Масштабне вторгнення РФ триває вже півтора роки. Україна, яка відзначає 32-ту річницю Незалежності, вистояла, перехопила стратегічну ініціативу на фронтах, вибивши супротивника з Київської, Харківської областей, а також із Херсона. Окупанти пішли у глуху оборону. Контрнаступ ЗСУ триває в помірному темпі через щільне мінування. Кремль стратегічно війну вже програв, але й про перемогу України говорити зарано. Ситуація, залишаючись динамічною, може розвиватися за декількома базовими сценаріями, жоден з яких не передбачає успіху Кремля. Питання лише в тому, якою ціною Україна та Захід нейтралізуватимуть кремлівську загрозу. Подробиці читайте у матеріалі “Апострофа“.

Сценарій №1: Тихіше їдеш – далі будеш

Базовий сценарій, який реалізується зараз – Сили оборони України, утримуючи стратегічну ініціативу, тіснять ворога з окупованих територій. Швидкість просування залежить від багатьох факторів, серед яких – уміння Генштабу планувати операції, стійкість і бойова кмітливість наших воїнів та спецслужб, а також військово-технічна допомога НАТО. Сценарій не гарантує швидкої перемоги, але є більш оптимальним на тлі інших, про які докладніше буде сказано нижче.

“У західних ЗМІ, в основному в американських, пишуть, що партнери України мають намір скористатися “осінньо-зимовим затишшям”, щоб наростити виробництво снарядів і боєприпасів. “Затишшя” на фронті майбутньої зими, якщо і буде, то дуже умовне. Росіяни через особливості донецького чорнозему, змішаного з водою, не зможуть активно просуватися на Донецькому та Луганському напрямах, а ми, навпаки, враховуючи особливості ґрунту зможемо рухатися у бік Азовського узбережжя. Нинішні успіхи у Роботіно відкривають нам перспективи у бік Токмака. До зимових холодів у нас є можливості для просування на півдні“, – зазначив у коментарі “Апострофу” військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан.

Щодо боєприпасів, то їх завжди в період бойових дій буде мало. Питання не лише в кількості, а й у якості озброєнь, які Захід готовий надати Україні. Білий дім має можливості представити озброєння, які вже зараз можуть прискорити темп просування ЗСУ. Наприклад, касетні боєприпаси для HIMARS, наголосив експерт.

Поки що ми отримуємо лише касетні боєприпаси для ствольної артилерії, що саме по собі вже непогано, але завжди є вигідніші варіанти. Різниця в тому, що удари “касетниками” з HIMARS можуть діставати на 40 км. за лінію фронту, що суттєво ускладнить для росіян підвіз БК для їхньої артилерії або взагалі унеможливить його.

“Основна причина, чому Білий дім не поспішає, – політична. У США на наступний рік заплановані вибори президента. Політична команда Джо Байдена, вочевидь, запланувала перемогу України як один із елементів його успішної електоральної стратегії, тому, ймовірно, що касетні снаряди для HIMARS, а також F-16 і ATACMS нам дадуть навесні наступного року. Так, для нас це не зовсім приємні новини, оскільки щодня наші люди борються і гинуть за свою країну, але американська адміністрація може мати свої політичні інтереси, які доводиться враховувати як даність“, – каже Роман Світан.

Сценарій №2: війна на виснаження або “арабо-ізраїльський варіант”

У Кремлі, найімовірніше, усі, окрім “бойового алкоголіка” Дмитра Медведєва розуміють, до чого все йде. Зважаючи на те, що у Кремля хороших ходів не залишилося, у російської верхівки загострилася дискусія щодо загальної мобілізації.

Авторитетне західне видання Bloomberg з посиланням на низку джерел повідомило, що верхівка ФСБ тисне на Володимира Путіна, вимагаючи прибрати Сергія Шойгу з посади міністра оборони, оголосити воєнний стан та загальну мобілізацію. На їхню думку, Москві варто агресивніше вести бойові дії, щоб, у тому числі, змістити увагу еліт з вкрай невпевненої реакції кремлівського диктатора на “бунт Пригожина”. Найближчим часом у зв’язку із загибеллю Пригожина в авіакатастрофі процеси внутрішньополітичної боротьби можуть різко прискоритися. Проте позиції Шойгу після того, як ватажок ПВК “Вагнера” вирушив на концерт до Кобзона, можуть посилитися.

“Поки немає ознак того, що Путін змістить вкрай зручного для нього Шойгу, навіть незважаючи на всі провали в Україні. Так склалося, що він не діє “під тиском”. Звільнити Шойгу та Герасимова – для Путіна означає піти на поводу когось з верхівки ФСБ. З його точки зору, це буде проявом слабкості Також у Кремлі побоюються ставити на чолі міноборони РФ “зухвалішого персонажа”, адже такий міністр швидко зрозуміє, що в Кремлі сидить “нікчема”, яка в будь-якій небезпечній для нього ситуації ховається у бункері. Шойгу для Путіна хороший повною відсутністю політичних амбіцій, чого не можна сказати про його потенційних наступників“, – зазначив у коментарі “Апострофу” військовий експерт Іван Ступак.

Також сумнівно, що російський президент піде на поводу у найбільш шалених “яструбів”, оголосивши в РФ військовий стан і повну мобілізацію. У тому числі через страх викликати політичні катаклізми напередодні президентських виборів 2024 року. Мобілізаційні заходи продовжаться в нинішньому форматі, торкнувшись віддалених республік та депресивних територій РФ.

