У вівторок, 19 вересня, Азербайджан оголосив про початок «спеціальної військової операції» в Карабахському регіоні з метою роззброєння так званої «Нагірно-Карабахської Республіки» (НКР). Як заявило міноборони Азербайджану, операцію розпочато з метою «забезпечення положень Тристоронньої заяви, припинення широкомасштабних провокацій у Карабахському економічному районі, роззброєння та виведення формувань збройних сил Вірменії з наших територій». Кінцевим завданням спецоперації називається відновлення конституційного ладу Азербайджанської Республіки, заради чого в регіоні «започатковано антитерористичні заходи локального характеру». Кремль, як і передбачалося спочатку, демонстративно «кинув» своїх союзників у Єревані і Степанакерті. Про те, до чого це може призвести, читайте в матеріалі «Апострофа«.
Війська Азербайджану розпочали операцію з обстрілу Степанакерта, який є «столицею» невизнаної республіки. Баку наполягає, що приводом стало те, що на території НКР незаконно знаходиться армійський корпус Вірменії чисельністю приблизно 10 тис. осіб, озброєний важкою технікою. Влада Азербайджану наполягає, що Вірменія обстрілювала їхні позиції на Агдамському напрямку.
Армійське командування Вірменії обстріли заперечує та говорить про дезінформацію з боку Баку, тоді як азербайджанські ЗМІ опублікували кадри знищення зенітно-ракетного комплексу, який, як вони наполягають, перебував на озброєнні вірменського контингенту в Карабаху. У відповідь вірмени опублікували фото та відео ударів по Степанакерту, внаслідок яких постраждали цивільні особи, включаючи дітей.
Якщо в одному реченні пояснити наміри Баку, то керівництво Азербайджану, маючи підтримку Туреччини, вирішилося остаточно ліквідувати «республіку Арцах», створену ще в минулому столітті за участю Кремля. І заразом, скориставшись цим, Ільхам Алієв явно націлився «прорубати» коридор у Нахічевань, що дозволить отримати повноцінну наземну комунікацію з Анкарою.
Боягузлива втеча «миротворців»
Якщо новиною №1 стало повідомлення про початок спецоперації армії Азербайджану, то новиною №2 стали повідомлення про те, як повелися російські «миротворці». Росія, яка ще формально залишається «союзником» Вірменії з ОДКБ, відмовилася від своїх зобов’язань перед Вірменією та невизнаною НКР.
«Позиція Росії в цьому питанні досить дивна. Вона давно б’є горщики з Вірменією. Точніше – Вірменія б’є горщики з Росією. По суті, це відбувається з 2020 року, коли РФ жодним чином не підтримала Вірменію у війні з Азербайджаном. Була лише інформаційна та частково політико-дипломатична допомога, але зараз Росія ще більше абстрагувалася і дивиться на ситуацію з боку. Говорити про якісь реакції рано, ще минуло недостатньо часу, але сама тенденція в Карабаху говорить про те, що Азербайджан не спонтанно почав ці дії. Знаючи, що безпосередньо в Карабаху знаходяться російські миротворці. А розпочинати такі дії при російських військових – це ризикована справа. Отже, були якісь певні домовленості», — каже «Апострофу» військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
ЗМІ Азербайджану активно демонстрували записи військових дій проти вірменських позицій, тоді як російських «миротворців» на місці подій не було. За даними вірменських джерел, російські сили пішли, не виконуючи своїх зобов’язань.
«Є інформація, куди втекли росіяни?» — задав риторичне питання Вірменський мілітарний портал.
У відповідь на загострення ситуації в Карабаху кремлівський МЗС вустами Марії Захарової висловив «глибоке занепокоєння», закликавши Баку та Єреван до політико-дипломатичних методів вирішення питання. З погляду інтересів Вірменії, заява прозвучала як знущання, оскільки Єреван формально не визнав НКР і не знаходиться у стані прямого військового конфлікту з Баку. Протистояння проходить у «сірій зоні», в якій армія Азербайджану проводить спецоперацію з ліквідації нелегітимної НКР та її незаконних формувань.
Реакція вірменських спостерігачів на такі висловлювання свого ніби «союзника» була вкрай відвертою та жорсткою.
