Поки українці затамувавши подих, стежить за перипетіями навколо виділення допомоги з боку США та Євросоюзу, українська дипломатія здійснила малопомітний, але важливий прорив в Африці. 27 грудня відкрилося посольство України в Гані. Уже в січні очікується відкриття ще кількох посольств на Чорному континенті. Це складова тривалішого процесу – вибудови українських контактів з африканськими країнами, які у перспективі можуть принести чимало вигод. Більше деталей читайте у матеріалі «Апострофа«.
Статус-кво та плани
Гана є однією із найстабільніших, найдемократичніших країн в Західній Африці і налаштована на регіональне лідерство в регіоні.
«Крім того, вона позитивно налаштована до України. Гана підтримує абсолютно всі резолюції в ООН», — говорить «Апострофу» аналітик Фундації Global Ukraine Марта Олійник-Дьомочко.
«Ми відкриті до розгляду будь-яких пропозицій щодо співпраці з Ганою, особливо в таких сферах, як сільськогосподарські технології, ІТ, енергетична інфраструктура та зелена енергетика. Наприклад, ми могли б долучитися до цифрової трансформації країни«, — коментує відкриття нового посольства «Апострофу» спеціальний представник України з питань Близького Сходу та Африки Максим Субх.
Це основні точки опори у відносинах з Україною. Однак формування інтересу України до Гани та до Чорного континенту в цілому відбулося запізно – лише після початку війни з РФ. Ще до недавнього часу на весь континент з його 54 країнами було лише 10 посольств.
Наша дипломатія почала приділяти цьому регіону повноцінну увагу лише зараз, коли після початку повномасштабного вторгнення очільник українського МЗС Дмитро Кулеба побував у двох великих турне країнами Африки, а ще кілька країн відвідав з окремими візитами.
У відповідь, цього року у червні до Києва приїздила велика об’єднана делегація з Південно-Африканської республіки, Єгипту, Сенегалу, Уганди, Замбії, Республіки Конго і Коморських островів. Хоча тоді мова йшла переважно про розмови щодо посередництва між Києвом та Москвою, яке, як відомо, так і залишилося нереалізованим бажанням деяких політиків в Африці, зростання інтересу країн з теплих країв до України стало видно неозброєним оком.
Як наслідок, на черзі відкриття посольств ще у восьми країнах – Руанді, Кот-д’Івуарі, Демократичній Республіці Конго, Мозамбіку, Судані, Ботсвані, Мавританії та в Омані.
«Переконаний, що про відкриття деяких з цих посольств ми зможемо оголосити вже у січні», — зазначає Максим Субх.
Економіка важлива
Коли йдеться про Чорний континент, то на слуху переважно постачання української аграрної продукції. Це дійсно важлива складова, але не єдина.
«Продовжує мати місце імпортозалежність країн Африки у багатьох секторах економіки. Зокрема, 38 держав континенту залишаються чистими імпортерами агропродукції. Стабільний приріст населення забезпечує стале зростання імпорту», — підкреслює Максим Субх.
Але якщо раніше Єгипет був нашим основним партнером щодо постачання зерна, зараз все більше компаній розглядають варіант перенесення логістичного хабу до Марокко.
«Це фізично подовжує шлях для транспортування. Якщо Александрія – найбільший порт Єгипту був поруч, практично на виході з Босфору, то тепер треба пройти все Середземне море і навіть вийти в Атлантичний океан. Але з іншого боку, це дає можливість планувати нашу присутність не тільки в Західній, а й у Підсахарській Африці», — наголошує в коментарі «Апострофу» віце-президент Торгово-промислової палати України Валерій Король.
Інші важливі статті нашого експорту – чорні метали та олія. Звичайно, є величезна кількість дуже потужних конкурентів. Але кілька напрямків мають хороші перспективи. За словами Валерія Короля, важливо збільшувати частку продукції з високою доданою вартістю.
«Африканський континент дуже цікавиться малою сільськогосподарською технікою – це трактори, сівалки, тощо. А її виробництво і реалізація в Африці тягне за собою далі забезпечення сервісу. Створення сервісних центрів для української сільськогосподарської техніки – теж дуже перспективний напрям. Головне, це дає можливість планувати нашу присутність на середню та довгу перспективу. Особливо цінується створення спільних українсько-африканських підприємств та залучення місцевих фахівців», — додає Валерій Король.
