Катастрофа літака Іл-76 у Росії стала чудовим приводом для Кремля влаштувати масштабну інформаційну операцію з дискредитації України в світі. “Апостроф” вирішив проаналізувати слабкі місця російської пропаганди, яка намагається звинуватити Київ у навмисному знищенні літака Іл-76, на якому буцімто були українські військовополонені.

Неузгодженості

Почнемо з ключового моменту. За версією російської пропаганди, на борту збитого Іл-76 нібито перебувало 65 українських військовополонених, 6 членів екіпажу та 3 охоронці. Згодом голова оборонного комітету Держдуми РФ Андрій Картаполов заявив, що за Іл-76 нібито летів ще один літак із 80 полоненими на борту, який “встигли розвернути”. Тут головне запитання – навіщо розділяти полонених на два літаки, якщо їх можна помістити в один.

“В цей літак спокійно влазить 260 десантників і всіх полонених можна було запхати в один літак, якщо обмін справді мав бути”, – зазначає в коментарі “Апострофу” генерал-майор запасу, колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун.

Також привертає увагу мала кількість охорони як на заявлену кількість тих, кого потрібно охороняти.

Офіційні органи влади України наразі не підтверджують, але і не спростовують, що збили Іл-76. Генштаб ЗСУ розмістив таке повідомлення:

“Зафіксована інтенсивність обстрілів (на Харківському напрямку, – “Апостроф”) прямо повʼязана із зростанням кількості військово-транспортних літаків, що протягом останнього часу направлялися до аеродрому Бєлгорода. З урахуванням цього, Збройні Сили України будуть і надалі вживати заходів зі знищення засобів доставки, в тому числі на Бєлгородсько-Харківському напрямку”.

Загалом, на думку військових експертів, вказаний Іл-76 був законною ціллю для української ППО. І чим саме було збито літак (якщо таки було збито), не так важливо. Додамо лише, що засоби для цього у ЗСУ є.

“Злітно-посадковий курс аеродрому у Білгороді – 109/289. Це захід/схід. Район, куди впав Іл-76, якраз на схід. Тобто літак або заходив на посадку, або злітав – це зараз також під питанням – але в бік Росії. Тому літак зручніше було збити росіянам, бо вони там поряд з ним перебували, – зазначив в ефірі “Апостроф TV” військовий льотчик-інструктор, полковник ЗСУ у запасі Роман Світан, – Але й ми могли збити на цій дальності – близько 80 км – якщо рахувати від можливого розташування наших ЗРК. Відстань 80 км на вильоті могла дістати наша С-300, якщо вона стояла біля кордону. Могли дістати Patriot, SAMP/T. Крім того, без проблем такий борт зіб’є С-200, які розраховані на дальність до 250 км і роботу по таких великих військово-транспортних літаках”.

Ще одна історія, яку активно вкидували в ЗМІ – про те, що літак ніби перевозив снаряди. Утім, судячи з відео моменту авіатрощі, на борту не було боєприпасів.

“Видно досить потужний вибух палива, хоча якщо він летів з Москви до Бєлгорода, то може він палива багато і не витратив. Можливо, це був циклічний політ”, – каже в коментарі “Апострофу” авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації ім. О.К.Антонова Валерій Романенко.

І ще одне важлива нестиковка. На місці катастрофи немає великої кількості тіл. Росіяни дозовано вкидають в інформаційне поле нові відео з місця трощі. Але водночас попри бажання заплутати публіку, з відеоматеріалів складається чітке враження, що великої кількості людей в літаку не було.

“Загиблі не дематеріалізувалися, це точно. Якщо б були на борту, то всі мали бути там (на місці трощі – “Апостроф”). В жахливому вигляді, але…”, – підкреслює Валерій Романенко.

Інформаційний супровід

Також привертає увагу незвична оперативність реакції російських офіційних та неофіційних спікерів на знищення Іл-76. А також їх координація. Для наочності цікава хронологія подій 24 січня:

10:48 – Почали з’являтися інформаційні повідомлення з констатацією – Іл-76 впав.

11:00 – У російських телеграм-каналах з’являється Інформація на борту були 63 людини були і всі загинули.

11:25 – Заява міноборони РФ про “65 полонених українців”.

11:49 – Вкид про другий літак, який розвернувся.

12:21 – “Інсайд” про те, що українські спецслужби підтвердили, що це ЗСУ.

12:53 – Заклик визнати Україну країною-терористом.

14:19 – Російська пропагандистка Маргарита Сімонян публікує нібито список військовополонених, які були на борту.

14:22 – міністерство оборони Росії робить заяву, що нібито “Україна влаштувала теракт”.

14:54 – З’являються “історії” українських полонених зі “списку Сімоньян”.

18:44 – Росія скликає Радбез ООН через трощу Іл-76.

Кількість і динаміка кажуть про одне – це чергова російська інфооперація з різними цілями (від дезорієнтації до демотивації). Цільова аудиторія і в Україні, і в світі. Як завжди. І це без прив’язки до результату розслідування (хто і чому збив Іл та хто був чи не був на борту)”, – зазначає медіа-експертка, засновниця ініціативи з інформаційної гігієни “Як не стати овочем” Оксана Мороз.

Додамо, що в інших випадках подібних катастроф (потоплення крейсера “Москва”, удар по штабу Чорноморського флоту) російська пропаганда зволікала із заявами принаймні декілька годин, а то й днів.

Усі факти щодо цього інциденту може встановити лише міжнародна слідча група, яку б допустили на місце падіння літака. Але Росія навпаки обмежує доступ усім, кого не може контролювати. В результаті, під час засідання Радбезу ООН керівництво цієї організації банально відхрестилося від цієї історії, заявивши, що не в змозі верифікувати інформацію про обставини катастрофи Іл-76. Цим ООН вчергове продемонструвала свою слабкість та неготовність повною мірою займатися ключовою своєю функцією – підтримкою міжнародного миру і безпеки.

Поки ж вимальовується ситуація, коли російське керівництво навмисно влаштувало провокацію, або підставивши військово-транспортний літак під удар української ППО, або збивши його самостійно. Після чого використала – вкрай оперативно і синхронно – цей інцидент для інформаційно-психологічної операції проти України.

Комментарии