«Турецька повія Марія Захарова закликає Вірменію і Азербайджан припинить бойові дії. Або у цієї путани фальстарт і вона випадково повідомила про атаку, що вже готувалася і на материкову Вірменію, або вона спеціально виправдовує зраду і боягузтво російських миротворців звинувачуючи Вірменію в боях в Арцасі», — заявили адміністратори Вірменського мілітарного порталу, дуже популярного у Вірменії.
Слідом на вірменських медіаресурсах посипалися повідомлення про те, що командування російських «миротворців» заздалегідь було поінформовано про початок операції Азербайджану зі звільнення Карабаху і своєчасно втекло з позицій.
Такі повідомлення пролунали з надто великою ганьбою навіть для Кремля. У відповідь Захарова підтвердила, що росіян попередили, але начебто в останній момент.
«Інформація була доведена до російського контингенту за кілька хвилин до початку бойових дій«, — написала Захарова у себе в Telegram.
Втім, на думку експертів, Росія де-факто «злила» Вірменію через нестачу сил та ресурсів.
«Я бачу ситуацію наступним чином — це пряма участь Росії в здаванні Нагірного Карабаху. Росія змушена зрадити свого партнера, допомагає перемозі Азербайджану своїми власними руками. Вплив РФ на Кавказі значно ослаб, раніше вона не допустила б такого сценарію. Тиск Туреччини, у якої потужний альянс з Азербайджаном, знову ж таки – Росія сильно загрузла в Україні, і це одна з причин «, — зазначив у коментарі «Апострофу» голова Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
«Кирдик» ОДКБ
Президент Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Вірменію «намагаються втягнути» у прямий конфлікт із Азербайджаном, за яким стоїть Туреччина. Основне питання, а хто саме «намагається»? Як не дивно, але самі кремлівські «союзники», які з початку відкритого вторгнення в Україну вкрай незадоволені «прозахідною» політикою Пашиняна. Останнім приводом для політичних суперечок стали нещодавні публічні претензії керівництва Вірменії до ОДКБ, заяви Пашиняна про те, що Єреван може залишити кремлівський блок, а також наміри Вірменії повністю ратифікувати Римський статут.
Останній варіант — найболючіший особисто для кремлівського начальства. Якщо Вірменія піде на повну ратифікацію, то бункерного диктатора Володимира Путіна (у разі його візиту до країни) можуть законно пов’язати у Вірменії на підставі ордера МКС, виписаного в рамках кримінальної справи про викрадення українських дітей.
Щоразу такі інтенції Єревана супроводжувалися ритуальними фразами про те, що Вірменія не має наміру псувати відносини з РФ. Після брифінгу Захарової стало зрозуміло, що відмова у «союзницькій допомозі» могла бути банальною помстою Кремля керівництву Вірменії та особисто Пашиняну, який з лютого 2022 року всіляко демонстрував Москві свою «незговірливість».
«Москва не задоволена заявами Єревана про те, що антиросійські кроки ніяк не стосуються двосторонніх відносин«, — заявила Марія Захарова.
У відповідь на таке хамство з вірменських ЗМІ посипалися відомості про те, що російські «миротворці» не просто втекли, а попередньо передали азербайджанським військовим координати розташування підрозділів ЗС Вірменії на території Карабаху.
Якщо такі повідомлення підтвердяться, вихід Вірменії з ОДКБ та її дрейф у бік ЄС та США лише прискоряться. Хоча, з іншого боку, що міг у цій ситуації зробити кремлівський блок, якщо Карабах – суверенна територія Азербайджану, що належить Баку, згідно норм міжнародного права?
«Мирна угода, яку ініціювала Росія (після чого в Карабасі з’явилися російські миротворці) і вважала своїм успіхом, не спрацювала. Вирішення конфлікту, який тлів, не відбулося, і це, безумовно, поразка, провал Росії. Вплив Росії зменшується, Туреччині – збільшується. Вірменія останнім часом зробила низку кроків, які є сильним подразником Росії — спільні навчання зі США, візит до Києва Ганни Акопян, дружини прем’єр-міністра Вірменії Миколи Пашиняна. Вірменія розчарувалася в ОДКБ, ця організація не спрацювала», — зазначив у коментарі «Апострофу» співголова зовнішньої політики та міжнародної безпеки Михайло Пашков.
