Американо-аргентинський міжнародний рейтинг назвав податкову систему України однією з найгірших у світі. Незважаючи на суб’єктивність деяких оцінок, важко не погодитися з тим, що оподаткування у нашій країні є далеко не ідеальним. І війна – не головна причина. «Апостроф» з’ясовував, які проблеми існують у вітчизняній податковій системі та як їх слід вирішувати.
Україна входить до «десятки» країн, які мають найгіршу у світі податкову систему. Про це свідчать дані дослідження, проведеного неурядовою неприбутковою організацією The 1841 Foundation, яка проповідує ідеї податкової конкуренції та захисту прав власності і приватного життя.
Серед держав з найбільш «пекельними» податковими системами (Tax Hells) Україна у рейтингу 2023 року посіла почесне четверте місце, пропустивши вперед Аргентину, Венесуелу та Білорусь.
The 1841 Foundation підкреслює, що у своїх дослідженнях використовує дані Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Світового банку. Проте треба розуміти, що організація інтерпретує ці дані на власний розсуд, а тому результати дослідження не можна розглядати як абсолютно неупереджені. Та й сам термін Tax Hell не є універсально визнаним – він популярний переважно серед правих консерваторів, які борються за зниження податків насамперед для великого капіталу.
Також слід зазначити, що The 1841 Foundation оцінювала лише країни Європи та Америки. Можна припустити, що якби у рейтингу були представлені також держави Азії та Африки, то у лідерах Україна не опинилася б.
Проте компанія у нас підібралася відповідна – вже згадані Білорусь, Венесуела та Аргентина, а також Росія, Бразилія, Мексика, Болівія, Нікарагуа, Сурінам, Гондурас, Сальвадор та Гаїті. Навіть побіжного погляду достатньо, щоб зрозуміти — йдеться про досить корумповані, в деяких випадках репресивні країни, які важко назвати зразками демократії та підприємницької свободи.
Як було зазначено вище, організація, яка склала рейтинг «пекельних» податкових систем світу, бореться за зниження податкового навантаження, проте високі ставки податків не є автоматичним «квитком до Пекла». Так, серед лідерів рейтингу немає скандинавських країн, які відомі своїми високими податками. При цьому репутацію помірно «пекельних» мають податкові системи Іспанії та Франції через їхню зайву складність та бюрократизованість, але й вони знаходяться явно не в першій «десятці».
При складанні рейтингу The 1841 Foundation спиралася на такі показники як частка податкового навантаження по відношенню до ВВП країни, боргове навантаження – також відносно ВВП, інфляція та бюджетний дефіцит.
Крім цього, враховувалися так звані якісні чинники — верховенство права, ефективність державного управління, політична стабільність, рівень корупції.
У зв’язку з цим не можна говорити, що цей рейтинг оцінює податкову систему як таку, вважає керівник аналітичного напряму мережі «АНТС» Ілля Несходовський.
«Це набір показників, які дуже віддалено мають до неї відношення, а сама назва (рейтингу) явно розрахована на хайп«, — сказав експерт у коментарі «Апострофу».
Що стосується конкретно України, то оскільки вона перебуває у стані війни, перерозподіл ВВП зараз відбувається зовсім не так, як у мирний час, а тому оцінка нашої країни не може бути об’єктивною, додав Несходовський.
Країна ризикованого оподаткування
Однак вищесказане зовсім не означає, що в Україні чудова податкова система, і жодних проблем із нею немає.
Тим паче, що і в довоєнному рейтингу «пекельних» податкових систем наша країна вже була в «десятці» найгірших — лише на одну сходинку нижче, ніж цього року.
Отже справа не тільки й не стільки у війні. То в чому ж тоді?
«Перше, що у нас є, — це складна система адміністрування податків, — розповідає виданню податковий консультант Олександра Томашевська. — На одну просту операцію необхідно створити в кращому разі п’ять документів, а іноді може доходити і до десятка. За кордоном є просто фактури вхідні та фактури вихідні – і в Америці так, і в Європі так. У них немає такого, як у нас: рахунок-фактура, потім накладна, потім податкова накладна, банківська виписка, а потім все це йде в декларацію».
За її словами, за останні роки держава в особі податкової переклала на бізнес свої функції, і зараз платники податків фактично все самі роблять за податкову: «Самі складають документи, самі все деталізують, розписують у звітності кожну транзакцію, після чого самі собі нараховують штрафи, якщо десь помилилися».
Таким чином, іронізує Томашевська, у певному сенсі спрощення адміністрування оподаткування в Україні все-таки відбулося. Та воно спростилося лише для самих податкових органів, а не для платників податків. При цьому проблема адміністрування створює додаткові труднощі.
За словами Іллі Несходовського, за останній рік загострилася проблема, пов’язана із блокуванням накладних зі сплати ПДВ у випадках, коли платників відносять до категорії ризикових.
