У Польщі завершилися дві важливі події – парламентські вибори та загальнонаціональний референдум, результати яких можуть суттєво вплинути на майбутнє країни всередині Європейського Союзу та її підтримку України. Виборчі дільниці у Польщі відкрилися о 8-й ранку за київським часом і продовжували роботу до 22:00. Під час виборів польські громадяни обирали 460 депутатів та 100 сенаторів, які займатимуть свої посади протягом чотирьох років. Дані екзит-полу виявилися позитивними для України: антиукраїнська «Конфедерація» ледве долає прохідний бар’єр. Втім, існує ймовірність того, що нове скликання польського парламенту довго не проіснує. Якими можуть бути польські внутрішньополітичні розклади та як вони позначаться на Україні, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Провал «конфедератів» та шанси на коаліцію в опозиції
Отже, згідно з даними польського екзит-полу, які стали доступними за кілька хвилин після закриття виборчих дільниць, правляча партія «Право і справедливість» (ПіС) екс-прем’єра Ярослава Качинського отримала 36,8% (імовірно 200 мандатів у Сеймі), блок «Громадянська коаліція» колишнього голови Європейської ради Дональда Туска отримав 31,6% (163 мандати), проєвропейський блок «Третій шлях» має 13% (55 мандатів), «Лівиця» отримала 8,6% (30 мандатів) та одіозна «Конфедерація» отримала найменше – 6,2% (12 мандатів), ледве подолавши бар’єр у 5%.
Попередні соцопитування також свідчили, що «Право і справедливість» має ширшу підтримку, ніж інші партії, але її недостатньо для того, щоб забезпечити так звану монобільшість.
Передбачалося, що це може змусити Качинського та його соратників шукати підтримку ультраправої антиукраїнської партії «Конфедерацією свободи і незалежності», а також різних депутатів з проєвропейської коаліції або розглядати можливість створення коаліції з однією з партій блоку «Третій шлях».
«Потрібно дочекатися офіційних результатів і почати переговорний процес щодо створення коаліції, але зазвичай у Польщі результати екзит-полів не особливо відрізняються з офіційними підсумками. Для нас такий результат «Конфедерації» — однозначно хороша новина, що дає нам надію на те, що у Варшаві збережеться лояльний проукраїнський уряд, незалежно від того, хто саме сформує уряд – опозиція на чолі з Туском або ПіС якось викрутиться, сформувавши коаліцію під себе», — каже «Апострофу» голова Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Хто з ким об’єднуватиметься?
Важливий момент, який може серйозно скоригувати результати екзит-полу, – безпрецедентно висока явка, що склала близько 73%. Як зазначає у коментарі «Апострофу» кореспондент Gazeta Wyborcza в Україні Петро Андрусечко, цей чинник відіграє чималу роль.
«Рекордна явка спостерігається не тільки в Польщі, а й на всіх виборчих дільницях, за кордоном також. Справа в тому, що відбулася мобілізація прихильників як ПіС, так і опозиційного електорату. Тому що люди справді втомилися від цієї влади у Польщі. Польща дуже розділена, але не лише за принципом «схід» та «захід», а й на великі та малі міста», — зазначив він.
Згідно з опитуваннями, три опозиційні сили та блоки, а саме «Громадянська коаліція» (ГК) Дональда Туска, проєвропейські «Третій шлях» (у деяких перекладах «Третя дорога») та «Лівиця» (або просто «Ліві»), сукупно мають трохи вищу підтримку, ніж поточна влада, яку втілюють Ярослав Качинський, а також президент країни Анджей Дуда.
Важливо уточнити, що партія Туска («Громадянська платформа») йде до парламенту в блоці «Громадянська коаліція», до якої ще також увійшли «Польська ініціатива» та «Партія зелених». За останні тижні перед виборами рейтинги «Громадянської коаліції» коливалися в межах 30-32%.
«Зараз можна зробити обережний висновок, що Польщу, ймовірно, чекає зміна уряду. Громадянська коаліція, Третій шлях і проєвропейські ліві, якщо судити з даних екзит-полу, отримують понад 248 мандатів при мінімальній більшості в 231 мандат. У Дональда Туска хороші переговорні можливості для створення уряду і є ймовірність, що на прем’єрську посаду можуть висунути саме його. Для Польщі це може означати політичний клінч між президентом від ПіС і новим урядом, але це вже внутрішні справи Польщі, які особливо на нас не відбиваються«, — зазначив у коментарі «Апострофу» кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.
Не виключає такого сценарію і Петро Андрусечко, проте звертає увагу на низку підводних каменів.
