У Польщі – новий прем’єр-міністр, нова коаліція в Сеймі, а вже зовсім скоро буде новий уряд. Це, безумовно, нова віха в сучасній історії Польщі, навіть попри те, що президентом країни залишиться представник тепер уже опозиційної партії «Право і Справедливість» Анджей Дуда. Така зміна потягне за собою не лише символічні перестановки у владі, а й може зачепити всю владну конструкцію в країні, що стала важливим союзником воюючої України. Про те, чого чекати Києву від призначення прем’єр-міністром Польщі Дональда Туска, читайте в матеріалі «Апострофу«.
У понеділок, 11 грудня, Сейм Польщі відправив у відставку прем’єр-міністра Матеуша Моравецького разом з його тимчасовим урядом. Сейм відмовився висловити вотум довіри Моравецькому: 190 депутатів проголосували «за» те, щоб він залишився, тоді як 266 депутатів висловилися «проти». Натомість Сейм обрав прем’єр-міністром країни 66-річного Дональда Туска, який уже був прем’єр-міністром Польщі з 2007 по 2014 рік, перш ніж залишити внутрішню політику та стати президентом Європейської Ради.
Об’єднання партій, яке вдруге привела Туска до влади — «Громадянська коаліція», «Польща 2050», Польська селянська партія, «Нова лівиця» — хоч достатньо строкате, але поки що демонструє єдність.
«Ця коаліція буде досить міцною, навіть якщо у них є розбіжності всередині: на кону питання влади. Принаймні два роки істотних викликів для цієї коаліції не буде. Звичайно, в середньостроковій перспективі якісь розбіжності почнуть виходити на перший план», — зазначив у коментарі «Апострофу» керівник аналітичного відділу Центру контент-аналізу Сергій Стуканов.
Такі важливі посади для відносин з Україною як міністр закордонних справ, міністр оборони, та інші будуть призначені вже 13 грудня, а поки що поглянемо на персону самого очільника польського уряду.
З Варшави до Брюсселя і назад
Окрім досвіду Дональда Туска на посаді прем’єр-міністра, не менш важливим у політичній біографії нового прем’єра є його робота в Брюсселі – на посаді голови Європейської Ради. Його робота прийшлася ще й в найбільш буремні часи – коли Росія захопила Крим і розв’язала гібридну агресію на Донбасі. Зараз цю посаду займає Шарль Мішель, якого багато хто на світлинах може сплутати з прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем.
«Туск якраз і став фактично головою Європейського союзу, тому що Польща за його керівництва стала дуже авторитетною країною, яка не просто рухалася в одному напрямі з Євросоюзом. Серед східноєвропейських держав вона стала найбільш економічно розвинутою і впливовою. В різні часи поляки були і головами Європарламенту, і відповідали за міжнародний напрям в ЄС. Фактично, це була вершина його політичної кар’єри, і його повернення — це дуже добрий знак для Євросоюзу», — підкреслив у коментарі «Апострофу» виконавчий директор центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов.
Важливо, що досвід роботи в Брюсселі, дає Туску розуміння внутрішньої кухні Євросоюзу. І загалом, новий прем’єр неодноразово заявляв, що з Брюсселем потрібно відновити конструктивні відносини. Однак, на думку виконавчого директора Інституту світової політики Євгена Магди, тут існують обмеження, пов’язані з популярністю «Права і справедливості», яка попри перехід в опозицію, здобула на виборах підтримку понад третини виборців.
«З одного боку, я думаю, що Туск буде більш активно працювати з Європейською комісією, для того, щоб відновити фінансування Польщі, бо це та тема, яку поляки приймуть досить позитивно. Але він буде намагатися не створювати для себе підстав для критики, тому що, все-таки, у «Права і справедливості» 35% підтримка і це суттєво. З цим треба буде рахуватися», — зазначив Євген Магда у коментарі «Апострофу».
Прем’єр і президент
Дональд Туск і його союзники пообіцяли кардинальні зміни в країні: скасування драконівських обмежень на аборти, обмеження ролі релігії в системі освіти, а також скасування судової реформи, яка зробила суддів більш залежними від влади. Однак, всі ці ініціативи можна реалізувати лише через нові закони. У Сеймі для цього голоси є, але президент Польщі Анджей Дуда має право вето і може заблокувати зміни. Тож як швидко новий уряд зможе показати перші результати, питання відкрите.
«Багато чого залежить від того, наскільки Дуда захоче залишатися в середовищі «ПіС», тому що він ще не стара людина, а в нього уже закінчується друга каденція. У Польщі до останнього часу побутувала думка, що Дуда є тільки продовженням руки Ярослава Качиньського. Чи вистачить у нього амбіцій на півтора роки (до наступних президентських виборів у Польщі – «Апостроф») це цікаве питання і його треба розглядати в контексті майбутніх виборів до Європейського парламенту і в контексті майбутніх президентських виборів у США, які теж будуть впливати на ситуацію в Варшаві«, — вважає Євген Магда.
