Нещодавній саміт ЄС та засідання Євроради вкотре підсвітили протиріччя щодо військової та фінансової підтримки України між Брюсселем з одного боку, а також урядами Угорщини та Словаччини – з іншого. Проросійський угорський прем’єр Віктор Орбан та його словацький колега Роберт Фіцо, незважаючи на гучний протест проти виділення Києву 50 млрд євро, досягли лише продовження дискусії з цього питання, а не повної відмови. При цьому Фіцо і особливо Орбан потрапили під жорстку критику з боку європейських столиць за загравання з Кремлем. Це може свідчити про те, що їхній політичний шантаж вилізе обом українофобам боком. Чому Орбан і Фіцо все ж таки побоюються йти на жорсткий конфлікт із Брюсселем щодо допомоги Україні та зовнішньополітичних питань загалом, читайте у матеріалі «Апострофа«.
«Суверенний» Фіцо
Роберт Фіцо зустрівся у понеділок, 30 жовтня, з міністром закордонних справ свого уряду Юраєм Бланаром, який раніше привернув увагу громадськості своїми фейковими антиукраїнськими заявами. Фіцо підтвердив, що курс зовнішньої політики Словаччини залишається незмінним, але з деякими застереженнями.
Роберт Фіцо після спілкування з Бланаром заявив журналістам, що країна зберігає свою зовнішню політику, але він закликає до того, щоб ця політика була більш гнучкою і здатною, як вважає прем’єр, краще представляти суверенні інтереси Словаччини замість того, щоб бути «консервативною та громіздкою».
Незважаючи на антиєвропейські та антизахідні інтенції, які фігурували у передвиборчій кампанії Фіцо та його партії «Напрямок – соціальна демократія», словацький прем’єр наголосив, що Братислава прагне залишитися членом НАТО, але його уряд має своє бачення російської агресії проти України. На його думку, російсько-українська війна опинилась у «глухому куті».
Він також наголосив, що Словаччина надаватиме підтримку Україні, але не військовими засобами, а гуманітарною та громадянською допомогою. Відповідно, Фіцо попросив Бланара підготувати частину програмної заяви уряду із зовнішньої політики, що відповідає такій установці.
Така двоїстість у політичній лінії Фіцо – як би в НАТО, але хочемо бути «суверенішими» і як би допоможемо Україні, але тільки не зброєю – обумовлена хиткістю внутрішньополітичних позицій Роберта Фіцо. У цій частині глава уряду Словаччини суттєво відрізняється від угорського прем’єра Орбана, на якого він орієнтується та чий політичний стиль йому найбільше імпонує.
«Фіцо опинився в непростій ситуації. Його партія формально перемогла на парламентських виборах, отримавши близько 23%, тому довелося йти на коаліцію з «Голосом», лідер якої Петер Пеллегріні за підсумком коаліційних переговорів зайняв посаду спікера, а також з проросійською Словацькою національною партією. Позиції Фіцо більш хиткі, ніж у Віктора Орбана, який по суті створив в Угорщині мафіозну державу, заточену під один клан. Фіцо доводиться балансувати між проєвропейськими та націоналістичними колами, експлуатуючи деяке розчарування словаків щодо Євросоюзу», — каже «Апострофу» політтехнолог Олексій Голобуцький.
За словами експерта, такі тенденції проглядаються загалом у країнах Центральної та Східної Європи, які спочатку розглядали членство в ЄС як прямий шлях до економічного зростання та підвищення рівня життя у відносно короткі терміни.
«У Словаччині та Польщі, наприклад, багато хто був щиро впевнений, що варто тільки увійти до ЄС, як, умовно кажучи, через три-п’ять років вони почнуть жити, як у ФРН. Хоча колишню НДР до рівня Західної Німеччини доводили близько 20 років, та й те, як показують парламентські та місцеві вибори, найрадикальніші антиєвропейські угруповання більш популярні у східних землях Німеччини, ніж західних«, — зазначив Олексій Голобуцький.
