Україна, попри війну, залишається важливим гравцем на світовому продовольчому ринку. При цьому складнощі з аграрним експортом нікуди не зникли – й не лише через безперервні обстріли з боку Росії, а й деяких деструктивних дій наших союзників. Про те, який урожай вдалося зібрати у минаючому році, яку його частину буде продано за кордон, а також як убезпечити експортні поставки та захистити власних аграріїв в інтерв’ю «Апострофу» розповів перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України ТАРАС ВИСОЦЬКИЙ.
Гречки вистачить
— Головне питання: який врожай вдалося отримати цього року?
— Якщо говорити про зернові та олійні культури, які складають основу вітчизняного експорту, то зібрано 22 мільйони тон пшениці, майже 6 мільйонів тон ячменю, до 30 мільйонів тон кукурудзи. Урожай ріпаку склав 4 мільйони тон, сої — 4,7, а соняшника — 13 мільйонів тон.
Назагал зернових і олійних культур планується зібрати близько 80 мільйонів тон.
— Скільки з цього необхідно для споживання в Україні, а скільки ми можемо експортувати?
— Для задоволення внутрішніх потреб Україні достатньо близько 20 мільйонів тон збіжжя. Ця цифра може протягом року дещо збільшитися, оскільки зараз ми бачимо зростання тваринництва. Проте в будь якому разі внутрішнє споживання не перевищить 25 мільйонів тон. Таким чином, для експорту у нас лишається 55-60 мільйонів тон сільськогосподарської продукції.
— Для споживання в Україні нам потрібні не лише ті культури, які Україна традиційно експортує. Чи вдалося в нинішньому році забезпечити себе всім необхідним?
— На щастя, по всіх основних культурах ми отримали врожай, який дозволяє повністю закрити внутрішні потреби. Крім названих експортних позицій, вирощено достатню кількість вівса, проса, гороху… Покращилася порівняно з минулим роком ситуація з овочами — цибулею, буряком, морквою тощо. Також отримано рекордний урожай гречки — близько 220 тисяч тон. Це практично вдвічі більше за річне споживання. Так що є навіть надлишок.
— Це видно по цінах на гречку, які зараз різко знизилися, що безумовно тішить покупців. Натомість аграрії висловлюють занепокоєння: вони недоотримують кошти, і це може призвести до того, що в наступному році гречки буде посіяно менше і виникне дефіцит.
— Виробники шукають шляхи реалізації своєї продукції. Зокрема, з’явився експорт гречки, якого раніше практично не було. Головна причина цього — наявність в Європі мільйонів наших біженців. Вони формують досить значний попит на гречку і поширюють культуру її споживання. Це примушує європейські мережі закуповувати цей продукт в Україні.
Уряд зі свого боку сприяє цьому. Зняті всі обмеження на експорт гречки, які існували раніше. Завдяки цьому до Європи розпочався експорт гречки.
Головний шлях експорту — море
— Наявність великого експортного потенціалу породжує питання: яким чином ми будемо вивозити такий величезний об’єм вантажів?
— Найкращим шляхом є, звичайно, море. Інші маршрути, як би ми їх не навантажували, навряд чи впораються з такою кількістю продукції.
Тому велике значення для нас має морський коридор, який почав діяти у вересні. Сьогодні він успішно працює. Кількість кораблів, які, попри постійні ворожі обстріли, проходять до портів Великої Одеси, поступово зростає. Це дає певні підстави для стриманого оптимізму. Якщо рух коридором й надалі зростатиме, то це дасть можливість задовольнити потреби експорту.
— Проте захід в українські порти все ж таки залишається досить ризикованою справою. Нещодавно, наприклад, російська ракета втрапила в судно під ліберійським прапором.
— Звичайно, такі інциденти не сприяють готовності судновласників відправляти кораблі в Україну, з огляду на підвищені ризики. Тож постає питання про надійну страховку цих ризиків.
Причому для нас важливий не тільки сам факт наявності полісів, але й вартість страховки. Як відомо, вона залежить від ступеня ризику. Тож для перших кораблів, які проходили коридором, вартість досягала 7% від сумарної вартості судна.
