Україна вступила у непростий 2024 рік. За рівнем ризиків його порівнюють із роком відкритого вторгнення Кремля у нашу країну, але загалом майбутні 12 місяців, незважаючи на певну політичну невизначеність та турбулентність, будуть часом екзистенційного протистояння з країною-терористом. І хоча вкиди в інформаційному просторі про можливі «переговори» останнім часом активізувалися, варто розуміти, що Україна не збирається капітулювати, а кремлівського диктатора не влаштує жоден «проміжний» результат, за якого Київ продовжує контролювати суттєву частину країни, а легітимний уряд веде діалог із Заходом з широкого кола питань, включаючи інтеграцію до ЄС та НАТО. У внутрішній політиці все буде менш виразно. Які політичні процеси будуть найбільш актуальними у новому році, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Загострення політичної конкуренції
У 2024 році в Україні може посилитися політична конкуренція, схожа на ту, що була помітна восени та у грудні 2023 року. Політичні гравці, з одного боку, втомилися від обмежень воєнного часу, а з іншого – на тлі проблем та скандалів із мобілізацією в парламенті намітилася явна опозиція в особі «Європейської солідарності» та «Батьківщини».
«У 2022 році між основними політичними гравцями (без урахування проросійських сил, звичайно) діяв певний «пакт про ненапад», але у 2023 році його дія завершилася. Не можна сказати, що до нас повернувся колишній рівень політичної активності, але умовно теплої внутрішньополітичної «ванни» для Банкової у 2024 році вже не буде«, — каже «Апострофу» голова Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Напруженість та невизначеність стануть ключовими особливостями нового політичного сезону. Особливо у ситуації, коли західні партнери зміщують фокус своєї уваги з перемоги України у війні на посилення її позицій на можливих переговорах із Кремлем. Щоправда, 2024 року також неясно, як саме Захід має намір затягувати Кремль у переговорний процес. Для цього росіянам потрібно завдати відчутної поразки на фронті, після якої в Україні стане ще менше охочих «домовлятися». А їх і зараз, як свідчать соцопитування, особливо немає.
Ризики для Банкової можуть виникнути у разі серйозних ускладнень на фронті і, в самому негативному випадку, якщо в результаті низки виборів у США та ЄС до влади прийдуть політики, які наполягатимуть на «заморозці» конфлікту.
Тертя по лінії Зеленський-Залужний
У другій половині 2023 року українські та зарубіжні медіа активно обговорювали напругу між політичним та військовим керівництвом країни в особі президента Володимира Зеленського та головкому ЗСУ Валерія Залужного. Основними чинниками напруженості стали результати літнього контрнаступу та необхідність посилення мобілізації.
Поки що все йде до того, що у 2024 році тертя збережеться, але відкритий конфлікт між Банковою та Генштабом, який би вилився у відставку Залужного, малоймовірний. У тому числі й тому, що активне мусування цієї теми нікому невигідне (крім прихильників Петра Порошенка та Юлії Тимошенко), оскільки веде до поділу суспільства, граючи на руку Кремлю.
До того ж, зняття Залужного з посади може стати негативним сигналом для Заходу, не кажучи вже про те, що це автоматично відкриє йому дорогу в політику.
Такий підхід має і негативний бік, коли Банкова, Генштаб, Кабмін і депутатський корпус продовжать перекладати один на одного відповідальність за непопулярні рішення, хоча насправді своя частка відповідальності лежить на них усіх.
«Пора вже зняти рожеві окуляри та сприймати речі та процеси такими, якими вони є. Кінцеві рішення щодо мобілізації ухвалюють Кабмін (Міноборони) та парламент, який голосує. Але запит, скільки потрібно озброєнь, боєприпасів та людей – формує Генштаб, виходячи з власних потреб. Конкретні цифри становлять військову таємницю, і військові їх не озвучують на законних підставах, але при цьому кивають на парламент. З іншого боку, мобілізаційні обсяги, скільки людей командування просить за місяць, які озвучували деякі «слуги» – все це не на порожньому місці з’явилося«, — каже Віталій Кулик.
Вибори: ймовірність невелика
Президентські та парламентські вибори, що обговорюються на 2024 рік, якщо нинішні тенденції збережуться, у новому році все ж таки малоймовірні. Хоча із президентськими виборами неоднозначності менше. Просто через те, що Конституція не містить окремих застережень щодо їх проведення в умовах воєнного стану.
«Тема виборів набула якогось напівконспірологічного характеру. Навіть якщо й відштовхуватися від «конспірологічних» припущень, то вірогіднішими в 2024 все-таки виглядають саме вибори президента, але й вони можуть бути призначені лише через якісь складні внутрішні і зовнішні чинники. Не виключено, що Банкова якщо і піде на президентські вибори, то в рамках підтвердження мандату довіри, адже у Конституції немає обмежень щодо того, що вибори президента не можуть проводитись в умовах воєнного стану«, — каже «Апострофу» політичний експерт Володимир Фесенко.
