В Україні — черговий рекорд з вакансій. За даними Центру економічної стратегії (вони отримані на основі моніторингу трьох великих агрегаторів — work.ua, robota.ua та jooble), за перший тиждень жовтня кількість пропозицій по роботі помітно зросла і склала 85% від довоєнного рівня. Для порівняння: на аналогічну дату минулого року цей показник був меншим за 60%.
Кількість вакансій на великих інтернет-майданчиках з працевлаштування складає близько 100 тисяч на кожній, що на 3-5% більше, ніж попереднього місяця, а його теж вважали «рекордним».
Така активізація роботодавців, на перший погляд, дозволяє говорити про швидке зростання ринку праці, що, своєю чергою, може свідчити про відновлення економіки.
Втім, за словами директора Інституту професійних кваліфікацій Родіона Колишка, насправді все далеко не так райдужно.
«Головна причина рекордів з вакансій — мобілізація людей і плинність персоналу. Нових робочих місць, як і раніше, мало», — каже він.
Але навіть при цьому пропозиція щодо роботи набагато перевищує попит.
Черги бажаючих влаштуватися працювати з кожним місяцем лише зменшуються. За даними ЦЕС, претендентів у жовтні цього року на 20% менше, ніж за аналогічний період минулого року та менше, ніж до війни, у 2021 році.
Тобто, на ринку праці збільшується дисбаланс між пропозицією та попитом, а це означає, що знайти потрібних фахівців компаніям все складніше.
Цю тенденцію «Країні» підтверджують і роботодавці.
За словами голови деревообробної компанії ВДСМ Ірини Мацепури, працівники багатьох спеціальностей вже в дефіциті, «дуже складно знайти висококласних майстрів», а багато хто з тих, хто працює, «постійно в пошуку вигідніших пропозицій чи можливості виїхати на заробітки до Європи».
Голова громадської організації Save ФОП Сергій Доротич каже, що багато працівників — чоловіків призовного віку не хочуть влаштовуватися офіційно, щоб не потрапити в поле зору військкоматів (куди компанії передають списки військовозобов’язаних працівників). І це одна з причин скорочення армії претендентів.
За логікою, якщо є дефіцит на ринку праці, то відповіддю на нього має стати зростання зарплат.
Але чи ця логіка працюватиме на практиці — питання відкрите з урахуванням дисбалансу попиту та пропозиції на ринку праці за спеціальностями (потрібні фахівці не тих професій, які переважно шукають роботу), також через тяжкий фінансовий стан багатьох українських компаній.
Докладніше читайте у статті «Країни».
«Шукають заміну мобілізованим та біженцям»
Кількість пропозицій щодо роботи зростає вже не перший місяць. Але саме зараз воно вийшло на пікові з початку війни показники. За даними ЦЕС, вакансій зараз лише на 15% менше, ніж у довоєнному 2021 році. Восени минулого року їх було на 40% менше, ніж до війни.
Якщо динаміка збільшення кількості вакансій збережеться, ринок праці може вийти на довоєнні показники вже до кінця цього початку наступного року.
При цьому роботодавці почали рідше шукати співробітників офіційними каналами. У основі Державного центру зайнятості кількість вакансій, навпаки, зменшується.
За даними Державного центру зайнятості, на 1 жовтня цього року вважалося близько 255,3 тисячі вакансій, а на аналогічну дату минулого року — понад 325 тисяч.
Родіон Колишка каже, що головна причина – скорочення армії потенційних працівників, які можуть прийти до компанії через біржі праці.
Скажімо, на 1 жовтня минулого року у Державному центрі зайнятості налічувалося близько 785 тисяч безробітних. На початок жовтня цього року їх уже менше ніж 418 тисяч. Про причини різкого зменшення офіційно зареєстрованих безробітних ми вже писали. Їх кілька — обмеження з виплат (їх платять не більше трьох місяців і максимум у розмірі мінімалки, але, як правило, менше), вимога приходити на біржу «через військкомат» (що різко відбиває бажання набувати статусу безробітного у чоловіків призовного віку) і т.д..д.
Чому зростає кількість вакансій на ринку праці?
Частково цю тенденцію пояснює сезонний чинник.
«З осені починається новий бізнес-сезон, компанії запускають нові проекти, під які шукають людей», — каже голова Секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.
Але, як зазначив Колишка, нових вакансій зараз мало, переважно підприємства шукають людей на «старі» робочі місця. Що можна пояснити лише збільшенням плинності персоналу.
