому-передачі. Працюємо прозоро, жодних проблем не мали. Аж поки 1 липня до мене не зателефонував невідомий, який представився військовим, і не спитав, чи знаю я Олександра Кирилюка. Співбесідник повідомив, що Олександр взяв з нього кошти за автомобіль, а машину не привіз і зник зі зв’язку.

«Не порушуйте права шахраїв!»

Ірина підтвердила, що Олександра знає, він – волонтер їхнього фонду, але такого, про що мова, бути не могло. Гроші з військових фонд не бере, за автомобілями через кордон виїжджають особисто його представники через систему “Шлях”. Виїзд може оформити тільки директор фонду.

— Співбесідник надіслав мені скріни. Це дійсно були документи Сашка – перші дві сторінки паспорта, волонтерський квиток і фотокартка – все збігалося. Не збігався тільки номер телефона.

Військовий набрав номер Олександра і зрозумів, що говорив не з ним, а з іншою людиною, яка і розмістила оголошення на OLX. За версією волонтерів, телефон Сашка зламали, викравши звідти фото документів. Перед цим Кирилюк сам був на сайті OLX – дивився автомобілі, що могли підійти військовим, і набрав телефон продавця джипа.

— І почалося – кожен день дзвінок за дзвінком, щонайменше два, а бувало по п’ять, — продовжує Ірина. – Я написала об’яву на OLX, щоб попередити людей. Але сайт її заблокував!

Спроби порозумітися зі службою підтримки нічого не дали. По той бік говорили, що такі об’яви порушують… права інших людей і що не можна перешкоджати волонтерам продавати авто.

— Я пояснювала, що волонтери взагалі не мають права продавати, що волонтерська діяльність безкоштовна, бо не обкладаєтья податками. Але оголошення так і не надрукували. Едине, що я могла – це розкидати застереження у соцмережах. На OLX все продовжувалось в режимі нон-стоп.

Людям, які дзвонили Ірині, важко було усвідомлювати, в яку халепу вони потрапили. Ошукані питали, чому Кирилюк відключив телефон, що тепер буде з їхніми коштами…

— На щастя, декілька чоловіків набрали мій номер перед тим, як зробити переказ, і так врятувалися. Але були такі, хто втратив 100 000 гривен і більше. Це військові або їхні родичі, які хотіли забезпечити бійців машинами на передовій. Двоє хлопців просто влізли в кредити, і тепер не тільки без машин, а ще й з боргами, — зітхає Ірина.

Справу відкрили – і закрили

Більшість потерпілих зверталася до поліції. Цим шляхом вирішили піти і волонтери. 2 липня дружина Кирилюка знайшла таку саму об’яву і вдала із себе покупця. Їй скинули документи чоловіка. Жінка трохи потягла розмову, а Сашко в цей час набирав номер поліції. Приїхали, задокументували, відкрили справу і… швидко закрили.

— Сказали, що не буде результату, бо немає матеріальної шкоди, Кирилюк – не потерпілий, він свої гроші не втрачав. А крадіжка персональних даних і їх використання в шахрайських цілях – це хіба не злочин? Крім того, є загроза життю і здоров’ю людини, бо через паспортний стіл можна дізнатися адресу Сашка, він живе за реєстрацією. Хтось, не розбираючись, що відбулося, може захотіти помститися.

Фаховий юрист, експерт з продажу закордонної нерухомості, Ірина разом з колегами почала опановувати мистецтво розшуку.

Сам собі детектив

— Ми з’ясували, що всі картки, на які переводились гроші, українські, крім одної – казахстанської. Ми дзвонили за вказаними в оголошеннях номерах, спілкувалися з “волонтерами-продавцями”, намагаючись з’ясувати, хто вони. Коли наша Карина Свідерська вела переговори з черговим шахраєм, їй дали документи іншого фонду. Виявляється, там така ж історія, є заяви до поліції, але нічого не допомагає.

На пости Ірини у фейсбуці відгукнувся ще один фонд і одна громадська організація, які також стали заручниками злочинців. Не виключено, що це тільки початок списку.