«За результатами екзит-полів, перше місце посідає ПіС: це буде третя перемога цієї партії і вони отримають право формувати коаліцію. Але вона не дає можливості самостійно взяти владу, і, швидше за все, ПіС не зможе організувати коаліцію чи, принаймні, це стане дуже великою проблемою. На другому місці у нас є «Громадянська платформа» — це очікуваний результат. На третьому місці — «Третій шлях» і це непоганий результат. Також до парламенту може потрапити «Нова Левиця» — це теж непоганий результат. Україні слово «ліві» може бути навіть образливим по відношенню до політика, але треба розуміти, що це ліві зовсім іншого зразка. Вони за демократію європейського зразка і у своїй програмі прописали, що продовжуватимуть військову підтримку України. Вони за те, щоб передавати зброю Україні, політичний та військовий союз зі Штатами. НАТО також є у цій програмі«, — зазначає Петро Андрусечко.
За його словами, цим трьом політсилам має вистачити голосів, щоб сформувати більшість, але цього не вистачить для того, щоб за необхідності подолати вето президента. І це може призвести до протистояння між парламентом та президентом.
«Але екзит-пол і реальні результати виборів можуть відрізнятися. Тому що ніхто з компаній, які робили екзит-поли, не передбачав настільки високу явку. Крім того, приблизно 20% людей відмовилися відповідати на опитування екзит-полу. Тому потрібно почекати остаточних результатів, які можуть бути десь за два дні» , — зазначив кореспондент Gazeta Wyborcza в Україні Петро Андрусечко.
За його словами, коаліція партії Дональда Туска з центристами з «Третьої дороги» та лівими може спричинити внутрішні політичні протиріччя – наприклад, на тему абортів.
Якщо ж говорити про зовнішню політику, то, за словами Петра Андрусечка, коаліція опозиційних сил стабільніша для України.
«Просто тому, що вона проєвропейська. Це моя особиста думка, але Польща з такою владою сильніше підтримуватиме Україну в сенсі європейської політики та інтеграції з НАТО. Тому що політика ПіС призвела до того, що відносини між Варшавою та Брюсселем та Берліном були досить поганими. Є побоювання, що парламент буде нестабільним і будуть перевибори наступного року. Але це питання до лідерів партій — наскільки вони будуть знаходити шляхи розуміння. Тому що більшість тих, хто голосує за них, хочуть коаліції, яка буде стабільнішою, ніж ми мали тепер. І буде іншою у плані політики. Я сподіваюся, що Польща повернеться на шлях демократії, який вона завоювала у 1989 році«, — зазначив Петро Андрусечко.
У свою чергу, польський публіцист та письменник, екс-консул Генконсульства Польщі у білоруському Гродно Веслав Романовський у коментарі «Апострофу» звернув увагу на вкрай жорстку боротьбу на виборах.
«Виборча кампанія була безпрецендентно важкою і жорстокою. Партія влади практично відмовилася від традицій демократій і перейшла до популізму, який проявлявся у хибних заявах і необґрунтованих звинуваченнях у національній зраді на адресу політичних опонентів. Діяльність державних телебачення та радіо обмежилася роллю рупора режиму. Можна сказати, що ця виборча кампанія показала кризу державних інституцій та громадянського суспільства в Польщі. Наша демократія все ще на початку свого шляху. Тепер ми маємо дочекатися офіційних результатів виборів. Формування нового уряду може зайняти два чи три місяці. Як би там не було, вердикт виборців очевидний. ПіС втратив легітимність для формування уряду. Побачимо, як розвиватиметься ситуація. Польщі потрібен новий уряд якнайшвидше«, — зазначив він.
За словами Веслава Романовські, якщо буде сформовано коаліційний уряд, Польща отримає можливість вплинути на європейську політику.
«Європейський Союз зараз зіткнувся з двома війнами – в Україні та Ізраїлі, напливом біженців, інфляцією та багатьма економічними проблемами. Настав час для справедливої співпраці та конкуренції. Новий уряд може це забезпечити», — зазначив він.
Чотири питання на референдумі
Судячи з накалу пристрастей, вибори в Польщі були найскладнішими за останні 30 років. Справа в тому, що уряд країни ПіС давно перебуває «в контрах» з Брюсселем через реформу судової системи, яку опоненти (особливо Туск та його політичні союзники) критикують за «посягання на верховенство закону та демократію».
До того ж, передвиборна кампанія правлячої партії була сильно забарвлена в антинімецькі тони, а самого Туска поза очі називали «Дональд Меркель», ніби натякаючи на його надто лояльне ставлення до Брюсселя, який у ПіС вважають «німецьким інструментом» з управління Євросоюзом.
Політичні сили, що згрупувалися навколо партії Дональда Туска, навпаки, орієнтуються на США, ЄС, а також вкрай негативно сприймають кремлівську агресію проти України. Під час передвиборчої агітації Туск зазначив, що якщо його блок переможе і братиме участь у формуванні уряду, то новий прем’єр Польщі на думці постійно матиме дві столиці – Брюссель і Київ.