“Для жителів російської глибинки 3 тис. доларів на місяць, які обіцяють за службу на контракті, виглядають привабливо. Нехай навіть на папері. Агресивніше зазиватимуть на контракт строковиків, а також навішуватимуть додаткові плани щодо мобілізації в регіоні, які вже дали високі показники. Москву та міста-мільйонники, в яких багато ЗМІ та журналістів, чіпати на даному етапі не будуть“, – каже Іван Ступак.

Ширша мобілізація в РФ можлива після виборів президента, але багато залежатиме від політичної обстановки і від того, як саме Путін та його оточення оцінюватимуть перспективи конфлікту. Якщо вони побачать, що РФ має шанси піти домогтися військово-політичного виснаження України та Заходу в найближчій перспективі, то широка мобілізація може стати одним із інструментів досягнення такого результату.

Власне, це веде нас до третього сценарію.

Сценарій №3: “втома” Заходу

Останнім часом в американських та європейських ЗМІ можна прочитати висновки окремих аналітиків, які критикують дії ЗСУ. Мовляв, настання Сил оборони України нібито йде “повільно”, наше командування нібито “неправильно” розподіляє сили, замість перекидання на Запорізький напрямок утримує чималу частину особового складу у Бахмута.

Аналогічні критичні публікації були в західній пресі і влітку минулого року, мовляв, Україна зламала російський бліцкриг, але що далі прогнозувати складно. Після цього була успішна операція зі звільнення Харківської області, потім звільнення Херсона і тепер низка активних дій на південному фронті, де росіяни тримаються з останніх сил.

Ми вже нависаємо над Токмаком, націлюючись на перерізання залізничного та автомобільного сполучення з окупованими районами Херсонської області, а далі з Кримом, зазначив у коментарі “Апострофу” військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов.

“Тому такі публікації слід розглядати як спробу збити нас з пантелику, адже західні медіа живуть за рахунок реклами і за гроші можуть дати місце будь-якому “аналітику”, який здатний оплатити вихід публікації. Не можна сказати, що такі автори точно працюють на Кремль. Вони можуть працювати на своє ім’я, паралельно просуваючи наративи, вигідні росіянам – контрнаступ ВСУ нібито “захлинається”, Захід нібито має проблеми із забезпеченням України, “немає консенсусу” з низки питань. Так, все це ллє воду на млин ворога, але головком ВСУ Залужний перебуває у постійному контакті з керівництвом Пентагону, разом із яким ці наступальні операції і планувалися“, – каже Олег Жданов.

Незважаючи на всі бажання Москви, країни НАТО не можуть просто так “втомитися” від російської агресії проти України, оскільки поразка Києва автоматично означатиме геополітичну поразку країн НАТО і, перш за все, США. Програти війну в Україні, коли ЗСУ перехопили стратегічну ініціативу в окупантів, а також, коли Москва залишилася без цивілізованих та ресурсних союзників – дурний варіант, який автоматично позначиться на протистоянні Вашингтона з Пекіном на користь для Піднебесної.

“Навіть якщо ситуація для нас стане критичною, окремі країни підуть на введення своїх військ, щоб перешкодити повному розгрому ЗСУ. У тому числі, тому що від підсумків війни залежить майбутній світовий порядок. Особливо в Європі. Більшість, розуміють, що, програвши війну Кремлю, колективний Захід ризикує стати якимось васалом жебрака-країни третього світу (РФ), просто тому, що у неї просто є ядерна зброя і так склалося на полі бою. Ні, наша поразка – це надто негативний сценарій для більшості країн НАТО“, – зазначив Олег Жданов.

Сценарій №4: війна йде на Захід

Нюанс у тому, що всі три названі сценарії несуть для Кремля ризики – великі чи дуже великі. Для того, щоб вискочити з капкана, Кремль періодично розмахує ядерним кийком. Днями президент Польщі Анджей Дуда заявив, що РФ уже переміщає тактичну ядерну зброю до Білорусі.

Тактично Москва намагається скоротити або звести до мінімуму військову допомогу Заходу Україні або схилити країни НАТО (насамперед США), щоб ті натиснули на Київ, посадивши українське керівництво за стіл переговорів із Кремлем. Путіну потрібен перепочинок у війні із “збереженням обличчя” – окупованих територій, які Москва незаконно оголосила своїми, вписавши до конституції РФ. Імовірність такого розвитку подій залишається невеликою. Як тільки в Кремлі зрозуміють, що “переговорів” чи іншого вигідного для Путіна сценарію не передбачається, росіяни можуть ризикнути піти ва-банк, безпосередньо погрожуючи Польщі та країнам Балтії, каже “Апострофу” військовий аналітик Дмитро Снєгірьов.

“Розрахунок росіян може будуватися на тому, що частина країн НАТО у разі агресії проти Польщі, Литви, Латвії та Естонії не схочуть втягуватися в конфлікт, який означатиме Третю світову війну. Путін, ідучи ва-банк, може розраховувати, що в НАТО можуть пожертвовати частиною території країн Балтії – Сувальським коридором“, – каже Дмитро Снєгірьов.

Такий сценарій є вкрай ризиковим для самої Москви. Поляки, латиші, естонці та литовці можуть не злякатися. Адміністрації США доведеться відправляти свої війська для захисту союзників, навіть якщо інші виявлять “обережність”. Для Володимира Путіна такий варіант, особливо якщо він супроводжуватиметься використанням ядерної зброї, стане точкою неповернення, після якою його розглядатимуть законною військовою ціллю.

Комментарии