Урядовий законопроект про мобілізацію, який проголосований у першому читанні у парламенті, містить чимало сумнівних норм. Так, наприклад, у документі пропонується позбавити права на відстрочку аспірантів українських вишів, які навчаються за контрактом. Наскільки справедливою є ця норма, і як вона може позначитися на вітчизняній науці — з’ясовував «Апостроф«.
Антиконституційна норма
Згідно із законопроектом №10449 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», відстрочку від мобілізації можуть отримати далеко не всі аспіранти.
Зокрема, відповідний розділ документа каже, що відстрочку можуть отримати «здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої̈ та вищої̈ освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній у частині другій статті 10 Закону України «Про освіту» (крім аспірантів, які здобувають рівень освіти за кошти фізичних або юридичних осіб на умовах контракту), а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури».
Одним словом, про який рівний доступ до освіти може йтися, якщо аспірантів хочуть поділити на «правильних» та «неправильних». Прямо по Оруеллу: всі рівні, але деякі рівні. Низка депутатів до подібної ініціативи ставляться дуже критично.
«Для бакалаврату – відстрочка, для магістратури – відстрочка. Для аспірантів-бюджетників теж відстрочка. Чому ж її хочуть скасувати тим аспірантам, які навчаються на контракті? Це дуже несправедливо. При цьому цікаво, що в інших редакціях законопроектів щодо мобілізації цієї норми не було. І особисто я за це голосувати не буду», – каже член комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Роман Грищук.
Цілком зрозуміле непорозуміння дискримінаційна норма про аспірантів викликає у профільному міністерстві.
«Так, формально законопроект – урядовий. Але ця норма – ініціатива Міністерства оборони, ми до цього взагалі не мали стосунку», – каже «Апострофу» заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький.
Можливо, на таку сумнівну ініціативу Міноборони спонукала ідея позбавляти відстрочки від мобілізації студентів, які здобувають другу вищу освіту на контрактній основі. І яким у середньому років 40. Так, у цьому випадку все зрозуміло – військовозобов’язані чоловіки, які не бажають служити, скористалися лазівкою у законодавстві. Але проводити тут аналогії з аспірантами просто недоречно.
«По-перше, до аспірантури вступають здебільшого одразу після закінчення магістратури. Є винятки – людина працює, але продовжує займатися наукою, а потім вступає до аспірантури. Але це вік не більше 30 років. Щодо лазівки – так її просто немає. Місця і на контракт, і на бюджет є лише у межах ліцензованого державою обсягу. Умовно кажучи, є автобус, і більше за певну кількість пасажирів до нього не влізе. Так, може ноги будуть з вікон стирчати, але не більше. А взагалі, для нас усі аспіранти рівні: у вимогах до дисертації не враховується, бюджетник ти чи контрактник», – каже «Апострофу» завідувач кафедри факультету радіофізики, біомедичної електроніки та комп’ютерних систем ХНУ ім. Каразіна Володимир Берест.
За словами уповноваженого Верховної ради з прав людини Дмитра Лубінця, норма про аспірантів-контрактників не лише дискримінаційна, а й прямо антиконституційна.
«Усім іншим категоріям претендентів на освіту право на звільнення від призову зберігається. А ця норма суперечить вимогам ст. 24 Конституції України щодо рівності прав громадян та недопущення їхньої дискримінації за певними ознаками», – наголосив обмудсмен.
Цікаво, що в даному конкретному випадку ми спостерігаємо дискримінацію за ознакою того, що людина сама оплачує своє навчання (або ж оплачує компанія). Виходить, що людей ділять за майновим станом – і це просто «совок» якийсь. Так може дійти до того, що завтра людей ділитимуть за соціальним станом чи рівнем благонадійності.
«Чи дійде справа до ранжування по соціальному становищу, або що людина не цілком благонадійна – важко сказати. Але якщо дивитися на ситуацію через призму прав людини, то дуже важко сперечатися з Дмитром Лубінцем… І якщо війна завтра не закінчиться, то можна лише гадати, що може бути запропоновано», – каже «Апострофу» політолог Олег Лісний.
Удар по науці
Одразу слід сказати, що норма про позбавлення відстрочки аспірантів-контрактників жодних особливих мобілізаційних завдань не вирішує. Загалом аспірантів у вузах не дуже багато в принципі. (До речі, людей, які навчаються на програмах «доктор філософії – PhD» не варто плутати з докторантами: це звичайні аспіранти. А те, що їх називають «доктор філософії», нікого не повинно вводити в оману. Ніякі вони не філософи в нинішньому розумінні — це відсилання до давньогрецької натуральної філософії: математика, фізика, медицина).
«У нас досить репрезентативний факультет за кількістю тих, хто навчається, тож по Україні в середньому десь теж так. На перший курс вступає 50 осіб, після четвертого курсу, здобувши бакалавра, на магістратуру йдуть 25 осіб, половина. Ну і потім, до аспірантури вступає до 5 осіб. Тобто аспірантів – близько 10% від початкової кількості студентів. І тут треба наголосити, що якщо студент-контрактник ще може навчатися у вузі, не виділяючись особливими знаннями, то з аспірантурою це не пройде. Гроші не допоможуть, тут потрібні серйозні знання. Причому не лише за профільною спеціальністю, а й з англійською, наприклад», – розповідає Володимир Берест.
Слід зазначити, що аспіранти-контрактники в Україні почали з’являтися ще наприкінці 90-х років, коли розпочався процес переходу на бакалаврат та магістратуру. І зараз більшість аспірантів у нашій країні – саме контрактники.
«Точну цифру у нашому вузі я зараз не можу назвати, треба уточнити у колег, але контрактників точно більше половини», – каже «Апострофу» президент національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Квіт.
Завідувач кафедри факультету радіофізики, біомедичної електроніки та комп’ютерних систем ХНУ, у свою чергу, зазначає, що у Харківському національному університеті на всіх чотирьох факультетах фізичної спрямованості аспірантів, які навчаються на бюджеті, лише 30%.
«Якщо аспірантів-контрактників почати забирати в армію, то можна лише уявити, який це буде серйозний удар по вітчизняній науці. Та й по самих вузах, які у своїй більшості в досить плачевному стані. А контрактники – це нові вікна в аудиторії вставити, і зарплату викладачам підвищити», – каже Володимир Берест.
Одним словом, ініціатива з аспірантами-контрактниками не лише безглузда з військової точки зору, а й може серйозно підірвати науковий потенціал країни. Який в умовах війни Україні ой як потрібен. Уся надія на те, що народні депутати це теж розуміють і внесуть відповідні правки до другого читання.
