Відставка головкома Валерія Залужного все ж таки відбулася. Коротко про згадує, чим прославився головком Залужний.
Не «совковий» генерал
Американське видання Politico назвало Залужного «залізним генералом». Його охарактеризували як яскравого представника нового покоління українських військових та легендарну фігуру в історії України. У статті наголошується, що головнокомандувач ЗСУ увійде до української військової науки як історична постать, хоча він і прагнув уникнути популярності.
Він є представником плеяди українських вищих офіцерів, які не проходили військові навчальні заклади Радянської армії. Учасник бойових дій на Донбасі від початку 2014 року. У боях під Дебальцевим він командував батальйоном. «Про тяжкі події… Це, мабуть, 2014 рік, серпень. Потім Дебальцеве. Якось неспокійно було. Відчуття постійної загрози… Здавалося, що буде ще гірше, ніж було 2014-го. Добре закарбувався у пам’яті 25-й батальйон (Тербат «Київська Русь», сформований із майданівців та мешканців Київщини), який я заводив туди, в район Дебальцеве, розставляв на позиції. Перші бої, перші втрати…», — згадував сам генерал.
Пройшов від комбата до замкомандира сектора
У період з 2014 року Валерій Залужний виріс від заступника командира сектору “С” до генерал-майора та генерал-лейтенанта. Причому його завжди поважали в армії за людське ставлення до своїх підлеглих, відкритість, щирість і хоробрість.
«Для мене війна почалася в середині липня 2014 року, із призначенням заступником командира сектору «С», який формувався на Донбасі. З того часу керував майже всіма угрупованнями, які там створювали. Дійшов до начальника штабу Об’єднаних сил», — розповідав генерал Залужний.
У військовій біографії Залужного – керівництво всіма оперативними командуваннями Сухопутних військ ЗСУ:
- ОК «Схід» — начальник управління бойової підготовки – замкомандувача військ з бойової підготовки (2015-2016);
- ОК «Південь» — заступник командувача військ (2016-2017);
- ОК «Захід» – начальник штабу – перший зам командувача (2017-2018);
- ОК «Північ» — командувач військ (2019-2021).
Незважаючи на те, що у 2017 році Залужний отримав звання генерала, він не поспішав переводитись на штабні посади та продовжував роботу на передовій.
Реформатор армії, що відродив довіру до неї
Залужний розумів загрозу повномасштабного вторгнення московитів ще з 2014 року. Після призначення головнокомандувачем ЗСУ Валерій Залужний назвав своєю метою трансформацію українських збройних сил відповідно до стандартів НАТО. А одним із головних пріоритетів у цьому стала зміна ставлення до підлеглих.
Тому використав цей час, щоб налагодити співпрацю з НАТО та побудувати нову гнучку модель ведення війни, коли невеликі підрозділи можуть думати та діяти самостійно, не чекаючи наказів згори. Тобто він зробив реальний внесок у переході армії на західні стандарти. Валерій Залужний неодноразово наголошував на своєму прагненні реформувати ЗСУ відповідно до стандартів НАТО.
«Совок» відпадає — хоче хтось цього чи ні. До нас приходять молодики, випускники військових академій. Це зовсім інші люди. Не такі, як ми, коли були лейтенантами. Це нові паростки, які за п’ять років зовсім змінять армію. Майже всі добре знають іноземну мову, чудово працюють із гаджетами, начитані”, — розповідав генерал.
Валерій Залужний закликав командирів берегти особовий склад, оскільки людське життя – головний пріоритет, чим Україна кардинально відрізняється від супротивника. Тобто він відродив довіру до армії.
Прогнозував вторгнення Росії
Влітку 2021 року Залужний був представлений на посаду головнокомандувача Збройних Сил України. Тобто коли загроза повномасштабного наступу Росії вже почала зростати. Ось що говорив Залужний щодо цього: “Загроза повномасштабної агресії є, була і буде далі. Наше завдання як ЗСУ – не чекати на манну небесну, ми повинні до цього готуватися. І ми для цього все робимо».
У вересні 2021 року в інтерв’ю Радіо Свобода Залужний визнав, що з моменту вступу на посаду відчував загрозу повномасштабної агресії з боку РФ, і закликав ЗСУ готуватися до неї.