Чисто технічно для проведення виборів на весну 2024 року владі в листопаді-грудні 2023 року слід було б зробити велику підготовчу роботу: внести правки до закону про воєнний стан (голоси б знайшлися), виділити фінанси, змінити проект бюджету на 2024 рік, оновити дані щодо Реєстру виборців, запровадити нові процедури з огляду на реалії воєнного часу. Поки що відомо, що до бюджету на новий рік закладено певну суму для потреб Центральної виборчої комісії.
Не виключено, що Банкова в такий спосіб тримає ЦВК на «низькому старті», хоч на словах президент Зеленський проти проведення виборів.
«Конституція не містить прямої заборони на проведення виборів президента в умовах воєнного часу. Щодо парламентських такі обмеження є, але саме під час дії воєнного стану. Тобто для старту виборчої кампанії президенту достатньо не звертатися до парламенту для чергового продовження воєнного стану. Наприклад, зараз військовий стан діє до 14 лютого 2024 року. Інша справа, що влада в нинішніх умовах вибори невигідна, оскільки такої монобільшості в Банкової вже не буде«, — каже «Апострофу» суддя Конституційного суду (у 2006 – 2015 роках) Віктор Шишкін.
Якщо проводити вибори, то політичні експерти всередині України та за її межами висловлюють стурбованість щодо демократичного майбутнього нашої країни: електоральний процес утруднений наявністю окупованих територій, активного переміщення громадян усередині країни, масовим виїздом біженців до ЄС. До відкритого вторгнення окремі представники «Слуги народу» не відкидали варіанту, що чергові парламентські вибори можуть пройти «у смартфоні». У 2023 році такі пропозиції від влади та її прихильників уже відкрито не звучали.
«Навіть якщо брати до уваги розвинені європейські держави, то там голосування через інтернет — це, швидше, додаткова опція, а не основний механізм. У нас суспільство традиційно не довіряє такого роду технічним «новаціям», сумніваючись у їхній прозорості та достовірності. Ще багато хто пам’ятаэ історію з «транзитними серверами» Януковича. Наступний момент — як забезпечити безпеку роботи виборчих дільниць? РФ гарантовано намагатиметься зірвати голосування за допомогою терору ракетами та ударними БПЛА«, — каже «Апострофу» політичний експерт Петро Олещук.
Похмурі перспективи Кабміну
Утім, можуть відбутися й інші кадрові рішення без проведення виборів. В умовах політичного, соціального та економічного тиску з боку опонентів Офіс президента може наважитися провести оновлення складу Кабінету міністрів. До того ж варто чесно визнати, що і до відкритого вторгнення Кабмін контролювався президентською вертикаллю за рахунок парламентської монобільшості, а після лютого 2022 року він взагалі перетворився де-факто на «департамент» ОП.
У 2024 році перестановки можуть торкнутися як окремих міністерств, так і самого прем’єра Дениса Шмигаля, який на посаді перебуває майже чотири роки, що для українських реалій саме по собі довго.
Перестановки в Кабміні можуть розглядатися як можливість для президента Зеленського зняти суспільну напругу, а також проведення реорганізації з метою переведення частини економіки на військові рейки. Без цього, як зазначають спостерігачі, нам буде проблематично налагодити повноцінне виробництво власних озброєнь.
«Перезавантаження Кабміну, включаючи і зміну прем’єра, не просто можливе, а необхідне з багатьох причин. У тому числі багато питань щодо розвитку вітчизняного ВПК і виробництва озброєнь. Шість САУ «Богдана» за місяць це, авжеж, не нуль, але не стільки, скільки потрібно фронту. Замість необхідних країні та армії рішень ми бачимо дивну кабмінівську «стратегію з доходів», яка зводиться до тотальної фіскалізації та обмежень для населення та бізнесу«, — каже «Апострофу» політичний аналітик, експерт з ракетних озброєнь Олександр Кочетков.
З іншого боку, Денис Шмигаль через особистісні та професійні якості просто не має явних конкурентів.
«Ось саме проблема в тому і полягає, що Банкова може до останнього тягнути з відставкою зручного для неї прем’єра, який слухняний і взагалі не має політичних амбіцій. На жаль, погана новина в тому, що влада, якщо і піде на повне перезавантаження Кабміну, то лише у ситуації, коли смажений півень вже всіх заклює«, — додав Олександр Кочетков.
У результаті найбільш реалістичний прогноз, що зміни в уряді торкнуться лише окремих міністрів. Такі перестановки будуть проводитися під гаслом «поділу відповідальності», коли портфелі отримають представники політичних сил і кіл, віддалених від «Слуги народу», але які не прагнуть конфлікту з Банковою. Як приклад, можна нагадати, що нинішній міністр оборони Рустем Умеров є вихідцем із «Голосу». Варіант, що міністерські посади можуть здобути представники «Європейської солідарності» або «Батьківщини», які зараз активно піаряться на темі посилення мобілізації, малоймовірний.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що у внутрішньополітичному плані 2024 може стати періодом умовної невизначеності. Як і останні кілька років багато залежатиме від ситуації на фронті.