«Головна причина, через яку масово «звільняються» робочі місця, — мобілізація, що триває. В економічному плані вона стала справжньою катастрофою для бізнесу, тому що її не можна спланувати і передбачити. Просто в якийсь момент звільняється робоче місце або десятки робочих місць. І потрібно терміново шукати на них людей», – каже Колишка.
За словами голови концерну «Ярослав» Олександра Барсука, забронювати співробітників дуже складно, масово йдуть відмови. Причому, якщо мобілізують, наприклад, майстри з обслуговування верстатів, то раптово може зупинитися весь цех. Тож доводиться терміново шукати заміну.
Із жінками, яких на фронт не забирають, інші проблеми. Голова Всеукраїнського об’єднання агентств з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник каже, що продовжується відтік біженців до Європи, хоч і в менших масштабах, ніж на початку війни.
Ірина Мацепура додала, що багато жінок «зробили вже по кілька ходок», тобто виїжджають за кордон, потім повертаються додому, влаштовуються на роботу, а через якийсь час знову їдуть до Європи. А ті, хто нікуди не їде, постійно «дивляться на всі боки» в надії знайти вигіднішу роботу. Все це підвищує плинність персоналу.
«Тобто, на жаль, збільшення кількості вакансій поки мало пов’язане з реальним економічним зростанням. Звичайно, бізнес вже адаптувався до роботи в умовах війни, деякі розширюються, запускають нові проекти. Але цей фактор поки що генерує значно менше пропозицій роботи, ніж плинність персоналу» чи мобілізація», — зазначив Колишко.
Крім того, як кажуть «Країні» підприємці у виробничій сфері, можливість виїхати до Європи, отримати там тимчасовий притулок, який дає право на легальне працевлаштування, стимулює масовий відтік з України робітничих кадрів (дефіцит яких був у країні ще до війни), а також тих, хто готовий влаштовуватися на низькокваліфіковану працю (прибиральниці, пакувальники, працівники складів, продавці, офіціанти тощо). Таким категоріям у ЄС платять у рази більше, ніж в Україні та знайти подібну роботу цілком реально.
Чому в Україні «нікому працювати»
За словами Колишка, список найбільш затребуваних фахівців не змінюється. Це водії, робітники різної спеціалізації (будівельники, верстатники, електрики та ін.), працівники сфери послуг, вчителі, медики.
За даними Державного центру зайнятості, найбільше вакансій зараз – для працівників торгової сфери (близько 44 тисяч), кваліфікованих робітників з інструментом (36,7 тисяч), робітників з обслуговування та експлуатації обладнання та машин (38,3 тисячі), робітників без кваліфікації (39,6 тисяч),
При цьому, наприклад, вакансій головного агронома — всього 27 на всю країну, а головного лісничого — 2 (звичайних лісничих потрібно 25).
Забловський зазначає, що з осені зросла потреба в маркетологах та спеціалістах з продажу, оскільки конкуренція на ринку зростає, і залучати споживачів стає дедалі складніше.
Експерти також відзначають високий попит на фахівців у сфері енергетики, грамотних бухгалтерів, фінансистів, фармацевтів.
«Багато фармацевтів-жінок виїхали до Європи, і в деяких аптеках у буквальному сенсі нікому працювати. Залучають на ці посади медсестер, які мають право працювати за даною спеціальністю», — розповіла нам голова профільного об’єднання ФармРада Олена Пруднікова.
Найменше потрібні зараз юристи, офісний персонал, рекламісти, турагенти. Тим часом, саме їх зараз найбільше «в активному пошуку». Тобто, за словами Колишка, попит та пропозиція на ринку праці не збігаються.
Крім того, армія бажаючих працевлаштуватись останнім часом загалом скоротилася.
Причини перегукуються з тими, що забезпечують зростання пропозицій щодо вакансій — біженці та мобілізація.
Як зазначили у мережі «Епіцентр», відчувається брак персоналу через те, що багато українок виїхали до Європи, а чоловіки пішли воювати. Через мобілізацію, зокрема, є конкретний дефіцит претендентів на роботу в торгових залах, а також вантажників, комірників, електриків, слюсарів, водіїв. Щоб вирішити цю проблему, «Епіцентр» організовує навчання для претендентів-жінок і намагається влаштувати їх на «чоловічу» роботу, «де це можливо у відповідності з дотриманням норм з охорони праці».
Великим компаніям загалом складно знайти працівників-чоловіків. За словами Барсука, українці призовного віку не хочуть оформлятися до штату через ризики по мобілізації (підприємства мають подавати списки військовозобов’язаних до ТЦК). Це підтверджує і Сергій Доротич, зазначаючи, що багато фахівців-чоловіків вважають за краще влаштовуватися на менші зарплати, але без офіційного оформлення.
