Добігає кінця 2023 рік. Країна навчилася жити за умов повномасштабної війни, а економіка навіть показує боязкі ознаки зростання. «Апостроф» згадував, яким був цей рік, підбиваючи його економічні підсумки.
Перший повний рік війни
2023 рік, що минає, для України був не лише другим роком великої війни, а й першим повністю воєнним.
Життя в умовах війни передбачає адаптацію (наскільки це можливо) до цих умов, і українська економіка цього року повною мірою продемонструвала свою високу адаптивність.
Мабуть, головний підсумок 2023 року полягає в тому, що економіка перестала падати і почала зростати, хай і повільно. Якщо 2022 року ВВП країни впав на 29,1%, то 2023 року він зросте, швидше за все, десь на 5%. Звичайно, не про такі темпи хотілося б мріяти, але будемо чесними: під час війни і таке зростання дуже непогане.
У періоди економічних криз в Україні завжди значно зростали ціни, і нинішня, спричинена російським вторгненням, не стала винятком. Так, у 2022 році інфляція склала 26,6%, що, до речі, не є найгіршим показником в історії нашої країни (з «лихими 90-ми» нинішню ситуацію в принципі некоректно порівнювати, а ось у 2015 році ціни зросли аж на 43,3%).
Щодо 2023 року, то ситуація з інфляцією зовсім інша. Якщо ще в середині року зростання цін прогнозувалося на рівні 10%, то до кінця року очікування знизилися до 5%. Такі показники були нечастими й у мирні роки.
Під впливом світових тенденцій сповільнилося зростання ціни на більшість продуктів харчування. При цьому за деякими позиціями спостерігаєтьсянавіть їх зниження. Наприклад, яйця з початку року подешевшали на 20%. У цьому, очевидно, є якась додаткова карма, оскільки в Росії саме яйця останніми місяцями дорожчають із шаленою швидкістю. Ціни на цей вже в буквальному сенсі золотий продукт в РФ з початку року злетіли більш ніж на 40%, а в деяких регіонах зростання склало 60-70%.
Штиль на валютному ринку
Уповільнення цьогорічної інфляції частково пов’язане зі стабілізацією валютного курсу.
Знову ж таки, традиційно для криз, у 2022 році гривня опинилася під сильним тиском. Національний банк України (НБУ) з першого дня великої війни заморозив офіційний валютний курс на рівні 29,25 гривні/долар, але в липні був змушений підвищити його до 36,6 гривні/долар, оскільки готівковий курс на той час виявився суттєво вищим. Часом долар на «чорному» ринку коштував 43 і навіть 45 гривень, і минулий рік курс закінчив біля позначки близько 40 гривень/долар.
Але 2023 року на валютному ринку панувала стабільність. З лютого курс почав падати і врешті решт застиг в коридорі 36-38 гривень/долар.
Ситуація, що склалася, здалася Нацбанку настільки стійкою, що він вирішив з 3 жовтня відмовитися від фіксації курсу долара до гривні і ввести режим керованої гнучкості курсу. Це поки що не плаваюче курсоутворення, яке діяло до війни, але курс НБУ тепер знову встановлюється за підсумками торгів на міжбанківському валютному ринку.
У грудні, щоправда, долар знову почав зростати, проте його курс так і не переступив позначки 38 гривень.
Стабілізація валютного ринку та уповільнення темпів інфляції спонукали також регулятора знизити облікову ставку.
У середині 2022 року, коли стало зрозуміло, що гривня валиться, а ціни стрімко зростають, НБУ різко підвищив ставку з 10% до 25% річних. Така ставка зберігалася, незважаючи на критику з боку експертів та бізнесу, до кінця липня 2023 року, коли регулятор обережно знизив її до 22%.
У середині вересня відбулося ще одне невелике зниження – до 20%, а наприкінці жовтня – вже суттєвіше – до 16%. З 15 грудня в Україні встановлено облікову ставку на рівні 15%.
За іронією долі, до кінця року відсоткова ставка в Росії виявилася навіть вищою, ніж у нашій країні, хоча ще влітку в Україні вона втричі перевищувала російську. Якщо у липні ставка Центробанку РФ була лише на рівні 7,5%, то в грудні її у кілька кроків дотягнули до 16%. Банк Росії змушений це робити, щоб стримати зростання курсу долара, який постійно намагається вирватися за «прапорці», виставлені на позначці 100 рублів.
Рік енергетика
Ймовірно, жодна сфера економіки не впливає на наше повсякденне життя як енергетика. І це добре розуміє наш ворог.
З осені 2022 року росіяни завдавали масованих ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури України, і ця тенденція повністю зберігалася протягом перших місяців 2023 року.
