Світовий банк прогнозує зростання українського ВВП у 2023 році на 3,5%. Аналогічні цифри, 3-4%, озвучує і Кабінет міністрів України, наголошуючи на покращенні ситуації в промисловості. Однак на шляху цього відновлення виник серйозний бар’єр — брак кадрів. Наскільки зараз серйозна ситуація з робочою силою, і як можна вгамувати кадровий голод, який поки що лише посилюється — з’ясовував «Апостроф«.
Ми шукаємо ваші руки
Як уже писав «Апостроф», підприємці скаржаться на складність пошуку працівників. А дані спеціалізованих сайтів щодо пошуку роботи свідчать про зростання кількості вакансій при одночасному падінні кількості претендентів.
«Тенденція досить тривожна, країні не вистачає робочих рук. Наприклад, якщо до повномасштабної війни на одному з популярних агрегаторів з пошуку роботи було близько 60 тисяч вакансій, то зараз – понад 100 тисяч. Перевищення майже вдвічі. З початку року підприємці активно набирають нові кадри та констатують факт — не вистачає», — розповідає «Апострофу» директор кадрового агентства «Borsch рекрутинг» Сергій Марченко.
Причини зрозумілі. За розрахунками ООН, з 24 лютого 2022 року з України виїхало 6,2 млн осіб. Понад 1 млн громадян (це вже наші дані) стали на захист батьківщини, близько 1,3 млн осіб перебувають на тимчасово окупованих територіях. Одним словом, вітчизняний ринок праці після початку повномасштабної війни суттєво скоротився.
«Проблема з кадрами існувала ще до війни – за кордоном циклічно працювало до 1,5 млн. мігрантів. Але війна сильно додала. Зараз у Європі офіційно зареєстровано 4,5 млн. біженців, з них близько 3 млн. – працездатних громадян», – каже «Апострофу» президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.
Згідно з підрахунками Конфедерації роботодавців України, наша країна втратила 5,5 млн. працездатних громадян, тобто понад 30%. В уряді заявляють, що найближчими роками ми зіштовхнемося з нестачею мільйонів працівників. З початком повоєнного відновлення ця потреба лише зростатиме.
«Протягом наступних десяти років Україні доведеться додатково залучити на ринок праці 4,5 мільйона людей», — заявили в Мінекономіки.
Хто найбільше потрібен
За інформацією прес-служби Державної служби зайнятості, наразі роботодавці найбільше шукають:
— кваліфікованих робітників з інструментом (швачка, електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання, слюсар-ремонтник, слюсар-сантехнік, електрогазозварник, слюсар-електрик);
— робітників з обслуговування обладнання та машин (водій, тракторист-машиніст, токар, оператор заправних станцій, машиніст екскаватора, водій навантажувача, оператор верстатів, машиніст крана);
— працівників сфери торгівлі та послуг (продавець, кухар, офіціант, соціальний робітник);
— лікарів, медсестер, фармацевтів, учителів, вихователів.
Те, що країні зараз найбільше потрібні фахівці реального сектора економіки, свідчать і дані одного з найпопулярніших порталів з пошуку роботи Work.ua. Так, за даними агрегатора, перша п’ятірка найбільш затребуваних кадрів – робітничі спеціальності, будівництво та архітектура, аграрний бізнес, готельно-ресторанний бізнес та сфера обслуговування. Найменше на сьогоднішній день цікаві ЗМІ та поліграфія, секретаріат та діловодство, шоу-бізнес, PR, маркетинг та реклама.
«Топи за кількістю вакансій – це виробництво та торгівля, – підтверджує у розмові з «Апострофом» НR-експерт Тетяна Пашкіна. – А взагалі зараз кадровий голод спостерігається практично у всіх сферах бізнесу».
Цікаво, що в країнах Євросоюзу також дуже потрібні професії, пов’язані з реальним сектором економіки. Так, нещодавно звіт Європейського управління праці (EURES) опублікував топ-20 спеціальностей, яких найбільш гостро потребує європейський ринок праці. Зокрема, до нього входять:
— муляри та плиточники;
— слюсарі, теслярі та столяри;
— зварювальники, електрики та сантехніки;
— наладчики та оператори металообробних верстатів;
— водії вантажних автомобілів, громадського транспорту та ремонтники автотранспорту;
— лікарі-фахівці, лікарі загального профілю та медсестри;
— кухарі.
Одним словом, багато робочих спеціальностей, які вкрай необхідні Україні, затребувані і на Заході.
Звідки брати сили
У плані гідної оплати праці ми, на жаль, західним країнам безнадійно програємо. З усіма наслідками. Адже хто ж із наших громадян захоче повертатися із затишних стабільних держав, де платять більше, і при цьому повністю офіційно, ще й чисельними соціальними гарантіями?
«Офіційна мінімалка у Польщі – близько 30 тисяч гривень в еквіваленті. Після вирахування податків – 25 тисяч. І я тут зараз залишилася виключно через неможливість нормально заробляти в Україні. З усіма стандартами, які мають бути: офіційна зарплата, відпустка, соціалка», – розповідає «Апострофу» співробітник відділу фінансів Варшавської філії банку JP Morgan Наталія Шевчук.
Але слід зазначити, що в умовах жорсткої конкуренції між роботодавцями заробітна плата в Україні неухильно підвищується.
«На початок 2023 року на сайтах з пошуку роботи пропонована середня заробітна плата становила 14 тисяч гривень. Зараз — 17 тисяч. Враховуючи, що на такому інертному ринку, як ринок праці, пропозиції із зарплати за вісім місяців зросли на 30% — це хороша тенденція. Значить бізнес почав працювати, і є можливість платити співробітникам більше», – каже Сергій Марченко.
Щодо високих (в еквіваленті) західних заробітних плат, слід пам’ятати, що в країнах Євросоюзу і вартість життя вища.
«Я впевнений, що якщо наші співгромадяни, які зараз перебувають за кордоном, зрозуміють, що зможуть знайти в Україні роботу за нормальну зарплату, причому офіційну, то багато хто охоче повернеться. Адже багато хто – тут до війни працював на батьківщині за фахом, а там найчастіше змушені працювати, де доведеться. Як не крути: чужа країна, незнання місцевої мови», – каже Ярослав Жаліло.
На його думку, бум повернень безсумнівно відбудеться, коли розпочнеться повоєнне відновлення України за допомогою залучення західного капіталу. А значить, дотримуватимуться всіх цивілізованих норм на ринку праці – гідна офіційна зарплата, соціальні гарантії.
«Крім того, якщо говорити про трудові ресурси, то ми маємо величезний потенціал у вигляді внутрішньо переміщених осіб. А їх, за офіційними даними, близько 4,7 мільйонів осіб – більше, ніж зараз у Євросоюзі. І неофіційно ще до 2 мільйонів – це ті, хто не реєструвався. Головне – створити цим людям нормальні умови, надати житло та офіційну роботу. Бо ж зараз більшість перебивається випадковими заробітками», – каже президент Центру антикризових досліджень.
Одним словом, проблема кадрового голоду цілком вирішувана. Головне – перемога. Адже без неї цей голод буде неактуальним.
