Днями Президент Зеленський анонсував посилення «політики героїв – політики ветеранів». Після цього у вівторок, 6 лютого, профільний міністр Юлія Лапутіна подала у відставку. А вже наступного дня, 7 лютого, Верховна Рада звільнила її конституційною більшістю. Що відбувається у державній політиці щодо ветеранів та чи допоможе покращити ситуацію зміна лише одного міністра, читайте у матеріалі «Апострофа«.
Претензії ветеранів
«За всієї поваги до пані міністра, це питання виключно менеджменту. Україні потрібні сила, свіжа енергія й достатнє лідерство в кожній сфері», — заявив президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні, 5 лютого.
Юлія Лапутіна – друга жінка-генерал в історії незалежної України. Вона очолила міністерство у справах ветеранів у грудні 2020 року. І за три з лишнім роки показала відверто слабкі результати – сходяться на думці опитані «Апострофом» стейкхолдери. Тож розмови про відставку міністра у справах ветеранів велися уже давно. Ба більше.
«Головна претензія в тому, що пані міністр повністю відгородилася від ветеранів та їхніх родин, створивши собі свій світ, в якому вона робила вигляд, що займається ветеранською політикою, — каже в коментарі «Апострофу» членкиня Громадської ради при Мінветеранів, співзасновниця ГО «Добровольці» Анастасія Римар, — Взяти до прикладу будь-який напрям: реабілітація, психологічна підтримка, соціальна політика — щодо ветеранів та їхніх родин нічого не робилось та питання вирішувалися дуже довго».
Часто вирішити питання можна було відносно незначними зусиллями, просто потрібне бажання.
«Можу навести приклад щодо питання родин загиблих добровольців. Люди, які у перші місяці війни не були оформлені, у разі загибелі або поранення, з ними ситуації вирішувалися дуже довго. Впродовж року не ухвалювався закон, міністерка не допомагала в процесі, довго не могли прийняти постанову в Кабінеті Міністрів. Зараз є питання щодо вирівнювання виплат, і щодо пенсійних. Це насправді технічно не так складно вирішити, якби пані міністр брала в цьому активну участь. На жаль, ми цього не побачили», — додає Анастасія Римар.
Існували проблеми і в спілкуванні ветеранської спільноти з міністерством – не було зрозуміло, чим насправді займалася міністр Лапутіна.
«Як виявилося, мало бути жінкою та генералом. Потрібно також бути непоганим менеджером і вміти просувати ті питання, які є важливими. Якоїсь роботи з ветеранами, реабілітації я особисто не бачив. Тому претензія одна: ні в публічній сфері, ні деінде не було зрозуміло, що вони роблять для ветеранів», — підкреслює в коментарі «Апострофу» старший лейтенант ЗСУ, кавалер ордену Богдана Хмельницького Микола Мельник.
Проблеми на рівні інституції
Профільний комітет підтримав звільнення Юлії Лапутіної одноголосно. Так само в пленарній залі голосів «за» не бракувало – 302. Це, за нинішніми мірками, дуже багато.
«Я особисто з повагою до неї ставлюся. Це бойовий генерал, жінка, яка має досить участі у бойових діях і за це честь їй і хвала. Але як менеджер такого рівня, вона, на жаль, не змогла впоратися з посадою міністра. Це і контакти, зв’язки з народними депутатами, з комітетом», — розповідає «Апострофу» народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, член фракції «Батьківщина» Михайло Цимбалюк.
У міністерстві так і не вдалося створити ефективну команду. За даними «Апострофа», наразі вакантними залишаються близько 30% посад. І ще один характерний показник ефективності – регулярна нездатність освоїти виділені Мінветеранів кошти.
«Є такі провальні речі як забезпечення житлом – 2 роки тому не були використані повністю кошти. Взагалі достатньо грошей ніколи не буває, але декілька мільярдів виділено на створення помічників ветеранів, і ці кошти не освоєні. І багато ще є статей, де неефективно використовується бюджет міністерства», — зазначає Михайло Цимбалюк.
Нові виклики
Та найбільша проблема – Міністерство у справах ветеранів не змогло стати центром формування ветеранської політики. Вона куди ширша і стосується інших органів виконавчої влади. Багато питань – на стику різних відомств, тому мають вирішуватися на рівні Кабміну.
«Це і частина роботи МОЗу щодо реабілітації, і Міністерство соціальної політики. Наступне — Міністерство економіки, тому що йому належать центри зайнятості. І зрештою, територіальної громади. Досі не вдалося відпрацювати таку систему, щоб ветерана чекали в об’єднаній громаді щоб був ветеранський простір, де його можуть зустріти, розказати, показати адаптувати», — пояснює Михайло Цимбалюк.
Про все це народні депутати хотіли б запитати у Дениса Шмигаля. Однак він був відсутній у сесійній залі. Так само, як і не було самої міністерки Лапутіної. Тож це завдання для нового міністра, хто б ним не став.
«Стосовно пріоритетів в роботі. По-перше, це має бути людина з бойовим досвідом, з ветеранської спільноти, людина, яка розуміє проблематику ветеранів та їхніх родин. По-друге, людина, яка вміє комунікувати і не буде відгороджуватися від ветеранської спільноти, і людина, яка розуміє, що ветеранська спільнота — велика та активна частина суспільства», — переконана Анастасія Римар.
Окрім того, для нового міністра буде важливо відстоювати інтереси ветеранів та їх родин у спілкуванні з іншими органами влади.
«Мені б хотілося, щоб ця людина не займалася вихвалянням нашої політичної еліти, а вирішенням безпосередньо проблем ветеранської спільноти. Я людині, які піде на цю посаду, не заздрю. Ветерани самі по собі специфічні у спілкуванні і проблем занадто багато», — додає Микола Мельник.
Окреме питання – люди, які мали б втілювати у життя політику щодо ветеранів. Новому міністру буде потрібно з одного боку, очистити міністерство від неефективних та суперечливих своїми рішеннями людей. З іншого, масовими і швидкими чистками остаточно не паралізувати систему.