— Діє не одна людина, це  група осіб, — впевнена директорка «Код Життя UA”. – Ми знаємо щонайменше 10–15 номерів, якими активно користувалися. Не всі шахраї добувають дані із телефонів, які розблоковували. Наприклад, наші колеги хотіли автомобіль купити для своїх військових, у них попросили документи. І почали ними активно користуватися.
Біда в тому, що потерпілі або їхні родичі подають заяви про злочин за місцем проживання. А всюди спрацьовує людський фактор. Хтось формально відповість “взято в роботу”, хтось під сукно покладе – “не на часі”. А хтось і перейматиметься.

Ірина з вдячністю згадує поліцейських з невеликого містечка у Запорізькій області (назву не даємо з безпекових міркувань. – Ред.). Вони не тільки встановили кілька точок в Україні, звідки включалися номери, а й поширили по блокпостах друковані оголошення про шахрайську схему. Однак справу забрали в обласний центр, і що з нею зараз, волонтери не знають.

— Ми боремося за те, щоб всі епізоди, які розпорошені у прифронтовій лінії, у районах, де живуть родичі військових, об’єднали в одне велике кримінальне провадження і передали у Головне слідче управління, — каже Ірина Слюсаренко. – Пів місяця тому я відправила про це рекомендованого листа голові Нацполіції Івану Вигівському, але відповіді не отримала.

Сподіваємося, поки не отримала.

Тривожний збіг обставин

— Наш фонд — потерпіла сторона, — продовжує Ірина. – Ми робимо оті “контрольні закупки”, бігаємо відділеннями поліції, збираємо докази, вмовляємо потерпілих писати заяви, поліцію – звертатися до суду, щоб банк відкрив інформацію за картками, на які ідуть гроші. Я фактично веду зараз слідство. У мене по кожному кейсу 3–4 картки, номери записані. Багато карток досі діючі, шахраї з ними на зв’язку. Тільки за дзвінками в наш фонд ми нарахували збитків понад два мільйони гривень, завданих військовим або їхнім близьким.

Волонтерка звертає увагу ще на одну дуже-дуже важливу річ:

— Вони збирають не тільки документи волонтерів. Вони також збирають документи військових, номери військових квитків. Якщо наші документи використовують, щоб виманити гроші, то військові документи можуть ставати предметом продажу або учасниками різних протиправних схем. Найнебезпечніше, що військові думають, що спілкуються з волонтерами, і називають місце, куди привезти машину. Співпадіння чи ні, але є кільки випадків, коли за вказаними місцями ворог відкривав вогонь.

Навіть якщо це збіг обставин, така небезпека існує. Один із постраждалих фондів написав заяву до СБУ за статтею про державну зраду.

Що треба знати, щоб не купитися на обман

•  Якщо оголошення про продаж автомобіля дається від імені волонтера, це шахрайство. Справжні волонтери не мають права брати з військових гроші.

 — Інколи ми можемо взяти якийсь донат під конкретний збір, — наголошує Ірина Слюсаренко.

• Коли спілкуєтесь з людиною, яка видає себе за волонтера і надсилає свої документи, наполягайте на відеозв’язку – щоб звірити співбесідника з фото. Якщо продавець відмовляється від відео – це шахрай.
• Не перераховуйте аванс, завдаток, всю ціну за авто, якого ще немає в Україні.

— Машину треба купувати, коли вона фізично в Україні, — наголошує наш консультант. – Її треба подивитися, помацати. Це можуть зробити друзі, родичі, знайомі — хто завгодно перед покупкою.

•  До основної ціни шахраї можуть правити гроші за розмитнення, страховку.

— Гуманітарні вантажі не підлягають розмитненню. І не існує компаній, які б страхували автомобіль, який поїде під кулі, — пояснює Ірина.

• “Машина на штрафмайданчику, треба викупити”. Це ще один із видів обману на гроші.

— На штрафмайданчики відправляють автомобілі, у яких уже є власники. Штрафмайданчик – не аукціон, де машини продають з молотка. Ніяких викупів не існує, — пояснює Ірина.

• Якщо вирішили перерахувати гроші на машину, простежте, щоб ім’я, прізвище та по батькові її власника збігалося з ім’ям та прізвищем заявленого в оголошенні продавця. А не так, що джип продає “волонтер Микола”, а гроші треба перерахувати “волонтеру Марисі”.