Водночас гучні заяви Фіцо про те, що Київ не отримає від Братислави «жодного снаряда» і незграбні поради розпочати «переговори» з Кремлем, насправді мало що вирішують. Словаччина і так уже передала ЗСУ найцінніше, що вони могли дати – радянські винищувачі МІГ-29. Водночас, як упевнений екс-глава МЗС України Павло Клімкін, Словаччина залишається відкритою для продажу зброї, а серед оточення Фіцо є адекватні персони, з якими можна домовлятися.
Саміт спотикання
Саме в рамках «виконання» передвиборчих обіцянок Роберт Фіцо спільно з Віктором Орбаном спробували торпедувати надання ЄС Україні фінансової допомоги у розмірі 50 мільярдів євро, яке обговорювалося на нещодавньому саміті глав держав Євросоюзу та паралельному засіданні Євроради, які проходили минулої п’ятниці.
Як повідомило американське видання Politico, на саміті Європейського союзу, який пройшов у Брюсселі, Угорщина та Словаччина висловили свою критику наданню Україні фінансової допомоги у розмірі 50 мільярдів євро.
Віктор Орбан заздалегідь висловив думку, що підтримка України з боку ЄС нібито «не дає результатів», але при цьому глава Євроради Шарль Мішель заявив, що на саміті було досягнуто спільної згоди щодо перегляду довгострокового фінансового плану ЄС. Він висловив сподівання, що це питання буде вирішено до кінця поточного року.
Йшлося про програму фінансової допомоги для України на найближчі чотири роки, яку Брюссель планує затвердити у рамках перегляду бюджету ЄС на період із 2024 по 2027 роки. Однак для її затвердження потрібна підтримка всіх 27 країн-членів Європейського Союзу.
На початку жовтня Європарламент проголосував за зміни до бюджету ЄС на період з 2021 по 2027 роки, включаючи створення спеціального фонду у розмірі 50 мільярдів євро для підтримки України. Угорщина запропонувала поділити фінансову допомогу для України між країнами-членами ЄС. Орбан при цьому стверджував, що поки що Україні буде достатньо 25 мільярдів євро підтримки.
За даними джерела Politico, знайомого з перебігом обговорень, одночасно зі спробою досягти пом’якшення позиції Угорщини Брюссель може розблокувати близько 13 мільярдів євро фінансування для Угорщини цього року.
Мабуть під тиском таких обставин Словаччина та Угорщина все ж таки проголосували за підсумкове рішення Євроради, в якому засуджувалась російська агресія проти України, а також у кількох місцях артикулювалася необхідність продовжувати надавати Києву фінансове та військове сприяння.
«Україна є для нас пріоритетом і залишиться пріоритетом. Ми сповнені рішучості продовжувати діяти у фінансовому відношенні. Це пов’язано з дебатами, які у нас відбулися вчора з приводу огляду фінансової структури. Ми також сповнені рішучості продовжувати докладати зусилля у рамках Європейського Союзу та на двосторонній основі з державами-членами у плані військової підтримки«, — заявив Шарль Мішель після завершення засідання Євроради.
Як і у випадку з дискусією навколо військової допомоги Києву, йдеться також про банальний політичний торг. Наразі виходить, що країни ЄС взяли невелику паузу для консультацій перед подальшим публічним обговоренням фінансування України. Судячи з контексту, Будапешту та Братиславі дали час подумати.
«Орбан і Фіцо займаються банальним політичним торгом. З іншого боку, Фіцо змушений загравати зі своїм електоратом, демонструючи ніби виконання передвиборчих обіцянок. Також вони чудово розуміють, наскільки важливим для Будапешта та Братислави є перебування у Євросоюзі, а також факт того, що у Брюсселя є інструменти для впливу у відповідь. Насамперед, фінансові«, — каже «Апострофу» голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Сумнівні претензії
Саме як продовження політичного та фінансового торгу Братислави (і аналогічно Будапешта) слід розглядати слова Роберта Фіцо про те, що Україна нібито є «найкорумпованішою країною у світі» , які він сказав після саміту ЄС.