Через обстріли країна періодично занурювалася в темряву внаслідок як планових, так і позапланових відключень електроенергії, які могли тривати по кілька годин, а в деяких випадках – і кілька днів.
Збиток від таких дій армії країни-агресора виявився колосальним.
«По енергетичних об’єктах України було завдано понад 1200 ударів ракетами та дронами, — розповідає «Апострофу» директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. — У результаті було пошкоджено або зруйновано понад 45% передавальних потужностей, втрачено понад 50% потужностей теплової генерації. Також більше 10 гігават потужностей опинилися на окупованій території«.
Однак вітчизняні енергетики зуміли у весняно-літній період відновити більшу частину пошкоджених енергооб’єктів. Крім того, на багатьох з них було зведено укріплення та захисні споруди.
«Проте через руйнування ми увійшли в зиму без резервів потужності, — каже Володимир Омельченко. — Тому в періоди пікових навантажень у мережі може виникати дефіцит потужності«.
У листопаді та грудні, коли суттєво похолодало, а ночі стали довше днів, на щастя, обійшлося без блекаутів. Але що буде в місяці зими, що залишилися, зараз сказати неможливо.
У контексті ворожої стратегії знищення української енергетики не можна не згадати про подію, наслідки якої ми, мабуть, усвідомимо повною мірою ще нескоро.
Йдеться про підрив російськими окупантами греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 року. Він спричинив не лише повну руйнацію однієї з найбільших електростанцій України, а й викликав колосальну екологічну катастрофу.
Наслідки підриву греблі Каховської ГЕС
Крім того, падіння рівня води в Каховському водосховищі поставило під сумнів охолодження реакторів окупованої Запорізької АЕС, що є постійним джерелом ризику виникнення ядерної катастрофи.
При цьому на самій ЗАЕС росіяни, включаючи начебто професіоналів з «Росатому», поводяться абсолютно безвідповідально, що тільки підвищує ризик виникнення аварії на станції.
Автогаз пішов у відрив
До російського вторгнення Україна сильно залежала від поставок пального, насамперед дизельного палива та автогазу, з РФ та Білорусі. Після 24 лютого 2022 року цей канал постачання закрився, що викликало принаймні тимчасовий дефіцит палива. До того ж, через ворожі обстріли власне виробництво пального фактично зупинилося.
Вже у другій половині минулого року ринок автомобільного палива вдалося стабілізувати за рахунок ритмічних проставок із Європи. У 2023 році ситуація на цьому ринку також залишалася стійкою.
У середині року в цій сфері відбулася значна подія – з 1 липня податки на пальне повернулися на довоєнний рівень – ПДВ на всі види палива підвищився з 7% до 20%, акциз на бензин зріс зі 100 євро до 213,5 євро за 1 тисячу літрів, на дизель — зі 100 євро до 139 євро за 1 тисячу літрів (акциз на автогаз було збільшено до 52 євро за 1 тисячу літрів ще у вересні 2022 року).
Таке суттєве підвищення податків мало призвести до не менш істотного зростання цін, проте цього не сталося. Безумовно, збільшення вартості пального на АЗС можна було спостерігати невдовзі після підвищення акцизів та ПДВ, проте вже за деякий час ціни стабілізувалися і навіть пішли вниз. У грудні ціни просто валилися. В результаті бензин А-95 як коштував 52 гривні/літр на початку року, так і зараз коштує приблизно стільки ж. А дизель за рік навіть подешевшав – із 55 до 52 гривень за літр.
«Частково збереженню стабільності цін на пальне сприяло зниження світових цін на нафту (падіння за рік склало приблизно 10 доларів на барелі – «Апостроф»), — сказав виданню експерт «Нафторинка» Олександр Сіренко. — Крім того, на початку року учасники ринку закладали в ціну завищений прибуток, що дозволило їм частково компенсувати підвищення акцизів за рахунок його зниження”.
Зі скрапленим автомобільним газом було дещо по-іншому. Якщо більшу частину року ціни на нього трималися на рівні 25-26 гривень за літр, то в листопаді його середня роздрібна вартість злетіла майже до 37 гривень.
«Причиною стало те, що трейдери не мають значного запасу газу, — пояснює Олександр Сіренко. — Тому блокада польських перевізників викликала дефіцит і різке подорожчання«.
Утім, досить швидко трейдери налагодили альтернативні маршрути постачання скрапленого газу, і ціни невдовзі пішли вниз. Станом на кінець грудня автогаз на заправках в середньому коштував вже близько 31 гривні за літр.
Кордон під замком
Блокування кордону, який польські автоперевізники розпочали у листопаді, стало вкрай неприємним сюрпризом для України. І збитки від цієї протестної акції виходять далеко за межі автомобільного палива, яке, як відомо, повністю надходить до країни через західний кордон.