З ним не зовсім погоджується Андрій Коваленко.
«ОДКБ не має жодного відношення до ситуації в Нагірному Карабаху. Карабах – це частина Азербайджану, це не територія Вірменії. А отже, статут ОДКБ жодним чином не поширюється на Карабах. Карабах не став територією Вірменії і ніколи нею не стане, і тому я не згоден з думками, що це нібито крах ОДКБ. Її крах взагалі настав тоді, коли ця організація була створена. А нинішня ситуація не має до цієї структури жодного відношення«, – каже Олександр Коваленко.
Що далі?
Представники НКР, а також окремі вірменські політики пропонують офіційно визнати «Арцах» та виступити відкрито проти Азербайджану.
«Керівництво Вірменії має визнати Арцах та приєднатися до захисту своїх громадян! Ми всі повинні захистити нашу Батьківщину!«, — заявив екс-міністр невизнаної «республіки» Рубен Варданян.
Нікол Пашинян не поспішає з такими діями, наполягаючи, що в Карабаху нібито немає військ Вірменії, а Єреван не має на меті розпочати війну з Азербайджаном.
Такі заяви спровокували протест у Єревані, під час якого кілька сотень людей вийшли на мітинг біля будівлі уряду з претензіями до влади, яка, на їхню думку, «зрадила» інтереси Карабаха. У столиці Вірменії протестувальники намагаються штурмувати будівлю уряду та прорвати поліцейський кордон.
У дестабілізації ситуації у Вірменії зацікавлені усі три можливі учасники кулуарної угоди – Баку, Анкара та Москва, яка не проти усунення від влади незручного для них Пашиняна. Щоправда, відкритим залишається питання, на кого саме в Єревані можуть спертися росіяни після того «кидалова», яке вони влаштували вірменам у Карабаху.
Анкара руками Азербайджану ще більше посилює свій вплив на регіон. Якщо спецоперація ЗС Азербайджану в Карабаху пройде успішно, але виключено, що окремі «гарячі» голови в Баку можуть вимагати піти ще далі — спробувати пробити коридор у Нахічевань, щоб вийти безпосередньо до Туреччини. Тут також є важливий нюанс – у такому разі доведеться відверто воювати з Вірменією, порушуючи норми міжнародного права.
«Туреччина та Азербайджан зацікавлені у створенні транспортного коридору через Нахічевань, і нинішні події – це початок, перший крок до цього. Але збройного пробивання коридору, військових дій не буде. Коли Карабах здасться, почнуться переговори – яким чином Нагірний Карабах реально буде переходити до Баку. Формати можуть бути різні. Перехідна адміністрація тощо. І ось питання транспортного коридору буде другим етапом, це питання обов’язково виникне. Можливо, вздовж коридору з’явиться екстериторіальна територія, яку охоронятимуть миротворці з Туреччини, Азербайджану, Вірменії, Франції, США. А Росії тут уже мало що світить«, — зазначає Віталій Кулик.
«Нахічевань – це автономія за межами Азербайджану, розділена Вірменією. Пробувати коридор через територію Вірменії – значить пробивати коридор через територію незалежної держави. Це ж не територія Карабаху, яка є частиною Азербайджану. У цьому й різниця. Якщо ми говоримо про деокупацію Карабаху, Азербайджан має на це повне юридичне право, оскільки Карабах – це міжнародно-визнана частина Азербайджану, окупована Вірменією 30 років тому, якщо ми говоримо про воєнізоване пробивання коридору через територію іншої держави, незалежної, в міжнародно-визнаних кордонах, то це вже агресія«, – пояснив Олександр Коваленко.
Поки що логіка процесу складається так, що Азербайджан дотримуватиметься міжнародних юридичних норм, і не виявлятиме агресію напряму щодо Єревана. Завдання Баку на даному етапі – вдало провести кілька локальних операцій на території Карабаху проти воєнізованих формувань, хай навіть за ними ховаються ЗС Вірменії. І зважаючи на все, Ільхаму Алієву це вдасться. Що ж до Вірменії, то схоже, найближчими днями на неї чекають серйозні внутрішні конфлікти, які можуть зрости до повномасштабного громадянського протистояння.
