Уже більше тижня по всій Сербії тривають протести. Більше того, масові акції опозиційних партій цієї балканської країни йдуть по наростаючій. Про те, що відбувається в одній з ключових країн південної Європи і який стосунок до цього може мати Росія, читайте в матеріалі «Апострофа«.
У неділю, 24 грудня, після тривалих антиурядових протестів мітингарі захопили мерію столиці. Втім, ненадовго. Правоохоронці досить швидко звільнили будівлю, а кількадесят чоловік було затримано. Згодом керівництво Сербії заявило, про зовнішнє втручання. Більше того, попередження про спробу повалити уряд нібито надійшло від російських спецслужб.
Опозиційна коаліція у свою чергу заявляє про «підісланих урядом хуліганів». Однак президент Сербії Александар Вучич заявив, що заворушення після парламентських виборів могли бути спровоковані та організовані з-за кордону, щоб повалити сербський уряд.
«Це була спроба насильницького захоплення державних установ«, — сказав президент провладному телеканалу Pink TV.
Наступного дня після інциденту Вучич зустрівся з послом Російської Федерації. Тож допомога від Росії може мати серйозніші наслідки, ніж видається на перший погляд.
Післявиборче загострення
Протести розпочалися одразу після дострокових парламентських виборів, 17 грудня. В цей день мешканці Белграда та ще кількох десятків інших міст також обирали своїх очільників. Власне, за Белград зараз і точиться основна боротьба.
Опозиційна коаліція «Сербія проти насильства” хоч і набрала рекордну кількість голосів у парламенті, все ж коаліції сформувати не зможе. Перемогу здобула у парламенті здобула виборчий блок із промовистою назвою «Александар Вучич – Сербія не повинна зупинятися» отримав абсолютну більшість і сам сформує новий уряд. Та зі столицею все ше складніше.
«По-перше, це більш ніж шоста частина всіх виборців. По-друге, це символ — якщо влада програє столицю, то це означатиме кінець епохи тотальної влади Вучича і його команди. І по-третє, саме в Белграді опозиція виявила найбільш кричущі порушення, причому, такі, яких раніше не було — завезення виборців суто для місцевих виборів з сусідніх країн», — зазначає у коментарі «Апострофу» редакторка порталу «Балканський оглядач» Наталя Іщенко.
За словами одного із лідерів опозиції Мірослава Алєксіча, до Белграда на дільниці завезли більше 40 тисяч етнічних сербів, які живуть у Республіці Сербській. Це складова частина іншої держави — сусідньої Боснії і Герцеговини.
«Про те, що громадяни Боснії і Герцеговини мають сербські паспорти і голосують на загальнонаціональних виборах, було відомо. Так само окремі мешканці мають додаткову прописку в Сербії і голосують на місцевих виборах. Тобто загалом такі випадки для цього регіону норма. Але так, щоб централізовано тисячі людей звозили на автобусах, для того, щоб вони проголосували на виборах у місцеву владу – це прецедент. І саме до цих порушень опозиція і прив’язалася, аби показати, що влада пішла по бєспрєдєлу», — підкреслює Наталя Іщенко.
Далі від Росії, ближче до Заходу
Президент Сербії Александар Вучич – досить зручна фігура для західних партнерів. Попри співпрацю з Росією, ця країна підтримує і тісні контакти з НАТО, активно працює над вступом до ЄС. За словами джерел «Апострофа» в керівництві НАТО, Белград є другим пріоритетним партнером для Альянсу після Києва. Зокрема, щодо підтримання регіональної безпеки на західних Балканах.
Більше того, Вучич називав Україну «дружньою країною», а раніше заявляв, що Крим і Донбас є суверенними територіями України. Також слід нагадати про зустріч президентів України та Сербії у серпні цього року. Та й про приєднання до санкцій проти Росії сербське керівництво неодноразово згадувало — якщо Сербії за це дадуть достатньо, чи інвестицій, чи інших бенефітів.