Все це спричинило те, що конкурси на одну вакансію різко знизилися. За даними Державного центру зайнятості, у торговельній сфері на одну вакансію претендує в середньому два претенденти. Таке ж співвідношення щодо працівників сільського господарства (7,5 тисячі вакансій та 14,4 тисячі претендентів). За робочими спеціальностями конкурс ще нижчий – фактично один до одного (36,8 тисячі вакансій та 38,3 тисячі претендентів). Тобто вибирати роботодавцям фактично нема з кого.
Високі конкурси зберігаються хіба що на керівних посадах. Скажімо, за даними Державного центру зайнятості, на одну вакансію претендують до 10 претендентів.
Як прогнозують експерти, кадровий дефіцит у міру відновлення економіки лише посилюватиметься. У Мінекономіки вже заявили, що після війни, коли настане час відбудовувати країну, Україні не вистачатиме близько 4,5 млн працівників.
Потреби у додаткових фахівцях на 2024 рік Мінекономіки оцінює у 481,57 тисячі осіб. Найбільше – у промисловості (120,93 тисячі), будівництві (111,7 тисяч), торгівлі (46,7 тисяч), транспорті (19 тисяч).
Мінімальні потреби будуть у спеціалістах з нерухомості (всього 200 осіб), працівниках сфери мистецтва, спорту та розваг (2,6 тисяч), фінансистах та страховиках (5,7 тисяч).
Але, швидше за все, реальна пропозиція робочої сили в більшості напрямів буде ще нижчою, — вважають кадровики.
Коли виростуть зарплати
Дефіцит кадрів, що зростає, в теорії повинен запустити збільшення зарплат.
Чи будуть надбавки на практиці?
За прогнозами Мінекономіки, середня зарплата в Україні до кінця цього року становитиме 18 118 гривень, що на 22% більше, ніж торік. Але інфляція цього року вища, ніж динаміка із зарплат, тобто насправді купівельна спроможність середньостатистичної зарплати не тільки не зростає, а й, навпаки, скорочується.
При цьому далеко не всі українці отримали хоча б таке збільшення. Барсук каже, що вони підвищили зарплати в межах 20%, а Мацепура зазначає, що взагалі не підвищили, бо нема з чого. У результаті їхнє підприємство не може «наздогнати» навіть показник середньої зарплати по регіону (15 тисяч гривень).
Наступного року, як очікується, середні зарплати зростуть ще на 20,6% – до 21 852 гривень. При цьому інфляція складе 10,8%, тобто збільшення в окладах буде більш помітним, ніж цього року, але це все одно зовсім не те «подорожчання» фахівців, яке йде на хвилі «полювання за головами».
Родіон Колишка каже, що більшість роботодавців можуть підвищувати оклади лише незначно – у межах 10-20%, та й то не всім. Навіть якщо при цьому вони гостро потребують спеціалістів. Причина — важке фінансове становище багатьох підприємств за умов війни.
«Платити нема з чого», — такий девіз зараз у багатьох роботодавців.
«З урахуванням війни та в умовах відсутності реальних програм підтримки підприємців з боку держави, свавілля з боку перевіряючих органів та силовиків, власники бізнесів вкрай обережно підходять до питань не лише інвестицій, а й просто збільшення витратної частини своїх підприємств. Намагаються витрачати мінімум, необхідний для Підтримка нинішнього рівня продажів Про розширення бізнесу взагалі не доводиться говорити, побудуєш новий цех, а до нього прилетить ракета, при цьому компенсацій від держави або від кого б то не було ти не дочекаєшся, більш-менш розвиваються ті компанії, які мають. швидку оборотність коштів — купив-продав-вийшов у кеш-знов купив і так далі. Наприклад, ті, хто завозить паливо та інші товари критичного імпорту», — сказав «Країні» один із великих українських підприємців.
При цьому, якщо компаніям раптом перебуває «з чого платити» підвищені зарплати, проблема дефіциту кадрів відразу стає не такою і гострою. Наприклад, власник мережі АЗС «Прайм» Дмитро Леушкін каже, що вони нестачі персоналу не відчувають, у тому числі, немає проблем із водіями, які в інших компаній гострий дефіцит.
«Загалом ситуація на ринку праці неоднозначна. З одного боку, зростає кількість вакансій, з іншого, підвищення зарплат іде не систематично і часто не перекриває навіть інфляцію. І поки такі тенденції зберігатимуться», — каже Забловський.
