План приватизації в Україні на 2023 рік виконано майже на 50% – як з’ясувалося, інвестори купують об’єкти державної власності у нашій країні, незважаючи на воєнні ризики. «Апостроф» розбирався, хто і що зараз купують на приватизаційних аукціонах, чи правильно чинить уряд, пропонуючи для продажу держмайно під час війни, а також за яких умов в Україну нарешті прийдуть стратегічні інвестори.

Війна не завада

За даними Фонду державного майна України (ФДМУ), в 2023 році вже проведено 335 успішних аукціонів з приватизації об’єктів державної власності. Ці аукціони привабили 1725 учасників (тобто в середньому за кожен об’єкт змагалися понад п’ять потенційних покупців). За виставлені на продаж активи було отримано майже 2,7 мільярда гривень.

Також, за повідомленням ФДМУ, до кінці року планується провести ще 188 аукціонів, тож показники приватизації мають ще більше зрости.

Такий результат є певною мірою парадоксальним, оскільки нинішні показники приватизації є рекордними за останні десять років, вісім з яких припадали на мирний час.

Взагалі в Україні процес приватизації, в першу чергу, так званої великої, традиційно йшов досить мляво. Уряд щороку закладав в бюджет певну суму від продажу держмайна (як правило, в межах 15-20 мільярдів гривень), і щороку блискуче провалював виконання власних планів.

Так, наприклад, в 2015 і 2016 роках вдалося виручити від приватизації всього по 200 мільйонів гривень, що складало близько 1.1% від запланованих 17 мільярдів. Дещо краще справи пішли у 2017 році, коли план вдалося виконати майже на 20% — 3,4 мільярди із запланованих 17,1, але й це успіхом назвати важко.

Найвищий показник виконання програм приватизації за останнє десятиліття було продемонстровано в 2021 році. Тоді при плані у 12 мільярдів гривень було вторговано 5,1 мільярди (42,5% від плану).

В нинішньому році уряд не ставив собі захмарних цілей — надходження до бюджету від приватизації очікується у розмірі всього 6 мільярдів гривень. І на 45% цей план вже виконаний, що є рекордним показником (звісно, не в абсолютних цифрах). А до кінця року ця цифра має шанси зрости ще більше.

Таким чином, повномасштабна війна не стала перепоною для приватизації державного майна, незважаючи на те, що ризики для бізнесу і інвесторів зросли багаторазово. Скоріше виглядає так, що вона навпаки стала стимулом для приватизаційних процесів.

Релокаційний попит

Одна з головних причин прискорення приватизації в умовах війни полягає в тому, що було вдосконалено сам процес реалізації державних об’єктів.

«У 2022-2023 роках було внесено зміни в нормативну базу, які полегшили проведення аукціонів і розблокували приватизацію, — розповів виданню координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. — Також важливим для успіху приватизації стало скасування державної монополії на виробництво спирту і дозвіл на приватизацію спиртзаводів. Саме ці підприємства забезпечили значну частину доходів від приватизації, оскільки вони викликають велике зацікавлення у інвесторів» (приватизація спіртзаводів почалася щен до війни, але продовжується і зараз — «Апостроф»).

Крім того, на приватизацію безпосередньо вплинули і військові дії, які радикально змінили ситуацію в країні.

«Після повномасштабного вторгнення значна кількість підприємств з прифронтових регіонів здійснили релокацію, — пояснив в коментарі «Апострофу» керівник аналітичного напряму мережі «АНТС» Ілля Несходовський. — І для того, щоб розташуватися на новому місці, їм знадобилися приміщення. Це значно підвищило попит на виробничі об’єкти в західних областях. І підприємці охоче купують їх на приватизаційних аукціонах».

Окрім того, в багатьох тилових регіонах населення збільшилося, і це створило в них додатковий попит на товари повсякденного вжитку. «Відтак активізувалися бізнеси з виробництва харчових товарів, надання послуг. І підприємці охоче купують об’єкти, які можна використати під магазини, пекарні, кафе, ресторани тощо», — каже Ілля Несходовський.

Окрім демографічної ситуації, війна докорінно зламала і логістику України: «Окупація частини портів і перекриття морських шляхів призвели до того, що транспортні потоки розвернулися в бік західного кордону. Відтак, різко зріс попит на автомобільні перевезення. Багато фірм, які їх здійснюють, сьогодні розширюють бізнес, закуповують додаткові автомобілі. І вони формують додатковий попит на об’єкти, які можна використати, як гаражі і склади».