Загальні збитки для української економіки від блокування кордону вже перевищили 1 мільярд доларів.
Протестувальники то розширюють географію своєї акції, то звужують її, часом призупиняють блокування того чи іншого пропускного пункту, проте принципово проблему це не вирішує – польські перевізники хочуть, щоб їхні українські колеги знову, як до війни, отримували дозволи на в’їзд на територію ЄС, проти чого категорично виступають наші водії. Тим більше, що систему дозволів після російського вторгнення було скасовано на рівні Європейської комісії, яка на сьогодні не має наміру її повертати.
Уряди України та Польщі працюють над вирішенням проблеми блокування двостороннього кордону, але, у будь-якому випадку, це буде предметом більш серйозних та тривалих переговорів у контексті вступу нашої країни до Євросоюзу.
З нашими сусідами, як і загалом із ЄС, належить також вирішувати питання експорту нашої продукції, зокрема аграрної.
У розпал акції із блокування кордону заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак заявив, що його країна може піти на такий крок, як заборона на ввезення на свою територію українських товарів протягом 20 років після вступу України до Європейського Союзу.
Навіть якщо це лише особиста думка чиновника, а не позиція польського уряду, ми повинні розуміти, що в ЄС, як на рівні всього блоку, так і в кожній країні, дуже сильні адміністративні та фінансові заходи щодо захисту агровиробників, а тому якийсь перехідний період для нашої аграрної продукції цілком можливий.
Битва за урожай
Наскільки серйозною є для Євросоюзу проблема захисту агросектору, можна судити з подій весни 2023 року, коли все та ж Польща, а також Угорщина і Словаччина заборонили імпорт української сільськогосподарської продукції (на аналогічній забороні також наполягали Румунія та Болгарія).
Для нашої країни ці заборони були дуже болючими, оскільки фактично під них потрапляли й транзитні поставки зерна на світові ринки.
У липні Росія вийшла з так званої «зернової угоди», завдяки якій здійснювався експорт агропродукції з України, і пригрозила атакувати будь-яке судно, що йде по Чорному морю до українського порту. У зв’язку з цим, на якийсь час вивезення зерна та інших товарів по суші через західний кордон стало для України чи не єдиним способом зберегти експорт.
Однак у другій половині року Україна разом із союзниками проклала «морський коридор» для транспортування вітчизняної продукції – вже без участі Росії. При цьому до жовтня обсяги поставок цим коридором досягли рівня, який був при «зерновій угоді», а до грудня навіть перевищили його.
Україна у 2023 році зберегла хороший експортний потенціал завдяки значному врожаю, який становив близько 80 мільйонів тонн 2022 року (у 2022 році було 73,8 мільйона тонн), розповів в інтерв’ю «Апострофу» перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.
«Якщо говорити про зернові та олійні культури, які складають основу вітчизняного експорту, то зібрано 22 мільйони тон пшениці, майже 6 мільйонів тон ячменю, до 30 мільйонів тон кукурудзи. Урожай ріпаку склав 4 мільйони тон, сої — 4,7, а соняшника — 13 мільйонів тон«, — сказав заступник міністра.
За його словами, для внутрішнього споживання Україні достатньо 20-25 тонн агропродукції, відповідно експортний потенціал цього врожаю становить 55-60 мільйонів тонн.
Передноворічний мандраж
Експорт – це заробіток країни, причому в іноземній валюті.
Однак не секрет, що з початком великої війни основним грошовим джерелом України є закордонна фінансова допомога. Очікується, що за підсумками 2023 року наша країна отримає таку допомогу приблизно на 45 мільярдів доларів.
Щоправда, з виділенням фінансування вже починається зволікання. Так, фіндопомогу для нашої країни поки що не можуть погодити США та ЄС. Хоча це стосується 2024 року, транші, розраховані на кінець цього року, також надходять із затримкою.
Під кінець року українці також пережили кілька тривожних днів у зв’язку з масштабним збоєм у роботі найбільшого оператора мобільного зв’язку – компанії «Київстар». Внаслідок атаки хакерів, пов’язаних із ФСБ Росії, було зруйновано значну частину віртуальної інфраструктури оператора. Кілька днів абоненти «Київстару» не могли користуватися мобільним зв’язком, інтернетом, іншими послугами компанії. Також через збій виникли складнощі в роботі деяких терміналів та банкоматів фінустанов, включаючи найбільші — «ПриватБанк» та «Ощадбанк».
Проте досить швидко, особливо з огляду на масштаб атаки, роботу «Київстару» було відновлено. І сподіватимемося, що захист інфраструктури мобільного оператора було посилено. Адже те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. І це, мабуть, стосується всієї української економіки, та й України загалом.