«Наймаються окремі люди, щоб вони здійснили підготовку документів для передачі в податкову, збільшилися витрати підприємств, пов’язані з тим, щоб нормально працювати, — розповідає експерт. — При цьому система, яка використовується податковою, докорінно неправильна, тому що 80% блокувань (накладних) виявляються помилковими. А з тих підприємств, які подають до суду, 96% виграють справи. Тобто податкова не може довести, що підприємство ухиляється від сплати податків. Але навіть вигравши суд, підприємство все одно не отримує доступу до своїх грошей, тому що податкова масово не виконує рішення судів. Про яку правову систему у нас взагалі може йти мова?».
Ще однією серйозною і досить болісною проблемою є ситуація з перевірками бізнесу. Як відомо, після російського вторгнення перевірки підприємств було припинено, проте вони поновилися із серпня 2023 року.
«Підприємства не бояться перевірок як таких, але вони бачать, що перевіряючі органи неадекватно інтерпретують податкове та інше законодавство, внаслідок чого абсолютно на порожньому місці підприємства отримують штрафи, — каже Ілля Несходовський. — При цьому податкова дуже часто не опрацьовує свої електронні сервіси, через що бізнес невчасно інформується про проблеми, і тому у нього цих проблем виникає ще більше».
Відновлені цього року перевірки зокрема стосуються правомірного використання (або невикористання) реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Але проблема тут полягає у тому, що відповідне законодавство у нас застосовується вибірково.
«Люди не знають, чи використовувати їм РРО, чи не використовувати, і хтось про всяк випадок їх ставить, а хтось про всяк випадок не ставить, — розповідає Олександра Томашевська. — Коли все це пояснюєш іноземцям, вони, м’яко кажучи, сильно дивуються, тому що не може бути, що законодавча норма не має чіткого тлумачення. Фактично, це створює так звані податкові ризики. За кордоном до цього серйозно ставляться, і вони приходять до висновку, що виконати закон без штрафу нереально. І фактично вони відмовляються відкривати бізнес в Україні, тому що потенційні ризики будуть дуже високими”.
Стимули замість репресій
Як бачимо, проблем із податковою системою України достатньо. Ба більше, наведений вище перелік далеко не вичерпний.
«Мало того, що у нас податкова система заплутана, і скільки б ти не працював, тебе все одно оштрафують, або ти сам себе оштрафуєш. У нас до того ж ще й законодавство, яке неможливо прогнозувати, — ставки податків вводять, скасовують, причому у середині звітного періоду. У нас організаційний безлад на високому рівні, і вже скаржаться фахівці, які все життя колупаються в цих папірцях. А що може сказати звичайна людина, яка в податках взагалі нічого не розуміє», — резюмує Олександра Томашевська.
Але, схоже, влада не усвідомлює або не хоче усвідомлювати, наскільки все серйозно. А тому в її планах лише підвищення ставок податків та посилення репресій щодо неплатників (хоча, як ми бачили на наведених вище прикладах, у більшості випадків претензії щодо несплати податків виявляються необґрунтованими). Тобто як і раніше бізнес будуть «кошмарити».
«У нас ставки (податків) середні по Європі. Але проблема полягає в тому, що у нас їх сплачують переважно підприємства з низькими доходами. Якщо взяти підприємства агросектору, який зараз обіймає дві третини нашого експорту, то він податки до бюджету фактично не сплачує. Він знаходиться на четвертій групі єдиного податку, йому відшкодовують ПДВ. При цьому найбільше навантаження лягає на середній бізнес, — говорить Ілля Несходовський. — Те ж саме стосується фізичних осіб. Якщо в Європі існує шкала оподаткування, за якої люди з більшими доходами сплачують більше податків, то у нас — навпаки. Аналогічно із ПДВ – у нас діє єдина ставка 20%, а в Європі для стимулювання економічного зростання використовуються різні ставки».
Таким чином, якщо з питанням «хто винен?» ми більш-менш розібралися, залишається не менш важливе питання «що робити?».
«Потрібно змінювати законодавство, зменшувати навантаження на людей з невеликими доходами, збільшувати податкове навантаження на підприємства з надприбутками, спрямовувати додаткові кошти, отримані від закриття «схем», на зменшення навантаження на бізнес. Іншими словами, потрібно створювати адекватну податкову систему, яка відповідатиме європейським практикам», — каже Ілля Несходовський.
Причому багато що з цього можна починати робити, не чекаючи закінчення війни.
«Підхід має бути наступним: збільшуючи економіку, ви розширюєте базу оподаткування. Тому якщо доходи бізнесу зросли з одного мільйона до двох мільйонів, то й доходи до бюджету збільшаться вдвічі. І, якщо ми мислитимемо такими категоріями, тоді у нас будуть збільшуватись надходження до бюджету, а не те, що відбувається зараз», — пояснює експерт.
До речі, у дослідженні про «пекельні» податкові системи, про яке йшлося вище, зазначається, що зближення України з ЄС може суттєво покращити становище нашої країни у цьому питанні. Також є хороші можливості покращити ситуацію у післявоєнний період.
Від себе додамо, що важливо не тільки мати хороші можливості, але й уміти використовувати їх належним чином. А тому багато залежатиме від нас самих. І не лише у тому, що стосується податків.