Ще однією причиною відносного успіху приватизації стало те, що на нинішній рік планове завдання було набагато меншим, ніж раніше.

«Якби в бюджет було закладено звичні 17 мільярдів доходу від приватизації, то вторговані 2,7 мільярдів дали б набагато нижчий процент виконання плану, — сказав в коментарі «Апострофу» голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук. — А оскільки на цей раз уряд оцінив власні можливості більш реалістично, то і виконання плану стало більш успішним».

Приватизація по великому

Звичайно, успіхи в приватизації викликають дискусії в суспільстві щодо того, чи доцільно продавати державне майно під час війни. Дехто вважає, що в умовах високих і невизначених ризиків важко отримати за об’єкти високу ціну.

Проте більшість експертів сходяться на тому, що приватизація є корисним процесом.

«Більшість державних підприємств є збитковими, — каже Олег Гетман. — І оскільки держава не може забезпечити ефективне управління, вони занепадають все більше. Тож затягування з приватизацією тягне тільки збільшення збитків для держави і зменшення вартості активів. Україні давно потрібно провести масштабну приватизацію і позбавити державу більшої частини майна окрім 20-30 дійсно стратегічних підприємств».

В нинішньому році Україна обмежується малою приватизацією, пропонуючи на торгах невеличкі об’єкти, за які гостро конкурують вітчизняні інвестори. Проте в планах уряду відновлення в наступному році і великої приватизації. А це потягне за собою і додаткові ризики.

«В разі відновлення великої приватизації суспільство повинно буде пильно слідкувати за проведенням відповідних конкурсів, — підкреслює Борис Кушнірук. — Ми маємо великий досвід, коли умови конкурсів прописуються під конкретних покупців таким чином, щоб об’єкти могли придбати тільки «потрібні люди». І потрібен тиск на владу для того, щоб забезпечити рівні умови для всіх інвесторів».

Як привабити іноземців

Для великих об’єктів зростають і безпосередні воєнні ризики. Адже для великого підприємства ймовірність стати ціллю для російської ракети чи «шахеда» є набагато вищою.

В той же час, потенційних покупців підприємств, які коштують мільярди, набагато менше, ніж претендентів на невеличкі об’єкти. І, якщо, злякавшись воєнних ризиків, на конкурси не прийдуть міжнародні інвестори, то єдиними покупцями на об’єкти великої приватизації можуть виявитися українські олігархи. І це точно не сприятиме деолігархізації.

Тож перед тим, як виставляти на торги великі підприємства, уряду потрібно буде вирішити проблему нівелювання воєнних ризиків для того, щоб залучити на конкурси максимальну кількість потенційних покупців.

«Цю задачу цілком можна вирішити, — говорить Олег Гетман. — Для цього держава повинна запропонувати потенційним інвесторам страхування воєнних ризиків. Причому, щоб кошти гарантувала не сама держава, а авторитетні міжнародні страхові групи, а уряд тільки сплатив би відповідні внески. Тоді у випадку влучання в підприємство, інвесторам буде відшкодовуватися вся сума збитків. Це дозволить їм вважати ризики мінімальними, і вони будуть більш охоче придбавати українські підприємства».

За дорученням уряду Фонд держмайна вже підготував до великої приватизації 15 підприємств. Серед них зокрема Одеський припортовий завод (виробник аміаку та іншої хімічної продукції), «Центренерго» (компанія, яка володіє трьома великими тепловими електростанціями), Об’єднана гірничо-хімічна компанія (виробник титанової сировини), Запорізький титано-магнієвий комбінат, «Індар» (виробник інсуліну), Уманський лікеро-горілчаний завод.

Деякі з цих об’єктів раніше вже пропонувалися до приватизації, проте кожного разу справа закінчувалася безрезультатно, в тому числі, через гучні корупційні скандали. Тож уряду доведеться докласти зусиль для того, щоб не тільки застрахувати ризики можливих інвесторів, але й переконати їх в тому, що на цей раз конкурси будуть проводитися відкрито і з дотриманням однакових для всіх умов.

До речі, наступного року виконання приватизаційного плану може виявитися ще успішнішим, ніж цього, тому що до бюджету-2024 доходи від продажу держвласності закладено в сумі лише 4 мільярдів гривень.

Комментарии