«Так чи інакше Сербія хоч і опиралася європейській інтеграції, але не через принциповий підхід, а щоб виторгувати для себе максимально можливі преференції і для цього використовувала козир особливих відносин з Росією, не лише в економічному, а й у політичному плані. Сербське керівництво бачить, що ситуація по лінії Росія-ЄС і Росія-НАТО погіршується і не хоче виглядати троянським конем Росії в Європі. Вони зрозуміли, що цей чинник перестає працювати, зараз він породжує проблеми для самої Сербії», — каже «Апострофу» президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
А ще 10 грудня Сербія та Болгарія завершили будівництво газопроводу, метою якого є зменшення їх залежності від російського газу.
«Реалізується відповідна програма будівництва різного роду інтерконекторів, — пояснює Михайло Гончар, — Туди прийшов не лише російський газ через Північний потік, а й азербайджанский через газопровід ТАNАР. А також скраплений газ через систему терміналів на півдні — в Греції і Туреччини».
За його словами, Сербія зберігає свою проросійську позицію, але розуміючи, що Росія загнала себе в положення небажаного партнера, вони вирішила з метою мінімізації ризиків підстрахуватися.
«Принаймні у них вже немає такої твердолобої позиції, що є російський газ і нам більше нічого не потрібно. Ще один чинник — це з 2025 року не працюватиме угода між Газпромом та Нафтогазом і російський газ перестане надходити в Європу по традиційному маршруту», — додає Михайло Гончар.
І ще одна важлива зміна послаблення відверто проросійських сил. Це сталося в результаті парламентських виборів.
«В Сербії зараз такий період коли старі проросійські сили втратили свою вагу. Наприклад, до парламенту не проходять такі проросійські а також сербські радикали як Воїслав Шешель і його Сербська радикальна партія. Це воєнний злочинець, але його підтримує Росія. Не проходять і відносно нові обличчя проросійських сил — дві партії «Двери српске» і «Завєтници». Але вперше в парламенті з’являється Російська партія — це її справжня назва, тому що нібито її створила російська національна меншина. Але і сама партія Вучича проросійська, і їх колишні партнери по коаліції — соціалісти — проросійські. Але тут ключовим моментом є те, що партія Вучича – то це такі помірковані проросійські сили, які контролюються не Москвою, а Бєлградом», — додає Наталя Іщенко.
Повернути Сербію назад
Опитані «Апострофом» експерти не виключають, що в Сербії відбувається спроба зупинити повільний дрейф Белграда від Росії в бік ЄС і НАТО.
«Раніше вважалося, що Вучич балансує. Він намагається діяти просербськи, всидіти на двох стільцях, але все ж таки хоче вступати до ЄС. Але останні дні перевернули все з ніг на голову. Тому що він і його команда почали буквально говорити за російськими темниками«, — каже Наталя Іщенко.
Ба більше, доповідачка Європарламенту щодо Косово Віола фон Крамон назвала нападників «тітушками» і заявила, що це вписується в схему російського втручання.
«Агенти-провокатори. Класична методичка КДБ. Тепер було б важливо зберегти мир з усіх боків і не розпалювати подальше насильство», – написала фон Крамон в соцмережі X.
Тож «попередження» Вучича з боку російських спецслужб виглядає як спроба зманіпулювати сербським керівництвом, зігравши на його страхах.
«Враховуючи традиційно сильні проросійські настрої в суспільстві та політикумі, цілком можуть розігрувати карту «кольорової революції». А режим Вучича на такі речі буде реагувати, тому що будь який режим, коли починаються якісь протести він їх сприймає як підступи ворогів«, — підкреслює Михайло Гончар.
Все це створює небезпеку з боку Росії для Європи загалом.
«Якщо ми поглянемо на останні два роки, коли відчуваючи, що їх витісняють з Європи, починаючи від пропагандистських ресурсів і закінчуючи різноманітними культурними центрами, вони перемістили центр підривної діяльності проти Європи саме в Сербію — в силу того, що там комфортне середовище і там зосереджений потенціал російських спецслужб і вони в Сербії можуть заварити все, що вважають за потрібне, аби зберегти проросійську і антизахідну модель поведінки Сербії», — зазначає Михайло Гончар.
Чи буде черговий розворот Вучича і його команди до Москви довготривалим, стане зрозуміло протягом найближчого часу. Серед іншого, це залежатиме від реакції західних партнерів на кризу в Белграді. Поки що ж показні зустрічі сербського керівництва з російськими дипломатами викликають серйозне занепокоєння.