За його словами, Дуді згодяться його досвід спілкування з Володимиром Зеленським – різних тональностей, різних конотацій і розмов про державні інтереси. Але в питаннях, які становитимуть польський спільний інтерес, Туск і Дуда виступатимуть єдиним фронтом.
Кроки назустріч в власних інтересах
У відносинах з Україною опитані «Апострофом» експерти зберігають поміркований оптимізм. На це є декілька причин.
«Для Туска це до певної міри персональна історія. Він давно і добре знає Україну. За кілька місяців до президентських виборів 2019 року він виступав у Верховній Раді з промовою. Він тоді ще був очільником Європейської Ради. Виступав, до речі, українською мовою. Тому він дуже добре знає Україну і для нього покращити взаємини – персональне питання», — підкреслює Сергій Стуканов.
За його словами, потепління українсько-польських відносин слід розглядати в контексті трикутника «Київ-Варшава-Брюссель».
«Найближчими місяцями новому уряду потрібно буде зробити роботу над помилками і покращити взаємини з Європейським союзом, які за попередньої влади по деяких пунктах тріщали по швах, Польща набувала не дуже доброї репутації як країна, що схильна до авторитаризму. Тому, я думаю, що вони будуть намагатися ці моменти поліпшити», — додає експерт.
В одному з найбільш проблемних питань – щодо блокування кордону – уже відбулися зрушення. Хоча і без втручання політиків з Варшави. Так, 11 грудня ненадовго було розблоковано пункт пропуску «Дорогуськ-Ягодин». Очільник місцевої гміни Войцех Сава вирішив розігнати протест перевізників, очевидно, в очікуванні політичних змін. Хоча згодом КПП знову було заблоковано, сам новий прем’єр Польщі зустрічався з експертами щодо вирішення проблеми перевізників.
«Я думаю, що коли закінчиться перехідний період для польської влади, і польські спецслужби отримають нового координатора, вони несподівано для всіх прозріють і побачать достатньо активну позицію Росії в цьому питанні і будуть діяти більш адекватно. Я на це покладаюся. Бо сказати, що у Туска була кардинально інша позиція щодо українського зерна і яскрава позиція щодо блокування, я б не став», — зазначає Євген Магда.
Утім, не варто забувати про і певні емоційні мотиви та громадську думку як орієнтир для польського керівництва.
«У кризі, котра склалася зараз між Польщею та Україною, великого значення «Конфедерація» не грає. Велике значення має те, що президент Володимир Зеленський, якого я, підкреслю, вважаю героєм, на Генасамблеї ООН «послав» Польщу. Його заяви стали ляпасом не для «ПіС», а для Польщі загалом»,— сказав «Апострофу» міжнародний оглядач Onet.pl, колишній тимчасовий повірений у справах Польщі в Білорусі Вітольд Юраш.
У цьому контексті слід згадати і традиційно проблемне «історичне питання», яке з початком повномасштабного вторгнення відійшло на третій план, і зненацька вигулькнуло на парламентських виборах.
«Вона (історична політика – «Апостроф») з одного боку не є пріоритетною. З іншого, я не думаю, що Сейм, де буде коаліційна більшість, скасує «День пам’яті жертв Волинської трагедії». Хоча б з тієї простої причини, що за його встановлення проголосувала абсолютна більшість польських парламентарів і не було жодного, хто проголосував проти, червону кнопку ніхто не натиснув. Тому розраховувати, що все так повернеться і буде настільки ліберальним як це показують опоненти Дональда Туска з «Права і справедливості», я б не став. Я думаю, що це буде більш помірковано», — зазначає Лєонов.
Власне, під час першої каденції Дональда Туска були напрацьовані моделі вирішення цієї суперечки.
«Ще починаючи з Олександра Кваснєвського, потім Лех Качинський і Дональд Туск під час свого першого прем’єрства, вони якраз йшли шляхом компромісів і пошуку порозуміння з Україною. Власне, ще в часи Кучми з’явилася формула «Пробачаємо і просимо вибачення» і потроху, крок за кроком виходили на порозуміння. Тому ми можемо сподіватися на розрядку з Україною», — додає Олександр Лєонов.
Тож у прагненні налагодити діалог з новою польською владою не слід забувати, що для кожної держави її власні інтереси – понад усе.
«Ми відчуваємо моральний обов’язок, бо Україна є жертвою. Тож підтримувати Україну – це просто правильно. Тож у Польщі будуть продовжувати підтримувати Україну у принципових питаннях війни і оборони. Але якщо Київ очікує, що Польща піде на поступки, бо влада змінилася, то він дуже помиляється. Кабінет Дональда Туска буде теж ставити в пріоритет інтереси Польщі», — резюмує Вітольд Юраш.
