Чимало військових, які отримали важкі поранення на війні, рано чи пізно запитують себе: чим займатися у звичайному житті? І дуже боляче, коли відповіді немає. І волонтери, і уряд намагаються допомогти ветеранам отримати додаткову професію або ж покращити знання у певній сфері діяльності. KP.UA дізналася, чи важко «бити» тату тому, хто не вміє малювати, чому айтівцям важлива голова, а не кінцівки, та де вивчитися на зварювальника чи візажиста.
Шанс мати роботу, яка подобається
Колишній штурмовик Андрій акуратно виводить тату-машинкою вензелі на штучній резиновій шкірі. Як каже він, трохи «партачить», але старається.
— Колись в школі малював, а пізніше вже було не до творчості, — сміється.
Андрію 25 років. В мирний час працював водієм. На початку війни вступив до лав ЗСУ, воював на Донецькому напрямку. В кінці минулого року отримав складне поранення ноги. Довго лікувався. Каже, одразу після поранення думав повернутися на війну до побратимів, та доля склалася інакше.
— В мене інвалідність, розумію, що своє вже відвоював, — розповідає нам Андрій. – Думав, може, сяду за «баранку», але вже не можу натискати на педалі ногою. Морально було дуже складно прийняти те, що маю інвалідність, здавалося, що я за бортом життя. Думав всяке… Але прочитав про волонтерів, які організували курси татуювання. І вирішив, що треба вчитися новому.
Безкоштовно опанувати техніку татуювання пропонують ветеранам війни та бійцям, які знаходяться на ротації, у благодійному фонді «Харків з тобою». Волонтери фонду за підтримки благодійної організації RAZOM (США) створили відповідну програму «Свій до свого: три кроки від війни до життя».
Таким чином, кажуть волонтери, хлопці, які пройшли пекло війни і отримали поранення, мають змогу знайти своє місце у житті.
— Це як арттерапія, — говорить Андрій. – Творчість заспокоює. І ще я розумію, що це мій шанс мати роботу, яка подобається.
Учасники курсів тату починають з легких малюнків. Геометричні фігури чи орнаменти вишиванки спочатку до найменших деталей промальовують на папері. А вже потім вмикають тату-машинку, заправляють чорнилом і починають малювати на штучній шкірі. Буде й відпрацювання на людях – в останній тиждень навчання. Після закінчення кількатижневих курсів волонтери обіцяють допомогти з придбанням робочих інструментів тим бійцям, які матимуть бажання відкрити тату-бізнес. А ще у фонді розробляють додаткові навчальні програми для військових, наприклад, з бухгалтерського обліку.
Куди звертатись: БФ «Харків з тобою»
В ІТ потрібна голова
Із Харкова прямуємо у Черкаси. Саме там місцева ІТ-компанія вже розпочала навчати ветеранів та бійців комп’ютерним технологіям. Навчання Programming Basics for Veterans безкоштовне, триватиме від 2 до 4 місяців раз або двічі на тиждень офлайн. За цей час військові ознайомляться з основою, так званою базою програмування. Тому такі курси – своєрідний старт у новій професії. Навчання вже розпочалося.
Комп’ютерні технології найчастіше цікавлять ветеранів війни. Так, вважається, що айтівці отримують хорошу зарплатню. Але важливо й те, що для програміста необхідна голова. А руки-ноги, як жартують самі айтівці, другорядні.
Ще одні безкоштовні курси з ІТ-технологій пропонує благодійний фонд Dignitas в рамках свого проєкту Veteranius. Волонтери організації хочуть не лише навчити ветеранів «кодити», а й допомогти отримати роботу в ІТ. А ще той же фонд Dignitas пропонує українським захисникам, які отримали серйозні поранення, навчання на операторів FPV дронів на базі реабілітаційних відділень. Здавалось би, дрони на війні затребувані… Але в звичайному житті цих «пташок» активно використовують в агросекторі, у різноманітних фото та відеозйомках.
Куди звертатись: БФ Dignitas
Ветерани війни можуть вивчитися як на електрозварювальника, так і на кондитера. Фото: loda.gov.ua
Зварювальник чи пекар?
В уряді також взялися допомагати ветеранам з перекваліфікацією та додатковим навчанням. Так, нещодавно стартував новий експериментальний урядовий проєкт, за яким учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни можуть безкоштовно навчатися певним професіям. Такі курси проходять у Центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості.
— Навчання може здійснюватися як за очною (денною, вечірньою) формою, так і дистанційною, дуальною формами або їх поєднанням. Строк навчання — до 6 місяців, – кажуть в Державному центрі зайнятості. – Заявку можна подати онлайн.
А ще чиновники обіцяють безкоштовне проживання як учаснику бойових дій, так і супроводжуючій особі (якщо навчання проходить особа з інвалідністю І групи), а також компенсацію їхнього проїзду. Вибір професій великий: від візажиста до штукатура.
Куди звертатись: Державна служба зайнятості
Різноманітні безкоштовні курси пропонують і при обласних військових адміністраціях. До прикладу, у Львівській ОВА проєкт з навчання ветеранів фінансується за програмою розвитку ООН з відновлення і розбудови миру за кошти ЄС. І чимало поранених бійців вже скористалися можливостями проєкту. Серед них і 31-річний Володимир, який донедавна захищав Україну у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Минулого року тримав поранення в ногу: ворожий снаряд повністю роздробив основу суглоба. Під час лікування чоловік дізнався про те, що учасники бойових дій можуть безкоштовно пройти перепідготовку за робітничими професіями.
— Вирішив скористатися такою можливістю, вивчився на електрозварювальника, — розповідає Володимир. — Така спеціальність допоможе бути корисним для ЗСУ, тому що виготовлятиму деталі, які допоможуть захищати і автівки, і людей у них.
Крім електрозварювальника, ветеранам пропонують отримати знання та практичні навички у пекарській та кондитерській справі, вивчитися на водія, кравця, електрика, робітника з утеплення будівель. Чесно кажучи, список професій дивує. Будьмо відверті: часто хлопці та дівчата повертаються з війни без кінцівок, з серйозними проблемами з опорно-руховим апаратом тощо. І зрозуміло, що ні водієм такий ветеран не зможе працювати, ні утеплювати будівлі. Як-то кажуть, чиновники хотіли як краще…
Коментар психолога
Бояться стати непотрібними поза війною
Водій, комп’ютерник чи тату-майстер – важливо те, що ветеран матиме заняття. Найбільший їхній страх: після серйозного поранення бійці бояться стати непотрібними. І мова не лише про заробіток.
— Кожна людина повинна чимось займатися, це аксіома, — розповідає KP.UA психологиня Анна Кучмар. – І я зараз маю на увазі не лише гроші. Робота – це самореалізація, спілкування, в якійсь мірі престиж (я ж на роботі, маю місце праці), зайнятість (я потрібен, мою роботу цінують). Якщо в людини, яка побувала на «нулі», отримала важке поранення, втратила здоров’я – і ще й забрати в неї роботу, це може призвести до страшних думок: «для чого я живу?». Зайнятість має бути. В ідеалі кожен ветеран має мати роботу після повернення у звичайне життя.