Окремо слід згадати інтерес до українських ІТ-продуктів. За словами співрозмовників «Апострофа», у багатьох країнах Африки активно йдуть процеси діджиталізації, зокрема, щодо адміністративних послуг.
Спільна безпека
«Важливо розуміти, коли йдеться про співпрацю з країнами Африки, то ми говоримо про довго- та середньострокову перспективу взаємовигідного співробітництва», — розповідає «Апострофу» Надзвичайний і повноважний посол України в Південно-Африканській республіці, Ботсвані та Мозамбіку Любов Абравітова.
За її словами, африканські країни відчувають наслідки російської агресії, багато з них на якомусь етапі почали собі задавати питання «чому Україна є такою важливою у багатьох аспектах міжнародної безпеки».
Яскравий приклад – ситуація в зоні Сахелю. Це регіон в Західній та Центральній Африці на межі між екваторіальними лісами та пустелею Сахара, де протягом останніх років панує нестабільність. Ситуацією користуються місцеві сепаратисти, контрабандисти, радикальні ісламісти, а також російські «вагнерівці» і російські спецслужби зокрема. Одна з ключових задач Кремля в цьому регіоні разом із дестабілізацією також полягає у тому, щоб послабити традиційний вплив в цьому регіоні Франції.
«Ми мусимо розуміти коли говоримо про «вагнерівців», що це не тільки військові угруповання, які діють в Судані, Малі, Центральній Африці, але разом з тим це ціла імперія, яка вивозить гроші, золото, інші цінності. Наскільки мені відомо, вони зараз продовжують функціонувати. Можливо, в певний період у них рвалися певні логістичні ланцюжки. Частина з них після бунту Пригожина виїхала, але потім повернулася, — каже Марта Олійник-Дьомочко, — вже згадана Гана – одна з тих країн, яка постійно і послідовно критикує їх присутність. Вона виступає за формування власних регіональних сил, має власну антитерористичну стратегію, тобто ми маємо спільні з Ганою цінності і орієнтири».
У цьому контексті слід згадати цікавий випадок. У вересні цього року американський телеканал CNN повідомляв, що українські спецслужби можуть стояти за серією ударів безпілотників та наземною операцією, спрямованою проти підтримуваного «вагнерівцями» ополчення неподалік столиці Судану. Тоді представник ГУР Андрій Юсов не спростував і не підтвердив ці дані, однак навів слова генерала Буданова про те, що Україна знищуватиме російських воєнних злочинців у будь-якій точці світу, де б вони не знаходилися.
Добрим словом і голосом в ООН
Одна з ключових задач Києва полягає у послабленні російського впливу в низці країн Африки. У цьому контексті важливою для України є зміна позиції деяких африканських країн в міжнародних організаціях, зокрема, ООН. І вже зараз є декілька показових результатів.
«Певні зміни дійсно відбуваються. Зокрема, це ми можемо побачити в Анголі. Ця країна мала давні зв’язки з Росією через те, що Росія підтримувала правлячу партію Анголи і надавала підтримку під час громадянської війни в цій країні. Ангола поступово починає переорієнтовуватися і були випадки коли вона, наприклад, минулого року в жовтні голосувала на підтримку України, хоча раніше утримувалася. Сенегал, який позиціонує себе як нейтральний, певні резолюції голосує за Україну», — зазначає Марта Олійник-Дьомочко.
Відкриття нових посольств дозволить більше ефективно працювати нашим дипломатам, які часто буквально розірвані на кілька країн.
«Ми зможемо перерозподілити відповідальність за ці країни. Коли я кажу відповідальність, для людей не з дипломатичним бекграундом це може здатися навантаженням. Мова про те, яким чином ми можемо вибудовувати стратегію, фіксувати які інтереси лежать в площині двосторонніх відносин. Наприклад, Маврикію і України, або Замбії і України. А вони все більше повертаються в наш бік, цікавляться», — каже Любов Абравітова.
Як підкреслює посол України в ПАР, зараз дипломатів з України з’явилась гарна нагода проявити себе.
«Африка різна, всі ці країни унікальні, цікаві для роботи. І найголовніше, для кар’єрного дипломата це неоране поле – там багато перспектив і себе показати, і довести, на що здатна Україна. У свою чергу, Україна, наш уряд, міністерство, докладає багато зусиль, аби принаймні той рівень, на якому забезпечувалися закордонні дипломатичні установи до повномасштабної агресії, був адекватним і відповідав всім необхідним умовам. Сьогодні такі умови є», — резюмує Любов Абравітова.