Качинський та Туск, будучи непримиренними політичними опонентами, по-різному дивляться на суть Євросоюзу. Якщо для Туска ЄС – це наднаціональна освіта, спрямована забезпечити політичну та економічну стабільність на європейському континенті, в тому числі, за рахунок уніфікованих законів та правил, то для Качинського ЄС є об’єднання суверенних держав. Зростання пристрастей, а також вал непримиренних протиріч між цими силами дав багатьом західним спостерігачам привід стверджувати, що для Туска та Качинського гучна поразка на цих виборах може означати кінець політичної кар’єри.
Важливий нюанс для Києва полягає в тому, що у питанні військово-технічного співробітництва з Україною позиції влади та опозиції відрізняються мало. Більше того, прихильники Туска та Качинського взагалі жодного разу не сперечалися на тему, чи варто протидіяти російській агресії чи ні.
Паралельно з виборами в парламенті в країні також проходив референдум, на якому вирішуються чотири важливі питання: продаж державної власності іноземцям, підвищення пенсійного віку, будівництво польсько-білоруської стіни та прийом нелегальних іммігрантів з Близького Сходу та Африки.
Останні два питання безпосередньо порушують тему безпеки країни, особливо будівництво загороджень на польсько-білоруському кордоні. Саме фактор погроз з боку Кремля, який використовує мінський режим Олександра Лукашенка як сателіта, змушує поляків сприймати війну в Україні як виклик для себе особисто.
Масла у вогонь підливає і сам бункерний агресор Володимир Путін, який влітку на засіданні Ради безпеки РФ, дорікаючи Польщі за сприяння Україні, заявив, що частина території країни нібито була «подарована» Сталіним і взагалі поляки нібито мають бути вдячні СРСР за «відновлення незалежності».
Досить згадати і те, що за кілька місяців до відкритого вторгнення кремлівський диктатор на повному серйозі розповідав, що Україну «створив» голова більшовиків Володимир Ленін. Як наслідок, кожні «історичні відкриття» Путін сприймаються як анонс майбутньої агресії.
«Такі заяви в умовах відкритої війни проти України, а також перебування на території Білорусі залишків «Вагнера», російських військ, а також ПВК, створюваних Олександром Лукашенком (так званий «ГардСервіс») давали полякам формальну підставу для завдання випереджальних ударів по місцях базування бойовиків на території РБ. Причому такі удари мали б превентивний оборонний характер з метою неприпустимості заходу на територію Польщі «невідомих» бойовиків«, — каже «Апострофу» військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан.
Сам факт того, що на референдум у Польщі винесли питання про «стіну» на кордоні з РБ, вказує на те, що в Польщі побоюються, що Кремль може піти на «гібридну агресію» проти Польщі через територію Білорусі приблизно так, як терористи ХАМАС вторглися на південь Ізраїлю.
«Чисто гіпотетично можна уявити, що деякі ультра-ліві або ультра-праві діячі в Польщі можуть наполягати на припиненні допомоги Україні або навіть пошуку «компромісів» з Кремлем, прикриваючись як би економічною демагогією, але вкрай сумнівно, що такі «далекоглядні» пропозиції знайдуть широкий відгук серед поляків«, – додав Роман Світан.
За день до голосування стало відомо, що з польського МЗС звільнили прес-секретаря міністерства Лукаша Ясіну, який раніше вимагав від президента Володимира Зеленського вибачень за Волинську трагедію 1943 року. Формально його звільнили за «дезінформацію» щодо готовності виборчих комісій за кордоном.
«Війни» за зерно більше не буде?
Камінь спотикання між Київ та Варшавою – «зерновий конфлікт». Президент Дуда (нагадаємо, представник партії Качинського) визнав, що він носить політичну та правову природу, а не економічну. Прихильники Туска дорікнули ПіС у тому, що консервативний уряд заради голосів фермерів та «економічно стурбованого» електорату пообіцяв польським селянам зростання цін на їхню продукцію, не маючи можливості прямо впливати на ціноутворення в умовах ринкової економіки.
При цьому експерти, пов’язані з «Громадянською коаліцією», обіцяли надати рішення щодо логістики, яке б дозволило транзитом транспортувати українське зерно через Польщу.
«Якщо саме опозиція сформує новий уряд Польщі, то спірні питання будуть вирішені за рахунок оптимізацій і компромісів або ж стануть менш політизованими. Більше того, якщо саме партія Туска та її союзники формуватимуть уряд у Варшаві, то є шанс на те, що між Україною та Польщею буде новий «медовий місяць«, — резюмував Станіслав Желіховський.
Згодний із ним Веслав Романовський.
«Що стосується відносин з Україною, то гірше вони стати вже не можуть, тому мають покращитись. Демократичний табір усвідомлює це. Дональд Туск – один із гарантів початку нових польсько-українських відносин на справедливих умовах. Я впевнений, що ми швидко забудемо про зернову кризу та інші популістські ігри«, — зазначив він.