Вкрай дивно і смішно було чути таке від політика, який минулого разу втратив прем’єрську посаду на тлі масових антикорупційних протестів у Братиславі, а багато його оточення виявились фігурантами кримінальних справ. Прагнення захистити себе та політичних партнерів від кримінальних розглядів і було основним мотивом, чому Фіцо настільки агресивно та відчайдушно «юзав» антиєвропейські настрої в Словаччині, максимально мобілізуючи «ватний» електорат із числа пенсіонерів та євроспетиків.
«Фіцо всіляко прагне показати, він «не такий», як його попередники, які прийшли до влади у Словаччині після його гучної відставки з прем’єрської посади у 2018 році. Він прагне доносити своєму виборцю, що економічні складнощі, з якими стикаються словаки, у тому Спровоковані неправильною політикою Брюсселя, і тут претензії до «української корупції» швидше адресовані саме на внутрішню публіку, а не як аргумент у дискусіях з іншими європейськими столицями, хоча не варто виключати, що Фіцо, як Орбан, може мати певні комунікації з Москвою, у тому числі з економічних питань. Наразі все йде до того, що Фіцо та Орбан заради отримання вигод постійно виступатимуть дуетом», — каже «Апострофу» експерт-міжнародник Станіслав Желиховський.
Орбан та Фіцо дворушничають?
Нещодавня зустріч Віктор Орбана з кремлівським диктатором Володимиром Путіним у Пекіні, а також постійні вояжі глави угорського МЗС Петера Сійярто до Москви на обговорення питань економічної співпраці явно дратують європейські столиці.
Критика, яка надходить з боку європейських еліт щодо проросійської позиції Віктора Орбана та Роберта Фіцо, становить серйозну загрозу для них.
«Віктор Орбан днями договорився до того, що почав порівнювати членство Угорщини в ЄС з радянською окупацією 1956 року, на що глава європейської дипломатії Жозеп Боррель резонно нагадав, що членство в Євросоюзі залишається добровільним. Якщо перекладати з дипломатичної мови на звичайну, то Віктор Орбану прямо вказали – якщо вам щось не подобається в основоположних принципах ЄС, то двері на вихід завжди відчинені. Тільки вкрай сумнівно, що Орбан чи Фіцо наважаться на такий демарш, хоча натяки та шантаж цілком можливі», – каже Віктор Голобуцький.
Західні аналітики також сумніваються, що Віктор Орбан і Роберт Фіцо наважаться в найближчій перспективі піти на радикальні кроки проти Брюсселя та Києва в нинішніх обставинах.
Фіцо та Орбан можуть робити різкі заяви і можливо спробувати блокувати деякі рішення Євросоюзу, але в результаті їм доведеться погоджуватися з більшістю, як це було з голосуванням у Єврораді, про яку йшлося вище. Ще більш показово, що уряди Словаччини та Угорщини погодилися з рішенням ЄС про можливу передачу Україні доходів від російських активів, заморожених у Європі.
У публічному просторі немає інформації про те, що Орбан і Фіцо були проти такого підходу, який б’є за російськими економічними та політичними інтересами, що вкотре вказує на їхнє прагнення отримати вигоду для себе, а не просто «підмахнути» Москві.
У результаті виходить, що Фіцо та Орбан у певному сенсі зручні Україні. По-перше, вони, залишаючись політичними торгашами, абсолютно прозорі та зрозумілі. По-друге, що особливо важливо, вони змушені йти у фарватері загальноєвропейської політики. Розрив з ЄС і НАТО їм обійдеться суттєво дорожче за підтримку України або просто згоди з такою підтримкою. А тому їх активні торги лише змушуватимуть флегматичних чиновників із Брюсселя періодично згадувати про необхідність думати про долю східної Європи, зокрема й України.