Не панікує, а використовує нову тактику
У перші три дні вторгнення російські війська не змогли висадити десант із військовою технікою в Гостомелі, проте взяли в оперативне оточення Чернігів, швидко просувалися Сумською областю і з дня на день могли вийти до передмість Києва на лівому березі Дніпра. Українське керівництво розглядало варіант підриву мостів через Дніпро. Це дозволило б затримати російську армію перед широкою природною перешкодою, не допустивши її до урядового кварталу. «Ні в якому разі. Це буде зрадою тих, хто залишився на лівому березі Дніпра – і військових, і цивільних», — заявив Залужний. І час показав, що це виявилося правильним.
Загалом у війні Залужний вибудував стратегію, яка дозволила нашій країні витримати сильний удар росіян. Саме під його керівництвом наші захисники змогли відстояти Київ, Чернігів, Суми та інші міста, на які робили замах росіяни. Пізніше десятки рішень Залужного допоможуть українській армії не лише утримати Київ, а й витіснити російські сили з півночі України, провести харківський контрнаступ та відвоювати Херсон.
Головнокомандувач ЗСУ склав вдалий план стратегічної оборони, завдяки якому на першому етапі, концентруючи оборону на містах-фортецях та за допомогою дій сил спецпризначення та територіальної оборони на дорогах та комунікаціях, українська армія змогла завдати величезних втрат російській армії. І цим перешкодила ворогові досягти стратегічних цілей.
Залужний використовує маневрену оборону, що дозволяє стримувати наступ супротивника. Йому вдалося домогтися того, що командири на місцях мають певну частину ініціативи і можуть приймати рішення, виходячи з бойової обстановки. Тобто відбулася певна військова децентралізація, яка зміцнила оборону.
Не займається шапкозакидництвом
Валерій Залужний не приховує поваги до свого російського візаві, начальника Генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова. “Він сильний, підступний та непередбачуваний. Це сильний ворог, якого нам потрібно поважати заради перемоги», — сказав він в одному зі своїх інтерв’ю.
А у розмові з кореспондентом Time Залужний каже, що «поважає російську школу військової науки», прочитав усі праці начальника російського Генштабу Валерія Герасимова та вважає його «найрозумнішим із людей». «Я виріс на російській військовій доктрині і досі вважаю, що вся військова наука знаходиться у Росії», — сказав тоді Залужний. Говорять, саме після цього інтерв’ю прізвище Залужного почали вголос вимовляти у стінах Військової академії російського Генштабу.
Співрозмовник BBC з провідного військового вишу Росії розповідає, що до цього Залужний був у них чимось на зразок лорда Волдеморта (злий чаклун із серії книг про Гаррі Поттера, також відомий як «Той, чиє ім’я не можна називати»). Наступного дня після статті прізвище Залужного почало з’являтися не лише у дискусіях між викладачами, а й у навчальному процесі. «Похвала від ворога цінніша, ніж від друга, а «поважають навіть вороги» — це справжнє визнання, адже самі себе ми хвалимо і так», — додає співрозмовник ВВС.
Генерал, який не хоче бути президентом
Як кажуть експерти, Залужний опинився у правильному місці у дуже потрібний час. Компетенції головнокомандувача ЗСУ відповідають усім тим викликам, які є зараз у державі. І найголовніше, що професійна, моральна складова та патріотизм Залужного не викликають ні в кого сумнівів. У нього навіть хейтерів як таких немає. Ані в структурах влади, ані в опозиції, ані серед західних партнерів.
Залужний, якому соціологи стали прогнозувати кар’єру громадського діяча, не втручається у політику. У нечисленних інтерв’ю, які він дав минулого року, головнокомандувач наголошував, що, окрім військової служби, його більше нічого не цікавить.
Віддав мільйон доларів армії
2023 року Залужний отримав спадок — громадянин США українського походження Грегорі Степанець залишив Валерію 1 млн доларів. Грегорі не був родичем генерала, тому спадщина стала несподіванкою для Залужного. Не роздумуючи, він направив усі гроші на спецрахунок Національного банку України для збирання коштів на потреби армії.
До слова
Для українців Валерій Залужний з початку війни став прикладом стійкості та мужності. На його честь перейменували вулиці у Покрові (Дніпропетровської області) та Старій Синяві (Хмельницької області).