Така висока ціна страховки є для нас неприйнятною. Адже вона є частиною кінцевої вартості зерна. І якщо вона зростає, то на таку ж суму знижується ціна, яку виробники отримують за свою продукцію. Таким чином, через дорогу страховку фермери втрачають 10-15 доларів на тонні продукції. І це дуже значні збитки для них. Тому Україна зацікавлена в значному зниженні страхових внесків.
— До якого рівня, на вашу думку, можна їх зменшити?
— Наша мета — довести вартість страховки до 1%.
— Але обстріли тривають, і рівень ризиків зменшується дуже повільно. Як же можна скоротити в кілька разів страхові внески?
— Саме для цього уряд створив спільний страховий фонд з британською страховою компанією Marsh McLennan. Загальна сума фонду — 100 мільйонів доларів, з яких 20 мільйонів вклав уряд України, а решту — британці.
Це дозволить страхувати судна, що прямують до українських портів, під 1%. А в разі форс-мажору судновласники отримають повну компенсацію своїх збитків.
Така страховка буде доступна не лише для суден з зерном, але й для тих, що перевозять інші товари, зокрема продукцію металургії.
— До речі, а що трапилось з кораблем, який постраждав від ракети?
— Я не можу розголошувати деталі.
— Тим не менше, завжди зберігається небезпека того, що прохід суден буде знову заблоковано або значно утруднено. У нас є запасні варіанти?
— Головний альтернативний маршрут також водний — з портів на Дунаї. Він також активно працює, попри постійні обстріли. Також збіжжя вивозиться залізничним транспортом. Найбільший потік прямує в румунський порт Констанца.
Частина продукції також вивозиться автомобільним транспортом. Проте зараз цей потік дуже незначний.
Виробників не залишать у біді
— Сухопутні перевезення викликали суперечки з нашими західними сусідами через те, що тамтешні фермери не хотіли конкуренції з боку українських. Особливо гострою ситуація була з Польщею. Чи вдалося знайти прийнятне рішення цих проблем?
— Зараз це питання вже не стоїть так гостро. Перевезення автомобілями є значно дорожчим, ніж іншими видами транспорту. І оскільки світові ціни на зернові останнім часом знизилися, то вивозити зерно фурами стало економічно недоцільно. Тож останнім часом потік не дуже значний.
— Через проблеми з експортом транспортні витрати зростають, а виробники отримують менше грошей за свою продукцію. Як це впливає на їхній фінансовий стан, і чи не призведе зниження доходів до того, що аграрні підприємства не зможуть працювати?
— Осіння посівна вже відбулася. А проходження весняних робіт буде залежати від ситуації в найближчі два-три місяці. Вона дійсно складна, але ми сподіваємося на її покращення і працюємо над цим.
Багато що залежить від того, як функціонуватиме «зерновий коридор». Ми розраховуємо на збільшення вантажопотоку до рівня, який забезпечить потреби експорту. Також завдяки новому механізму страхування знизиться вартість перевезень, завдяки чому аграрії зможуть отримувати додатково близько 30 доларів за тонну. Це дасть можливість виробникам принаймні вийти на точку беззбитковості при реалізації своєї продукції та продовжувати свою діяльність.
— Чи вживає уряд заходів для фінансової підтримки виробників?
— Так. Зокрема аграрії мають можливість користуватися пільговими кредитами за програмою «5-7-9» до 31 березня 2024 року. І вже ухвалено політичне рішення продовжити таку можливість ще на рік — до 31 березня 2025 року.
Підтримувати вітчизняних аграріїв нам допомагають міжнародні інституції. Європейський Союз вже виділив на це 20 мільйонів євро. Також підписана угода між Мінагрополітики і Світовим банком на 700 мільйонів доларів. Ці кошти будуть використані на підтримку агросектору, зокрема на підтримку програми пільгового кредитування.
Крім того, планується пряма фінансова підтримка найбільш вразливої групи агропідприємств — невеликих фермерських господарств, які обробляють до 120 гектарів землі. Вони отримають одноразову виплату в розмірі 4 тисячі гривень на гектар. А ті, які знаходяться на деокупованих територіях, — 8 тисяч на гектар.
Ці заходи мають допомогти виробникам і в наступному році забезпечити виробництво достатньої кількості агропродукції.
